Рішення

від 21.11.2022 по справі 484/4892/21

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/4892/21

Провадження № 2/484/247/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Мельничука О.В.,

за участю секретаря судового засідання Голубкової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області, Комунального підприємства «Затишок» про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гаврилюк Т.А. звернувся до суду з позовом до відповідача: Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 - за набувальною давністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 19 липня 1986 року позивач разом зі своїми батьками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживав у квартирі АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі позивач з батьками були зареєстровані, а у 1988 році особові рахунки на квартиру були оформлені на батька позивача. З 2016 року батьки позивача почали проживати за іншою адресою, а позивач залишився проживати у зазначеній вище квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер. На даний час постала потреба в оформленні права власності на квартиру, однак через відсутність правовстановлюючих документів позивач не має можливості оформити право власності на вказану квартиру. Вказав, що він з 1986 року відкрито добросовісно та безперервно користується квартирою АДРЕСА_1 , зареєстрований та проживає в ній, а також здійснює всі права та обов`язки, що покладаються на власника, за свій рахунок здійснює поточний та капітальний ремонти квартири, сплачує комунальні послуги, а тому просить суд визнати за ним право власності на квартиру за набувальною давністю.

Ухвалою судді від 10.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.01.2022 року у вказаній справі було залучено в якості співвідповідача Комунальне підприємство «Затишок».

17.05.2022 від Комунального підприємства «Затишок» (далі КП «Затишок») до суду надійшов відзив із запереченнями на позовну заяву, в якому представник Сироіжко О. зазначає, що позов ОСОБА_1 не визнають повністю. В обґрунтування своїх заперечень вказала, що квартира АДРЕСА_1 значиться на обліку в КП «Затишок», як така, що не перебуває у приватній власності та право державної чи комунальної власності на яку не зареєстроване. Згідно постанови Верховного Суду України від 20.05.2015 року (справа 3 3-87гс15), норми статті 334 ЦК України не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Таким чином, набувальна давність поширюється на фактичного, без правової підстави володіння чужим майном. На підставі рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області «Про переоформлення особових рахунків» від 16.02.1988 року на батька позивача ОСОБА_2 (склад сім`ї 3 особи) були переоформлені особові рахунки на квартиру АДРЕСА_1 . Отже, сім`я позивача набула цілком законне право користування житлом комунальної власності. Сам позивач зареєстрований у спірній квартирі з 06.06.2003 року і проживає фактично там до теперішнього часу. Тобто він користується та проживає квартирою цілком у передбачений законом спосіб. Тому, наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю, але не позбавляє особу можливості набути право власності на таке майно у визначеному позасудовому порядку. Вважають позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 19.07.2022 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник до суду не з`явилися. Про судове засідання були повідомлені належним чином. Причини своєї неявки у судове засідання, призначене на 21.11.2022, суду не повідомляли. Представник позивача раніше неодноразово надав суду заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з їх неможливістю прибути до суду.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Представник відповідача: Первомайської міської ради Миколаївської області Магденко О.В. до суду не з`явилася, проте надала через канцелярію суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі та вказала, що позов не визнають та просять відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві КП «Затишок».

Представник відповідача: КП «Затишок» - Сироіжко О. до суду не з`явилася, проте надіслала на електронну пошту суду заяву, у якій просила розглядати справу без їх участі та вказала, що позов не визнають та просять відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у їх відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставіст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою форми А (а.с.12), ксерокопією паспорта позивача (а.с.4) та довідкою КП «Затишок» (а.с.15).

За вказаною адресою позивач разом з батьками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживав з дня свого народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області «Про переоформлення особових рахунків» від 16.02.1988 року на батька позивача ОСОБА_2 (склад сім`ї 3 особи) були переоформлені особові рахунки на квартиру АДРЕСА_1 . (а.с.10). З вказаного рішення видно, що квартира з 2-х кімнат, житловою площею 28,8 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_2 помер. Дане підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04.01.2021 року Первомайським міським відділом ДРАЦСу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.9).

За свого життя батько позивача ОСОБА_2 не зареєстрував право власності на вказану квартиру.

Як вбачається із довідки КП «Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.07.2021 року (а.с.18), станом на 31.12.2012 року по даним паперових носіїв інформації бюро запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , відсутній.

Згідно рішення96сесії7скликанняПервомайськоїміської радиМиколаївськоїобласті№38«Прооблікна балансікомунальногопідприємства«Затишок» неприватизованихквартир»від26.12.2019року,спірнаквартира АДРЕСА_1 знаходиться на балансі комунального підприємства «Затишок» як така, що не перебуває у приватній власності та право державної чи комунальної власності на яку не зареєстроване відповідно до Переліку (Додаток до рішення міської ради №38 від 26.12.2019 р.) (а.с.35-36).

Позивач зазначив у позові, що за період проживання з 1986 року в квартирі АДРЕСА_1 , він проводив ремонти, оплачував комунальні послуги, та на сьогоднішній день продовжує проживати у вказаній квартирі, добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16 ЦК, а також частини четвертоїстатті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно дост. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК).

Враховуючи положення статей335і344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

У постанові від 16.01.2020 у справі №916/455/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав таке.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістомст. 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодінняне знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, аленеправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майномне як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у т.ч. і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз. 2 ч. 3 ст. 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01.01.2018 у справі №201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння.

За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майномбез будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика ПалатаВерховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 вказала, що за змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Також, аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц та у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020 року у справі 552/1354/18 (провадження № 61-44893св18).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вселився до спірної квартири як член сім`ї квартиронаймача, тобто він користується спірною квартирою на праві постійного користування житлом.

Відповідно до даних паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання останнього за вказаною адресою з 06 червня 2003 року (а.с.4).

На даний час квартира АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП «Затишок», як балансоутримувача комунального майна (а.с.35).

Як вбачається з позовної заяви, позивач достовірно знає, про те, що він не є власником квартири, якою користується.

Позивач з заявою до балансоутримувача про здійснення приватизації займаної квартири не звертався, не вчинив необхідних дій, що регламентовані Законом України «При приватизацію державного житлового фонду».

З огляду на викладене, суд вважає, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Тому, враховуючи викладене, за відсутності підстав, передбачених ст.344 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області, КП «Затишок» про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, - відмовити.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України повні відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Первомайська міська рада Миколаївської області, код ЄДРПОУ 35926170, адреса: вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська обл.

Відповідач: КП «Затишок», код ЄДРПОУ 35964661, адреса: вул. Київська, 63А, м. Первомайськ, Миколаївська обл.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В.Мельничук