Рішення

від 03.10.2022 по справі 761/23530/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23530/20

Провадження № 2/761/2480/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Вдовкіній Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, про визнання договорів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав і їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Кей-Колект», АТ «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус КМНО Пономарьова Д.В., приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., приватний нотаріус КМНО Юдін М.А., про визнання договорів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, у якому з врахуванням зміни його предмета просить:

- визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, укладений 12.12.2011 р. між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» та договорів про внесення змін до нього, в частині відступлення АТ «УкрСиббанк» прав вимоги до ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір факторингу, укладений 12.12.2011 р. між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», в частині відступлення АТ «УкрСиббанк» прав вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11066045000 від 30.10.2006 р. та кредитним договором № 11116399000 від 09.02.2007 р.;

- визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, укладений 12.12.2011 р. між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», в частині переходу від АТ «УкрСиббанк» всіх прав первісного кредитора до нового кредитора - ТОВ «Кей-Колект», зокрема права вимоги за договором іпотеки № 1363 від 30.10.2006 р. та договором іпотеки № 2725 від 09.02.2007 р.;

- визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Юдіна М.А. від 28.11.2019 р. з індексним номером 49907210 про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 80000000000:91:122:0043 (номер запису про право власності 34358349);

- визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Д.В. від 22.06.2020 р. з індексним номером 52760347 про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 36979021);

- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 80000000000:91:122:0043.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.10.2006 р. та 09.02.2007 р. між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», укладено кредитні договори № 11066045000 та № 11116399000, згідно з умовами яких банк надав ОСОБА_2 кредити в сумах 60000,00 дол. США та 100000,00 дол. США. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вказаними кредитними договорами, між позивачем та банком укладені договори іпотеки №№ 1363, 2725, відповідно до яких позивач, як майновий поручитель, передала в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 80000000000:91:122:0043, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, 12.12.2011 р. між банком та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого банк відступив ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки. 26.06.2020 р. позивач дізналась, що згідно відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки, яка була предметом іпотеки, є ТОВ «Кей-Колект» на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Юдіна М.А. від 28.11.2019 р. з індексним номером 49907210, а також за ТОВ «Кей-Колект» на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Д.В. від 22.06.2020 р. з індексним номером 52760347 було зареєстровано право власності на житловий будинок, що знаходився на вказаній земельній ділянці. Таким чином, позивач вважає, що перехід права власності на земельну ділянку та житловий будинок є неправомірним, у зв`язку з чим рішення про державну реєстрацію прав підлягають скасуванню, як такі, що суперечать вимогам закону та договорам іпотеки, а тому звернулась до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Ухвалою від 05.08.2020 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 27.01.2021 р. задоволено клопотання представника позивача, залучено до участі у справі АТ «УкрСиббанк» як співвідповідача, прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову від 27.01.2021 р., встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив та пояснення щодо позову і відзиву, а також витребувано докази.

Ухвалою від 02.03.2021 р. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 21.02.2022 р. задоволено клопотання представника позивача, прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову від 14.02.2022 р., а також встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив та пояснення щодо позову і відзиву.

Ухвалою від 21.06.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, просили суд відмовити у їх задоволенні. Також подали відзиви на позов, у яких виклали заперечення проти нього.

Треті особи в судове засідання не з`явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили.

З врахуванням думки присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд вирішив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 30.10.2006 р. та 09.02.2007 р. між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», укладено кредитні договори № 11066045000 та № 11116399000, згідно з умовами яких банк надав ОСОБА_2 кредити в сумах 60000,00 дол. США та 100000,00 дол. США.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вказаними кредитними договорами, між позивачем та банком укладені договори іпотеки №№ 1363, 2725, відповідно до яких позивач, як майновий поручитель, передала в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 80000000000:91:122:0043, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, 12.12.2011 р. між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого банк відступив ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них.

Згідно договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 5207-5208, АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за договорами іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кей-Колект» згідно зі ст.ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку» звернув стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок, а також відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» зареєстрував за собою право власності на це нерухоме майно згідно рішення приватного нотаріуса КМНО Юдіна М.А. від 28.11.2019 р. з індексним номером 49907210 та рішення приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Д.В. від 22.06.2020 р. з індексним номером 52760347.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для задоволення позову в частині вимог про визнання договорів про відступлення прав вимоги та договорів про внесення до них змін частково недійсними, посилається на те, що ці договори не були зареєстровані у встановленому законом порядку, а також вона на була обізнана про їх укладення.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У свою чергу відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Тобто, цесія є заміною особи у зобов`язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов`язання. При цьому договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги, і чинний Цивільний кодекс України не містить жодних заборон з цього приводу, а відтак сторони самі визначають оплатний договір цесії чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу, а якщо безоплатний, то підлягають застосування положення про договір дарування.

Згідно з пп.14.1.255 ПК України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, законодавцем передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 р. у справі № 910/6098/14, та від 15.04.2015 р. у справі № 910/6098/14).

Виходячи з природи оспорюваного договору, внаслідок укладання договору відступлення права вимоги відбулась лише заміна кредитора у зобов`язанні на відповідача, а саме зобов`язання продовжувало існувати.

Уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання і заміна сторони у зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника. При цьому наведеними нормами цивільного законодавства не встановлено вимог щодо платності відступлення права вимоги, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

У постанові Верховного суду України від 01.04.2015 р. року у справі № 3-30гс15 зазначено, що зміст зобов`язання (обсяг прав та обов`язків сторін) внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні залишається незмінним. Відтак, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора, але обсяг цих прав та умови визначаються саме на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто, законодавцем передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Згідно ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Частинами 1-3 статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «УкрСиббанк» направляло іпотекодавцю ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу зазначену у договорах іпотеки повідомлення від 15.12.2011 р. про відступлення прав вимоги, однак поштове відправлення було повернуто на адресу банку за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, підстав вважати банк таким, що не дотримався вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку», у суду відсутні, оскільки останній у межах встановленого строку вчинив дії для повідомлення іпотекодавця про відступлення прав вимоги, а останній мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Водночас, суд зазначає, що відсутність відомостей у державному реєстрі іпотек про іпотекодержателя не тягне за собою недійсність права вимоги та не може свідчити, що договори про відступлення права вимоги є неукладеними, оскільки внесення у вказаний реєстр відомостей про зміну іпотекодержателя не змінює обсяг його прав, а державна реєстрація здійснюється з метою реалізації переважного права іпотекодержателя.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 09.07.2018 р. у справі № 369/5388/16-ц, предметом розгляду якої було визнання недійсним того ж договору факторингу № 1, укладеного 12.12.2011 р. між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», а також договорів іпотеки до нього, встановлено, під час укладення вказаних договорів було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо його змісту та форми.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, оскільки АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» під час укладення оспорюваних договорів було дотримано вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинених правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а доводи позивача з приводу визнання цих правочинів недійсними не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому суд вважає, що позов у частині вимог про визнання частково недійсними договорів про відступлення права вимоги та договорів про внесення до них зміни, є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, що нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором. У разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Частина 4 статті 6 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що якщо будівля (споруда), котра передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає переданню в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, котрим установлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Крім того, відповідно до ч.6 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об`єкта незавершеного будівництва.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, якщо в іпотеку передається будівля (споруда), розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю, то іпотека поширюється й на належну іпотекодавцю земельну ділянку або її частину, на котрій розташована відповідна будівля (споруда). І навпаки, у разі передачі в іпотеку земельної ділянки іпотека також поширюється на розташовані на ній будівлі (споруди) та об`єкти незавершеного будівництва, незалежно від того, хто є власником.

Судом встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:122:0043, яка є предметом іпотеки, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іпотекодавцем був збудований житловий будинок, який так і не був введений в експлуатацію.

Отже, у встановленому законом порядку, реалізовуючи своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Кей-Колект» подало декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та отримало технічний паспорт об`єкту нерухомості на підставі чого 18.06.2020 р. зареєструвало за собою право власності крім земельної ділянки, також й на житловий будинок, який на ній був розташований.

Як на підставу для задоволення позову в частині вимог для задоволення позову в частині вимог про визнання недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, позивач посилається на те, що державними реєстраторами належним чином не перевірено чи надсилалась письмова вимога про порушення основного зобов`язання та чи була вона отримана, не враховано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», а також державним реєстраторам не надано документа про експертну оцінку предмета іпотеки.

Так, в силу вимог п.п.1 п.1 зазначеного Закону, протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Проте, реєстрація права власності за ТОВ «Кей-Колект» на спірну земельну ділянку та житловий будинок відбулось не внаслідок примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого майна, а внаслідок позасудового врегулювання, на підставі умов укладених договорів іпотеки, у яких були передбачені застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, згоду на яке надала безпосередньо й ОСОБА_1 укладаючи їх, тобто в силу вимог ч.1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, доказів того, що наданий банківською установою кредит надавався ОСОБА_2 на споживчі цілі, суду надано не було.

Водночас, відповідно до п.61 Порядку Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 р., для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надіслання іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, згідно вищезазначеного Порядку Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно іпотекодержатель для звернення стягнення на предмет іпотеки повинен надати державному реєстрову копію вимоги, рекомендоване повідомлення про вручення вимог та договір іпотеки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що іпотекодержателем через посередника ТОВ «ІНФІДІС» надсилалась вимога про усунення порушень за всіма відомими адресами іпотекодавця, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від 25.06.2018 р., у тому числі на адресу місця проживання іпотекодавця зазначену у договорі іпотеки.

З врахуванням порядку вручення рекомендованих поштових відправлень, передбаченого Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, суд вважає, що наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення свідчать про отримання 27.06.2018 р. іпотекодавцем та боржником поштових відправлень з письмовою вимогою про усунення порушень.

Також, слід зазначити, що посилання позивача на відсутність у державних реєстраторів документа про оцінку предмета іпотеки на момент прийняття оспорюваних рішень та реєстрації за ТОВ «Кей-Колект» права власності на спірну земельну ділянку і житловий будинок, суд оцінює критично, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову в частині вимог щодо визнання неправомірними та скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на земельну ділянку та житловий будинок, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд вважає, що позов у даній частині вимог є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає. В зв`язку цим також не підлягають задоволенню й вимоги про визнання за позивачем права власності на спірні земельну ділянку та житловий будинок.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, про визнання договорів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав і їх обтяжень.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: