Рішення

від 18.11.2022 по справі 120/5563/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 листопада 2022 р. Справа № 120/5563/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Мурованокуриловецької селищної ради про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправність рішення Мурованокуриловецької селищної ради за №2191 від 23.12.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Бахтинського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, за кадастровим номером 0522880400:05:001:0413.

З метою скасування такого рішення в частині та зобов`язання надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 26.07.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).Установлено строк для подання заяв по суті.

04.08.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що спірним рішенням ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, з підстав того, що на 12 сесії селищної ради 8 скликання від 11.08.2021 були прийняті рішення «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства» щодо земельної ділянки зазначеної у його зверненні.

Відповідач вважає рішення правомірним, а позовні вимоги безпідставними.

В своїх доводах відповідач покликається на висновки Верховного Суду, який у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09.12.2020 у справі №617/763/16-ц (провадження №61-10164св18) вказав, що надання дозволу територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.

Також відповідач покликається на позицію Великої Палати Верховного Суду, яка у пункті 77 постанови від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц (провадження №14-28цс20) зробила висновок про те, що неконкурентно надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає принципам забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язального характеру, то відповідач вважає, що це є дискреційними повноваженнями ради, тому підстави для їх задоволення відсутні.

Окремо відповідач звертає увагу суду на дотримання позивачем строків звернення, оскільки оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою було прийняте Мурованокуриловецькою селищною радою 23.12.2021.

11.08.2022 до суду подано відповідь на відзив, у якій представник позивача спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення. Так, представник вказує, що відповідачем не було надано клопотання інших осіб, які подані раніше за позивача, а саме 19.04.2021 року стосовно однієї і тієї ж земельної ділянки. Також відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження факту прийняття Мурованокуриловецькою селищною радою рішення щодо спірної земельної ділянки та зокрема рішення 12 сесії селищної ради 8 скликання від 11.08.2021 року, яким нібито надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншим особам.

Стосовно дискреційних повноважень, то представник позивача вказує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обгрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 у справі № 2040/6320/18.

Крім того, представник заперечує щодо пропуску строку звернення до суду з підстав того, що оскаржуваний Витяг з рішення 19 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради №2191 від 23.12.2021 року в частині відмови позивачу у наданні бажаного дозволу взагалі не було отримано особисто ні позивачем, ні його представником як засобами поштового зв`язку, так і нарочно у центрі надання адміністративних послуг Мурованокуриловецької селищної ради. Як свідчать матеріали справи, тільки за результатом звернення до органів примусового виконання рішень, представнику Позивача стало відомо про наявність вказаного рішення, яке було отримано нарочно з відповідним підписом селищного голови ОСОБА_2 та печаткою суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.

17.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до Мурованокуриловецької селищної ради з клопотанням щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради за межами населеного пункту с. Бахтин, кадастровий номер 0522880400:05:001:0413.

Відповідач у встановлений Законом строк не розглянув клопотання позивача, тому останній звернувся до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2021 по справі №120/8205/21-а позовні вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність Мурованокуриловецької селищної ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (Бахтинської сільської ради), кадастровий номер 0522880400:05:001:0413 та зобов`язано Мурованокуриловецьку селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 із урахуванням правової оцінки наданої у рішенні суду за результатами розгляду цієї справи.

В подальшому, клопотання ОСОБА_1 було розглянуте на 19 сесії селищної ради 8 скликання 23.12.2021 р. та прийнято рішення № 2191 «Про надання відмов громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», згідно пункту 3.6 якого ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га у зв`язку з тим, що на 12 сесії селищної ради 8 скликання від 11.08.2021 р. були прийняті рішення «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства» щодо земельної ділянки зазначеної у його зверненні.

Позивач не погоджується із відмовою, вважає її протиправною, тому звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт б частини 1статті 121 ЗК України).

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частинами першою та другою статті 59 зазначеного Закону визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

На час звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чинним було наступне нормативно-правове регулювання особливостей безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №360/2334/17.

Відповідно до матеріалів справи, позивач 17.04.2021 звернувся до Мурованокуриловецької селищної ради з клопотанням щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради за межами населеного пункту с. Бахтин, кадастровий номер 0522880400:05:001:0413.

Відповідач у встановлений Законом строк не розглянув клопотання позивача, тому останній звернувся до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2021 по справі №120/8205/21-а визнано протиправною бездіяльність Мурованокуриловецької селищної ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (Бахтинської сільської ради), кадастровий номер 0522880400:05:001:0413 та зобов`язано Мурованокуриловецьку селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 із урахуванням правової оцінки наданої у рішенні суду за результатами розгляду цієї справи.

В подальшому, клопотання ОСОБА_1 було розглянуте на 19 сесії селищної ради 8 скликання 23.12.2021 р. та прийнято рішення № 2191 «Про надання відмов громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», згідно пункту 3.6 якого ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га у зв`язку з тим, що на 12 сесії селищної ради 8 скликання від 11.08.2021 були прийняті рішення «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства» щодо земельної ділянки зазначеної у його зверненні.

Оцінюючи відмову відповідача з підстав того, що земельну ділянку, на яку претендує позивач надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим громадянам відповідним рішення, суд зазначає наступне.

У постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №815/6942/17, 28.09.2021 у справі №462/4395/17, від 22.10.2020 у справі №815/7279/16, від 11.12.2019 у справі №814/1241/16, від 15.09.2020 у справі №815/3055/17 та інших cформульовано правовий висновок про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою ст. 118 ЗК.

У постанові від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 Верховний Суд погодився з тим, що "чинним законодавством не передбачено право ради відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України, в тому числі не передбачено й прийняття радою рішення про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі".

Відтак, суть висновку Верховного Суду зводиться до того, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки треба надавати усім, хто звернувся. Як наслідок, проект можуть розробляти одночасно декілька замовників, а хто з них отримає ділянку, - визначатиметься на стадії затвердження проекту та надання її у власність.

У постанові від 29.09.2020 у цивільній справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала загальні підходи до вирішення таких спорів:

"39. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

40. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

41. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи".

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 травня 2022 року по справі №154/3345/16 вказав, що ключовим для вирішення питання про правомірність дій органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, є оцінка добросовісності дій міської ради під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Зазначений правовий висновок є застосовним до ситуацій, коли спір виник у зв`язку із наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки двом (чи більше) особам, тобто коли на одну ділянку є два кандидати.

Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року по справі №154/3345/16 вказує на можливість надання дозволу декільком заявникам, при цьому, оцінювати правомірність таких рішень з огляду на їх добросовісність, виходячи з конкретних обставин справи.

Водночас, застосуванню підлягає правовий висновок про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою ст 118 Земельного кодексу України (п. 21 цієї постанови), та правовий висновок про незаконність відмови у наданні дозволу у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі (п. 23 цієї постанови).

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд звертає увагу, що позивач звернувся до відповідача 17.04.2021 з клопотанням щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, що не заперечується обома сторонами.

Судовим рішенням від 30.09.2021 по справі №120/8205/21-а визнано протиправною бездіяльність Мурованокуриловецької селищної ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (Бахтинської сільської ради), кадастровий номер 0522880400:05:001:0413 та зобов`язано Мурованокуриловецьку селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 із урахуванням правової оцінки наданої у рішенні суду за результатами розгляду цієї справи.

На 12 сесії селищної ради Мурованокуриловецької селищної ради 8 скликання від 11.08.2021 були прийняті рішення «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства», та як зазначає відповідач у відзиві, зокрема, щодо земельної ділянки зазначеної у зверненні позивача.

При цьому, в своєму відзиві відповідач вказує, що селищна рада розглядала клопотання громадян щодо надання дозволів на виготовлення документації із землеустрою в порядку черговості лише після проведення інвентаризації земель, що перейшли у комунальну власність, та прийняття відповідних рішень для врегулювання земельних відносин на території громади від 25.06.2021 р. № 398 «Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства» та № 399 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах».

Проте, суду не надано доказів того, що позивач звернувся з клопотання до ради пізніше, а ніж інші громадяни, на чому наполягає представник позивача, як не надано доказів, що саме на земельну ділянку, на яку претендує позивач, надано дозвіл іншим громадянам відповідним рішенням ради 8 скликання від 11.08.2021.

За наведеного вище, з урахуванням правовового висновку Верховного Суду про незаконність відмови у наданні дозволу у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі, суд вважає, що спірне рішення яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання селищну раду надати позивачу дозвіл, то суд при її вирішення вказує на таке.

За доводами відповідача, останній покликається на дискреційні повноваження, а тому вважає, що саме органу місцевого самоврядування надано повноваження вирішувати питання щодо передачі земельних ділянок у власність.

Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року по справі № 560/3965/21 вказав стосовно дискреційних повноважень, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що ст. 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а чинним законодавством не передбачено прийняття радою рішення про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі (висновки Верховного Суду у постанові від 27.02.2018 у справі № 545/808/17).

Суд не вдається до детального аналізу процедури подання позивачем клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, переліку документів, що до нього долучено та процедури його розгляду, адже щодо вказаних обставин між сторонами спору не виникало.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, що не заперечується самим відповідачем, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки це забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивача та призведе до реального їх відновлення.

При цьому, суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її у користування (п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду №32/563 від 04.12.2018 року).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №1140/2698/18 від 29 грудня 2020 року, № 820/2018/18 від 15 січня 2021 року та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/8920/21-а від 17 березня 2022 року.

Щодо строку звернення до суду, то під час судового розгляду справи з письмових доказів такого не установлено, тому аргументи відповідача судом відхиляються.

Пунктом 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року продовжено строком на 90 днів.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відтак суд дійшов висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до частини 3 статті 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача підлягає присудженню сплачений ним при зверненні до суду розмір судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3.6 рішення №2191 19 сесії Мурованокуриловецької селищної ради 8 скликання від 23.12.2021 р. «Про надання відмов громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, на території Бахтинського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради.

Зобов`язати Мурованокуриловецьку селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, на території Бахтинського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, кадастровий номер 0522880400:05:001:0413.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Мурованокуриловецької селищної ради сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада (вул. Соборна, 45, смт. Муровані Курилівці, Вінницька область, 23400 ЄДРПОУ 04325974).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна