Постанова від 14.11.2022 по справі 916/2467/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/2467/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.М. Станкова,

за участю представників сторін:

від позивача: Р.М. Добров

від відповідача: Н.П. Ляхова

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 (суддя Р.В. Волков, м.Одеса, повний текст складено 02.03.2022)

у справі № 916/2467/21

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Ляхової Наталії Петрівни

про виселення,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У серпні 2021 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (надалі також Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Ляхової Наталії Петрівни, в якому просив виселити відповідача з окремого індивідуально визначеного майна, загальною площею 19,95 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 785 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та мотивовані неповерненням об`єкта оренди після припинення дії договору оренди №11 від 01.01.2014 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

При цьому позивач звернув увагу на порушення відповідачем процедури пролонгації договору, яка передбачена Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 №483, та, крім того, зазначив, що листом від 12.03.2020 №01-13/913 він повідомив відповідача про те, що на виконання рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.06.2012 №257 на території Одеського зоологічного парку заплановане проведення реконструкції, у зв`язку з чим відповідачу запропоновано прибути до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради для підписання додаткового договору про розірвання договору оренди з подальшою передачею об`єкта оренди орендодавцю за актом приймання-передачі.

Звертаючись з позовом позивач зазначив, що виселення у даному випадку є ефективним способом захисту, так як забезпечує поновлення порушеного права позивача як особи, яка має речове право на майно право господарського відання, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об`єктом оренди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що за приписами частини першої статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, тоді як матеріали справи не містять доказів того, що майно, яке є предметом договору, належить на праві власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, а також доказів того, що це майно було закріплене на праві господарського відання чи оперативного управління за визначеним у договорі орендодавцем.

Крім того, суд вказав, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Позивачем як негаторного, так і віндикаційного позову може бути лише власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Врахувавши, що за матеріалами справи неможливо встановити правовий статус орендованого на підставі договору майна й у справі відсутні докази того, що як станом на дату укладення договору, так і на даний час за визначеним у договорі орендодавцем було закріплене на праві господарського відання чи оперативного управління окреме індивідуально визначене майно, що є предметом договору, у задоволенні позову суд відмовив.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги про виселення задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, які суд визнав встановленими; порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, зокрема, послався на те, що з урахуванням внесених змін до основного договору в частині зміни назви орендаря з «Комунальна установа «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради», усі обов`язки та повноваження орендодавця, які передбачено нормами чинного законодавства, здійснює Департамент. Скаржник зауважив, що Господарський суд Одеської області, вирішуючи спір у даній справі, встановив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди «Одеського зоологічного парку загальнодержавного значення» об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, в цілому належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності.

Щодо доцільності вибраного способу захисту щодо виселення відповідача апелянт зазначив, що припинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено, та враховуючи відсутність у відповідача правових підстав займати спірне майно, позовна вимога про виселення орендаря як примусове виконання обов`язку в натурі відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Позиція відповідача у справі щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. №748/22/Д4 від 14.07.2022) Фізична особа підприємець Ляхова Н.П. просила оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідач зазначила, що жодного листа від Департаменту про розірвання договору оренди вона не отримувала, в той же час після 01.11.2020 підписувались акти наданих послуг та сплачувалась орендна плата на підставі договору оренди №11 від 01.01.2014, з огляду на що, виходячи із приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ, діючого на момент підписання договору оренди, відбулась пролонгація договору оренди, яка реалізувалась внаслідок мовчазної згоди сторін договору та підтверджувалась в подальшому діями сторін.

Також Фізична особа підприємець Ляхова Н.П. звернула увагу на те, що позов у даній справі є віндикаційним, тобто поданий з метою витребування майна з чужого незаконного володіння. Звертаючись з віндикаційним позовом позивач, насамперед, мав підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, покладаючись на ті чи інші докази, однак жодних документів, які б підтверджували, що тверде покриття є майном комунальної власності, в матеріалах справи відсутні.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 у справі №916/2467/21 залишено без руху з підстав того, що скаржником не надано доказів сплати судового збору у сумі 3405,00грн.; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз`яснено скаржнику, що якщо не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.

05.04.2022 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (надалі також - Департамент) надійшли наступні клопотання:

1)клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до скасування воєнного стану (вх.№798/22 від 05.04.2022) з додатком Інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;

2)клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, виявлених при її поданні (вх.№748/22/Д1 від 05.04.2022) з додатками: доказами отримання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 у справі №916/2467/21 (копією роздруківки електронного листа про направлення на електронну адресу скаржника ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 у справі №916/2467/21 зі штампом вхідної кореспонденції Департаменту №01-19/416 від 25.03.2022); Інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№798/22 від 05.04.2022). Клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, виявлених при її поданні (вх.№ 748/22/Д1 від 05.04.2022), задоволено; продовжено процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги; встановлено, що кінцевим строком для усунення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради недоліків апеляційної скарги (сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00 грн.), є двадцятий день після закінчення воєнного стану в Україні, що відповідно до мотивувальної частини ухвали є 16.05.2022.

При цьому судом в ухвалі від 12.04.2022 зазначено про те, що скаржник не позбавлений права звернутись з новим клопотанням про продовження строку для сплати судового збору в разі продовження воєнного стану.

25.04.2022 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (надалі також - Департамент) надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, виявлених при її поданні (вх.№748/22/Д2 від 25.04.2022).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 задоволено клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, виявлених при її поданні (вх.№748/22/Д2 від 25.04.2022). Продовжено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги (сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00 грн.) до 14.06.2022.

27.05.2022 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до скасування воєнного стану (вх.№900/22 від 27.05.2022).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№900/22 від 27.05.2022).

22.06.2022 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшло клопотання (вх.№748/22/Д3 від 22.06.2022) про продовження строку на звернення з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 у справі №916/2467/21; долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення від 17.06.2022 №174; відкриття апеляційного провадження у справі №916/2467/21 за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 у справі №916/2467/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про продовження строку у справі №916/2467/21 (вх.№748/22/Д3 від 22.06.2022) задоволено; продовжено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 у справі №916/2467/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 у справі №916/2467/21; встановлено учасникам справи строк до 15.07.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу; роз`яснено учасникам справи про їх право у строк до 15.07.2022 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи та попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми у вигляді їх повернення заявникові без розгляду; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 у справі №916/2467/21.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.07.2022 розгляд справи №916/2467/21 призначено на 13.09.2022 о 10:00 год. Окрім того, враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказаною ухвалою суду постановлено розглянути апеляційну скаргу у розумний строк.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Л.В. Поліщук з 12.09.2022 по 16.09.2022 включно, судове засідання, призначене на 13.09.2022, не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Суддя-учасник колегії С.В. Таран перебувала у відпустці з 19.09.2022 по 21.09.2022 включно.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 розгляд справи №916/2467/21 призначено на 11.10.2022 о 12:00 год.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання, призначене на 11.10.2022 о 12:00 год., не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.10.2022 розгляд справи №916/2467/21 призначено на 08.11.2022 о 12:00 год.

У зв`язку з прийняттям участі судді-учасника колегії С.В. Таран з 07.11.2022 по 11.11.2022 у підготовці суддів для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до наказу голови суду від 26.10.2022 №233-к, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 розгляд справи №916/2467/21 призначено на 14.11.2022 о 14:00 год.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

02.07.2009 Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видане свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди «Одеського зоологічного парку загальнодержавного значення» (т. 1 а.с. 32), яким посвідчено, що об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, в цілому, дійсно належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. Об`єкт в цілому складається з будівель та споруд літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «2Е», «Ж», «З», «И», «К», « 1Л», «Л», «Н», «О», «Р», «С», «Т», «У», «Ф», «Х», «Ц», « 1Ц», « 2Ц», « 3Ц», « 4Ц», «Ч», «Ш», « 1Ш», «Э», « 1Э», «Ю», «Я», « 1Н», «F», «V», «S», загальною площею 3141,8 кв.м, основною площею 2621,1 кв.м, відображених у технічному паспорті від 11.03.2009. Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.05.2009 №524.

Копія технічного паспорту додана до позовної заяви та знаходиться у матеріалах справи (т. 1 а.с. 13-31).

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 33) право комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові будівлі і споруди «Одеського зоологічного парку загальнодержавного значення» за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, загальною площею 3141,8 кв.м., зареєстроване державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Голоцван Є.О. в Реєстрі за номером 81815451101. Дата реєстрації: 12.06.2013.

01.01.2014 між Комунальною установою «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення», як орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем Ляховою Наталією Петрівною, як орендарем, укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного майна №11 (надалі договір, т.1 а.с. 34-36), відповідно до умов якого:

-орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування комунальне майно, площею 19,95 кв.м., розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, з метою розміщення літнього майданчика для роздрібної торгівлі готовими продуктами (пункт 1.1.);

-орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передавання вказаного майна, який є невід`ємною частиною договору (пункт 2.1.);

-орендар повертає орендодавцеві майно у стані не гіршому, ніж воно було одержане, на підставі акту приймання-передавання, який підписується обома сторонами. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (пункт 2.4.);

-у разі припинення цього договору орендар повинен повернути орендодавцеві орендоване майно в 15-денний термін з дня отримання повідомлення або з дати закінчення строку договору за актом приймання-передавання майна, включаючи день здачі (пункт 2.5.);

-у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний у 15-денний термін повернути орендодавцеві об`єкт оренди, про що складається відповідний акт (пункт 5.6.);

-у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно (пункт 3.11.);

-цей договір діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 включно (пункт 10.1.);

-зміни до умов цього договору або його розірвання за взаємною згодою сторін оформлюються шляхом підписання додаткової угоди (пункт 10.2.);

-чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 10.6.);

-майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання (пункт 10.9.);

-взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (пункт 10.10.).

Відповідно до акту приймання-передавання орендованого майна до договору оренди окремого індивідуально визначеного майна від 01.01.2014 №11 (т.1 а.с. 37), 01.01.2014 орендарю передано окреме індивідуально визначене майно тверде покриття за адресою: м.Одеса, Новощіпний ряд, 25, площею згідно умов договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №11 від 01.01.2014, технічний стан задовільний.

Додатковим договором №1 від 05.01.2015 (т.1 а.с.38) до договору строк дії останнього продовжено до 01.12.2017.

Додатковим договором №2 від 01.12.2017 (т.1 а.с.39) до договору термін його дії продовжено до 01.11.2020.

Додатковим договором №3 від 03.12.2018 (т.1 а.с.40) сторони внесли зміни до договору, зокрема, замінили орендодавця з Комунальної установи «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

В матеріалах справи наявний лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-13/913 від 12.03.2020, скерованого на адресу ФОП Ляхової Н.П., в якому позивач зазначив, що на виконання пункту 1 протокольного доручення від 20.01.2020 №02.2-15мг/07 та рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.06.2012 №257 «Про призначення управління капітального будівництва Одеської міської ради замовником з проектування та виконання реконструкції об`єктів та інженерних мереж комунальної установи «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення», розташованої за адресою: м.Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25», 06.03.2020 було проведено нараду щодо початку реконструкції на території КУ «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення». На підставі наведеного позивач повідомив відповідача про проведення запланованої реконструкції парку, у зв`язку з чим запропонував у термін до 20.03.2020 прибути до Департаменту для підписання додаткового договору про розірвання договору оренди №11 індивідуально визначеного майна у вигляді твердого покриття, загальною площею 19,95 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, з подальшою передачею його орендодавцю за актом приймання-передачі (т.1 а.с. 41).

Докази направлення вказаного листа № 01-13/913 від 12.03.2020 на адресу ФОП Ляхової Н.П. в матеріалах справи відсутні.

10.11.2020 ФОП Ляхова Н.П. звернулась до в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із заявою про продовження договору оренди №11 від 01.01.2014 твердого покриття, загальною площею 19,95 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, строком на 5 років (т.1 а.с. 42).

Факт отримання Департаментом комунальної власності Одеської міської ради заяви ФОП Ляхової Н.П. про продовження строку дії договору оренди підтверджується штампом вхідної кореспонденції №01-14/3846 від 10.11.2020 на вказаній заяві.

Матеріалами справи підтверджено, що після 01.11.2020 (тобто дати закінчення строку дії договору згідно із додатковим договором №2 від 01.12.2017) між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ФОП Ляховою Н.П. підписувалися акти наданих послуг на підставі договору, а саме: 30.11.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021 (т.1 а.с. 106- 110).

Також, як вбачається із наявних в матеріалах справи копій платіжних документів від 12.11.2020, 17.12.2020, 13.01.2021, 12.02.2021, 17.03.2021, 14.04.2021, 14.05.2021, 11.06.2021, 11.08.2021, 15.09.2021 (т.1 а.с. 111 121), ФОП Ляхова Н.В. після 01.11.2020 продовжувала сплачувати Департаменту комунальної власності Одеської міської ради орендну плату за договором №11.

17.03.2021 рішенням Одеської міської ради №137-VIII затверджено у новій редакції Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, відповідно до якого Департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради (пункт 1.1.), який забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м.Одеси (пункт 2.1.); є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради (пункт 2.2.). Згідно із підпунктом «в» пункту 2.4. на Департамент покладено здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси.

23.04.2021 співробітниками Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проведено обстеження індивідуально визначеного майна у вигляді твердого покриття, загальною площею 19,95 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25 (КУ «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення»), під час якого встановлено, що тверде покриття передано під розміщення літнього майданчика для торгівлі продовольчими товарами; під час обстеження використовується за призначенням (т.1 а.с. 43).

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не передав орендоване тверде покриття Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за актом прийому-передачі, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Отже, договір є правовою формою (засобом) узгодження волі двох чи декількох сторін, спрямованої на досягнення певних цивільно-правових результатів: набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Водночас, договір є основною підставою виникнення зобов`язальних правовідносин відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами частини першої статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором № 11 від 01.01.2014 між сторонами виникли орендні правовідносини.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина перша статті 761 Цивільного кодексу України).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правовий зміст статей 204, 215 Цивільного кодексу України передбачає два шляхи спростування презумпції правомірності правочину:

-визнання неправомірності, а отже, і недійсності правочину прямим приписом закону (у цьому випадку правочин є недійсним вже тому, що визначений як такий у законі, і спеціальне визнання його недійсним у судовому порядку не потребується (нікчемний правочин);

-визнання неправомірності, а отже, і недійсності правочину судом (у цьому випадку недійсність правочину прямо не встановлена законом, проте його правомірність може бути оспорена однією зі сторін або іншою заінтересованою особою).

Укладений між сторонами договір оренди № 11 не є нікчемним у розумінні спростування презумпції його правомірності. Відсутнє також і судове рішення, яке набрало законної сили, щодо визнання цього договору недійсним.

Як свідчить укладений між сторонами договір оренди №11 від 01.01.2014, сторонами погоджено у передачу в оренду комунального майна, площею 19,95 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, під розміщення літнього майданчика для торгівлі (пункт 1.1. договору), і вступ орендаря у строкове платне користування цим майном одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передавання вказаного майна, який є невід`ємною частиною договору (пункт 2.1. договору).

Сторони, підписуючи 01.01.2014 акт приймання-передавання орендованого майна до договору оренди №11 від 01.01.2014, конкретизували, що орендарю передано окреме індивідуально визначене майно тверде покриття за вказаною в договорі адресою.

Виходячи із акту обстеження індивідуально визначеного майна у вигляді твердого покриття, загальною площею 19,95 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25 (КУ «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення») від 23.04.2021, тверде покриття під час обстеження використовується орендарем за призначенням.

Таким чином, сторонами узгоджено об`єкт оренди тверде покриття, загальною площею 19,95 кв.м., розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, а саме, на земельній ділянці, на якій розміщені будівлі та споруди «Одеського зоологічного парку загальнодержавного значення», які належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно із статтею 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в)землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

В матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка, на якій розміщено тверде покриття площею 19,95 кв.м., належить до земельних ділянок приватної та державної власності. В той же час, матеріалами справи підтверджено, що об`єкт, який розташований за адресою: м.Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, в цілому, дійсно належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що ФОП Ляхова Н.П., використовуючи предмет оренди для розміщення літнього майданчика для роздрібної торгівлі та сплачуючи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради орендну плату, не заперечувала, що тверде покриття є майном комунальної власності і Департамент комунальної власності Одеської міської ради здійснює повноваження орендодавця щодо нього.

Приписами частин першої та другої статті 86 Господарського процесуального кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи презумпцію правомірності правочину, а також оцінюючи наявні в матеріалах справи докази щодо знаходження предмету договору оренди твердого покриття на земельній ділянці, на якій розміщені будівлі та споруди «Одеського зоологічного парку загальнодержавного значення», які належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності, а також беручи до уваги Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, внесення змін до договору оренди в частині зміни орендодавця з Комунальної установи «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, на який покладено здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові з підстав недоведеності належності майна, яке є об`єктом оренди, на праві комунальної власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, та закріплення цього майна за Департаментом комунальної власності Одеської міської ради.

З огляду на те, що спірні правовідносини стосуються оренди комунального майна, то до них підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею майна державної та комунальної власності в оренду та відносини між орендарем та орендодавцем.

На час укладення договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №11 від 01.01.2014 діяли положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII.

03.10.2019 було прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ. У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Колегія суддів зазначає, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України №2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20 та від 09.11.2021 у справі №908/2637/20 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне застосувати дані у висновки при розгляді справи №916/2467/21.

Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII, в тому числі й у період після втрати вказаним законом чинності.

Оскільки строк дії договору оренди №11 від 01.01.2014 визначено до 01.11.2020, тобто вже після 01.07.2020, до спірних орендних правовідносин сторін у даній справі слід застосовувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX.

Порядок продовження договору оренди встановлений у статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 та у постанові Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», якою затверджений Порядок передачі в оренду державного та комунального майна.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 передбачено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Згідно із частиною сьомою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів:

на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі;

на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

Відповідно до частини дев`ятої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:

про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;

про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Підстави для відмови у продовженні договору оренди визначені у статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019. Так, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Пунктом 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Відповідно до пункту 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Пунктом 136 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна передбачено, зокрема, що орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Таким чином, для продовження договору оренди комунального майна орендар зобов`язаний надати орендодавцю в установлений строк (не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, тобто до 01.08.2020) відповідну заяву та звіт про оцінку майна, який підлягає рецензуванню відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Як вбачається із матеріалів справи, 10.11.2020 ФОП Ляхова Н.П. звернулась до в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із заявою про продовження договору оренди №11 від 01.01.2014 твердого покриття, загальною площею 19,95 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, строком на 5 років.

Оцінюючи наявну в матеріалах справи заяву відповідача про продовження договору оренди, колегія суддів вказує, що відповідачем не дотримано вимог частин третьої, восьмої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019, пункту 136 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна в частині надання заяви про продовження договору оренди у встановлені нормами чинного законодавством строки (не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди) та надання звіту про оцінку майна, який підлягає рецензуванню відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Отже, орендарем не дотримано встановленого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що відповідно до положень статті 18 Закону № 157-ІХ унеможливлює продовження строку його дії на той самий термін і на тих самих умовах.

За встановлених обставин справи та правового регулювання, колегія суддів вважає, що орендарем не дотримано встановленого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди, а саме: не подано у встановлені строки відповідної заяви про продовження договору оренди разом із звітом про оцінку майна, який підлягає рецензуванню відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що відповідно до положень статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 унеможливлює продовження строку його дії на той самий термін і на тих самих умовах, а, отже, договір оренди №11 від 01.01.2014 припинився на підставі частини першої статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Разом з тим, ФОП Ляхова Н.П. у заявах по суті спору наголошує на тому, що після 01.11.2020 між сторонами підписувались акти наданих послуг та сплачувалась орендна плата на підставі договору оренди №11 від 01.01.2014, з огляду на що, виходячи із приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ, діючого на момент підписання договору оренди, відбулась пролонгація договору оренди, яка реалізувалась внаслідок мовчазної згоди сторін договору та підтверджувалась в подальшому діями сторін.

Суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи відповідача з огляду на наступне.

Згідно із частинами першою та другою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені у статті 764 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні приписи містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Колегія суддів враховує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р (II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Оскільки у спірних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (стаття 764 Цивільного кодексу України та частина четверта статті 284 Господарського кодексу України) спеціальним законом є Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних орендних правовідносин, колегія суддів вважає, що наведеним повністю спростовується помилковий висновок відповідача, який ґрунтується передусім на безпідставному застосуванні до правовідносин продовження договору оренди державного та комунального майна загальних норм статті 764 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України, а не положень статті 18 Закону України № 157-IX як спеціального закону.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Виходячи із пунктів 2.5., 5.6. договору оренди №11 від 01.01.2014, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в 15-денний термін з дати закінчення строку договору за актом приймання-передавання майна.

З огляду на встановлені факти припинення договору внаслідок закінчення строку, на який його укладено, та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повернення орендованого майна, суд апеляційної інстанції вважає, що вимога про виселення відповідача є обґрунтованою та такою, що забезпечує поновлення порушеного права позивача, як орендодавця, на вільне розпорядження об`єктом оренди, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів враховує, що одним із способів захисту речових прав є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов). Підставою для подання такого позову є здійснення перешкод правомірній реалізації речового права. З моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування відповідачем орендованим майном у даному випадку у зв`язку із закінченням строку дії договору, особа, якій воно було передано на підставі договору оренди, володіє ним незаконно, у зв`язку з чим наявні підстави для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Згідно з пунктом другим частини першої статті 129 Господарського кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції та за апеляційний перегляд справи покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 у справі №916/2467/21 скасувати.

3.Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.

4.Виселити Фізичну особу підприємця Ляхову Наталію Петрівну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з окремого індивідуально визначеного майна, загальною площею 19,95 кв.м., що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м.Одеса, 65039, ідентифікаційний код 26302595).

5.Стягнути з Фізичної особи підприємця Ляхової Наталії Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м.Одеса, 65039, ідентифікаційний код 26302595) 2270 /дві тисячі двісті сімдесят/ грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

6.Стягнути з Фізичної особи підприємця Ляхової Наталії Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м.Одеса, 65039, ідентифікаційний код 26302595) 3405 /три тисячі чотириста п`ять/ грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.11.2022.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран