Постанова
від 21.11.2022 по справі 640/15284/19
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15284/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Келеберда В.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ 44116011) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» (далі - позивач, ТОВ «ТД «Енергія») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві та/або контролюючий орган) та просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в частині визнання порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження показників фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за I квартал 2019 року на суму 1 316 301,00 грн. та завищення показника рядка 2150 «Витрати на збут» за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 на суму 898 311,00 грн., в тому числі за періоди: за 2018 рік на суму 898 311,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 498 288,00 грн., в тому числі: основного податку на прибуток на суму 398 630,00 грн.; штрафних санкцій на суму 99 658,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві від 02.08.2019 року №10192615140101.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що висновки ГУ ДФС у м. Києві, які викладені в акті перевірки від 09.07.2019 №400/26-15-14-01-01/31628650, з урахуванням листа від 21.07.2019 №144124/10/26-15-14-01-01 «Про внесення змін до акта перевірки від 09.07.2019 №400/26-15-14-01-01/31628650 не відповідають фактичним обставинам справи. ТОВ «ТД «Енергія» наполягає, що ним правомірно проведено облік середньозваженої собівартості одиниці вибуття запасів та правомірно включно отримані транспортні послуги до витрат на збут.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 року задовольнити позов частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві від 02.08.2019 року №10192615140101.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Головним управлінням ДПС у місті Києві, як відокремленим підрозділом ДПС України (код ЄДРПОУ 44116011) подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні апеляційної скарги з апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у м. Києві замінити на Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, постановою КМУ від 18.12.2018 року №1200 утворено ДПС України та ДМС України, реорганізувавши ДІС шляхом поділу.

Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах.

Постановою КМ України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 року за № 537 постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема: ГУ ДФС у м.Києві приєднати до ГУ ДПС у м. Києві.

Розпорядженням КМУ від 21.08.2019 року №682-р оголошено про початок роботи ДПС України.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що територіальні органи ДПС України були ліквідовані як юридичні особи публічного права постановою КМУ від 30.09.2020 № 893.

Наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 утворено нову мережу територіальних органів ДПС.

Наказом ДПС від 24.12.2020 № 755 оголошено про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій новоствореними територіальними органами ДПС.

Так, повноваження (функції) ліквідованих органів ДПС перейшли до відповідних органів у системі ДПС.

Постановою КМУ від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про ДПС України та ДМС України» (зі змінами) та у відповідності до ч.2 п. 2 постанови КМУ від 30.09.2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів ДПС», у зв`язку з ліквідацією територіальних органів ДПС шляхом утворення відокремлених підрозділів ДПС, правонаступником Головне управління ДПС у м. Києві є ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, відокремлений підрозділ ДПС України).

Отже, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво від ліквідованих органів ДПС до новостворених органів ДПС, що є підставою для заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

Відтак, Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011)підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управлінням ДПС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2019 №7254 «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Енергія»«, направлень від 10.06.2019 №1073/26-15-14-01-01, №1074/26-15-14-01-01, №1249/26-15-42-08, №1431/26-15-14-06-05, №5453/26-15-14-09-01, від 14.06.2019 №212/26-15-16-01, виданих ГУ ДФС у м. Києві контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія», за наслідком якої складено акт від 09.07.2019 №400/26-15-14-01-01/31628650 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с. 30-71).

Згідно висновків акті перевірки перевіркою ТОВ «Торговий дім «Енергія», встановлено, серед іншого порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 398 630,00 грн., в тому числі за 2018 рік на суму 161696,0 грн.; за I квартал 2019 року на суму 236 934,00 грн. (т. 1 ТОВ «Торговий дім «Енергія»« 57).

Листом від 21.07.2019 №144124/10/26-15-14-01-01 «Про внесення змін до акта перевірки від 09.07.2019 №400/26-15-14-01-01/31628650, зокрема абзац 2 розділу VI «Висновок» акта перевірки викладено в наступній редакції:

«Перевіркою ТОВ «ТД «Енергія» встановлено порушення:

1. Підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 398 630,00 грн., в тому числі за 2018 рік на суму 161696,00 грн., за I квартал 2019 року на суму 236 934,00 грн.; ………..» (т. 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» 72-73).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пункту 57.3 статті 57, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 398 630,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями) у розмірі 99 658,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с. 74).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 134.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку)

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

За правилами пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи в основу спірного рішення, серед іншого, покладені наступні висновки контролюючого органу, які зафіксовані в акті перевірки, а саме.

«За період з 01.042016 по 31.03.2019 ТОВ «ТД «Енергія» задекларовано у рядку 2290 Звіту про фінансові результати (форма « 2) фінансовий результат до оподаткування (прибуток) показник у сумі 828,0 тис. грн.

Перевіркою повноти декларування фінансового результату до оподаткування (прибуток або звиток2 за період з 01.04.202+ по 2019 встановлено завищення показника рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)», що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 1 3126 301,00 грн., в тому числі за періоди: за I кв. 2019 року на суму 1 316 301,00 грн.

Відповідно до наданих до перевірки регістрів реєстрів бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 «Товари» за I квартал 2019 року встановлено, що ТОВ «ТД «Енергія» було включено до собівартості реалізованого товару, вартість товару за номенклатурою «Дизельне пальне 2710194300 у тоннах» у кількості 738 708 тон. На загальну суму 17 292 714,27 грн.

Відповідно до даних бази Єдиного реєстру податкових накладних у розрізі номенклатури товарів встановлено, що за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 зареєстровано податкові накладні на продаж товару за номенклатурою «Дизельне паливо код УКТ ЗЕД 2710194300» у кількості 872401,69 літрів.

Обсяг реалізованого пального 783,708 тонн - в літрах приведених до t 150 С складає 944226,506 літрів (розрахунок: 783,708х1000/0,83).

Різниця складає 944226,506-872401,69=71824,816 літри, або 59,61459728 т.

За результатами проведеного розрахунку середньозважена собівартість запасів дизельного чого при вибутті за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 дорівнює (1 122 440,96+ 18 100 174,84+ 292 714,27)/( 50,475 + 819,577+ 783,708)=22080,18701 грн. за тонну.

Розрахунок завищення вартості списання ТМЦ: 59,61459728 т. х 22080,18701 грн. = 6301,0 грн.

В бухгалтерському обліку, відповідно реєстрів наданих до перевірки встановлено відображення даної операції проводками: ДТ 90 КТ 281 на суму 17 292 714,27 грн.».

ГУ ДФС у м. Києві вважає, що позивач в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 19 П(С)БО - 9 «Запаси», пункту 10 П(С)БО 6 «Витрати» не вірно визначило суму списання собівартості реалізованого товару, що призвело до завищення показників рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за І кв. 2019 року, призвело до заниження фінансового результату до оподаткування за І кв. 2019 року на суму 1 316 301,00 грн.

Суд не може погодитися із висновками контролюючого органу мотивуючи це наступним.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності (далі - П(С)БО 9 «Запаси»).

Згідно із пункту 2 П(С)БО 9 «Запаси» його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 9 «Запаси» запаси - активи, які:

утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Відновлювальна вартість - сучасна собівартість придбання.

За правилами пункту 5 П(С)БО 9 «Запаси» запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Відповідно до пунктів 6-8 П(С)БО 9 «Запаси» для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, в установах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством/установою ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Згідно із пунктом 9 П(С)БО 9 «Запаси» первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9; інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Положеннями пункту 16 П(С)БО 9 «Запаси» регламентовано, що при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Відповідно до пунктів 18, 19 П(С)БО 9 «Запаси» оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Між тим, наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності та норми якого застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (далі - П(С)БО 16 «Витрати»).

Згідно із пунктом 4 - П(С)БО 16 «Витрати» елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат.

Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Пунктом 5 П(С)БО 16 «Витрати» регламентовано, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 16 «Витрати» собівартість реалізованих товарів визначається за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2 затверджено Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів (далі - Методичні рекомендації), які можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно із пунктом 1.4 розділу I Методичних рекомендацій з метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються:

форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку;

порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

метод оцінки вибуття запасів;

періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів.

Також у цьому документі додатково можуть бути визначені:

правила документообороту і технологія обробки облікової інформації, порядок контролю за рухом запасів та відповідальність посадових осіб;

порядок аналітичного обліку запасів;

одиниця натурального виміру запасів для кожної одиниці бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.15 розділу II Методичних рекомендації для оцінки запасів при їх вибутті (відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продажу, іншому вибутті) застосовують методи: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Згідно із пунктом 2.18 розділу II Методичних рекомендації метод оцінки за середньозваженою собівартістю запасів передбачає, що вибуття запасів може оцінюватися такими способами:

1) оцінка за щомісячною середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;

2) оцінка за періодичною середньозваженою собівартістю запасів проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції з їх вибуття.

Матеріалами справи встановлено, що наказом ТОВ «ТД «Енергія» від 01.01.2018 №3/3 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» встановлено такі методи оцінки вибуття запасів: при відпусканні запасів у виробництва - метод середньозваженої собівартості запасів; при відпусканні товарів у реалізацію - метод середньозваженої собівартості запасів.

Аналіз вказаного дає підстави дійти до висновку, що позивачем визначено метод оцінки вибуття запасів - - метод середньозваженої собівартості запасів, що не суперечить П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 16 «Витрати», Методичним рекомендаціям.

Як свідчить акт перевірки розбіжності щодо суми списання позивачем собівартості реалізованого товару було обумовлено використанням ГУ ДФС у м. Києві безпосередньо відомостей Єдиного реєстру податкових накладних у розрізі номенклатури товарів - дизельне паливо.

Наказом Міністерства палива та енергетики України,

Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України,

Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики

від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів (далі - Інструкція).

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Згідно із пунктом 3 Інструкції облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об`єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Інструкції облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об`єму.

Для визначення маси та об`єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об`ємно-масовий статичний, об`ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об`ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Положеннями підпункту 4.3.5 пункту 4.3 Інструкції регламентовано, що об`єм нафти або нафтопродукту в мірах повної місткості (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах, автозаправниках) має визначатись за значенням повної місткості, наведеним у свідоцтві про повірку або в свідоцтві про державну метрологічну атестацію міри та/або за показами об`ємних лічильників з відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур не гіршою, ніж ± 0,25 %.

До мір повної місткості нафту або нафтопродукт потрібно наливати до планки, установленої у горловині цистерни на рівні, що відповідає номінальній місткості, або за заданою дозою за показниками об`ємного лічильника з відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур не гіршою, ніж ± 0,25 %.

Для визначення густини та температури нафтопродуктів під час відпуску їх в транспортні міри до повної місткості проби відбираються товарним оператором з наливного стояка через кожні дві години із записом результатів вимірювань у журналі вимірювань густини та температури, а під час відпуску нафтопродуктів у транспортні міри з інтервалом більше 2 годин проба відбирається з автоцистерни. Точність вимірювання густини та температури контролюється не менше одного разу на добу працівниками лабораторії, а в разі їх відсутності - іншою особою, призначеною наказом керівника підприємства.

Під час відпуску нафти або нафтопродуктів об`ємно-масовим динамічним методом на автоматизованих системах наливання густина та температура відпущеної дози нафти або нафтопродукту розраховуються на підставі показів потокового автоматизованого вимірювача густини і датчика температури та заносяться до товарно-транспортних накладних.

Згідно із пунктом 5.4 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об`ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Відповідно до підпункту 7.5.8 пункту 7.5 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

У той же час, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно із статтею 5 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних положень у своїй сукупності дають суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об`єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

По-друге, відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

По-третє, відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. При цьому, у ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Звідси слідує, що приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України є специфічним видом господарської діяльності, а нормативно-правові акти, які регулюють відносини у зазначеній сфері передбачають, що безпосередньо ТТН є підставою для відпуску нафтопродукту, яка, у свою чергу містить відомості щодо маси та густини нафтопродукту.

Отже, на переконання суду облік нафтопродуктів здійснюється суб`єктом господарювання на підставі видаткових накладних та ТТН.

Разом з цим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що податкова накладна, зареєстрована платником податків в Єдиному реєстрі акцизних накладних не є тим документом, на підставі якого здійснюється безпосередній облік нафтопродуктів на підприємстві. Суд наголошує, що для обліку нафтопродуктів мають бути використані дані, які фактично мали місце станом на час відвантаження нафтопродуктів, а саме їх температури, густини, що, у свою чергу підтверджуються, зокрема ТТН.

Як слідує з акту перевірки контролюючим органом взагалі не оцінювались ані видаткові накладні, ані ТТН на відпуск пального, а тому висновки, які сформовані в цій частині базуються виключно на даних Єдиного реєстру акцизних накладних, що в повній мірі, з урахуванням наведених положень чинного законодавства не можуть бути визнані судом об`єктивними.

Також варто відмітити, що відповідач заперечуючи проти позову не навів жодного спростування твердженням позивача, не пояснив підстави не врахування ТТН та видаткових накладних на відпуск пального, а лише процитував акт перевірки.

Разом з цим, слід вказати, що в матеріалах справи наявний Звіт про фінансові результати ТОВ «ТД «Енергія», відповідно до строки 2050 якого, собівартість реалізованого товару складає 23754,0 тис. грн. (без ПДВ), що співпадає із показниками аналізу рахунку281 «Товар» з проводками Т-т281 Кт 902 «Собівартість реалізованого товару» та налізу рахунку 79 «Фінансовий результат» з проводками Дт 79 КТ 902 «Собівартість реалізованого товару».

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки контролюючого органу в частині невірного визначення позивачем суми списання собівартості реалізованого товару, що призвело до завищення показників рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за І кв. 2019 року, призвело до заниження фінансового результату до оподаткування за І кв. 2019 року на суму 1 316 301,00 грн. є необґрунтованими та сформовані без дослідження видаткових накладних та ТТН на відпуск нафтопродуктів.

Що ж стосується доводів ГУ ДФС у м. Києві в частині завищення позивачем показника рядка 2150 «Витрати на збут», що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 898 311,00 грн., в тому числі за періоди: за 2018 рік на суму 898 311,00 грн. слід вказати на наступне (т. 1, а.с. 42).

Згідно акту перевірки такі висновки відповідача базуються на тому, що ТОВ «ТД «Енергія» не надано до перевірки видаткові та товарно-транспортні-накладні, маршрутні листи та інші первинні бухгалтерські документи, які можуть підтвердити наданні послуги за господарськими договорами з: ФОП ОСОБА_1 (договір №18/0509/КР-16-тр від 05.09.2018 на суму 24850 грн. без ПДВ); ФОП ОСОБА_2 (договір №17/0501/КР-2-тр від 05.01.2017 на загальну суму 209386,00 грн. без ПДВ); ФОП ОСОБА_3 (договір №17/2706/КР-7-тр від 27.06.2017 на загальну суму 132 235,00 грн. без ПДВ); ФОП ОСОБА_4 (договір №17/02-ПО-тр від 01.04.2017 на загальну суму 108940,00 грн. без ПДВ); ФОП ОСОБА_5 (договір №18/08/ПО-тр від 01.02.2018 на загальну суму 422 900,00 грн.

Також в акті перевірки вказано, що позивачем не надано документи, які підтверджують, що придбання послуг перевезення вантажів пов`язані з операціями збуту товару. В умовах вищенаведених договорів відсутня інформація про вантаж, кількість та маршрут перевезення.

Між тим, досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що останні містять в собі договір (річний) №18/0509/КР-16-тр на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучення від 05.09.2018, який укладений із ФОП ОСОБА_1 та згідно якого ФОП ОСОБА_1 , як перевізник зобов`язується доставити автоцистерни довірені йому замовником (позивачем) світлі нафтопродукти (вантаж) до пункту призначення та видати його осіб, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни відповідно до умов даного договору та зазначених, погоджен7ими перевізником та замовником заявками, що є невід`ємною частиною цього договору (т. 2, а.с. 20-23).

На виконання вказаного договору сторонами складено та підписано заявку на перевезення вантажів автотранспортом (т. 2, а.с. 24); акти прийму-передачі виконаних робіт №100 від 13.09.2018, №101 від 18.09.2018, №102 від 26.09.2018, №105 від 03.10.2018, №108 від 04.10.2018, №107 від 17.10.2018, №110 від 08.11.2018, №109 від 08.11.2018, №111 від 14.11.2018 (т. 2, а.с. 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42). Також, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (т. 2, а.с. 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43), копія ліцензії від 19.07.2018 №638, надана ФОП ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 25).

Окрім того, матеріалами справи встановлено, що аналогічний за змістом договір укладений позивачем із: ФОП ОСОБА_2 (договір №17/0501/КР-2-тр від 05.01.2017), на підтвердження виконання якого в матеріалах справи наявні: акти прийому-передачі виконаних робіт, заявка на перевезення вантажів автотранспортом, копія ліцензії, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, платіжні доручення (т. 2, а.с. 48 - 185); ФОП ОСОБА_3 (договір №17/2706/КР-7-тр від 27.06.2017), на підтвердження виконання якого в матеріалах справи наявні: акти прийому-передачі виконаних робіт, заявка на перевезення вантажів автотранспортом, копія ліцензії, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, платіжні доручення (т. 2, а.с. 187 - 250; т. 3, а.с. 1-32); ФОП ОСОБА_5 (договір №18/08/ПО-тр від 01.02.2018) , на підтвердження виконання якого в матеріалах справи наявні: акти прийому-передачі виконаних робіт, заявка на перевезення вантажів автотранспортом, копія ліцензії, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, платіжні доручення (т. 3, а.с. 34-198); ФОП ОСОБА_4 (договір №17/02-ПО-тр від 01.04.2017), на підтвердження виконання якого в матеріалах справи наявні: акти прийому-передачі виконаних робіт, заявка на перевезення вантажів автотранспортом, копія ліцензії, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, платіжні доручення (т. 3, а.с. 200-249, т. 4, а.с. 1-250, т. 5, а.с. 1-35).

Як вже було вказано судом вище ГУ ДФС у м. Києві стверджуючи, що позивачем до перевірки не було надано вказаних документів, однак жодних належних та достатніх доказів на підтвердження наведеного не надає.

Згідно із пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.4 ст. 85 ПК України).

За правилами пунктів 85.6-85.8 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження відмови позивача надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу із переліком документів, які було запропоновано відповідачем надати ТОВ «ТД «Енергія».

Окрім цього, в матеріалах справи відсутній опис отриманих в ході перевірки контролюючим органом документів від позивача.

Між тим, згідно додатку 4 до акта перевірки «Перелік документів, які було використано при проведенні перевірки податків ТОВ «ТД «Енергія», було використано вибірково договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт тощо, однак у вказаному додатку не відображено реквізитів жодного документу, який міститься у переліку, а тому стверджувати, що позивач не надавав до перевірки первинних документів по взаємовідносинах із наведеними судом вище фізичними особами підприємцями не вбачається за можливе (т. 1, а.с. 69).

Також не заслуговують на увагу посилання контролюючого органу на те, що придбання послуг перевезення вантажів пов`язані з операціями збуту товару, оскільки вказане в повній мірі спростовується матеріалами справи, а саме товарно-транспортними накладних на відпуск нафтопродуктів контрагентам ТОВ «ТД «Енергія».

Безпідставними є висновки відповідача в частині відсутності подорожніх листів (маршрутних листів), оскільки складання вказаного документу є обов`язковим для перевізника-власника транспортного засобу та не є тим документом, що підтверджує надані послуги для замовника.

Отже, на переконання суду доводи ГУ ДФС у м. Києві в цій частині є не підтвердженими належними та достатніми доказами та спростовуються матеріалами справи.

Між тим, при вирішення спору по суті суд враховує, що згідно із пунктом 8 П(С)БО 9 «Запаси» придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат, зокрема, транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9;.

Згідно ж пункту 14 П(С)БО 9 не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені), серед іншого витрати на збут.

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 16 «Витрати» об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Наказом ТОВ «ТД «Енергія» від 01.01.2018 №3/3 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» на 2018 рік встановлено, що до переліку і складу змінних витрат відносяться витрати на збут.

Отже, в межах спірних правовідносин колегія суддів констатує, що отримані позивачем транспортні послуги від фізичних осіб-підприємців є витратами на збут, тобто тими витрати, які необхідні для здійснення господарської діяльності ТОВ «ТД «Енергія», а саме реалізації нафтопродуктів.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає хибними висновки відповідача, що такі витрати є транспортно-заготівельними витратами.

У свою чергу, наведене формує висновок суду про необґрунтованість тверджень ГУ ДФС у м. Києві в частині завищення позивачем показника рядка 2150 «Витрати на збут», що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 898 311,00 грн., в тому числі за періоди: за 2018 рік на суму 898 311,00 грн. слід вказати на наступне.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про не відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення підлягають до задоволення.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та відмовляє в задоволенні позовних щодо визнання протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в частині визнання порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження показників фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за I квартал 2019 року на суму 1 316 301,00 грн. та завищення показника рядка 2150 «Витрати на збут» за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 на суму 898 311,00 грн., в тому числі за періоди: за 2018 рік на суму 898 311,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 498 288,00 грн., в тому числі: основного податку на прибуток на суму 398 630,00 грн.; штрафних санкцій на суму 99 658,00 грн., адже такі дії здійсненні контролюючим органом в межах перевірки та на виконання функцій і завдань покладених на останній.

При цьому, наголошує, що належним та ефективних захистом порушених прав позивача є надання оцінку судом спірного рішення, протиправність якого підтверджено в ході розгляду даної адміністративної справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо часткового задоволення позових вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ 44116011) - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

СудШостий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення21.11.2022
Оприлюднено22.11.2022
Номер документу107422138
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств

Судовий реєстр по справі —640/15284/19

Постанова від 05.09.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 03.09.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 09.02.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 12.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 21.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Костюк Любов Олександрівна

Ухвала від 27.09.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Костюк Любов Олександрівна

Ухвала від 27.09.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Костюк Любов Олександрівна

Ухвала від 28.08.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Костюк Любов Олександрівна

Ухвала від 08.08.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 30.06.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні