Постанова

від 25.10.2022 по справі 911/3513/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/3513/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Лінія-Північ"</a>,

ліквідатор боржника (заявник) - арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович,

кредитор - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"

представник кредитора - Куценко О.В., адвокат (Довіреність № 5353-К-Н-О від 02.07.2021),

відповідач - Ісхаков Ільгіз Енгелович,

представник відповідача - Коляда С.М., адвокат (Ордер АІ № 1296386 від 24.10.2022),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк",

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 14.02.2022

у складі судді: Янюк О.С.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 18.07.2022,

у складі колегії суддів: Грека Б.М. (головуючий), Доманської М.Л., Гарник Л.Л.,

за заявою ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Лінія-Північ"</a> арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства

у справі за заявою

Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Лінія-Північ"</a>,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2017 порушено провадження у справі № 911/3513/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Лінія-Північ"</a> (далі - ТОВ "Нова Лінія-Північ", боржник), введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Нова Лінія-Північ", та визнано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", кредитор) кредитором ТОВ "Нова Лінія-Північ" з безспірними грошовими вимогами у розмірі 589 036,10 грн.

2. Постановою Господарського суду Київської області від 23.06.2017 у справі №911/3513/16 боржника- ТОВ "Нова Лінія-Північ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.

3. Ліквідатор ТОВ "Нова Лінія-Північ" Демчан Олександр Іванович звернувся до господарського суду із заявою № 02-01/26-104 від 04.03.2019 (із урахуванням заяви № 02-01/26-114 від 11.07.2019) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Нова Лінія-Північ" у розмірі 3 508 431,23 грн. на керівників та учасників боржника, у зв`язку із доведенням останнього до банкрутства, а саме, на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у зв`язку з доведенням підприємства боржника до банкрутства.

3.1. В обґрунтування вимог ліквідатор зазначив, що:

3.1.1. у період з 18.01.2013 по 18.02.2014 колишнім керівником боржника ОСОБА_1 із рахунків ТОВ "Нова Лінія-Північ" здійснювалося безпідставне, з метою особистого збагачення, перерахування грошових коштів підприємства на свою власну користь та на користь третіх осіб у загальному розмірі 9 924 785,00 грн., при наявності у той час кредитних зобов`язань перед АТ КБ "ПриватБанк", що призвело до доведення боржника до банкрутства;

3.1.2. до 12.03.2014 ОСОБА_3 була учасником ТОВ "Нова Лінія-Північ", володіла 50% статутного капіталу боржника та входила до складу найвищого органу управління ТОВ "Нова Лінія-Північ", проте, вказаною особою не вчинялись дії для управління діяльністю боржника, що призвело до відповідних наслідків;

3.1.3. у період з 17.03.2014 по 03.04.2014 керівником та одноособовим учасником ТОВ "Нова Лінія-Північ" був ОСОБА_4 , однак, вказаною особою не вчинялись дії: погашення заборгованості боржника, стягнення дебіторської заборгованості, використання активів боржника для ведення господарської діяльності. Активи підприємства, які були ввірені ОСОБА_4 , ліквідатору не передавались та під час ліквідаційної процедури виявлені не були;

3.1.4. з 04.04.2014 ОСОБА_2 є учасником ТОВ "Нова Лінія-Північ" із 100% часток статутного капіталу боржника та є його генеральним директором, проте, вказаною особою не вчинено жодних дій для здійснення господарської діяльності ТОВ "Нова Лінія-Північ", погашення заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк" та відновленням платоспроможності боржника, що призвело до його банкрутства. Крім того, ОСОБА_2 перешкоджав розпоряднику майна здійснювати свої повноваження.

4. Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2019 у справі № 911/3513/16 (залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020) відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на колишніх керівників та учасників боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

5. Постановою Верховного Суду від 10.06.2020 касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 07.10.2019 у справі № 911/3513/16 скасовано.

Справу № 911/3513/16 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

6. Верховний Суд вказав на те, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування субсидіарної відповідальності керівників та учасників боржника -ТОВ "Нова Лінія-Північ" не відповідають нормам матеріального та процесуального права і є передчасними.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2022 Заяву ліквідатора ТОВ "Нова Лінія-Північ" Демчана Олександра Івановича від 04.03.2019 про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без задоволення.

8. Приймаючи таке рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

8.1. ліквідатором ані з моменту його призначення (23.06.2017), ані під час розгляду відповідної заяви не було надано суду на дослідження узагальненого, детального фінансового аналізу боржника (єдиного документа), із змісту якого можна зробити висновок про конкретні дії/бездіяльність відповідних осіб, що призвело до неплатоспроможності та як наслідок подальше банкрутство боржника;

8.2. на виконання ухвали суду від 30.06.2020 відповідного висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції також надано не було, у зв`язку з відсутністю документів, які є основними джерелами інформації для проведення аналізу та підготовки висновку;

8.3. під час реалізації корпоративних прав як відповідачем-1 так і відповідачем-2, та звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора у боржника були наявні відповідні активи, а заборгованість, що стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Нова Лінія-Північ" була відсутня;

8.4. конкретних обставин та доказів, які б підтверджували бездіяльність ОСОБА_3 як учасника ТОВ "Нова Лінія-Північ", яка призвела до неплатоспроможності боржника, суду ліквідатором не наведено та не надано;

8.5. покладення субсидіарної відповідальності, зокрема, на ОСОБА_2 є передчасним, оскільки ліквідатором у встановленому порядку попередньо не вжито усіх можливих заходів, за результатами яких можна, зокрема, остаточно визначити розмір вимог, які пред`являються до третіх осіб.

9. Під час розгляду справи судом встановлено:

9.1. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 14.08.2013, ОСОБА_3 (50%) та ОСОБА_1 (50%) є співзасновниками ТОВ "Нова Лінія-Північ". Крім того, ОСОБА_1 є керівником зазначеного товариства.

9.2. 12.03.2014 проведено загальні збори засновників (учасників) ТОВ "Нова Лінія-Північ" за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , прийнято рішення, зокрема, про: виведення зі складу товариства його учасника - ОСОБА_3 та передачу належну їй частку у статутному капіталі ТОВ "Нова Лінія-Північ" у розмірі 50% на користь ОСОБА_4 ; виведення зі складу товариства його учасника - ОСОБА_1 та передачу належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "Нова Лінія-Північ" у розмірі 50% на користь ОСОБА_4 ; затвердження нового складу засновників (учасників) товариства наступним чином: ОСОБА_4 володіє 100% статутного капіталу.

9.3. У зв`язку із зазначеним, у цей же день, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а також між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладені відповідні договори купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "Нова Лінія-Північ", за умовами яких відповідні особи відчужили на користь ОСОБА_4 частки у розмірі 50%.

9.4. Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Нова Лінія-Північ" від 17.03.2014: звільнено з посади генерального директора ОСОБА_1 з 17.03.2014; звільнено з посади виконавчого директора ОСОБА_4 з 17.03.2014; генеральним директором призначено ОСОБА_4 з 17.03.2014.

9.5. 17.03.2014 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 підписані показники фінансово-господарської діяльності підприємства та акт приймання-передачі оригіналів документів та матеріальних цінностей ТОВ "Нова Лінія-Північ", а саме: статут товариства, виписка з Державного реєстру, відповідні довідки та повідомлення, договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, видаткові накладні з 2006 по 31.03.2014 (видані); видаткові накладні з 2006 по 31.03.2014 (отримані); договори з покупцями з 2006 по 31.03.2014; договори з постачальниками з 2006 по 31.03.2014; податкова, статистична звітність та звітність по фондам соціального страхуванням з 2006 по 31.03.2014; касові документи з 2006 по 31.03.2014; накази по підприємству та особовому складу з 2006 по 31.03.2014; особові картки та копії паспортів та ідентифікаційних кодів; вихідна кореспонденція 2006-2014; вхідна кореспонденція 2006-2014; журнал вихідної/вхідної кореспонденції; бухгалтерська довідка-розрахунок по податковим зобов`язанням за І квартал 2014; печатка. Крім того, із змісту показників фінансово-господарської діяльності підприємства вбачається, що на балансі товариства перебуває онікс (камінь декоративний, виробництво України) вартістю 308 750,00грн; мармур соломка (камінь декоративний, виробництво України) вартістю 50 300,00грн.

9.6. 03.04.2014 проведено загальні збори учасників ТОВ "Нова Лінія-Північ" за участю ОСОБА_4 , який володіє 100% часток статутного капіталу товариства, та ОСОБА_2 . На вказаних зборах єдиним учасником товариства прийнято рішення, зокрема, про: зміну складу учасників ТОВ "Нова Лінія-Північ" шляхом передачі (відступлення) у повному обсязі частки (корпоративні права) у статутному капіталі ТОВ "Нова Лінія-Північ" учасника ОСОБА_4 , що становить 100% та дорівнює 37 500,00грн на користь третьої особи - ОСОБА_2 ; звільнення з посади генерального директора товариства ОСОБА_4 з 03.04.2014; призначення новим генеральним директором товариства ОСОБА_2 з 04.04.2014; зміну місцезнаходження ТОВ "Нова Лінія-Північ" на 35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Татарська, 122-а.

9.7. 03.04.2014 ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняв інформацію про передачу корпоративних прав.

9.8. Відповідно до витягу з Державного реєстру станом на 19.10.2017, єдиним засновником ТОВ "Нова Лінія-Північ" та керівником з 04.04.2014 є ОСОБА_2 .

9.9. Ухвалою суду від 10.04.2017 у справі №911/3513/16 про банкрутство ТОВ "Нова Лінія-Північ" припинено повноваження керівника боржника ОСОБА_2 та покладено виконання його обов`язків на розпорядника майна арбітражного керуючого Демчана О.І.

9.10. У період з 2013 по 2014 роки ОСОБА_1 самостійно або на підставі виданих ним довіреностей укладалися договори, а саме:

1) поставки від 02.01.2013 №2013/16, відповідно до якого ТОВ "Нова Лінія-Північ" продає ОСОБА_8 на умовах 100% оплати товар (телефони та комп`ютери Apple), який згідно угоди від 17.03.2014 був розірваний за взаємною згодою сторін;

2) поставки від 02.01.2013 №2013/7, відповідно до якого ТОВ "Нова Лінія-Північ" продає ОСОБА_3 на умовах 100% оплати товар (телефони та комп`ютери Apple), який згідно угоди від 17.03.2014 розірваний за взаємною згодою сторін. Зазначені обставини також підтверджуються нотаріально посвідченими поясненнями контрагентів боржника (том 11, арк. справи 42-45);

3) про спільну діяльність підприємств від 07.01.2013 відповідно до умов якого ТОВ "Нова Лінія-Північ", ОСОБА_9 та ОСОБА_10 домовились про спільну господарську діяльність із метою отримання прибутку при поставці товарів. За яким ОСОБА_9 зобов`язується надати ОСОБА_10 готівкові кошти для закупівлі товару згідно замовлення ТОВ "Нова Лінія-Північ"; ОСОБА_10 протягом 55 днів з моменту отримання передплати від ОСОБА_9 зобов`язується поставити товар у відповідності до замовлення ТОВ "Нова Лінія-Північ"; ТОВ "Нова Лінія-Північ" зобов`язується отримати передоплату на рахунок від замовників згідно договорів поставок та передати ОСОБА_9 . Проте, відповідно до угоди від 18.03.2014 зазначений договір розірвано за взаємною згодою сторін.

Зазначені обставини також підтверджуються листуванням між сторонами договору, нотаріально посвідченими поясненнями ОСОБА_11 та ОСОБА_10 (том 10 арк. справи 201, том 11 арк. справи 46,154);

4) позики від 24.01.2013 б/н на підставі якого ТОВ "Нова Лінія-Північ" отримано від ОСОБА_1 тимчасову фінансову допомогу в загальному розмірі 8 873 123,00 грн., та які повернуті останньому у період з 24.01.2013 по 18.02.2014 у загальному розмірі 8 550 623,00грн;

5) позики від 25.01.2013 б/н на підставі якого ТОВ "Нова Лінія-Північ" отримано від ОСОБА_1 тимчасову фінансову допомогу в загальному розмірі 280 832,00 грн., та які повернуті останньому 04.02.2013;

6) позики від 01.12.2013 б/н на підставі якого ТОВ "Нова Лінія-Північ" отримано від ОСОБА_1 тимчасову фінансову допомогу у розмірі 895 330,00 грн., та які повернуті останньому 03.01.2014 у розмірі 840 130,00 грн.

Із змісту п. 1.2 договорів позики від 25.01.2013 та від 01.12.2013 вбачається, що позика надається шляхом внесення готівкових коштів в касу позичальника або шляхом перерахування грошових коштів на особистий рахунок позичальника.

Зазначені обставини також підтверджуються квитанціями до прибуткового касового ордеру, випискою по рахунку з 18.01.2013 по 19.06.2017 (том 5 арк. справи 25-39, 49-67, 71-72);

7) поставки від 03.03.2014 б/н на підставі якого ТОВ "Нова Лінія-Північ" купує у ТОВ "Паритет-Опт-Торг" товар (камінь декоративний (онікс);

8) поставки від 04.03.2014 № 18 на підставі якого ТОВ "Нова Лінія-Північ" купляє у ФОП Герасимова Н.А. товар, визначений у додатках №1,№2 (комплект мебелі "Кабінет керівника", кухня офісна, корпусні меблі, крісло Atlant PL Tilt, стілець новий стиль ISO V-4, керамограніт "Ebano", диполь ЕПП 4,0 сланец тощо).

Зазначені обставини також підтверджуються видатковими накладними, випискою по рахунку з 18.01.2013 по 19.06.2017 (том 6 арк. справи 178-181, 185-188, 192-194).

9.11. 17.01.2013 між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Нова Лінія-Північ" підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої товариство приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг" та анкету-заяву на підключення до послуги Еквайрінг (том 2, арк. справи 18,-19 35). Відповідно до зазначеного договору, товариство отримало від АТ КБ "ПриватБанк" кредитний ліміт у розмірі 500 000,00 грн., які, як зазначають учасники справи, використанні товариством 18.03.2014.

Відповідні обставини також підтверджуються рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 у справі № 918/1599/14 (том 5 арк. справи 19-21).

9.12. За період з 17.03.2014 по 03.04.2014 ОСОБА_4 на підставі виданої ним довіреності укладалися договори поставки від 22.03.2014 на підставі яких ТОВ "Нова Лінія-Північ" продає ФОП Білому В.І. товар, визначений у додатках (у тому числі онікс, мармур соломка, меблі тощо) на загальну суму 592 610,90 грн., із відстрочкою платежів: до 17.04.2014 - 300 000,00 грн.; до 17.05.2014 - 292 610,90 грн.

Зазначені обставини також підтверджуються видатковими накладними, нотаріально посвідченими поясненнями ОСОБА_11 та ОСОБА_4 (том 10 арк. справи 235-240, том 11 арк. справи 96-97).

9.13. У період з 16.03.2015 по 01.05.2016 ОСОБА_4 перебував на військовій службі Збройних Сил України, що підтверджується інформацією, наданою Міністерством оборони України від 01.02.2022.

9.14. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 у справі №918/1599/14 стягнуто з ТОВ "Нова Лінія-Північ" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 500 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 54 666,67 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 22 500,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 12 471,54 грн. - пені та 11 869,43 грн. - витрати по сплаті судового збору.

На підставі зазначеного рішення та наявної заборгованості, за заявою кредитора ПАТ КБ "ПриватБанк" ухвалою суду від 30.01.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Нова Лінія-Північ".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/3513/16 залишено без змін.

11. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

12. Також, суд вказав на встановлену відсутність ознак фіктивного банкрутства; відсутність в діях керівництва ТОВ "Нова Лінія-Північ" ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану боржника, доведення до банкрутства та приховування банкрутства. Зауважив на тому, що позивачем не доведено, що рух коштів не мав правових підстав, оскільки, зокрема, не надано доказів недійсності правочинів на підставі яких виникли зобов`язання, а відтак діє встановлена у ст. 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину. Не надано також доказів, які б підтверджували, що відповідний рух коштів, на який вказує скаржник, не пов`язаний із реальними господарськими операціями, а спрямований на безпідставне виведення активів боржника на користь контролюючої особи чи третіх осіб, або, що такий рух коштів впливав на платоспроможність боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. АТ КБ "ПриватБанк", не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі № 911/3513/16, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати оскаржені судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/3513/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2022.

15. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк", датою проведення судового засідання визначено 25.10.2022.

16. 22.09.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

17. 28.09.2022 до Суду від арбітражного керуючого Демчана О.І. надійшов Відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", в якому ліквідатор ТОВ "Нова Лінія-Північ" підтримав вимоги касаційної скарги.

18. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX) Верховний Суд вважає за можливе розглянути справу № 911/3513/16 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

19. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (25.10.2022) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 25.10.2022.

20. Представник АТ КБ "ПриватБанк" в судовому засіданні 25.10.2022 повністю підтримав вимоги касаційної скарги з підстав викладених у ній. Просив Суд ухвалу Господарського суду Київської області від 14.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі №911/3513/16, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

21. Арбітражний керуючий Демчан О.І. в засіданні суду 25.10.2022 підтримав вимоги заявника касаційної скарги, з підстав викладених у Відзиві. Просив касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

22. Представник ОСОБА_12 в судовому засіданні 25.10.2022 проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у Відзиві, просив ухвалу Господарського суду Київської області від 14.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі №911/3513/16 залишити без змін.

23. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(АТ КБ "ПриватБанк")

24. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує на невірне застосування статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, статті 61 Кодексу України з питань банкрутства, частини 5 статті 41 Закону про банкрутство; прийняття рішень без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права: від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20), від 17.11.2021 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20), від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 09.12.2020 у справі № 916/313/20, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 12.01.2021 у справі № 910/3726/20.

Доводи арбітражного керуючого

(Демчан О.І.)

25. Арбітражний керуючий доводить:

- дії з підписання договорів поставки від 03.03.2014 та від 04.03.2014 не мали мети - отримання прибутку товариством (боржником) та призвели до доведення товариства до банкрутства, що є порушенням пункту 3.1. Статуту товариства, частини 2 статті 3, частини 1 статті 42, частини 3 статті 142 Господарського кодексу України;

- правочини фінансової допомоги (без доказів надання коштів товариству) та договори купівлі-продажу (без доказів зарахування авансів на рахунок товариства) із фізичними особами укладено колишнім керівництвом лише із однією метою - заволодіння грошовими коштами товариства;

- ліквідатор не мав законних підстав для визнання недійсними договорів позики, поставок/купівлі-продажу, що укладалися у 2013-24, 25.01.2014. адже законодавством про банкрутство визначено менший період для таких дій;

- Документи про дебіторську заборгованість ТОВ "нова Лінія-Північ" ліквідатору не передавалися та підтверджуючі документи не виявлялися.

Доводи відповідача

( ОСОБА_1 )

26. Відповідач доводить:

- для застосування такої відповідальності як субсидіарна необхідним є встановлення судом таких складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення. Склад господарського правопорушення для покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників та учасників ТОВ "Лінія-Північ" відсутній, оскільки відсутні складові елементи господарського правопорушення;

- доводи скаржника щодо наявності складу господарського правопорушення для покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників та учасників ТОВ "нова Лінія-Північ", зокрема на ОСОБА_1 , є безпідставними та такими, що не узгоджуються з положеннями статті 61 Кодексу України з питань банкрутства, а також із правовими позиціями, викладеними Верховним Судом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка доводів учасників та застосування судами норм матеріального та процесуального права.

28. Предметом цього судового розгляду є заява ліквідатора ТОВ "Нова Лінія-Північ" Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Нова Лінія-Північ" у розмірі 3 508 431,23 грн. на керівників та учасників боржника, у зв`язку із доведенням останнього до банкрутства, а саме, на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у зв`язку з доведенням підприємства боржника до банкрутства.

29. Враховуючи дату порушення провадження у цій справі (30.01.2017), дату прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури (23.06.2017), дату звернення ліквідатора ТОВ "Нова Лінія-Північ" арбітражного керуючого Демчана О.І. з відповідною заявою (04.03.2019), період подій та обставини, які підлягають встановленню та яким має бути надана оцінка при розгляді та вирішенні вказаної заяви, поряд з нормами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс) підлягають застосуванню також відповідні правові норми діючого до введення в дію цього Кодексу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

30. Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство час визначені Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), КУзПБ.

31. Частиною 1 статті 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

32. Згідно з частиною 1 статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

33. Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 КУзПБ, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

34. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

35. Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

36. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку частини 2 статті 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за статтею 61 КУзПБ, так і статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11.

37. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

37.1. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

37.2. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи частини 2 статті 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення- «доведення до банкрутства», за яке передбачена «санкція» у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 ГК України).

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18.

37.3. Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ, суб`єктів субсидіарної відповідальності умовно можна поділити на дві групи:

І група - засновники (учасники, акціонери) та інші особи, які відповідно до закону за своїм юридичним статусом та відповідно до установчих документів мають право безпосередньо давати обов`язкові для виконання боржником (його органів управління) вказівки, приймати рішення, видавати розпорядження чи накази боржнику. У законодавстві України віднесені до цієї групи особи іменуються як: "заінтересовані особи стосовно боржника" (стаття 1 Закону про банкрутство, стаття 1 КУзПБ), "пов`язані особи" (стаття 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", стаття 14.1.159. Податкового кодексу України, стаття 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність"), "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення");

ІІ група - інші особи, які не мають формалізованих зав`язків із юридичною особою-боржником однак мають змогу іншим чином визначати та впливати на поведінку боржника в господарських відносинах. Такі особи самостійно або спільно з іншими особами визначають волю боржника щодо здійснення або утримання від здійснення певних дій.

Тлумачення змісту абзацу 1 частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, абзацу 1 частини другої статті 61 КУзПБ свідчить, що приписами цих норм до суб`єктів субсидіарної відповідальності віднесено третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника за доведення його до банкрутства.

Схожі за змістом положення містить частина перша статті 619 ЦК України, якою передбачено, що договором або законом поряд із відповідальністю боржника може бути передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи та частина перша статті 215 ГК України згідно якої інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши, на виконання своїх повноважень ( частина 1 статті 61 Кодексу) аналіз фінансового становища банкрута, зобов`язаний звернутись до суду із відповідним позовом.

Відтак, суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 19.08.2021 у справі № 25/62/09, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18.

37.4. Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

38. Для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини першої статті 215 ГК України та частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), необхідна конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Така правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, та не втратила своєї актуальності із введенням в дію КУзПБ.

39. Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною 2 статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин 1 і 3 статті 4 КУзПБ.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20.

40. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постановах, зокрема, № 910/21323/16 від 16.06.2020, № 927/219/20 від 15.02.2022).

41. У цій справі ліквідатором було визначено суб`єктів відповідальності - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 :

ОСОБА_1 - займав посаду генерального директора боржника до 17.03.2014 та був учасником товариства (50% участі) до 12.03.2014;

ОСОБА_3 - була учасником товариства (50% участі) із 23.11.2012 до 12.03.2014;

ОСОБА_4 - займав посаду генерального директора боржника із 18.03.2014 до 04.04.2014р., був учасником товариства (100% участі) із 12.03.2014 до 03.04.2014;

ОСОБА_2 - займав посаду генерального директора боржника із 04.04.2014 до 10.04.2017, є учасником товариства (100% участі) із 03.04.2014.

42. Тлумачення частини другої статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18, від 09.12.2021 у справі № 916/313/20, від 02.03.2021 у справі № 906/904/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15.

43. ЄСПЛ у рішенні від 11.12.2018 у справі "Лекич проти Словенії" (Lekic v. Slovenia) визнав таким, що не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці невжиття колишнім керівником компанії за наявності ознак банкрутства заходів до визнання компанії банкрутом в рамках процедури неспроможності фактичне продовження її існування як юридичної особи, не зважаючи на неможливість виконання зобов`язань. Відповідно ЄСПЛ констатував, що заявник не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов`язань. При цьому така відповідальність передбачалася нормами національного законодавства Словенії.

44. Підсумовуючи викладене вище, слід ще раз наголосити, що для застосування такого виду цивільної відповідальності, як субсидіарна, судами має бути встановлено склад цього правопорушення, а саме об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

45. Як вбачається з оскаржених судових рішень та касаційної скарги, як ліквідатор, так і АТ КБ "ПриватБанк" вказують на наступне:

посадовими особами товариства не вжито заходів для запобігання банкрутства товариства, заходів для повідомлення учасників щодо наявності ознак банкрутства, що є порушенням частини 2 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинний до 20.10.2019), частини 2 статті 4 КУзПБ;

посадові особи не звернулися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, коли існувала загроза неплатоспроможності, чим порушено частину 5 статті 11 Закону про банкрутство, частину 6 статті 34 КУзПБ;

посадовими особами товариства порушено вимоги частини 6 статті 41 Закону про банкрутство та частину 2 статті 58 КУзПБ та не передали будь-яких документів, печаток, штампів і матеріальних цінностей арбітражному керуючому Демчану О.І., який виконував повноваження розпорядника майна та ліквідатора.

46. Колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на об`єктивну сторону складу правопорушення.

46.1. В результаті дій та/або бездіяльності (протиправної поведінки) контролюючих осіб, які використовують свої корпоративні права як владу над юридичною особою, з метою завдати шкоди боржнику та кредиторам особа втрачає здатність до підприємництва. Первинною є шкода, що завдається майну юридичної особи і здатність її до майнової діяльності. Шкода, що завдається майновій сфері юридичної особи стає причиною розладу процесу організації і управління, тягне за собою зупинення виробничої діяльності та припинення господарських відносин з контрагентами і, зокрема, з кредиторами. Шкода виступає як мета, а протиправна поведінка - як засіб для її досягнення.

46.2. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

46.3. Виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), Суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

46.4. При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством презумпцій, принципів змагальності і диспозитивності судочинства, ліквідатор, як позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Ліквідатор доводить наявність трьох елементів складу правопорушення:

1) протиправна поведінка (ліквідатор визначає особу, яка відповідальна за шкоду (суб`єкта відповідальності), наводить конкретні обставини, що пов`язані з діями такої особи, наводить аргументи невідповідності поведінки (дій) нормам конкретного законодавства, нормам господарського та цивільного права та що такі дії зменшили розмір забезпечення вимог, завдали шкоди боржнику і стали каталізатором стану неплатоспроможності, стали підставою припинення господарської діяльності, що в кінцевому рахунку призвело до банкрутства боржника та завдання шкоди майновим інтересам кредиторів);

2) шкода та її розмір (за змістом абзацу 1 частини другої статті 61 КУзПБ розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16).

Тлумачення цих норм свідчить, що вартість майна, яке було виведено з активів боржника не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а визначенню розміру останньої передує формування ліквідаційної маси.

Законодавець передбачив, що стягнені суми субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства включаються саме до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості).

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою - причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи як причини банкрутства та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що банкрутство боржника стало об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

46.5. Отже, для застосування субсидіарної відповідальності необхідним є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора.

46.6. Суд зазначає, що при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України.

46.6.1. ЦК України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

46.6.2. Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

46.6.3. Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

46.6.4. Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумпцію вини у разі порушення зобов`язання.

47. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

48. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

49. Водночас особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим; за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (стаття 1190 ЦК України).

Особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов`язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.

50. Так, за результатами розгляду заяви ліквідатора ТОВ "Нова Лінія-Північ", на підставі матеріалів справи, судами, зокрема, встановлено:

під час здійснення повноважень розпорядника майна арбітражним керуючим Демчаном О.І. (на даний час здійснює повноваження ліквідатора боржника) проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Нова Лінія-Північ" за період з 2011 по 2013 щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, за результатами чого складено висновок із змісту якого вбачається, що: на підприємстві відсутні ознаки фіктивного банкрутства; в діях керівництва ТОВ "Нова Лінія-Північ" відсутні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану боржника, доведення до банкрутства та приховування банкрутства;

у звіті розпорядника майна, складного за результатами дій вчинених у процедурі розпорядження майном, зазначено, що після проведеної оцінки фінансово-господарського стану підприємства на предмет наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, встановлено, що в діях керівництва підприємства відсутні ознаки дій з фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства та приховування банкрутства;

ліквідатором ані з моменту його призначення (23.06.2017), ані під час розгляду відповідної заяви не було надано суду на дослідження узагальненого, детального фінансового аналізу боржника (єдиного документа), із змісту якого можна зробити висновок про конкретні дії/бездіяльність відповідних осіб, що призвело до неплатоспроможності та як наслідок подальше банкрутство боржника.

позивачем не доведено, що рух коштів не мав правових підстав, оскільки, зокрема, не надано доказів недійсності правочинів на підставі яких виникли зобов`язання, а відтак діє встановлена у ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину.

Не надано також доказів, які б підтверджували, що відповідний рух коштів, на який вказує заявник, не пов`язаний із реальними господарськими операціями, а спрямований на безпідставне виведення активів боржника на користь контролюючої особи чи третіх осіб, або, що такий рух коштів впливав на платоспроможність боржника.

51. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

52. Враховуючи наведене вище, встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини, зокрема, щодо не доведення ліквідатором обставин заволодіння будь-яким із вказаних осіб майном та грошовими коштами боржника, враховуючи відсутність доказів прийняття рішень, спрямованих на таке зменшення активів боржника, що призвели до банкрутства боржника, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для покладення на попередніх учасників, попередніх керівників боржника та теперішнього учасника та керівника боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Щодо суті касаційної скарги

53. Підставою касаційного оскарження заявником касаційної скарги вказано пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

54. Як на підставі касаційного оскарження, скаржник вказує на прийняття оскаржених судових рішень без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме, у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20), від 17.11.2021 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20), від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 09.12.2020 у справі № 916/313/20, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 12.01.2021 у справі № 910/3726/20.

55. Враховуючи обрану скаржником у цій частині підставу касаційного оскарження, передбачену приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що в такому випадку підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

56. Водночас, у цій справі (№ 911/3513/16) висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають позиціям, наведених у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20), від 17.11.2021 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20), від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 09.12.2020 у справі № 916/313/20, щодо підстав застосування субсидіарної відповідальності.

57. Проте, висновки Верховного Суду у постановах від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 12.01.2021 у справі № 910/3726/20 стосуються правовідносин, які не є подібними.

58. Враховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

59. Інші доводи скаржника колегією суддів не розглядаються, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

61. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. (стаття 309 ГПК України).

62. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.

63. Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" та необхідність залишити ухвалу Господарського суду Київської області від 14.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі № 911/3513/16 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

64. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 14.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі №911/3513/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

С.В. Жуков