Постанова

від 21.11.2022 по справі 520/8597/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 520/8597/19

адміністративне провадження № К/9901/30152/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року у справі №520/8597/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант М» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елефант-М» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові-повідомлення рішення від 16 серпня 2019 року №00002791403, №00002811403, №00002801403.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року позов в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №00002811403 від 16 серпня 2019 року залишено без розгляду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 16 серпня 2019 року №00002791403, №00002801403.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій з контрагентами позивача є необґрунтованими.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає, що господарські відносини позивача з його контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Елефант-М» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 1 квітня 2016 року по 30 вересня 2018 року.

За результатами проведеної перевірки 26 липня 2019 року контролюючим органом було складено акт № 2561/20-40-14-03-07/38156884.

За висновками складеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові-повідомлення рішення від 16 серпня 2019 року за №00002791403, №00002811403, №00002801403.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно висновків акту перевірки встановлено заниження показників Податкової декларації з податку на прибуток підприємства: рядку 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку»; рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності»; рядку 04 «Об`єкт оподаткування» на суму 3872 745 грн., у т.ч.: за 2 квартал 2016 року в сумі 2 229 836 грн., за 3 квартал 2018 у сумі 1 642 909 грн. Заниження показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (Форма № 2): у рядку 2120 «інші операційні доходи»; у рядку 2190 (2195) «Фінансовий результат від операційної діяльності»; у рядку 2290 (2295) «Фінансовий результат до оподаткування» на суму 2 230 тис. грн., у т.ч. за 2 квартал 2016 у сумі 2 230 тис. грн. Заниження показників Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва розділ. 2 Звіту про фінансові результати (форма № 2-м); у рядку 2120 «інші операційні доходи»; у рядку 2280 «Разом доходи»; у рядку 2290 «Фінансовий результат до оподаткування» на суму 1 642,9 тис. грн., у т.ч. за З квартал 2018 у сумі 1 642,9 тис. грн., в результаті отримання доходу як збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів (безоплатно отримані товари), що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 697 094 грн., у т.ч.: за 2 квартал 2016 у сумі 401 370 грн., за 3 квартал 2018 в сумі 295 724 грн., що є порушенням п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України. Порушення п.п.44.1 ст.44, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «Елефант-М» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Проф Стіл», ТОВ «Реліз Стоун», ТОВ «Партерс Стіл» у сумі 774550 грн., у т.ч. за квітень 2016 року 49102 грн., за травень 2016 54196 грн., за червень 2016 342670 грн., за вересень 2018 328582 грн., що призвело до зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Пункту 120-1.1 ст.120-1 ПК України, не здійснено своєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за березень 2017 року. Пункт 2.1 ст.6, ст.8, ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»: підприємством занижено нарахування єдиного внеску на 280,29 грн. за жовтень 2017 року, яку платником було самостійно відкориговане у січні 2018 року. Частина 1.1 ст.7 та ч.5 ст.8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»: підприємством занижено загальну суму додаткової бази на суми заробітної плати на 497,40 грн. за жовтень 2016 року, на яку за результатами перевірки підлягає нарахування єдиного внеску 22%. Пункт 2.1 ст.6 розділу ІІ, п.п.1.1 п.1 ст.7 та ч.5 ст.8 розділу ІІІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», занижено загальну суму єдиного внеску (22%) в розмірі 109,43 грн. за жовтень 2016 року, належне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, що призвело до нарахувань єдиного внеску. Згідно п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» за порушення вимог п.11 р.2 Постанови «Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні»: неоприбуткування (неповне та/або) несвоєчасне оприбуткування у касах готівки у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно статті 198 Податкового кодексу України, право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій було встановлення фактів реальності господарських відносин між позивачем із його контрагентами.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, досліджували та оцінювали виконання умов договору поставки №260918 від 26 вересня 2018 року, укладеного між ТОВ «-Елефант М» (покупець) та ТОВ «Реліз Стоун» (продавець), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар й оплатити його на умовах договору.

Поставка товару за договором поставки № 260918, укладеним між ТОВ «Елефант-М» та ФОП ОСОБА_1 здійснювалась за договором про надання транспортних послуг № 010-2 від 28 березня 2018 року. Виконання умов договору про надання транспортних послуг підтверджується актом та товарно-транспортними накладними.

Також судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Партес стіл» було укладено договір поставки №250918 від 25 вересня 2018 року, умовами якого погоджено, що замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі за вибором покупця (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо).

Судами встановлено, що 1 червня 2016 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання транспортних послуг №001 на виконання умов договору поставки №250918 від 25 вересня 2018 року.

Судами встановлено, що між ТОВ «Елефант-М» та ТОВ «Проф стіл» було укладено договір поставки №2/02-2016 від 1 лютого 2016 року, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарських операцій надано податкові накладні, видаткові накладні, квитанції, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

За наведеного, суди дійшли висновку про реальність здійснення господарської операції між позивачем та вказаними вище контрагентами, що підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Посилання податкового органу як на підставу для відмови у задоволенні позову, на відсутність у контрагентів необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення спірних господарських операцій щодо наданих послуг, є необґрунтованими, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/18105/18.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагента, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року у справі №520/8597/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва Т.А. Чумаченко