Постанова

від 17.11.2022 по справі 917/1147/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року м. Харків Справа № 917/1147/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Лейковська А.О., на підставі ордеру від 31.10.2022 серії ВІ №1110490;

від 1-го відповідача: не з`явився;

від 2-го відповідача: адвокат Олійник Л.М., на підставі ордеру від 03.10.2022 серії ВІ №1105414;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛФ-А", м. Кременчук, Полтавська область,

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.09.2022, постановлену в приміщенні Господарського суду Полтавської області в м. Полтава, повний текст якої складений 21.09.2022 (суддя Сірош Д.М.),

у справі №917/1147/22

за позовом: Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, м. Кременчук, Полтавська область,

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ-АВТО", м. Київ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛФ-А", м. Кременчук, Полтавська обл.,

про визнання недійсним правочину,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернувся Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ-АВТО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛФ-А", у якому просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.03.2020, укладений між ТОВ "АВТ-АВТО" та ТОВ "ВОЛФ-А", посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Вариводою В. В. за реєстр. № 1274, та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "ВОЛФ-А" (номер запису про право власності 35982846 від 17.03.2020);

- поновити право власності ТОВ "АВТ-АВТО" на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1034665853104), як попереднього власника у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Одночасно з позовною заявою приватний виконавець подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.09.2022 задоволено заяву Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про вжиття заходів забезпечення позову.

Накладено арешт на нерухоме майно - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з: нежитлова будівля головного корпусу, літера А-1, загальною площею 995,2 кв.м; нежитлова будівля головного корпусу, літера А, загальною площею 251,0 кв.м; гараж, літера Л, загальною площею 54,6 кв.м; гараж, літера М, загальною площею 55,2 кв.м; гараж, літера Н, загальною площею 130,4 кв.м; диспетчерська, літера Б, загальною площею 74,2 кв.м; блок - кімната, літера В, загальною площею 90,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1034665853104) до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Заборонено всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1034665853104), до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що підставою звернення з позовом у цій справі стали саме дії боржника ТОВ "АВТ-АВТО" щодо відчуження нерухомого майна шляхом укладення оспорюваного договору купівлі - продажу з метою уникнення відповідальності за борговими зобов`язаннями перед Кременчуцькою міською радою Полтавської області та недопущення звернення стягнення на фактично єдине наявне у боржника нерухоме майно. Також суд зазначив, що у разі укладення ТОВ "ВОЛФ-А" (новий власник нежитлових будівель на підставі оспорюваного договору) будь-яких правочинів щодо відчуження нерухомого майна, що є предметом договору, недійсність якого є предметом позовних вимог, буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення позову та зумовить необхідність подальшого звернення до суду з метою повернення такого майна.

Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся 2-й відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛФ-А", який просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.09.2022 у справі №917/1147/22 та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про застосування заходів забезпечення позову.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не обґрунтовано з посиланням на відповідні обставини, що невжиття таких заходів забезпечення спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. За твердженням скаржника ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції обмежився лише наведенням мотивів, викладених у заяві позивача про вжиття заходів забезпечення позову, та посиланням на загальні норми Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник посилається на відсутність зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що в даному випадку предмет спору та позовних вимог нерозривно пов`язаний та безпосередньо стосується нерухомого майна, щодо якого судом вжито заходи забезпечення позову, адже саме вказане нерухоме майно і є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу. Позивач наголошує, що ТОВ "ВОЛФ-А", оскаржуючи ухвалу про забезпечення позову, жодним чином не пояснює та не обґрунтовує яким чином застосовані судом заходи забезпечення позову порушують саме права ТОВ "ВОЛФ-А" та в чому полягає таке порушення. Самого лише факту незгоди відповідача із наявністю оскаржуваної ухвали недостатньо для її скасування.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, 17.11.2022, представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції, 17.11.2022, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою та просив залишити її без змін.

Представник 1-го відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до поштового відправлення копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2022 про відкриття апеляційного провадження поштове відправлення не отримано ТОВ "АВТ-АВТО" у зв`язку з відсутністю адресата.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника 1-го відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та 2-го відповідача, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.09.2020 у справі №917/429/20 позов Кременчуцької міської ради Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ-АВТО" про стягнення 532469,76грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів задоволено.

Стягнуто з ТОВ "АВТ-АВТО" на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 523469,76грн боргу та 7852,05грн витрат по сплаті судового збору.

На виконання зазначеного рішення 06.11.2020 видано наказ №917/429/20.

02.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження згідно наказу про примусове виконання рішення №917/429/20, виданого 06.11.2020 Господарським судом Полтавської області.

Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся до суду з позовом до ТОВ "АВТ-АВТО" та ТОВ "ВОЛФ-А" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.03.2020, укладеного між ТОВ "АВТ-АВТО" та ТОВ "ВОЛФ-А", та про поновлення права власності ТОВ "АВТ-АВТО" на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, як попереднього власника.

В обґрунтування позовних вимог приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. зазначає, що оспорюваний договір має ознаки фраудаторності та спрямований на ухилення ТОВ "АВТ-АВТО" від виконання судового рішення у справі №917/429/20.

Разом з позовною заявою приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:

- накласти арешт на нерухоме майно - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з: нежитлова будівля головного корпусу, літера А-1, загальною площею 995,2 кв.м; нежитлова будівля головного корпусу, літера А, загальною площею 251,0 кв.м; гараж, літера Л, загальною площею 54,6 кв.м; гараж, літера М, загальною площею 55,2 кв.м; гараж, літера Н, загальною площею 130,4 кв.м; диспетчерська, літера Б, загальною площею 74,2 кв.м; блок - кімната, літера В, загальною площею 90,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1034665853104) до набрання законної сили рішенням суду у справі;

- заборонити всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо нежитлових будівель за адресою: 36010, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1034665853104) до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що під час виконання судового рішення у справі №917/429/20 ним було встановлено, що ТОВ "АВТ-АВТО", будучи обізнаним про існування заборгованості з орендної плати за фактичне використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, а також будучи обізнаним про факт звернення Кременчуцькою міською радою Полтавської області до суду із позовом про стягнення з боржника відповідної заборгованості, бажаючи уникнути відповідальності за борговими зобов`язаннями перед Кременчуцькою міською радою Полтавської області, здійснив відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, уклавши з ТОВ "ВОЛФ-А" договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.03.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Вариводою В. В. за реєстр. № 1274. Заявник вважає, що боржником штучно створені умови його неплатоспроможності шляхом відчуження нерухомого майна на користь пов`язаної юридичної особи. Відсутність майна у ТОВ "АВТ-АВТО" унеможливлює виконання рішення суду по справі №917/429/20, що в свою чергу, стало передумовою звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним як такого, що має ознаки фраудаторності та вчинений на шкоду кредитору, оскільки направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

Як зазначалося, оскаржуваною ухвалою судом першої інстанції заяву про забезпечення позову задоволено.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Так, предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру, тому має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач (стягувач) їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наведена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на недобросовісну поведінку 1-го відповідача, яка спрямована на ухилення від виконання судового рішення у справі №917/429/20.

З наявних в матеріалах оскарження ухвали документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.03.2020 між ТОВ "АВТ-АВТО" (продавцем) в особі ОСОБА_1 , що діє на підставі довіреності, та ТОВ "ВОЛФ-А" (покупцем) в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (нежитлові будівлі), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: нежитлова будівля головного корпусу, літера А-1, загальною площею 995,2 кв.м; нежитлова будівля головного корпусу, літера А, загальною площею 251,0 кв.м; гараж, літера Л, загальною площею 54,6 кв.м; гараж, літера М, загальною площею 55,2 кв.м; гараж, літера Н, загальною площею 130,4 кв.м; диспетчерська, літера Б, загальною площею 74,2 кв.м; блок-кімната, літера В, загальною площею 90,5 кв.м, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,5053 га кадастровий номер 5310436500:10:001:0167.

Продаж нежитлових будівель за домовленістю сторін вчиняється за 25216,77грн (п. 2.1 Договору).

В той же час, відповідно до ухвали Господарського суду Полтавської області від 11.03.2020 у справі №917/429/20 залишено без руху позовну заяву Кременчуцької міської ради до ТОВ "АВТ-АВТО" про стягнення 532469,76грн.

Тобто, відчуження майна ТОВ "АВТ-АВТО" відбулося після звернення Кременчуцької міської ради з позовом у справі №917/429/20.

Крім того, з доданої до матеріалів справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ТОВ "ВОЛФ-А", код ЄДРПОУ 43566818, засновано 16.03.2020, директор ОСОБА_2 , власник ОСОБА_3 , засновник та бенефіціар.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "АВТ-АВТО", код ЄДРПОУ 34537336, засновано 23.08.2006, директор ОСОБА_4 , до 10.04.2020 керівником був ОСОБА_2 , бенефіціарними власниками до 04.04.2020 були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Отже, зазначені документи свідчать про те, що директором обох підприємств на час укладення правочину була одна особа - ОСОБА_2 .

Із зазначеної інформації також вбачається, що ТОВ "ВОЛФ-А" засновано 16.03.2020, тобто за один день до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

При цьому позивач посилається на відсутність у ТОВ "АВТ-АВТО" будь-якого іншого майна.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відповідачів, копії відповідей з МВС України, ДФС України, ТСЦ N5348, ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", Морської адміністрації, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Управління Держпраці у Полтавській області, Держспоживслужби.

Зазначені вище обставини можуть свідчити, що ТОВ "АВТ-АВТО" вчиняє дії щодо ухилення від виконання судового рішення про стягнення з нього 532469,76грн за рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.09.2020 у справі №917/429/20.

При цьому, у разі укладення 2-м відповідачем будь-яких правочинів щодо відчуження нерухомого майна, що є предметом договору, недійсність якого є предметом позовних вимог, буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення позову та зумовить необхідність подальшого повторного звернення до суду з метою повернення такого майна.

Доводи апелянта про відсутність зв`язку між обраним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.03.2020, укладеного між ТОВ "АВТ-АВТО" та ТОВ "ВОЛФ-А", та поновлення права власності ТОВ "АВТ-АВТО" на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (які і відчужені за оспорюваним договором), як попереднього власника.

Як встановлено судом, предметом договору купівлі - продажу від 17.03.2020 є нежитлові приміщення (нежитлові будівлі), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: нежитлова будівля головного корпусу, літера А-1, загальною площею 995,2 кв.м; нежитлова будівля головного корпусу, літера А, загальною площею 251,0 кв.м; гараж, літера Л, загальною площею 54,6 кв.м; гараж, літера М, загальною площею 55,2 кв.м; гараж, літера Н, загальною площею 130,4 кв.м; диспетчерська, літера Б, загальною площею 74,2 кв.м; блок-кімната, літера В, загальною площею 90,5 кв.м.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник просить до набрання законної сили рішенням суду у справі накласти арешт на нерухоме майно - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з: нежитлова будівля головного корпусу, літера А-1, загальною площею 995,2 кв.м; нежитлова будівля головного корпусу, літера А, загальною площею 251,0 кв.м; гараж, літера Л, загальною площею 54,6 кв.м; гараж, літера М, загальною площею 55,2 кв.м; гараж, літера Н, загальною площею 130,4 кв.м; диспетчерська, літера Б, загальною площею 74,2 кв.м; блок - кімната, літера В, загальною площею 90,5 кв.м, та заборонити вчиняти будь-які дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на зазначене нерухоме майно.

Тобто позивач просить накласти арешт саме на те майно, яке ТОВ "АВТ-АВТО" продало ТОВ "ВОЛЬФ-А" за оспорюваним договором купівлі-продажу від 17.03.2020.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, заходи забезпечення позову полягають у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оцінюючи відповідність вжитих заходів забезпечення позову позовним вимогам, суд апеляційної інстанції вважає їх адекватними. Заходи носять конкретний характер. Судом накладено арешт на нерухоме майно та заборонено вчиняти будь-які дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на те нерухоме майно, якого безпосередньо стосуються позовні вимоги

Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням майнових прав стягувача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Судова колегія зауважує, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову жодним чином не порушують прав ТОВ "ВОЛФ-А" як його власника, оскільки він не обмежений у праві користування своїм майном.

Проаналізувавши зміст ухваленого судового рішення, суд апеляційної інстанції констатує, що судом першої інстанції здійснено належну оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛФ-А" підлягає залишенню без задоволення, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.09.2022 у справі №917/1147/22 слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛФ-А" залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.09.2022 у справі №917/1147/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 21.11.2022.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза