Рішення

від 14.11.2022 по справі 504/4749/21

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/4749/21

Провадження № 2/504/1052/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2022смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря Завади Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, в порядку спрощеного провадження, позовну заяву ОСББ «Сімейний Дім- Фонтанка» код ЄДРПОУ 43099300 до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Броварським РВ Управління ДМС України в Київській області 27.07.2016 року, про стягнення заборгованості по оплаті внесків на утримання і обслуговування будинку та прибудинкової території, судового збору, витрат на правничу допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року позивач звернувся до суду із позовом, яким просив стягнути з відповідача 16223,50 грн. заборгованості по сплаті внесків на утримання і обслуговування будинку та прибудинкової території, 3423,08 грн. три відсотки річних та інфляційних витрат, 22270 грн. судового збору, та витрат на правничу допомогу 3828,80 грн.

Підсудність справи Комінтернівському районному суду Одеської області визначено відповідно до ст. 30 ЦПК України (правило виключної підсудності).

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.02.2022 року відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідач сповіщалась про дату, час та місце проведення судового засідання і за місцем розташування нерухомого майна, що належить відповідачу, і за адресою, яку вказала відповідач у своєму листі.

Проте всі конверти повернулися до суду з відміткою «за закінчення терміну зберігання».

Позивач подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.11.2022 року постановлено розглянути справу у заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що 08.07.2019 року зареєстровано ОСББ «Сімейний Дім- Фонтанка».

ОСОБА_1 є власником двох квартир АДРЕСА_1 (особовий рахунок 080/2) і № НОМЕР_3 (особовий рахунок НОМЕР_4 ) в корпусі АДРЕСА_2 .

На загальних зборах, проведених 24 серпня 2019 року було обрано форму управління спільним майно самозабезпечення, затверджено розмір та порядок сплати внесків на витрати з управління, утримання будинку та прибудинкової території, затверджено відповідний кошторис.

Проте, ОСОБА_1 свої обов`язки щодо сплати внесків не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість:

По квартирі АДРЕСА_1 : 7384,00 грн., на цю заборгованість нараховані 3 відсотки річних відповідно до ст. 625 ЦК України 480,67 грн., інфляційні збитки в сумі 1077,32 грн., а всього по квартирі АДРЕСА_1 сума боргу становить 8941,99 грн.

По квартирі АДРЕСА_3 : 8839,50 грн., на цю заборгованість нараховані 3 відсотки річних відповідно до ст. 625 ЦК України 575,42 грн., інфляційні збитки в сумі 1289,67 грн., а всього по квартири АДРЕСА_3 сума боргу становить 10704,59 грн.

Загальна сума заборгованості становить 19646,58 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 395 від 07.12.2021 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 396 від 07.12.2021 року за послуги з надання правничої допомоги позивачем сплачено адвокату Клименку А.А. 3828,80 грн.

До матеріалів справи додано угоду про надання правничої допомоги від 03.12.2021 року, рахунок № 3 від 06.12.2021 року на оплату за договором, акт приймання наданих послуг до цивільно правового договору від 06.12.2021 року.

Суд безумовно враховує положення Статуту ОСББ «Сімейни Дім Фонтанка», зокрема, розділом II Статуту визначена мета створення ОСББ, якою є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом (п.1).

Завданням та предметом діяльності об`єднання, серед іншого є забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості та за обґрунтованими цінами (п.3).

Згідно п.4 цього Розділу, ОСББ має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та Статутом внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Пунктом 8 абз.3, п.11 Розділу III, п.2 Розділу IV передбачено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління і користування спільним майном та інше приймається загальними зборами. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Співвласник зобов`язаний, у тому числі, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (п.2 Розділ V).

Такий же обов`язок співвласника передбаченийст.15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»,ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно дост.20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»,частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Дослідженими судом рішеннями зборів ОСББ були затверджені тарифи по оплаті на обслуговування і утримання будинку на 2019, 2020, 2021 р.р., які обчисленні у відповідності до визначеного переліку та вартості наданих послуг, розрахованої на 1 кв м належної співвласнику будинку нерухомості.

Ці рішення є чинними, а відтак відсутні підстави щодо їх незастосування.

На думку суду, обчислення вартості наданих послуг розрахованих за 1 кв м площі квартири та/або нежитлових приміщень, що перебувають у власності особи, відповідає положеннямст.20 зазначеного Закону, оскільки допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які знаходяться у загальному користуванні, є спільним майном усіх співвласників, а різниця у частках кожного окремого власника обумовлена саме наявністю у нього права особистої власності на нерухоме майно, обраховане згідно площі цього майна, розрахунковою величиною якого є квадратний метр.

Згідно положеньстатті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає, зокрема витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території

Отже суд вважає, що в даній справі внески/тарифи на обслуговування і утримання будинку та прибудинкової території, обчислені з урахуванням площі нерухомості належної співвласникам, і не суперечать вищенаведеним положенням Закону та Статуту ОСББ.

Згідно зі статтею 1Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною першоюст.12 цього Законувизначено, що надання житлово-комунальних послуг має здійснюватися виключно на договірних засадах.

У рішенні Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 зроблено правовий висновок щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг та роз`яснено, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати за надані послуги.

При відсутності договірних відносин, але у разі існування прострочки виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналізуючи наведене, можна дійти висновку про покладання на споживача послуг обов`язку по їх оплаті, незалежно від наявності між сторонами договірних правовідносин.

Згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем розмір заявленої заборгованості не спростований належними та допустимими доказами.

Отже, суд вважає, що відповідач, яка фактично користувалася наданими їй житловими послугами зобов`язана оплатити їх вартість.

Відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістомстатті 1 Закону України від 03 липня 1991 року N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення"індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Суд вважає, що оскільки відповідач не належним чином виконала свої зобов`язання зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, позивач правомірно, відповідно до закону за розмір заборгованості нарахував інфляційні збитків та три відсотки річних.

Отже ці суми також підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу:

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

У цій справі було надано докази щодо обсягу наданих послуг.

Стороною відповідача не було заявлено клопотань про зменшення витрат на оплату витрат на правничу допомогу.

Враховуючи складність справи, , обсяг роботи адвоката, кількість складених і поданих до суду процесуальних документів, заяв, клопотань, суд знаходить справедливою суму гонорару адвоката 3828,80 грн., і підстав для її зменшення не вбачає.

Отже вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню.

Що стосується витрат про сплату судового збору в сумі 2270 грн. то ця сума судового збору також підлягає стягненню з відповідача, оскільки її сплати позивачем документально доведена.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 353-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСББ «Сімейний Дім- Фонтанка» код ЄДРПОУ 43099300 до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСББ «Сімейний Дім- Фонтанка» заборгованість:

по квартирі АДРЕСА_1 : суму заборгованості по внескам 7384,00 грн., 3 відсотки річних відповідно до ст. 625 ЦК України 480,67 грн., інфляційні збитки в сумі 1077,32 грн., а всього по квартирі АДРЕСА_1 стягнути 8941,99 грн.

по квартирі АДРЕСА_3 : суму заборгованості по внескам 8839,50 грн., 3 відсотки річних відповідно до ст. 625 ЦК України 575,42 грн., інфляційні збитки в сумі 1289,67 грн., а всього по квартири АДРЕСА_3 стягнути 10704,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСББ «Сімейний Дім- Фонтанка» витрати на правничу допомогу адвоката 3828,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСББ «Сімейний Дім- Фонтанка» витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.К. Барвенко