Постанова

від 15.11.2022 по справі 420/2644/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/2644/22Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,при секретарі Абович Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ОЙЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю ««АЛЬФА ОЙЛ» (далі позивач, ТОВ «АЛЬФА ОЙЛ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 03.11.2021 року №27077/15-32-09-02/30267036, яким до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 250000,00 грн. за реалізацію пального без ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірне ППР не містить стислого викладення порушень, виявлених перевіркою, натомість лише посилання на норму права, також не містить жодних відомостей щодо часу в період якого нібито вчинено правопорушення з боку позивача; винесено та направлено позивачу з порушенням встановлених законодавством термінів; позивача не було належним чином ознайомлено із актом фактичної перевірки, не було ані запрошено для отримання примірника акту, ані направлено поштою на адресою позивача, чим позбавлено останнього права на подання додаткових пояснень та документів, які спростували б виявлене порушення. Акт фактичної перевірки досі не отриманий позивачем та в ньому відсутній підпис позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності ТОВ «АЛЬФА ОЙЛ» є 47.30 роздрібна торгівля пальним і позивач має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі за №990614201901553, дійсний з 25.07.2019 року по 25.07.2024 року (а.с.26, 19).

На підставі наказу від 04.03.2021 року №1101-п, виданого Головним управління ДПС в Одеській області про проведення фактичної перевірки ТОВ «АЛЬФА ОЙЛ» та направлень на перевірку від 09.03.2022 року здійснено фактичну перевірку ТОВ «АЛЬФА ОЙЛ» господарської одиниці: Одеська область, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд.80/1, з 12.03.2021 року, тривалістю 10 діб, за перевіряємий період з 01.01.2019 року по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог чинного законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензії, свідоцтва (а.с.58, 59, 63, 64).

Направлення на фактичну перевірку були пред`явлені директору ТОВ «АЛЬФА ОЙЛ» та вручено копію наказу від 04.03.2021 року №1101-п, що підтверджено відповідним підписом у направленнях від 15.03.2021 року.

За результатами фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС складено Акт від 22.03.2021 року №4633/15-32-09-02/39879816 (далі Акт перевірки а.с.65-69).

За висновками акту перевірки, виявлені наступні порушення:

1. За порушення пп.230.1.3 п.230.1 ст.230, п.21 підрозділ 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, передбачена відповідальність згідно з пунктом 128-1.3 ст.128-1 вказаного кодексу.

2. За порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність згідно п.1 ст.17 вказаного закону.

3. За порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, визначено відповідальність абз.9 ч.2 ст.17 вказаного закону.

4. За порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за зберігання пального без наявності ліцензії, визначено відповідальність абз.8 ч.2 ст.17 цього Закону.

В ході проведення фактичної перевірки перевіряючими були відібрані пояснення у працівника АЗС ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що здійснив реалізацію дизелю у кількості 20 літрів на загальну суму 440,00 грн. та зазначені кошти отримав особисто. А також до матеріалів перевірки контролюючим органом додано фотознімок цистерни та колонки.

Відповідач зазначив, що директор товариства не з`явився для підписання акту перевірки, та матеріалами справи підтверджено, що акт перевірки був надісланий позивачу поштою 23.03.2021 року, та поштове відправлення було повернуто до ГУ ДПС в Одеській, що підтверджено трекінг листом Укрпошта (а.с.76).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято ППР від 09.06.2021 року №13970/15-32-09-02, згідно з якого позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 750000,00 грн (а.с.6), а саме, з яких 250000,00 грн. за здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії та 500000,00 грн. - за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Позивачем вказане рішення було оскаржено до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України №24434/6/99-00-06-01-02-06 від 28.10.2021 року адміністративну скаргу частково задоволено, штрафні санкції у розмірі 500000,00 грн. скасовані, а в частині 250000,00 грн. залишені без змін (а.с.7-9).

З урахуванням рішення ДПС України, Головне управління ДПС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення №27077/15-32-09-02/30267026 від 03.11.2021 року, відповідно до якого з урахуванням рішення ДПС України від 28.10.2021 року, застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 250000,00 грн. за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у вигляді проведення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії, за що передбачена відповідальність абз.9 ч.2 ст.17 вказаного закону (а.с.11).

Не погодившись з цим ППР, позивач оскаржив його до ДПС України, однак, скаргу залишено без розгляду (а.с.14-16).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем доведено факт реалізації пального у роздріб працівником АЗС, що належить позивачу, при відсутності у позивача відповідної ліцензії, та спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

При цьому, суд першої інстанції надав оцінку наведеним позивачем доводам щодо допущених відповідачем порушень при винесенні та направленні позивачу спірного ППР та відхилив їх як безпідставні.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про свою незгоду із відхиленням судом першої інстанції доводів позову щодо порушення відповідачем порядку направлення позивачу примірника акту перевірки, а також зазначає, що вказаний в акті перевірки працівник АЗС отримав кошти за реалізацію 20 літрів палива в сумі 440,00 грн. особисто, а не в доход підприємства, що, на думку апелянта, не підтверджує факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі паливом.

Апелянт також посилається на те, що з наданих відповідачем фотознімках неможливо ідентифікувати обладнання, яке використовувалось під час проведення перевірки при проведенні операції з продажу палива.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а заперечення апелянта відхиляє, виходячи з наступного.

Як вже зазначено вище, предметом оскарження у даній справі є податкове повідомлення-рішення №27077/15-32-09-02/30267026 від 03.11.2021 року, яким до позивача застосовано штраф на суму 250000,00 грн. за проведення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії.

Оцінка правомірності такого рішення залежить від доведеності факту здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95-BP), ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п`ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади оптової торгівлі, а за відсутності місць оптової торгівлі - за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Статтею 1 Закону №481/95-BP визначені, зокрема, такі терміни:

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

- місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

- місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Таким чином, аналіз ст.15 Закону №481/95-BP доводить, що суб`єкт господарювання має право здійснювати роздрібну торгівлю пальним за умови наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним у відповідному місці роздрібної торгівлі пальним.

Так, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі за №990614201901553, дійсний з 25.07.20149 року по 25.07.2024 року (а.с.19), але ні до контролюючого органу, ні до суду позивачем не надано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним у господарській одиниці, де була проведена перевірка, тобто: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведений факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним з АЗС, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний факт підтверджується проведеною 15.03.2021 року працівником АЗС ОСОБА_1 під час перевірки розрахункової операції з продажу 20 літрів дизельного пального на суму 440,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, що відображено в акті перевірки, як порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому, факт проведення такої операції підтвердив у своїх письмових поясненнях сам працівник АЗС ОСОБА_1 .

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтвердила як сам факт проведення такої операції ОСОБА_1 на належній позивачу АЗС у АДРЕСА_1 , так і факт того, що ОСОБА_1 є працівником ТОВ «АЛЬФА ОЙЛ» на посаді оператора АЗС, але зазначила, що таку операцію неможна розглядати як роздрібний продаж палива саме позивачем, оскільки ОСОБА_1 кошти за паливо взяв особисто собі без проведення операції через РРО, і вказана АЗС не є стаціонарною і роздрібний продаж палива через неї не проводитися.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив посилання представника позивача на те, що працівник АЗС ОСОБА_1 здійснив реалізацію 20 л дизелю особисто, а не в дохід товариства, оскільки незалежно від умислу вказаного працівника позивача на привласнення отриманих коштів від продажу 20 літрів дизельного палива, цей працівник виступав як повноважний представник ТОВ «АЛЬФА ОЙЛ» у правовідносинах із продажу цього палива кінцевому споживачу, і така операція за своєю суттю відноситься до господарських операцій з роздрібного продажу пального в розумінні ст.1 Закону №481/95-BP.

При цьому, не проведення такої операції через РРО не спростовує сам факт такої операції, і є окремим порушенням вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке не виключає одночасне порушення позивачем вимог ст.15 Закону №481/95-BP у вигляді проведення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії.

Посилання представника позивача на те, що за адресою, де проводилась перевірки, відсутнє обладнання для роздрібного продажу пального є надуманими, оскільки з долученої до матеріалів перевірки фотофіксації, чітко вбачається, що і ємність для зберігання палива, і паливороздавальна колонка, до якої приєднана ємність для зберігання палива, встановлені стаціонарно і не є мобільними (пересувними).

Представник позивача під час судового засідання в суді апеляційної інстанції підтвердила той факт, що відображені на фотофіксації ємність для зберігання палива та паливороздавальна колонка належать позивачу і розташовані за адресою, де була проведена перевірка.

Таким чином, факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним, як підстава для притягнення позивача спірним ППР до відповідальності за роздрібний продаж пального без наявності відповідної ліцензії, є доведеним.

Колегія суддів також погоджується із відхиленням судом першої інстанції доводів позивача щодо порушення строку винесення та надсилання позивачу оскаржуваного податкового повідомлення рішення, щодо не ознайомлення позивача з актом фактичної перевірки, оскільки, по-перше, такі доводи, навіть у випадку їх підтвердження, не можуть спростувати самого факту вчинення позивачем порушення вимог Закону №481/95-BP, яке стало підставою для спірного ППР, та не можуть бути останніми та безумовними підставами для скасування такого рішення, а по-друге, як свідчать матеріали справи, позивач не був обмежений у реалізації свого права на оскарження спірного ППР в адміністративному порядку, і двічі використав таке право, надавши податковому органу свої заперечення по суті виявлених порушень.

Наведені посилання позивача суд відхиляє як безпідставні, оскільки матеріалами справи підтверджено, що направлення на фактичну перевірку були пред`явлені директору ТОВ «АЛЬФА ОЙЛ» та йому вручено копію наказу від 04.03.2021 року № 1101-п, що підтверджено відповідним підписом у направленнях від 15.03.2021 року, тобто позивачу було відомо про проведення фактичної перевірки.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що акт перевірки був направлений 23.03.2021 року на юридичну адресу позивача, проте був повернутий до ГУ ДПС в Одеській області.

Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п.42.5 ст.42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З огляду на наведені положення ПК України колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що акт перевірки вважається врученим позивачу.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Повне судове рішення складено та підписано 21 листопада 2022 року

Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.