Ухвала від 21.11.2022 по справі 640/13922/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

21 листопада 2022 року м. Київ № 640/13922/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши заяву про забезпечення позову

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСФІРА" до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальності «ЕСФІРА» з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Віктора Кривобока про застосування адміністративно-господарського штрафу №345025 від 12.07.2022;

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Віктора Кривобока про застосування адміністративно-господарського штрафу №345026 від 12.07.2022;

- стягнути на користь позивача витрати понесені ним по сплаті судового збору та витрати понесені на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/13922/22. Вказаною ухвалою ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

16.11.2022 через систему «Електронний суд» до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову (зареєстрована 17.11.2022 за №03-13/3953/22) шляхом:

- зупинення стягнення за виконавчим документом - постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Віктора Кривобока про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.07.2022 №345025 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/13922/22;

- зупинення стягнення за виконавчим документом - постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Віктора Кривобока про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.07.2022 №345026.

Мотивуючи подану заяву про забезпечення позову ТОВ «ЕСФІРА» вказує, що не вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваних постанов може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь. Зазначене, в свою чергу, може призвести до негативних фінансових наслідків для ТОВ «ЕСФІРА» у вигляді стягнення з останнього не тільки суми штрафних санкції, визначених спірними постановами, а й витрат виконавчого провадження.

Вирішуючи подану заяву про забезпечення позову суд враховує наступне.

Згідно із статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Пунктом 5 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Розглядаючи та вирішуючи заявлену заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

При цьому, суд зазначає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 N 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судом встановлено, що постановою Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69985108 від 06.10.2022 з примусового виконання постанови №345025 від 12.07.2022, постановою Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.10.2022 ВП №70070880 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови від 12.07.2022 №345026. Також постановою Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.10.2022 ВП №70070880 накладено арешт на кошти боржника.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальності «ЕСФІРА» зверталось до державного виконавця із заявами про зупинення виконавчих проваджень, проте останній листами від 02.11.2022 №69985108/8, №70070880/8 вказав про відсутність підстав для зупинення виконавчих проваджень.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 7 статті 27 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Отже, беручи до уваги наведене суд зазначає, що Законом № 1404-VIII врегульовано порядок повернення виконавчого збору у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню.

Більше того, частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Отже, суд вказує, що у разі скасування спірних рішень, які є предметом оскарження в межах даної адміністративної справи та й відповідно стягнення на користь відповідача сум штрафних санкцій в межах виконавчого провадження, не позбавляє права останнього на звернення до суду із відповідним позовом із застосуванням положень статті 1212 ЦК України.

На переконання суду в межах даної адміністративної справи відсутні підстави для формулювання судом висновку про те, що не вжиття заходів забезпечення позову матиме своїм наслідком утруднення виконання або невиконання рішення суду.

Враховуючи наведене суд вважає відсутніми підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в адміністративній справі №640/13922/22, виходячи з доводів, наведених позивачем у поданій заяві про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви представника Товариства з обмеженою відповідальності «ЕСФІРА» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Бояринцева