Рішення

від 21.11.2022 по справі 910/8771/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2022Справа № 910/8771/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим"

до товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-ЛАБ"

про стягнення 154 015,86 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" до товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-ЛАБ" про стягнення 154 015,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору поставки №ТС-131221/1 від 13.12.2021 відповідачем в частині не поставленні товару.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 115 720,00 грн., пеню у розмірі 19 434,62 грн., 3% річних у розмірі 1 654,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 17 215,80 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 28.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 92859580.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

13.12.2021 року між приватним акціонерним товариством "Компанія Ензим" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-ЛАБ" (постачальник) укладено договір поставки №ТС-131221/1.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати й оплачувати на визначених цим договором умовах шейкер-інкубатор ES-20/60 з платформою та зажимами (надалі - товар) в номенклатурі, кількості, за цінами відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору або згідно видаткових накладних.

Згідно з п.2.1 договору поставка товару здійснюється протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту підписання специфікації, якщо інші умови поставки не передбачені сторонами.

Базисна умова постачання товару - DDP Львів за адресою: м. Львів, вул.. Личаківська, 232 відповідно до вимог міжнародних правил «Інкотермс-2010». Вартість транспортування входить у вартість товару (п.2.2 договору).

Пунктом 2.5 договору передбачено, що датою поставки є дата підписання покупцем видаткової накладної про приймання товару.

Загальна ціна договору визначається сукупністю видаткових накладних і не повинна перевищувати 115 720,00 грн. і т.ч. ПДВ 20% - 19 286,67 грн.

Відповідно до п.3.2 договору оплата товару здійснюється в національній валюті шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунка. Рахунок на оплату повинен бути наданий покупцю не пізніше, аніж за 5 (п`ять) банківських днів до планової дати здійснення платежу.

Умови оплати: покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня, наступного за днем підписання покупцем або уповноваженим представником покупця специфікації, здійснити оплату товару на користь постачальника в розмірі 100% вартості товару (в тому числі податок на додану вартість), шляхом перерахування покупцем грошових коштів в безготівковій формі з використанням платіжних доручень на банківський рахунок постачальника (п.3.3 договору).

13.12.2021 між сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №ТС-131221/1 від 13.12.2021, відповідно до умов якої постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму з ПДВ 115 720,00 грн., оплата товару здійснюється на підставі рахунку, виставленого постачальником. Оплату товару покупець зобов`язаний здійснити протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання цього договору. Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах, зазначених в договорі, протягом 60 робочих днів від дати підписання специфікації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлено рахунок на оплату №20-3055 від 13.12.2021 на суму 115 720,00 грн., який був оплачений позивачем 23.12.2021 (проведено банком), що підтверджується платіжним дорученням №36290 від 21.12.2021 на суму 115 720,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Таким чином, останнім днем коли відповідач повинен був поставити позивачу товар є 10.03.2022, а першим днем прострочення 11.03.2022.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Так, позивачем направлено відповідачу претензію №271/22-вих від 06.05.2022, в якій просив останнього до 10.05.2022 повідомити про можливість виконання зобов`язання щодо поставки товару та граничний строк його виконання.

У вищезазначеній претензії також зазначено, що у випадку неотримання офіційної відповіді в зазначений у даному листі строк, ПрАТ «Компанія Ензим» звертатиметься з вимогою про повернення коштів (попередньої оплати за товар) та стягнення штрафних санкцій згідно умов договору та чинного законодавства.

05.07.2022 позивачем направлено відповідачу вимогу (в порядку, визначеному ст.ст. 530,693 ЦКУ) №379/22-вих. від 01.07.2022 в якій просив негайно, але не пізніше ніж у семиденний строк з дати надіслання даної вимоги, повернути суму попередньої оплати у розмірі 115 720,00 грн.

Вищезазначена претензія направлена позивачем 05.07.2022, що підтверджується описом вкладення у листі від 05.07.2022 та накладною Укрпошти №7901414628853 від 05.07.2022, та отримана відповідачем 08.07.2022, що підтверджується відстеженням з сайту Укрпошти.

В матеріалах справи відсутні докази поставки товару чи повернення суми передплати в розмірі 115 720,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно договору, а відповідачем не поставлено товар, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 115 720,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 19 434,62 грн. за період з 11.03.2022 по 30.08.2022, три проценти річних в розмірі 1 645.44 грн. нараховані за період з 11.03.2022 року по 30.08.2022 та індекс інфляції в розмірі 17 215,80 грн. за період з 11.03.2022 року по 30.08.2022 (фактично нараховано з березня 2022 року по липень 2022 (включно)).

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2 договору у разі протермінування строків поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від вартості замовленої партії товару за кожен день прострочення поставки.

Як зазначалося раніше, останнім днем поставки товару є 10.03.2022.

Таким чином, першим днем прострочення передачі товару є 11.03.2022 року.

Також, суд зазначає, що претензією №271/22-вих від 06.05.2022 позивач просив відповідача до 10.05.2022 повідомити про можливість виконання зобов`язання щодо поставки товару та граничний строк його виконання.

А вже вимогою №379/22-вих. від 01.07.2022, направленою 05.07.2022 позивач просив негайно, але не пізніше ніж у семиденний строк з дати надіслання даної вимоги, повернути суму попередньої оплати у розмірі 115 720,00 грн.

Тому, з 11.03.2022 року по 12.07.2022 у відповідача наявне прострочення щодо передачі товару, тобто негрошове зобов`язання, а з 13.07.2022 по 30.08.2022 - вже грошове зобов`язання (щодо повернення коштів).

Таким чином, вірним є розрахунок пені за період з 11.03.2022 року по 12.07.2022 року.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення115 720,0011.03.2022 - 02.06.20228410,000.0555 326,29115 720,0003.06.2022 - 12.07.20224025,000.1376 340,82За перерахунком суду загальний розмір пені становить 11 667,11 грн. та підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені в розмірі 7 767,51 грн. відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України. Отже, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Суд зазначає, що в даній справі позивач спочатку просив поставити оплачений товар, а вже потім вимагав повернення коштів.

Крім того, одне й те саме зобов`язання не може бути грошовим та не грошовим одночасно.

Таким чином, на думку суду, вірним нарахування 3% річних та індексу інфляції є за період з 13.07.2022 по 30.08.2022.

Розрахунок трьох процентів річних:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 13/07/2022 до 30/08/2022 115 720,00 x 3 % x 49 : 365 : 10049466,05 грн.За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 466,05 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 1 179,39 грн. відмовити.

Суд зазначає, що позивачем при нарахуванні індексу інфляції зазначено період з 11.03.2022 по 30.08.2022, проте з наданого розрахунку вбачається, що фактично індекс інфляції нараховано за період з березня 2022 по липень 2022 (включно). А тому, враховуючи неможливість виходу суду за межі позовних вимог індекс інфляції нараховується за період з 13.07.2022 по 31.07.2022, тобто липень 2022 року.

Розрахунок індексу інфляції:

115 720,00 x 1.00700000 - 115 720,00 = 810,04 грн.

За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 810,04 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 16 405,76 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-ЛАБ" (02099, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 7, ідентифікаційний код 43348727) на користь приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" (79014, Львівська обл., місто Львів, вулиця Личаківська, будинок 232, ідентифікаційний код 00383320) основний борг в розмірі 115 720 (сто п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 11 667 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн.. 11 коп., три проценти річних в розмірі 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 05 коп., індекс інфляції в розмірі 810 (вісімсот десять) грн. 04 коп. та судовий збір у розмірі 2 072 (дві тисячі сімдесят дві) грн. 63 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий