Ухвала

від 08.11.2022 по справі 910/12222/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/12222/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норкова ферма "Вікінг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 (головуючий суддя Мартюк А. І., судді Алданова С. О., Зубець Л. П.)

у справі № 910/12222/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Норкова ферма "Вікінг",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідо-Інтернешнл",

про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та зобов`язання вчинити дії,

(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Писаренко О. В.)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Позивач (з урахуванням ухвал від 26.02.2020 та від 25.10.2022) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" (далі - відповідач-1, ТОВ "Сучасний Факторинг") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Норкова ферма "Вікінг" (далі - відповідач-2, ТОВ "НФ "Вікінг") у якому з урахуванням заяви № 273/02-1-1 від 23.06.2020 про зміну предмета позову просило суд:

- застосувати наслідки нікчемності правочину - договору відступлення права вимоги від 06.12.2016 № 04У/77/1457/ЮР, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" (далі - Банк) і ТОВ "Сучасний факторинг", шляхом визнання наявності у позивача права майнової вимоги до ТОВ "НФ "Вікінг" за договором поруки від 06.10.2015 № 04П/77/1457/ЮР;

- застосувати наслідки нікчемності правочину - договору відступлення права вимоги за договором застави від 06.12.2016, укладеного між Банком і ТОВ "Сучасний факторинг", шляхом визнання наявності у позивача права майнової вимоги до ТОВ "Мідо-Інтернешнл" за договором застави від 31.03.2014 № 043Т/77/1457/ЮР (зі змінами до нього);

- застосувати наслідки нікчемності правочину - договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 06.12.2016, укладеного між Банком і ТОВ "Сучасний факторинг", нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. та зареєстрованим у реєстрі за № 1812, шляхом визнання наявності у позивача права майнової вимоги до ТОВ "Мідо-Інтернешнл" за договором іпотеки від 31.07.2012 (зі змінами до нього), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. та зареєстрованим в реєстрі за № 2386;

- застосувати наслідки нікчемності правочину - договору відступлення права вимоги № 2 від 06.12.2016, укладеного між ТОВ "Сучасний факторинг" і ТОВ "НФ "Вікінг", шляхом визнання наявності у позивача права майнової вимоги до ТОВ "НФ "Вікінг" за договором поруки від 06.10.2015 № 04П/77/1457/ЮР;

- застосувати наслідки нікчемності правочину - договору відступлення права вимоги за договором застави від 06.12.2016, укладеного між ТОВ "Сучасний факторинг" і ТОВ "НФ "Вікінг" шляхом визнання наявності у позивача права майнової вимоги до ТОВ "Мідо-Інтернешнл" за договором застави від 31.03.2014 № 043Т/77/1457/ЮР (зі змінами до нього);

- зобов`язати ТОВ "Сучасний факторинг" повернути позивачу оригінали всіх договорів, отриманих під час укладення договору відступлення права вимоги від 06.12.2016 № 04К/77/1457/ЮР, укладеного між ТОВ "Сучасний факторинг" і Банком, а саме: оригінал договору іпотеки від 31.07.2012, посвідченого приватним нотаріусом нотаріального округу Михайленко С. А. 31.07.2012 за реєстровим № 2386 (з усіма змінами та доповненнями);

- зобов`язати ТОВ "НФ "Вікінг" повернути позивачу оригінали всіх договорів, отриманих під час укладення договору відступлення права вимоги від 06.12.2016 № 2 та договору відступлення права вимоги за договором застави від 06.12.2016 (укладених між ТОВ "Сучасний Факторинг" і ТОВ "НФ "Вікінг"), а саме: оригінал договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 02.09.2011 № 04КЛ/77/1457/ЮР (з усіма змінами та доповненнями), оригінал договору застави від 31.03.2014 № 043Т/77/1457/ЮР (товари в обороті) (з усіма змінами і доповненнями), виписку з позичкового рахунку боржника, виписку з процентного рахунку боржника, копію рішення суду по справі № 905/1783/15, копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

2. Позовні вимоги аргументовані тим, що укладені між Банком та відповідачем-1 договори відступлення прав вимоги за кредитним договором, договорами застави та іпотеки є нікчемними в силу положень частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Короткий зміст судових рішень у справі

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що існують визначені законодавством підстави для визнання договору відступлення права вимоги № 1, договору відступлення права вимоги за договором застави від 06.12.2016 та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 06.12.2016, нікчемними.

6. Разом з тим, вказав на помилковість висновків місцевого господарського суду про обрання позивачем неефективного способу захисту прав та інтересів, з урахуванням приписів статті 37 Закону України "Про іпотеку", пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 6, 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом визнання наявності у позивача права майнової вимоги за відповідним кредитним договором, договором поруки, іпотеки та застави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

8. ТОВ "НФ "Вікінг" зазначає про незастосування норми матеріального права, передбаченої статтею 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і про неврахування судом апеляційної інстанції в цій частині висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц.

9. У частині застосування приписів частини 1 статті 216 ЦК України скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 16.04.2019 у справі № 910/1570/18, від 20.03.2020 у справі № 906/703/16, від 28.11.2018 у справі № 674/31/15-ц, від 16.12.2020 у справі № 910/9619/19, від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц, висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15.

10. У частині застосування приписів статей 15, 16 ЦК України відповідач-2 посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 23.02.2021 у справі № 910/1080/20.

Позиція інших учасників справи

11. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. У відзиві позивач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, а також вказує на помилковість доводів скаржника, як щодо наявності належних доказів на підтвердження припинення зобов`язань за договором поруки, так і щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 15, 16, 216 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

12. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

13. Постанова суду апеляційної інстанції у справі оскаржується відповідачем-2 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

14. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

15. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

16. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

17. Так, предметом розгляду цієї справи є вимоги позивача про застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом визнанням у останнього прав майнової вимоги за іпотечним договором, договорами застави і поруки, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Мідо-Інтернешнл" за кредитним договором від 02.09.2011 № 04КЛ/77/1457/ЮР, а також зобов`язання повернути оригінали документів.

18. Щодо доводів, викладених у пункті 8 цієї ухвали колегія суддів зазначає, що у справі № 711/4556/16-ц (на яку в цій частині посилається скаржник у касаційній скарзі) спір пов`язаний з вимогами про визнання зобов`язань за іпотечним договором припиненими, зобов`язання зняти заборону відчуження земельної ділянки, повернення оригінала правовстановлюючого документа та про відшкодування моральної шкоди.

19. У наведеній справі у постанові від 27.03.2019 Верховний Суд зробив висновок про те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.

20. При цьому, в наведеній скаржником справі № 711/4556/16-ц суди дійшли висновку про задоволення вимоги позивача про визнання зобов`язань за іпотечним договором припиненими у зв`язку із встановленням обставин припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з його повним і належним виконанням позичальником, що в свою чергу учасниками справи не оспорювалося.

21. У справі, яка розглядається, місцевий господарський суд, встановивши факт нікчемності договорів відступлення прав вимог, разом з тим відмовив у задоволенні позовних вимог, дійшовши висновку про те, що цей спір не стосується реалізації прав заставодержателя/іпотекодержателя за договорами забезпечення виконання кредитного договору, права вимоги за яким (забезпечення якого) були предметом відчуження згідно з договорами відступлення, а тому обраний позивачем спосіб захисту своїх інтересів, навіть за наявності факту заперечень відповідачами набуття останнім таких прав, не є ефективним, на відміну від справи № 711/4556/16-ц, у якій суди керувалися приписами статті 599 ЦК України.

22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд навпаки дійшов висновку про належність обраного позивачем способу захисту порушеного права, а саме застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом визнання наявності у позивача права майнової вимоги, а відтак дійшов висновку про задоволення позовних вимог. При цьому, висновків щодо виконання чи невиконання умов договору поруки та відповідно припинення чи неприпинення основного зобов`язання в оскаржуваній постанові немає (у своїй касаційній скарзі скаржник зазначене (в цій частині) з передбаченим відповідними пунктами частини 2 статті 287 ГПК України обґрунтуванням не спростовує і не оскаржує (Суд же обмежений приписами статті 300 ГПК України)).

23. Таким чином, у наведеній скаржником справі № 711/4556/16-ц власник майна звернувся з позовом про визнання припиненим зобов`язання за іпотечним договором, зобов`язання зняти заборону відчуження земельної ділянки, повернення оригінала державного акта на право власності на земельну ділянку та про відшкодування моральної шкоди з підстав припинення основного зобов`язання у зв`язку з виконанням, проведеним належним чином. У той же час у справі № 910/12222/19 предметом розгляду є вимоги кредитора про застосування наслідків нікчемності договорів відступлення прав вимог шляхом визнання за позивачем прав майнової вимоги за договорами іпотеки, застави і поруки, а також зобов`язання повернути оригінали документів, обґрунтовані тим, що вказані майнові права протиправно відчужені Банком за ціною, значно нижчою від звичайних ринкових цін.

24. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у справі № 711/4556/16-ц та у справі № 910/12222/19 з урахуванням критеріїв подібності правовідносин, викладених у пунктах 15, 16 цієї ухвали.

25. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 9 цієї ухвали, колегія суддів зазначає, що наведені скаржником справи, з урахуванням їх суб`єктного та об`єктного критеріїв, змісту спірних правовідносин, а саме: справа № 504/2864/13-ц (зайняття земельної ділянки водного фонду), № 910/1570/18 (визнання недійсним договору на виконання функцій замовника при забудові земельної ділянки), № 906/703/16 (стягнення заборгованості за договором позики (поворотної фінансової допомоги)), № 674/31/15-ц (зайняття земельної ділянки водного фонду), № 910/9619/19 (застосування наслідків недійсності правочину з вимогою повернути сплачені за договором про участь у фонді фінансування будівництва кошти), № 522/2202/15-ц (набуття права власності на земельну ділянку на підставі рішення суду яке в подальшому скасовано), № 6-2407цс15 (зайняття земельної ділянки водного фонду), очевидно є неподібними до правовідносин, що склалися у справі № 910/12222/19, а доводи скаржника в цій частині не свідчать про застосування судом апеляційної інстанції приписів частини 1 статті 216 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду в правовідносинах, що склалися в цій справі, яка розглядається, щодо вимог кредитора про застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом визнання наявності у нього прав майнової вимоги.

26. Аналогічне стосується посилань скаржника на справи № 925/1265/16 (визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою), № 338/180/17 (стягнення безпідставно одержаних коштів та визнання укладеним договору підряду, стягнення боргу за поставлені будівельні матеріали), № 905/1926/16 (зобов`язання прийняти виконання зобов`язань за договором шляхом надання актів приймання-передачі електроенергії), № 569/17272/15-ц (зобов`язання здійснити публікацію про порушення авторських прав на твір та стягнення суми компенсації за використання твору) в частині застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 15, 16 ЦК України (пункт 10 цієї ухвали), оскільки правовідносини у наведених скаржником справах є неподібними до правовідносин у справі № 910/12222/19.

27. У справі № 522/1528/15-ц за позовом фізичної особи до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання договору поруки припиненим у зв`язку з недотриманням банком строку звернення до суду з вимогами до поручителя та про визнання договору поруки частково недійсним, на яку також у касаційній скарзі посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду досліджувала, зокрема, питання, як ефективності обраного позивачем способу захисту, так і доведення позивачем порушення його прав, за умови наявності розглянутого спору, заявленого банком до боржника і поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким позивач є поручителем, і у якому, за висновком Великої Палати Верховного Суду, позивач мав захищати свій інтерес як поручитель, а не ініціювати окрему судову справу. При цьому, наведений спір не стосується правових наслідків недійсності нікчемних правочинів відступлення прав вимоги та поновлення прав кредитора, що свідчить про неподібність правовідносин у наведеній справі та у справі яка розглядається.

28. Також скаржник посилається на справу № 910/1080/20 у якій ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" звернулося з позовом до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" про: скасування результатів електронних торгів, переможцем якого стало ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", оформлених протоколом; визнання недійсним договорів про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (майнових прав); визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" щодо не повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про наявність обставин, які є підставою для скасування результатів електронних торгів, переможцем якого стало ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста". Також у наведеній справі ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" подало зустрічний позов до ТОВ "ФК "Централ Капітал", ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" про: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відступлення права вимоги від 28.08.2015, що укладений між ТОВ "ФК "Централ Капітал" і ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", а саме: зобов`язання ТОВ "ФК "Централ Капітал" передати ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" оригінали документів, що наведені в пункті 1 прохальної частини зустрічного позову та визнання ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" заставодержателем/іпотекодражтелем за договорами застави та договорами іпотеки, перелік яких наведений в пункті 2 прохальної частини зустрічного позову.

29. У справі № 910/1080/20 суди відмовили у задоволенні зустрічного позову, пославшись на неналежний спосіб захисту. Верховний Суд у постанові від 23.02.2021 виключив із мотивування судів посилання на нікчемність правочину, зазначивши, що якщо суди вважали спосіб захисту неефективним, то не повинні були висловлюватися щодо нікчемності правочину. При цьому, як убачається із тексту самої постанови Верховного Суду, на яку посилається скаржник, висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем за зустрічним позовом обрано неефективний спосіб захисту прав та інтересів, сторонами цієї справи не оскаржувалися та не були предметом касаційного провадження.

30. За таких обставин, правовідносини у справі № 910/1080/20, з урахуванням критеріїв подібності правовідносин, викладених у пунктах 15, 16 цієї ухвали, не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається, а процитований скаржником висновок Верховного Суду стосовно перевірки доводів сторін щодо нікчемності правочину не є релевантним до правовідносин у справі № 910/12222/19 з урахуванням висновку суду апеляційної інстанції, викладеного в оскаржуваній постанові, про те, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом визнання наявності у позивача права майнової вимоги за відповідними договорами.

31. Окрім того, доводи скаржника щодо неналежності обраного позивачем способу захисту не узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 (до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 910/12222/19).

32. Колегія суддів також безвідносно до викладеного вище детального аналізу неподібності правовідносин у справах, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, та у цій справі зазначає, що висновки апеляційного господарського суду узгоджуються із зазначеним у постановах Великої Палати Верховного Суду, зазначених у пункті 31 цієї ухвали.

33. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що враховуючи ієрархію правових висновків Верховного Суду, висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів (постанова Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21)), а відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

34. Інші доводи відповідача-2 не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України, а відтак не підпадають під правове регулювання вказаної норми процесуального закону, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

35. Підсумовуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище справах, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а зміст перелічених скаржником постанов не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах. Зазначене є підставою для закриття касаційного провадження з цієї підстави (Суд також звертає увагу, що у зв`язку з цим не здійснюється аналіз правильності правозастосування судами попередніх інстанцій).

36. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

37. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші підстави касаційного оскарження скаржник не зазначив і не обґрунтовувв у поданій касаційній скарзі, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "НФ "Вікінг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 910/12222/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Норкова ферма "Вікінг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 910/12222/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил