Рішення

від 21.11.2022 по справі 910/9308/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2022Справа № 910/9308/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ-БР"

до Казенного підприємства "КІРОВГЕОЛОГІЯ"

про стягнення 804 731,72 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ-БР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Казенного підприємства "КІРОВГЕОЛОГІЯ" про стягнення 804 731,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання охоронних послуг №01/12-2020 від 01.12.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.09.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/9308/22, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

05.10.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 20.09.2022, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отриманою відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492856157.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ-БР" (виконавець, позивач) та Казенним підприємством "КІРОВГЕОЛОГІЯ" (замовник, відповідач) було укладено договір №01/12-2020 про надання охоронних послуг (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець надає, а замовник приймає та сплачує надані виконавцем охоронні послуги відокремлених приміщень, будівель, ділянок та майна замовника, вказаних у Додатку № 1 до цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість послуг, які надаються відповідно до цього договору становить: 140 500 (сто сорок тисяч п`ятсот гривень) 00 копійок в місяць без ПДВ.

Оплата за послуги, які надаються виконавцем, здійснюється щомісячно платіжними дорученнями "замовника", не пізніше 15-го числа поточного місяця надання послуг. Послуга передбачена цим договором вважається наданою якісно і в повному обсязі, якщо протягом місяця у якому вона надавалась, від «замовника» не надходило до виконавця письмових претензій (пункти 2.2. та 2.3. договору).

Згідно із п. 2.4. договору, надання послуг оформляються Актами про надання послуг, які складаються та підписуються сторонами щомісячно, не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за місяцем надання послуг. В Актах надання послуг сторони вказують фактичні обсяги та ціну наданих послуг.

За умовами п. 3.1.1 договору, виконавець зобов`язався забезпечувати у межах наданих повноважень наступні заходи, спрямовані на попередження правопорушень та крадіжок на «об`єкті» «замовника», шляхом: приймання під охорону вказаних у додатку № 1 "Об`єктів", здійснення контролю за цілісністю "об`єкта" та схоронністю майна, що на ньому зберігається, здійснення на "об`єкті" запровадженого "замовником" пропускного режиму, у тому числі не допускання проникнення на "об`єкт" сторонніх осіб та інше.

Водночас, замовник зобов`язався, зокрема, здавати під охорону зазначені у додатку №1 "об`єкти" та своєчасно вносити плату за послуги "виконавця" (пункти 3.2.8 та 3.2.10 договору).

Згідно з п. 6.1 договору, у випадку несвоєчасної (неповної) оплати відповідно договору нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу.

За змістом п. 8.1. та п. 8.2. договору цей договір набуває чинності з « 01» грудня 2020 і діє до 31.12.2021. У разі відсутності заперечень сторін щодо продовження дії договору за один місяць до завершення строку його дії, згідно із п. 1 розділу 8 цього договору, договір вважається продовженим до кінця наступного року на тих же умовах.

Додатком №1 до договору сторони погодили, що об`єкти, які приймаються під охорону, а саме:

Пост 1 - вул. Кіківідзе, 8/9, м. Київ;

Пост 2 - м. Київ, вул. Алея 41 року, база відпочинку «Біла Діборова»;

Пост 3 - вул. Білана, 1 , м. Бровари;

Пост 4 - Київська обл., Броварський район, с. Літки, вул. Чоповського, 1. База відпочинку «Гусарський стан»;

Пост 5, 6 -Миколаївська обл., Первомайський р-н, селище міського типу Підгородне, П/С 3.

Додатковою угодою №1 від 14.01.2021 до договору сторони, зокрема, домовились внести зміни в Додаток №1 до договору та доповнили перелік об`єктів, які приймаються під охорону, а саме:

Пост 7 - м. Кропивницький, смт. Гірниче, Лінія 5, буд. 26;

Пост 8 - м. Кропивницький, смт. Мурманське, буд. 3.

Також, визначили, що вартість послуг, які надаються відповідно до цього договору становить: 190 500,00 гри в місяць без ПДВ.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 від 14.01.2021 до договору встановлено, що вона є невід`ємною частиною договору №01/12-2020 від 01.12.2020 та набирає чинності з 16.01.2021.

Додатковою угодою №1 від 21.05.2021 до договору сторони, зокрема, домовились внести зміни в Додаток №1 до договору та вилучили з переліку об`єктів, які приймаються під охорону в Додатку № 1 до договору наступні позиції: Пост 5, 6 - Миколаївська обл., Первомайський р-н, селище міського типу Підгородне, П/С З (ПЗЕ-46).

Також, визначили, що вартість послуг, які надаються відповідно до цього договору становить: 150 000,00 грн в місяць без ПДВ.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 від 21 травня 2021 року до договору встановлено, що вона набирає чинності з 01.06.2021 та діє до закінчення строку дії договору.

Додатковою угодою №2 від 23 червня 2021 року до договору були внесені зміни до договору та викладено п. 1 розділу 2 договору в наступній редакції: «Вартість послуг, які надаються відповідно до цього договору становить: 125 000,00 грн в місяць без ПДВ.

Пунктом 1.3 вилучено з переліку об`єктів, які приймаються під охорону в Додатку № 1 до договору наступні позиції: Пост 3 - вул. Білана, 1, м. Бровари (ПЗЕ-60).

Пунктом 3 Додаткової угоди №2 від 23 червня 2021 року до договору встановлено, що вона набирає чинності з 01.07.2021 та діє до закінчення строку дії договору.

На виконання умов договору, у період з грудня 2020 року по березень 2022 року позивач надав відповідачу охоронні послуги на загальну суму 2 218 500,00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами надання послуг: № 3 від 31 грудня 2020 року на суму 140 500,00 грн; № 3 від 31 січня 2021 року на суму 166 000,00 грн; № 6 від 28 лютого 2021 року на суму 190 500,00 грн; № 9 від 31 березня 2021 року на суму 190 500,00 грн; № 12 від 30 квітня 2021 року на суму 190 500,00 грн; № 15 від 31 травня 2021 року на суму 190 500,00 грн; № 18 від 30 червня 2021 року на суму 150 000,00 грн; № 22 від 31 липня 2021 року на суму 125 000,00 грн; № 26 від 31 серпня 2021 року на суму 125 000,00 грн; № 30 від 30 вересня 2021 року на суму 125 000,00 грн; № 34 від 31 жовтня 2021 року на суму 125 000,00 грн; № 38 від 30 листопада 2021 року на суму 125 000,00 грн; № 42 від 31 грудня 2021 року на суму 125 000,00 грн; № 4 від 31 січня 2022 року на суму 125 000,00 грн; № 6 від 28 лютого 2022 року на суму 125 000,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг виконав частково у розмірі 1 657 400,00 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором №01/12-2020 від 01.12.2020 становить 561 100,00 грн.

Оскільки відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 561 100,00 грн, пені в сумі 85 272,94 грн, 3% річних у розмірі 24 592,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 133 766,05 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи Актами надання послуг: № 3 від 31 грудня 2020 року; № 3 від 31 січня 2021 року; № 6 від 28 лютого 2021 року; № 9 від 31 березня 2021 року; № 12 від 30 квітня 2021 року; № 15 від 31 травня 2021 року; № 18 від 30 червня 2021 року; № 22 від 31 липня 2021 року; № 26 від 31 серпня 2021 року; № 30 від 30 вересня 2021 року; № 34 від 31 жовтня 2021 року; № 38 від 30 листопада 2021 року; № 42 від 31 грудня 2021 року; № 4 від 31 січня 2022 року; № 6 від 28 лютого 2022 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 561 100,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 4.3. договорів 1-2 сторони погодили, що після отримання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) замовник повинен оплатити надані послуги в повному обсязі протягом трьох робочих днів.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано суду жодних заперечень щодо факту надання позивачем у період з грудня 2020 року по березень 2022 року охоронних послуг згідно із наявними в матеріалах справи актами надання послуг.

23.02.2022 позивач звернувся до відповідача з листом №15/02/22 від 15.02.2022, в якому просив виконати свої зобов`язання зі сплати наданих послуг у сумі 561 100,00 грн.

Відповідач відповіді на претензії позивача не надав, заборгованість не сплатив.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання у сумі 561 100,00 грн за договором №01/12-2020 від 01.12.2020, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованим позов в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 561 100,00 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача за договором пеню в сумі 85 272,94 грн, 3% річних у розмірі 24 592,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 133 766,05 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 6.1. договорів, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати відповідно договору нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу.

Суд перевіривши розрахунок пені позивача у розмірі 85 272,94 грн встановив, що такий розмір пені є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Суд перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 24 592,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 133 766,05 грн встановив, що такий розмір 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ-БР" до Казенного підприємства "КІРОВГЕОЛОГІЯ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Щодо судових витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

У позовній заяві згідно попереднього розрахунку витрат позивачем заявлено до стягнення 10 000,00 грн витрат на правову допомогу. В подальшому, у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем заявлено до відшкодування 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до частини 3 статті ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано: ордер серії АТ №1028717 про надання правової допомоги від 13.09.2022 виданий на підставі договору про надання правової допомоги №10/08/22 від 10.08.2022; договір про надання правової допомоги №10/08/22 від 10.08.2022, специфікацію №1 від 10.08.2022, платіжне доручення №56 від 15.08.2022 на загальну суму 5000,00 грн.

За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі №910/9308/22.

Відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги у сумі 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Казенного підприємства "КІРОВГЕОЛОГІЯ" (01103, місто Київ, вулиця БОЙЧУКА МИХАЙЛА, будинок 8/9, ідентифікаційний код 14308279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ-БР" (07400, Київська обл., місто Бровари(з), вул. Металургів, будинок 51, ідентифікаційний код 43840198) заборгованість у розмірі 561 100,00 грн, пеню у розмірі 85 272,94 грн, 3% річних у розмірі 24 592,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 133 766,05 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та судовий збір у розмірі 12 070,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.11.2022.

Суддя О.В. Гулевець