Рішення

від 14.11.2022 по справі 398/321/22

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/321/22

провадження №: 2/398/1037/22

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" листопада 2022 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді - Нероди Л.М.,

за участі секретаря - Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №398/321/22ц за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» про визнання незаконним наказ та його скасування,

учасники: позивач - ОСОБА_1 , представник відповідача - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, де просить визнати незаконним та скасувати наказ директора КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» від 24.12.2021 року №211-АГ «Про дисциплінарне стягнення», яким оголошено догану; стягнути з КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» на її користь судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп. з урахуванням комісії банку 25 грн 00 коп.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

У позовній заяві позивач вказує, що працює на посаді лікаря отоларинголога у комунальному некомерційному підприємстві «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» з 2002 року. Згідно наказу директора комунального некомерційного підприємства «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» №211-АГ від 24.12.2021 року оголошено догану, за факт грубого порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, неналежного виконання своїх професійних обов`язків, недотримання етики та деонтології по відношенню до пацієнтів. Позивач вважає, що даний наказ незаконний, так як відсутність її на робочому місці 24.11.2021 року відбулося з поважних причин та її відсутність тривала не 3 години, а 2 години 30 хвилин. Позивач вказує поважною причиною відсутності на робочому місці - хвороба сина та відвідування нею особисто педіатра. Вказала, що займається викладацькою діяльністю, зокрема близько 24 годин на місяць, але того дня не викладала. На думку позивача наявні підстави для скасування даного наказу.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧІВ

Представник відповідача зазначив, що позивач перебуває у трудових відносинах з комунальним некомерційним підприємством «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради», а 24.11.2021 року допустила порушення трудової дисципліни, а саме запізнилася на роботу на 03 години. Крім того, 26.11.2021 року надійшла заява від ОСОБА_3 в якій вона вказує на несвоєчасний початок прийому лікаря ОСОБА_1 та відсутність останньої на робочому місці більше 03 години: з 08 до 11 години, а також нетактовну поведінку та грубе спілкування з пацієнтами під час прийому. За вказаними фактами призначено службову перевірку та 10.12.2021 року відбулося засідання комісії на якому розглянуті зібрані матеріали. За висновком комісії встановлено порушення трудової дисципліни та запропоновано директору комунального некомерційного підприємства «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» оголосити догану ОСОБА_1 . Згідно наказу №211-АГ оголошено 24.12.2021 року догану ОСОБА_1 .

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.05.2022 року відкрито провадження у справі.

Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Нероди Л.М., згідно ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.10.2022 року.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

З 2002 року ОСОБА_1 працює на посаді лікаря отоларинголога у комунальному некомерційному підприємстві «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради».

Відповідач застосував до позивача дисциплінарне стягнення у виді догани (Наказ №211-АГ від 24.12.2021 року) за наслідками звернення пацієнта та проведення службового розслідування.

26.11.2021 року складено висновок (акт) службового розслідування по факту заяви ОСОБА_4 та встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 24.11.2021 року з 08 до 11 години. ОСОБА_1 факти викладені в заяві ОСОБА_4 визнала частково та відмітила, що 24.11.2021 року запізнилася на амбулаторний прийом по поважній причині: важкої хвороби неповнолітньої дитини (сина) з приводу чого вона зверталася на прийом до лікаря-педіатра та надавала допомогу самостійно при транспортуванні дитини. Про своє запізнення ОСОБА_1 не попередила адміністрацію. Тільки під час обідньої перерви, вже після виявлення факту відсутності на робочому місці ОСОБА_1 написала заяву на ім`я директора підприємства з проханням відпустити її з роботи 24.11.2021 року з 08 години на 2,5 години. Діловод ОСОБА_5 у пояснювальній вказала, що 24.11.2021 року вийшла о 12 годині 30 хвилин на обідню перерву та коли повернулася о 12 годині 50 хвилин знайшла у дверях кабінету заяву ОСОБА_1 .

Під час службової перевірки відібрано письмові пояснення заступника директора з амбулаторно-поліклінічної роботи ОСОБА_6 , де вона вказала про відсутності на робочому місці ОСОБА_1 24.11.2021 року з 08 години 00 хвилин до 11 години 00 хвилин. Більш того, ОСОБА_1 не відповідала на дзвінки та смс повідомлення заступника директора та медсестер кабінету отолорінголога ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

24.11.2021 року ОСОБА_1 відмовила у прийомі ОСОБА_4 , а саме її малолітньої дитини, так як між ними виник конфлікт з запізнення лікаря на робоче місце.

ОЦІНКА СУДУ

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Кодексу законів про працю України.

З 2002 року ОСОБА_1 працює на посаді лікаря отоларинголога у комунальному некомерційному підприємстві «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради», тому за правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів охорони здоров`я Олександрійського району, а саме за п. 13, остання зобов`язана вчасно приходити на роботу, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов`язки.

Робоче місце ОСОБА_1 визначено як робочий кабінет в поліклініці, її трудова функція передбачає не тільки присутність в кабінеті, а і в ішому кабінеті лікарні, тому остання повинна повідомляти осіб, яким вона підпорядковується.

ОСОБА_1 була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів охорони здоров`я Олександрійського району.

Згідно п. 16 правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів охорони здоров`я Олександрійського району, робочий день розпочинається о 08 годині 00 хвилин та триває до 16 години 30 хвилин, обідня перерва з 12 години 00 хвилин до 12 години 30 хвилин.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність проведення службового розслідування за заявою ОСОБА_4 відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах наданих йому повноважень та норм КЗпП України.

Під час проведення службового розслідування від ОСОБА_1 відібрано письмові пояснення в яких вона вказує поважність відсутності на робочому місці - це хвороба її сина та надає копію довідки про тимчасову непрацездатність студента. Дана довідка не містить номеру та видана 01 грудня 2021 року лікарем ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд критично оцінює даний документ, так як рік народження хворого не співпадає з роком народження сина ОСОБА_1 ( ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2).

Крім того, довідка №67, яка видана 21.01.2022 року лікарем ОСОБА_9 стосовно ОСОБА_10 містить суперечливу інформацію, зокрема термін лікування, який не співпадає з терміном лікування вказаному у довідці про тимчасову непрацездатність студента, яка не містить номеру та видана 01 грудня 2021 року тим самим лікарем.

Суду не надано доказів щодо перебування 24.11.2021 року ОСОБА_1 з 08 години 00 хвилин у навчальному закладі (викладацька діяльність), як вказували медсестри кабінету отоларинголога особисто ОСОБА_4 (хоча сумісництво лікаря ОСОБА_1 відповідачем не оформлено та позивач має ставку 1,75). Представник відповідача вказав, що сумісництво між позивачем та відповідачем не узгоджено підприємством.

Суд звертає увагу, що навіть після запізнення на робоче місце об 11 годині 00 хвилин, позивач не приділила увагу малюку, який чекав з 08 до 11 години під кабінетом отоларинголога, що вкрай недопустимо.

Норми ч. 1 ст. 284 ЦК України, фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.

Відповідно ст. 4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон), основними принципами охорони здоров`я в Україні є: визнання охорони здоров`я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України; дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій; гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення; рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної і реабілітаційної допомоги та інших послуг в сфері охорони здоров`я; відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обгрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість; орієнтація на сучасні стандарти здоров`я, медичної та реабілітаційної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в сфері охорони здоров`я; попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний, медичний та реабілітаційний підхід до охорони здоров`я; багатоукладність економіки охорони здоров`я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції; децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров`я на правовій і договірній основі.

Згідно ст. 8 Закону, держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; третинна (високоспеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; паліативна допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров`я за епідемічними показаннями.

Закон також дає визначення поняттям: медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами; невідкладний стан людини - раптове погіршення фізичного або психічного здоров`я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров`ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин; пацієнт - фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою та/або якій надається така допомога; послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров`я або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.

Відповідно ст. 34 Закону, лікуючий лікар - лікар закладу охорони здоров`я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування. Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому цими Основами порядку. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря. Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров`я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров`ю населення. Лікар не несе відповідальності за здоров`я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму. Нормативи навантаження лікуючих лікарів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно ст. 35-1 Закону, первинна медична допомога - це медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров`я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Надання первинної медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров`я та фізичні особи - підприємці, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку. Первинну медичну допомогу надають лікарі загальної практики - сімейні лікарі, лікарі інших спеціальностей, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, та інші медичні працівники, які працюють під їх керівництвом. Пацієнт має право обирати лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Первинна медична допомога надається безоплатно в закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, з якими головний розпорядник бюджетних коштів уклав договір про медичне обслуговування населення. Первинна медична допомога може надаватися в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Отже, відповідач надав достатньо доказів винного вчинення лікарем ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме вищезазначені робочі завдання позивач не виконала, тому є всі достатні підстави вважати, що відповідачем правомірно оголошено догану позивачу згідно наказу №211-АГ від 24.12.2021 року.

При обранні виду стягнення відповідач врахував всі обставини, які виникли 24.11.2021 року та з яких вчинено проступок, зокрема вина позивача, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

НОРМИ ПРАВА

Стаття 5 ЦПК України вказує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Згідно ст. 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру. Це стягнення полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника в трудовому колективі. Такий моральний осуд покликаний спонукати працівника надалі належно виконувати свої трудові обов`язки. Адже працівник має усвідомлювати, що в разі порушення ним трудової дисципліни після оголошення йому догани до нього роботодавцем може застосовуватися більш суворе стягнення, передбачене законодавством, зокрема звільнення. Тобто догана - захід дисциплінарного впливу морально-психологічного характеру, що містить негативну оцінку конкретних дій працівника і виконує оцінювальний, попереджувальний і мотиваційний вплив на нього. Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, а саме у КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків. В наказі про накладення дисциплінарного стягнення (чи це наказ про звільнення, чи про оголошення працівникові догани) обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року, справа №572/1644/17-ц (провадження №61-42575св18) зроблено висновок, що «порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності».

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, та враховуючи той факт, що позивач не довів наявність фактів про які вказує у позові, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 258, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19.11.2022 року.

СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА