Рішення

від 21.11.2022 по справі 910/9221/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2022 Справа № 910/9221/22Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Буковина» (58023, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Руська, буд. 245, кв. 14; ідентифікаційний код: 37273350)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоком Транс-Тракер» (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 5; ідентифікаційний код: 36411852)

про стягнення 196598,52 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Буковина» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоком Транс-Тракер» про стягнення 196598,52 грн, з яких 132691,00 грн основного боргу, 34093,79 грн пені, 3608,20 грн штрафу та 26205,53 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №2021-09-17 від 17.09.2021 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги з перевезення вантажів, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 132691,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 34093,79 грн пені, 3608,20 грн штрафу та 26205,53 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 відкрито провадження у справі №910/9221/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/9221/22 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 5), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду не була вручена відповідачу під час доставки (з ідентифікатором пошуку 0105492864109).

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/9221/22.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експоком Транс-Тракер» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес Буковина» (перевізник) укладено Договір №2021-09-17 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, предметом якого є правовідносини сторін, що виникають при плануванні, здійсненні і розрахунках за перевезення вантажів у міському та міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 1.2 Договору №2021-09-17 від 17.09.2021 перевізник зобов`язується перевезти вантаж, вказаний у ТТН (CMR) та ввірений йому вантажовідправником, а експедитор зобов`язується оплатити послуги перевезення.

Згідно з п. 2.3 Договору №2021-09-17 від 17.09.2021 вимоги по перевезенню визначаються у разовій заявці, яку експедитор надає перевізнику для узгодження на кожне перевезення окремо.

Відповідно до п. 3.2 Договору №2021-09-17 від 17.09.2021 перевізник надає експедитору для оплати всі необхідні документи (рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, заявку на перевезення, податкову накладну ТТН або CMR з відміткою вантажоодержувача та митних органів).

Відповідно до п. 8.1 Договору №2021-09-17 від 17.09.2021 даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про бажання розірвати його, то термін дії договору буде автоматично продовжуватись на кожний наступний рік.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №2021-09-17 від 17.09.2021 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги з перевезення вантажів, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 132691,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 34093,79 грн пені, 3608,20 грн штрафу та 26205,53 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 310 Господарського кодексу України одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням

Судом встановлено, що на підставі поданої відповідачем заявки на перевезення №1 від 07.09.2021 позивачем було виконано перевезення вантажу за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR013766 (одержувач вантажу отримав товар 20.09.2021 - графа 24 накладної).

З заявки на перевезення №1 від 07.09.2021 вбачається, що вартість перевезення становить 2900,00 дол США.

Судом встановлено, що позивач направив на поштову адресу відповідача, яка вказана у заявці №1 від 07.09.2021, рахунок на оплату №2331 від 21.09.2021 на суму 77451,00 грн, акт надання послуг на суму 77451,00 грн. та оригінал CMR013766 (з урахуванням пояснень позивача, викладених у позовній заяві).

Вказані документи були отримані відповідачем 27.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 5802303069957.

Також, судом встановлено, що на підставі поданої відповідачем заявки на перевезення №2 від 01.10.2021 позивачем було виконано перевезення вантажу за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR013271.

З заявки на перевезення №2 від 01.10.2021 вбачається, що вартість перевезення становить 2850,00 дол США.

Судом встановлено, що позивач направив на поштову адресу відповідача, яка вказана у заявці №2 від 01.10.2021, рахунок на оплату №2643 від 12.10.2021 на суму 75240,00 грн, акт надання послуг на суму 75240,00 грн. та оригінал CMR013271 (з урахуванням пояснень позивача, викладених у позовній заяві).

Вказані документи були отримані відповідачем 10.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 5802303072052.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У заявці №1 від 07.09.2021 та у заявці №2 від 01.10.2021 сторонами погоджено строк оплати - протягом 14 банківських днів по оригіналам CMR.

Відповідачем під час розгляду судом справи не було надано будь-яких заперечень щодо викладених позивачем у позовній заяві обставин.

Водночас, згідно з п. 3.3 Договору №2021-09-17 від 17.09.2021 оплата здійснюється у строки, вказані у заявці, але не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання оригіналів документів, вказаних у п. 3.2 договору.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги з перевезення за заявкою №1 у строк до 08.11.2021 та за заявкою №2 у строк до 22.11.2021 (з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).

Судом встановлено, що 02.06.2022 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 15000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4212 від 02.06.2022 (призначення платежу - оплата за міжнародні транспортні послуги згідно з рахунком №2331 від 21.09.2021).

Крім того, 31.08.2022 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4310 від 31.08.2022 (призначення платежу - оплата за міжнародні транспортні послуги згідно з рахунком №2331 від 21.09.2021).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 132691,00 грн (152691,00 грн - «мінус» 20000,00 грн) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоком Транс-Тракер» за Договором №2021-09-17 від 17.09.2021 у сумі 132691,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Буковина» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоком Транс-Тракер» суми основного боргу у розмірі 132691,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 34093,79 грн (16559,77 грн пені за заявкою №1 та 17534,02 грн пені за заявкою №2).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.4 Договору №2021-09-17 від 17.09.2021 за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань пеня, що нараховується від суми простроченого платежу, складає подвійну облікову ставку НБУ за кожен день несплати, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені та не враховано, що умовами Договору №2021-09-17 від 17.09.2021 не встановлено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені (за заявкою №1 за період з 09.11.2021 по 09.05.2022 та за заявкою №2 за період з 23.11.2021 по 23.05.2022).

За розрахунком суду обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 14573,40 грн (7348,30 грн пені за заявкою №1 та 7225,10 грн пені за заявкою №2), у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Буковина» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоком Транс-Тракер» пені у розмірі 34093,79 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 14573,40 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 3608,20 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За порушення експедитором строків виконання своїх грошових зобов`язань за цим договором більш ніж 10 календарних днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 3% від протермінованої суми (п. 3.5 Договору №2021-09-17 від 17.09.2021).

Суд зазначає, що сума штрафу, заявлена до стягнення позивачем, не перевищує суму штрафу, отриману судом при власному розрахунку, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Буковина» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоком Транс-Тракер» штрафу у розмірі 3608,20 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 26205,53 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Буковина» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоком Транс-Тракер» інфляційних втрат у розмірі 26205,53 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоком Транс-Тракер» (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 5; ідентифікаційний код: 36411852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Буковина» (58023, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Руська, буд. 245, кв. 14; ідентифікаційний код: 37273350) суму основного боргу у розмірі 132691 (сто тридцять дві тисячі шістсот дев`яносто одна) грн 00 коп., пеню у розмірі 14573 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят три) грн 40 коп., штраф у розмірі 3608 (три тисячі шістсот вісім) грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 26205 (двадцять шість тисяч двісті п`ять) грн 53 коп. та судовий збір у розмірі 2656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн 17 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак