Рішення

від 11.11.2022 по справі 500/3473/18

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/3473/18

Провадження № 2/946/435/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2022 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , треті особи - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петра Григорійовича», Кам`янська сільська рада Арцизського району Одеської області про визнання договору недійсним та стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» звернулося до суду з позовною заявою, яку було уточнено та якою просить визнати недійсним договір оренди, укладений 27.03.2017 року між Селянським (фермерським) господарства «Чебана Петра Григорійовича» та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 3,5674 га кадастровий номер - 5122082900:01:001:0292. А також, просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 35463178 від 31 травня 2017 року, внесеного в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Кам`янської сільської ради Арцизького району Одеської області. Крім цього, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Злагода» неодержаний дохід в розмірі 73043 грн. 91 коп. та судовий збір в сумі 5286 грн.

В обґрунтуванняпозовних вимогТОВ «Злагода»зазначає,що ТОВ«Злагода» уклало01.04.2010року з ОСОБА_2 договіроренди земельноїділянки площею3,5674га,кадастровий номер-5122082900:01:001:0292для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва.

У відповідності до п.п. 3.1 п. 3 Договору - договір оренди укладено на 10 років. Згідно до п.п. 15.1 п. 15 Договору - договір оренди земельної ділянки набуває чинності після підписання його сторонами і діє з часу державної реєстрації. Відтак позивач 24.05.2011 року зареєстровав договір оренди в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №512208294000227. Окрім того, між ОСОБА_2 та ТОВ «Злагода» було підписано акт приймання передачі (на місцевості земельної ділянки переданої в короткострокову оренду ТОВ «Злагода»), відтак з 24.05.2011 року договір оренди набрав чинності та почав діяти.

Як вбачається з договору оренди, останній був зареєстрований уповноваженим на те органом та у встановленому на час їх укладення порядку, а договору оренди був присвоєний відповідний реєстраційний номер. Таким чином, позивач у встановленому законом порядку набув право користування земельною ділянкою на строк 10 років тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак ОСОБА_2 помер та його спадкоємцем стала ОСОБА_1 . Проте відповідач не попередив позивача про зміну власника, а натомість уклав договір оренди спірної земельної ділянки з СФГ « ОСОБА_3 ».

З Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно,ТОВ «Злагода»дізнався,що ОСОБА_1 не розірвавшидоговір орендиз ТОВ«Злагода»,строк діїякого незакінчився,будь-якихсудових рішеньз приводуйого недійсностічи достроковогорозірвання абоприпинення немає,уклала 27.03.2017року договіроренди з СФГ«Чебана ПетраГригорійовича»,який всвою чергузасіяв соняшником,вже підготовленудля посівнихробіт,земельну ділянкуплощею 3,5674га,що орендуєТОВ Злагода».При цьому,саме ТОВ«Злагода» здійснилопередпосівну підготовкуземельних ділянок,загальною площею417га (вцей масиві входитьспірна земельнаділянка площею3,5674га).За фактомзахоплення земель10березня 2017року відкритокримінальне провадження№12017160150000630.Факт посівувідповідачем земельплощею 417га засвідчуєакт обстеженняземельних ділянокна територіїКислицької сільськоїради від27.04.2017р.Власник земельноїділянки начас діїраніше укладеногодоговору орендиземлі позбавленийправа володіннята користуванняземельною ділянкоюта повторноїїї передачів орендуіншій особідо закінченнястроку діїпопереднього договору. Так, орендар в установленому законом порядку має право оспорювати будь-які правочини що стосуються орендованої земельної ділянку, на відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України тощо.

Згідно до довідки Управління статистики в Ізмаїльському районі від 23.04.2018 року за №17-15/325 середня врожайність соняшника за 2017 рік становила 22,4 ц з 1 га, що еквівалентно 2,24 т з 1 га зібраної площі, а середня ціна реалізації становила 9140,80 грн. за тону без врахування ПДВ, що становить 10968,96 грн з ПДВ за 1 т. соняшника. Як зазначалось вище, загальна площа орендованої ТОВ «Злагода» земельної ділянки по договору оренди склала 3,5674 га, у перерахунку на середню врожайність по Ізмаїльському районі з даної площі було зібрано 7,99097 т.

12 січня 2017 року з АРК «Придунайська нива» було укладено договір поставки соняшника в розмірі 1000 тон на загальну суму 11000000 грн. У відповідності до п. 1.1. цього Договору вартість однієї тони становила 11000 грн. з врахуванням ПДВ, таким чином позивач мав на меті отримати дохід в розмірі 87900 грн. 74 коп., але неправомірні дії відповідача заподіяли шкоду у вигляді понесених надлишкових витрат та неотриманих доходів. Згідно до ст. 28 ЗУ «Про оренду землі» - орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

З урахуваннямзазначеного,розмір неотриманогодоходу позивачемз орендованоїним земельноїділянки становить87900грн.74коп.Право користуванняспірною земельноюділянкою ТОВ«Злагода» підтвердженоналежними доказами,а самедоговором орендиземлі від01.04.2010р.,строк діїякого намомент зверненняпозивача зпозовом досуду незакінчився,а відтаквказаний договірє дійснимта обов`язковимдля виконанняйого сторонами.Крім того,на виконаннявищевказаного договоруоренди ТОВ«Злагода»,як орендар,систематично сплачуваворендну платуза користуванняземельною ділянкоюпро щоє відповіднідокази. Відповідач нерозірвала тане припиниладоговір орендиземельної ділянкиукладеного 01.04.2010року зпозивачем,а натомістьвідповідач передалаповторно воренду іншійособі спірнуземельну ділянку.Укладений договірз СФГ«Чебана ПетраГригорійовича» суперечитьЗУ «Прооренду землі»,Земельному кодексуУкраїни таіншим нормативно-правовимактам. Враховуючи вищевикладене та в зв`язку з наявністю діючого договору оренди землі від «01» квітня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» строком на 10 років, зареєстрованого 24 травня 2011 року в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 512208294000227, а відтак, договір оренди землі, укладений 27.03.2017 року між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Чебана Петра Григорійовича» є недійсним, рішення № 35463178 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесене в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Кам`янської сільської ради Арцизького району Одеської області підлягає скасуванню у відповідності до вимог ч. 2 ст. 26 Закону № 1952 ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» в судові засідання, як призначались на 08.09.2022 року, 07.10.2022 року та 11.11.2022 року не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, що підтверджено відповідними поштовими повідомленнями про отримання ним судової повістки, проте представником ТОВ «Злагода» Стойковою Л.К. у заяві від 17.09.2021р. зазначено, що за можливою відсутністю ТОВ «Злагода» та/або його представника у судовому засіданні, просить задовольнити позовні заяви ТОВ «Злагода» у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім наявних прав, особи, що беруть участь у справі, наділені також певними обов`язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом. При цьому процесуальні права і обов`язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими ніж права і обов`язки іншої особи, яка бере участь у справі.

Відповідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Права на розгляд справи судом протягом розумного строку належать як позивачу, так і відповідачу.

Частиною 4 статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому вирішені справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення правової позиції сторін у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою позовні вимоги не визнають в повному обсязі та просять відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, необхідно встановити, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Позивач зобов`язаний довести такі складові елементи: протиправну поведінку, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, натомість відповідач по справі зобов`язаний довести відсутність вини у заподіянні шкоди.Також, позивачем в обґрунтування позову наведено саме математичний розрахунок неотриманих доходів та розраховує їх з посиланням на середню врожайність зібраної площі та можливість отримання доходів за договором поставки, укладеного 12 січня 2017 року між ТОВ «Злагода» та АРК «Придунайська Нива», відповідно до якого вартість однієї тонни соняшника складає 11000,00 грн. Таким чином, розмір неодержаних доходів, визначений позивачем по справі на підставі математичного розрахунку, є теоретичним, абстрактним та відповідно не містить ознак реальності. Пунктами 2.6., 2.7 вищевказаного Договору поставки встановлено показники якості Товару, які зобов`язаний поставити позивач по справі.При цьому, відповідно до п. 5.5. Договору поставки, якщо якість Товару, що поставляється по даному Договору виявиться такою, що не відповідає умовам даного Договору, у тому числі у випадку ненадання Постачальником документів, якими підтверджуються те, що Товар пройшов перевірку (експертизу) і вважається вільним від шкідливих організмів, що є карантинними, Покупець вправі відмовитися від прийняття товару та його оплати. Таким чином, для отримання ТОВ «Злагода» оплати за Договором поставки, недостатньо було лише засіяти земельну ділянку соняшником та зібрати врожай. ТОВ «Злагода» отримує кошти за поставку врожаю тільки за умови постачання товару якість якого відповідає вимогам встановленим договором.

Більш того, сам факт отримання врожаю з засіяної земельної ділянки не свідчить автоматично про його відповідність якості товару, встановленого умовами договору поставки, а тому середня врожайність не має ніякого відношення до визначення розміру збитків. Відповідно п. 2.2. Договору поставки, укладеного 12 січня 2017 року між ТОВ «Злагода» та АРК «Придунайська Нива», поставка всієї партії товару за даним Договором здійснюється в термін до 31.12.2018 р. включно, позивачем будь-яких доказів неможливості виконання взятого на себе зобов`язання в строк до 31 грудня 2018 року надано не було, а тому ніяких збитків позивачу не могло бути завдано.

З наданогорозрахунку позивачавбачається,що найого думкувиникла частковавідповідальність узавданні збитків,а їїрозмір визначаєтьсяпропорційно площіземельної ділянки.При цьому,відповідно додовідки Кислицькоїсільської ради№ 355від 14лютого 2017року,ТОВ «Злагода»має вкористуванні землісільськогосподарського призначеннязагальною площею988,1463га.Відповідно донаданої позивачемдовідки управліннястатистики вІзмаїльському районі№ 17-15/325від 23квітня 2018року,по сільськогосподарськихпідприємствах Ізмаїльськогорайону середняврожайність за2017рік становила22,4ц (2,24т.)з 1га зібраноїплощі.З урахуваннямзазначеного,навіть якщоі припустити,що позивачпо справімав намірвиконати умовиДоговору поставки,з 988,1463га заінформацією середніхпоказників врожайності,ТОВ «Злагода»мало теоретичноможливість зібратиприблизно 2213,45тон.соняшника,а відповіднодо умовдоговору поставки,ТОВ «Злагода»повинна булапоставити лише1000т.соняшника,тобто вдвічіменше,ніж моглазібрати.Таким чином,навіть якщоб булипідстави длястягнення збитків,визначення їхрозміру пропорційноплощі земельноїділянки єнеобґрунтованим танезрозумілим.Також,позивач вказав,що 01.04.2010року міжТОВ «Злагода»та ОСОБА_2 було укладенодоговір орендиземельної ділянкикадастровий номер-5122082900:01:001:0292,площею 3,5674га,який нібитобуло зареєстрованоу належнийспосіб 24.04.2011року увідділі Держкомземуу Ізмаїльськомурайоні,про щоу Книзізаписів державноїреєстрації договоріворенди землівчинено записза №512208294000227.Проте,обов`язковою умовоювизнання дійснимречових правна нерухомемайно таїх обтяжень,які виниклидо 1січня 2013року єпроведення реєстраціїтаких праввідповідно дозаконодавства,що діялона моментїх виникнення.Посилання позивачана положенняч.4ст.4Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобмежень» єнеобґрунтованим,оскільки впорушенні п.1ч.3ст.4вищевказаного Закону,по-перше,реєстрація прававідповідно дозаконодавства якедіяло намомент виникненнядоговірних відносинне булапроведена,по-другена моментвиникнення речовихправ законодавствопередбачало обов`язковуреєстрацію якдоговору такі права.До 01.01.2013року Порядокпроведення державноїреєстрації правта їхобтяжень буввідсутній,але починаючиз 01січня 2013року (колизапрацював механізмдержавної реєстрації)орендар ТОВ «Злагода»був зобов`язанийзареєструвати правооренди відповіднодо вимогчинного законодавства. Узв`язкуз тим,що правооренди наземельну ділянкуміж ТОВ«Злагода» та ОСОБА_2 ,як власникомземельної ділянкиу Державномуреєстрі правне булозареєстровано,при поданізаяви напроведення державноїреєстрації речовихправ нанерухоме майно,що виниклиміж ОСОБА_2 та СФГ«Чебана ПетраГригорійовича» напідставі укладеногоміж намидоговору,навіть увипадку виявленнявідомостей щодовищевказаного договоруу державногореєстратора правна нерухомемайно буливідсутні підставидля відмовиу проведенідержавної реєстраціїправ.Діючимзаконодавством,навіть уразі виявленнявідомостей прозареєстрований договіру ДЗК,не передбаченіпідстави длявідмови впроведенні державноїреєстрації праваоренди заіншим орендарем.Відповідно донаданої позивачемдовідки управліннястатистики вІзмаїльському районі№ 17-15/325від 23квітня 2018року,по сільськогосподарськихпідприємствах Ізмаїльськогорайону середняврожайність за2017рік становила22,4ц (2,24т.)з 1га зібраноїплощі.З урахуваннямзазначеного таі навітьякщо уявити,що 417га булиоброблені іншоюособою,у ТОВ«Злагода» небуло перешкодвиконати умовидоговору,укладено зАРК «ПридунайськаНива»,оскільки вонимали можливістьзасіяти 571га соняшникомта отриматиприблизно 1279,04т.соняшнику тапоставити йогозамовнику,тобто виконатиумови договору. Укладення договору оренди землі з іншою особою не є належним підтвердженням факту неможливості використання землі позивачем, а тим більше доказом вчинення перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою з метою засівання землі та збирання урожаю.

Представник третьої особи - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петро Григорійович», в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою в задоволенні позову просить відмовити.

В судове засідання представник третьої особи - Кам`янськоїсільської радиАрцизського районуОдеської областіне з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76ЦПК Українивизначено,що доказамиє будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Згідно проколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020 року цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , треті особи - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петра Григорійовича», Кам`янська сільська рада Арцизського району Одеської області про визнання договору недійсним та стягнення збитків розподілено судді Бурнусусу О.О. у зв`язку із зміною спеціалізації суддею Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Швецем В.М.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.03.2020 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , треті особи - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петра Григорійовича», Кам`янська сільська рада Арцизського району Одеської області про визнання договору недійсним та стягнення збитків.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , треті особи - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петра Григорійовича», Кам`янська сільська рада Арцизського району Одеської області про визнання договору недійсним та стягнення збитків та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

01.04.2010 року між товариством зобмеженою відповідальністю«Злагода» таОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,5674 га, кадастровий номер 5122082900:01:001:0292 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за умовами якого позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років

Вказаний договір було зареєстровано в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 24.05.2011 року №512208294000227.

24 травня 2011 року ОСОБА_2 передав, згідно Договору оренди та плати землекористування терміном на 10 років земельну ділянку 3,5674 гектарів ТОВ «Злагода»

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія та номер 3 847, виданого 04.08.2014 року Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 3,5674 га, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер 5122082900:01:001:0292, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 124073428 від 16.05.2018 року.

27.03.2017 року між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Чебан Петро Григорійович» укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки площею 3,5674 га, кадастровий №5122082900:01:001:0292 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серія та номер 3 847, виданого 04.08.2014 року Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідно до акту обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради від 27.04.2017 року, комісією проведено обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради, поля № 7, № 9, №6, № 10, № 8, загальною площею - 417 га., в результаті обстеження було виявлено, що земельні ділянки, загальною площею - 417 га., засіяні сільськогосподарськими культурами, а саме: - соняшником 410,6 га.; - горохом 6,4 га. Також в акті зазначено, що зі слів директора ТОВ «Злагода» ОСОБА_4 поле № 7 було засіяно СФГ «Ніколенко І.С.», поле № 9,6,10,8 СФГ «Чабан П.Г.».

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто сторонами договору оренди землі є орендодавець та орендар.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час укладення договорів оренди між сторонами, ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до вимог статті 124 ч. 4 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 рокуза№161-ХІV(далі Закон №161-ХІV) орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Частиною 1 ст. 6 Закону №161-ХІV передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ст.ст. 13, 14 вказаного Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вимогами ст. 15 ч. 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №161-ХІV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Передача земельної ділянки в строкове платне користування підпадає під визначення найму (оренди) земельної ділянки згідно ст. 792 ЦК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, договір є правовою формою (засобом) узгодження волі двох чи декількох сторін, спрямованої на досягнення певного правового результату.

Згідно до ч. 1 ст. 93 Земельного Кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксована умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічна позиція висловлювалася Верховним судом України у постанові від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17, а також у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року.

При цьому, суд зазначає, що частиною 1 ст. 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із вказаним позовом у червні 2018 року, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди від 27.03.2017 року, укладений між Селянським (фермерським) господарства «Чебана Петра Григорійовича» та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 3,5674 га, кадастровий номер 5122082900:01:001:0292. Просив також, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексаний номер 35463178 від 31 травня 2017 року, внесеного в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Кам`янської сільської ради Арцизького району Одеської області та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Злагода» неодержаний дохід в розмірі 73043 грн. 91 коп.

Суд вважає, що за такого формулювання позовних вимог особами, питання про права та обов`язки яких вирішується судом у розглядуваній справі є насамперед сторони оспорюваного правочину ОСОБА_1 та СФГ «Чебан Петро Григорійович».

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто сторонами договору оренди землі є орендодавець та орендар.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків СФГ « ОСОБА_3 », як орендаря спірної земельної ділянки та сторони оспорюваного договору оренди.

Між тим, СФГ «Чебан Петро Григорійович» у справі залучений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а позивач заяв чи клопотань про залучення СФГ « ОСОБА_3 » в якості співвідповідача не заявляв, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відрізняється за обсягом прав та обов`язків.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №291/1024/18-ц.

Таким чином, суд звертає увагу на вищевикладені обставини щодо належного суб`єктного складу учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, судом ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ТОВ «Злагода» до ОСОБА_1 , треті особи - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петра Григорійовича», Кам`янська сільська рада Арцизського району Одеської області про визнання договору недійсним та стягнення збитків.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева, б.76-А, код ЄДРПОУ - 31774735) до ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеській області від 18.07.2014 року, РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), треті особи - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петра Григорійовича» (68655,Одеська область,Ізмаїльський район,с.Кислиця,вул.Вишнева,б.22,код ЄДРПОУ-21023672), Кам`янська сільська рада Арцизського району Одеської області (місце знаходження: Одеська область, Арцизький район, с. Кам`янка, вул. Чапаєва, б. 3, код ЄДРПОУ 04377411) про визнання договору недійсним та стягнення збитків відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 листопада 2022р.

Суддя: О.О.Бурнусус