Ухвала

від 17.11.2022 по справі 320/10548/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 листопада 2022 року м. Київ № 320/10548/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши позовну заяву Приватного підприємства "АГРОХОЛДІНГ "НАДІЙНИЙ" до Державної податкової служби України, Головного Управління Державної податкової служби України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "АГРОХОЛДІНГ "НАДІЙНИЙ" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1), Головного Управління Державної податкової служби України у Київській області (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії комсії Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 16.12.2021р. №3537745/30560534; а також зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №57 від 29.11.2021р. в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії комсії Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 16.12.2021р. №3537751/30560534; а також зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №58 від 29.11.2021р. в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії комсії Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 16.12.2021р. №3537749/30560534; а також зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №51 від 17.11.2021р. в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії комсії Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 16.12.2021р. №3537746/30560534; а також зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №52 від 20.11.2021р. в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії комсії Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 16.12.2021р. №3537752/30560534; а також зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №53 від 22.11.2021р. в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії комсії Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 16.12.2021р. №3537748/30560534; а також зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №54 від 24.11.2021р. в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії комсії Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 16.12.2021р. №3537747/30560534; а також зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №55 від 25.11.2021р. в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії комсії Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 16.12.2021р. №3537750/30560534; а також зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №56 від 26.11.2021р. в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії комсії Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 16.12.2021р. №3537744/30560534; а також зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №50 від 16.11.2021р. в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії комсії Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 16.12.2021р. №3537753/30560534; а також зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №49 від 12.11.2021р. в ЄРПН.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, КАС України встановлений скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як зазначалось вище, ч. 1 ст. 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначений порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 ст. 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлений спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Водночас, п. 56.19 ст. 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлений скорочений строк звернення до суду.

Так, згідно з п. 56.19 ст. 56 ПК України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому, є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10.2013 №657-VII (далі - Закон №657) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону №657 дає підстави для висновку про те, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто норми вказаного Кодексу не врегульовують відповідне питання.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Установлена законом необхідність застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах, зумовлена легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13.12.2011 №17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Цей висновок Конституційного Суду України суд вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження; абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому, такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 (адміністративне провадження №К/9901/16396/19).

Матеріали адміністративної справи містять докази використання позивачем процедури адміністративного оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої рішеннями комісії ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, датованими 31.12.2021р. та 06.01.2022р. скарги позивача залишено без задоволення, а спірні рішення без змін.

З урахуванням викладеного вище, строк на оскарження позивачем до суду рішень від 16.12.2021р. про відмову в реєстрації податкових накладних у ЄРПН, становив три місяці, перебіг якого розпочався 31.12.2021р. (щодо накладних, адміністративне оскарження яких завершилось рішенням комісії ДПС України від 31.12.2021р.) та 06.01.2022р. (щодо накладних, адміністративне оскарження яких завершилось рішенням комісії ДПС України від 06.01.2022р.) та закінчився 31.03.2022р. у першому випадку, 06.04.2022р. - у другому.

Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 08.11.2022р. (дата формування поштового відправлення на конверті, наявного у матеріалах справи), тобто через сім місяців після завершення тримісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України.

Щодо посилання позивача на окупацію збоку російської федерації, суд звертає увагу, що відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022р., затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022р. №75, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2022р. за №453/37789, Київська область, де знаходиться позивач, виключена із вказаного Переліку.

Враховуючи наведені обставини та те, що з квітня 2022р. активні бойові дії в вказаному вище районі не велися, відділення пошти та суди працювали, суд вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду та належних обґрунтувань обставин і доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом починаючи з квітня місяця 2022р. по 08.11.2022р. позивачем не наведено та не доведено.

При цьому, згідно позиції Верховного суду у постанові від 29.09.2022р. (справа №500/1912/22), сам по собі факт воєнного стану не може вважатися поважною причиною для поновлення строків звернення до суду

Наведене свідчить про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду та про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог ст. 123 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем у поданому позові заявлено 10 позовних вимог немайнового характеру, за які позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 24810,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду докази сплати судового збору в розмірі 24810,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин суддя вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву Приватного підприємства "АГРОХОЛДІНГ "НАДІЙНИЙ" з наданням часу для усунення зазначених недоліків.

Указані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- клопотання про поновлення строку, документів на підтвердження та обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду;

- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 24810,00 грн.

Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» №28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 161, 169, 171 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву Приватного підприємства "АГРОХОЛДІНГ "НАДІЙНИЙ" до Державної податкової служби України, Головного Управління Державної податкової служби України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Марич Є.В.