Постанова

від 16.11.2022 по справі 951/201/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/201/20Головуючий у 1-й інстанції Братків І.І. Провадження № 22-ц/817/887/22 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В.,

секретар - Панькевич Т.І.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Темп Паркет" на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2022 року та додаткове рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 30 серпня 2022 року, ухвалені суддею Братків І.І. у цивільній справі №951/201/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Темп Паркет" про зобов"язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ "Темп Паркет" та з урахуванням багаторазових уточнень позовних вимог і відмови від частини позовних вимог станом на 21.04.2021 року остаточно просив : зобов"язати ТОВ "Темп Паркет" видати йому належно оформлену трудову книжку, стягнути в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу - час затримки видачі трудової книжки за період з 2 червня 2017 року по 10 липня 2020 року у розмірі 147 825,00 грн; зобов`язати ТОВ "Темп Паркет" змінити дату звільнення на фактичний день видачі трудової книжки.

Позов обґрунтовано тим, що з грудня 2016 року він працював у відповідача сортувальником. Наказом від 31 травня 2017 року звільнений з роботи з 1 червня 2017 року за власним бажанням згідно поданої ним заяви. Трудова книжка йому не була видана як в день звільнення, так і на час подання позову. 10 липня 2020 року відповідач надіслав на його адресу лист про необхідність з"явитися та забрати трудову книжку. Оскільки відповідач не виконав передбачений ст. 47 КЗпП України обов"язок видати трудову книжку в день звільнення, тому з врахуванням вимог ч.4 ст. 235 КЗпП України днем звільнення вважається день видачі трудової книжки і за період затримки видачі трудової книжки з 2 червня 2017 року по 10 липня 2020 року йому повинен бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу ( час затримки видачі трудової книжки).

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2022 року позов задоволено.

Зобов`язано ТОВ "Темп Паркет" належно оформити та видати ОСОБА_1 трудову книжку із зазначенням дати звільнення - дати фактичної видачі трудової книжки.

Стягнуто з ТОВ "Темп Паркет" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 2 червня 2017 року по 10 липня 2020 року в розмірі 147 825,00 грн.

Стягнуто з ТОВ "Темп Паркет" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 318,00 грн.

Додатковим рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 30 серпня 2022 року стягнуто з ТОВ "Темп Паркет" в користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ "Темп Паркет" просить рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2022 року та додаткове рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 30 серпня 2022 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконними та необґрунтованим. Суд не врахував, що для застосування ч.5 ст. 235 КЗпП України необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки. Однак, вина власника у затримці видачі трудової книжки відсутня, а також не доведено, що така затримка спричинила вимушений прогул позивача.

Суд не врахував, що у трудових відносинах як роботодавець, так і працівник зобов"язані діяти добросовісно. Обов"язку роботодавця видати працівнику в день звільнення трудову книжку кореспондується обов"язок працівника отримати її.

Після звільнення ОСОБА_1 виїхав за межі України, і протягом 3 років після звільнення жодного разу не намагався отримати трудову книжку. Направлення трудової книжки поштою не представлялось можливим, так як не було згоди на це ОСОБА_1 .

У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ТОВ "Темп Паркет" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Вказує, що відповідач не виконав обов`язок видати у день звільнення належно оформлену трудову книжку та провести розрахунок. Оскільки цей обов"язок відповідач не виконав, трудову книжку не видав, чого не заперечує, тому рішення суду є законним, апеляційна скарга подана по надуманих підставах.

Заслухавши пояснення представників ТОВ "Темп Паркет" - адвоката Майки М.Б., Дрімак М.І., які підтримали доводи апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Терлюка О.Я., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним критеріям рішення суду першої інстанції не відповідає, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог п.п.1, 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Судом встановлено, що згідно наказу директора ТОВ «Темп Паркет» №25 від 9 грудня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на посаду сортувальника з 12 грудня 2016 року.

31 травня 2017 ОСОБА_1 подано заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням з 1 червня 2017 року.

Згідно наказу директора ТОВ «Темп Паркет» №23 від 31 травня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням з 1 червня 2017 року.

До трудової книжки ОСОБА_1 внесено відповідний запис №15 від 1.06.2017 року про звільнення його з роботи згідно ст. 38 КЗпП України.

Як вбачається з відповіді Державної прикордонної служби від 17.12.2020 року на запит суду, ОСОБА_1 04.06.2017 року виїхав за межі України, повернувся 09.07.2017 року, і до грудня 2019 року здійснював неодноразові поїздки за межі України.

Листом №107-к від 10.07.2020 року ТОВ "Тепм Паркет" повідомило ОСОБА_1 про необхідність з"явитися у відділ кадрів ТОВ "Темп Паркет" для одержання трудової книжки.

Такого листа позивач отримав, про що свідчить заява його представника - адвоката Терлюка О.Я. про уточнення позовних вимог, яка надійшла на адресу Козівського районного суду 24 липня 2020 року (т.1, а.с.117-119).

Станом на дату ухвалення судом першої інстанції судового рішення у даній справі позивач не з"явився у ТОВ "Темп Паркет" та не забрав трудову книжку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.5 ст. 235 КЗпП України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Для застосування цієї норми необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки, вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Трудове законодавство побудоване на балансі прав та обов"язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов"язань, як і зловживання правами, не допускається.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 червня 2020 року (справа №266/2636/17), від 14 липня 2021 року (справа №569/6979/20), від 8 вересня 2021 року (справа №328/2428/19), від 3 листопада 2021 року (справа №761/29693/19).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував зазначену правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч.5 ст. 235 КЗпП України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), не встановив вину роботодавця у затримці видачі трудової книжки, не вказав у чому полягала вина, а також не з"ясував обставин, чи мав місце вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона зсилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що саме з вини відповідача позивачу вчасно не було видано трудову книжку та що така затримка видачі трудової книжки викликала вимушений прогул ОСОБА_1 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в день звільнення 1.06.2017 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці у ТОВ "Темп Паркет", що підтверджується показаннями допитаного у суді першої інстанції свідка ОСОБА_2 , яка працює у ТОВ "Темп Паркет" на посаді бухгалтера. Суд першої інстанції не надав жодної оцінки цьому доказу та взагалі не з"ясовував обставини щодо присутності чи відсутності ОСОБА_1 на роботі в день звільнення, хоча відповідач посилався на цю обставину.

Суд обмежився лише вказівкою про відсутність доказів того, що відповідач намагався вручити позивачу трудову книжку, а останній відмовився від її отримання.

Згідно з п.п.4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. Наказом Мінпраці, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 року №58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Таке поштове повідомлення не було направлено в день звільнення, проте це не є достатнім доказом вини відповідача у затримці видачі трудової книжки.

Позивач з дня звільнення також не вчинив жодних дій для отримання трудової книжки, не з"являвся до відповідача та не просив надіслати йому трудову книжку поштою, чого не заперечив у суді апеляційної інстанції адвокат Терлюк О.Я.

Окрім цього, в позовній заяві та ряді уточнень до неї позивач не вказував на жодні обставини, які свідчать про вину відповідача у невидачі трудової книжки в день звільнення, зволікання, відмову у видачі трудової книжки тощо, а лише констатував факт такої невидачі, без зазначення причин.

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 не зміг пояснити, у чому полягала вина відповідача у затримці видачі трудової книжки, лише посилався на невиконання відповідачем встановленого ч.1 ст. 47 КЗпП України обов"язку видати трудову книжку в день звільнення.

Зазначені обставини в сукупності із тим, що з дня написання заяви про звільнення за власним бажанням та видачі наказу про звільнення 31.05.2017 року до моменту звернення в суд 5.03.2020 року ОСОБА_1 не звертався до відповідача з вимогами про видачу йому трудової книжки, в день звільнення 1.06.2017 року був відсутній на роботі, після звільнення жодного разу не з"являвся у ТОВ "Тепм Паркет" для отримання трудової книжки, навіть після отримання ним листа від 20.07.2020 року про необхідність забрати трудову книжку, не подав заяви про надсилання йому трудової книжки поштою, свідчать про відсутність вини відповідача у затримці видачі трудової книжки.

Сам факт неотримання з власної ініціативи позивачем у день звільнення та в подальшому належно оформленої трудової книжки не доводить вину відповідача у затримці видачі трудової книжки.

Також відсутній і вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Позивач у жодній заяві по суті справи не вказував про неможливість працевлаштування у зв"язку із затримкою видачі трудової книжки, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цієї обставини, і суд першої інстанції не встановив такої обставини, що виключало можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викликаного затримкою видачі трудової книжки.

Не встановлена така обставина і в суді апеляційної інстанції.

Отже, сама по собі відсутність трудової книжки не створювала позивачу будь-яких перешкод в реалізації трудових прав, в тому числі у подальшому працевлаштуванні.

Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викликаного затримкою видачі трудової книжки.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов"язання видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку із зазначенням дати звільнення - дати фактичної видачі трудової книжки, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 не надавав згоди на пересилання йому трудової книжки поштою та з власної ініціативи не з"являвся до відповідача для отримання трудової книжки, в тому числі і після звернення з цим позовом в суд та отримання у липні 2020 року письмового запрошення прийти та отримати трудову книжку.

При цьому судом першої інстанції не встановлено, що відповідач відмовляв позивачу у видачі трудової книжки чи створив будь-які перешкоди для її отримання.

У суді апеляційної інстанції представник позивача не зміг пояснити, що саме перешкоджало ОСОБА_1 з"явитися до відповідача та отримати трудову книжку чи подати письмову згоду про надіслання йому трудової книжки поштою.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов"язання відповідача видати позивачу трудову книжку із зазначенням дати звільнення - дати фактичного вручення трудової книжки.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції не може вважатись законним і обгрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а тому додаткове рішення Козівського районного суду також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні на користь позивача понесених судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

У зв"язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідач поніс судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3477 грн. та 9 732, 8 грн. - на правничу допомогу, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними квитанціями, рахунком №2 до договору про надання правничої допомоги від 15.03.2020 року з детальним описом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та заявлено клопотання про стягнення цих витрат.

Оскільки позивач чи його представник не заявляли у суді апеляційної інстанції відповідно до вимог частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, тому понесені відповідачем витрати у зазначеному ним та документально підтвердженому розмірі підлягають стягненню з позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Темп Паркет" - задовольнити.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2022 року та додаткове рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 30 серпня 2022 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Темп Паркет" про зобов"язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Темп Паркет" (вул. Грушевського, 1А, смт Козова, Тернопільська область; ЄДРПОУ 38332301) 9 732, 8 грн. (дев`ять тисяч сімсот тридцять дві гривні та вісімдесят копійок) понесених витрат на правничу допомогу та 3477 грн. (три тисячі чотириста сімдесят сім гривень) понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2022 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Бершадська Г.В.