Рішення

від 18.11.2022 по справі 711/4839/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4839/22

Номер провадження2/711/2157/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18листопада 2022 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого-судді: Старікової М.М.

за участі секретаря судових засідань: Гладченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада звернулася до Придніпровського районного суду міста Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних коштів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Черкаська міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,2172 га, кадастровий номер 7110136400:01:019:0022. ОСОБА_1 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.03.2014 по справі №711/932/14-ц є власником нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,2172 га (кадастровий номер 7110136400:01:019:0022), яка перебуває у комунальній власності та відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення земельної ділянки - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Рішенням Черкаської міської ради від 13.12.2019 № 2-5543 попередньому власнику майна ОСОБА_2 припинено право користування (оренди) земельною ділянкою площею 0,2172 га, кадастровий номер 7110136400:01:019:0022, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , про зроблено запис у Державному реєстрі речових прав 30.06.2020.

Відповідач набувши право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речове право на вказану земельну ділянку, внаслідок чого територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у вигляді орендної плати за землю.

Позивач зазначає, що викладені обставини було встановлено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.03.2022 в справі №711/6246/21, яким з відповідача було стягнуто безпідставно утримувані грошові кошти в сумі 50983,28 грн. за період з 30.06.2020 по 31.08.2021.

Однак, відповідач і надалі продовжує користуватись земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та не сплачує орендну плату за таке користування. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 10.06.2020, а тому, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05.08.2022 в справі №922/2060/20, розрахунок безпідставно набутих грошових коштів може розпочинатися саме з цієї дати.

Згідно витягу з технічної документації про НГО №4054 від 18.09.2020, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1451004,60 грн., тому за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 01.09.2021 по 13.07.2022 розмір заборгованості відповідача становить 40000,02 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами.

Ухвалою суду від 20.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті спору.

До початку судового засідання представник позивача за довіреністю Чехівський Я.О. подав заяву з проханням справу розглянути без його участі, підтримав позовну заяву та просив задоволити її в повному обсязі на підставі наявних в справі доказів.

До початку судового засідання відповідач ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, визнав позовні вимоги та не заперечував проти задоволення позову.

На день розгляду справи відзив на позов не подано.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.03.2022 в справі №711/6246/21 встановлено наступне.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 265373646 від 12.07.2021, ОСОБА_1 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.03.2014 є власником нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації права власності - 12.09.2019, номер запису про право власності: 33339232.

Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,2172 га, кадастровий номер 7110136400:01:019:0022, яка перебуває у комунальній власності та відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення земельної ділянки - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Рішенням Черкаської міської ради від 13.12.2019 № 2-5543 попередньому власнику майна ОСОБА_2 припинено право користування (оренди) земельною ділянкою площею 0,2172 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110136400:01:019:0022, запис про припинення іншого речового права у ДРРП - від 30.06.2020.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.06.2020 земельна ділянка площею 0,2172 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110136400:01:019:0022, належить до комунальної власності.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 , набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речове право на вказану земельну ділянку, внаслідок чого територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у вигляді орендної плати за землю.

Таким чином, предметом позову в даній справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 ЗК України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначено статтею 116 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Особливості набуття права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначені статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 ПК України визначеного, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем та визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п. 288.4, п. 288.5).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Оскільки відповідач не звертався за оформленням права оренди на земельну ділянку, речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України .

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, провадження №14-77цс18 та постанові Верховного суду від 05.08.2022 в справі №922/2060/20.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 використовував земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав, в період з 01.09.2021 до 13.07.2022 не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, у результаті чого безоплатно користувався цією земельною ділянкою, тобто безпідставно набув дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у Черкаської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Згідно розрахунку заборгованості за період з 01.09.2021 до 13.07.2022 заборгованість ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 0,2172 га, кадастровий номер 7110136400:01:019:0022 становить 40000,02 грн.

Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі норм діючого законодавства та рішення Черкаської міської ради 27.06.2019 № 2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси».

При прийнятті рішення по справі, суд враховує визнання відповідачем позовних вимог Черкаської міської ради в повному обсязі.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Черкаської міської ради до ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 331 від 12.09.2022.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодування за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 120, 123, 124 ЗК України, ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 25212542, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) кошти в сумі 40000 грн. 02 коп., а також судовий збір в сумі 2481 грн., а всього -42481 грн. 02 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М. М. Старікова