Рішення

від 15.11.2022 по справі 136/103/22

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/103/22

провадження № 2/136/35/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2022 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович; Державний виконавець Шендерук Галина Євгеніївна Липовецького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ "Фінансова компанія управління активами" (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати виконавчий напис №136/1941/19 від 28.09.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 31121,17 грн таким, що не підлягає виконанню.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

У грудні 2021 позивачу стало відомо, що відносно нього була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса. Однак, позивач вважає, що кредитний договір, який було надано відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був спірним і не був посвідчений нотаріально, а тому у нотаріуса не було підстав для нотаріальної дії.

Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 01.02.2022 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву та витребувано матеріали щодо спірного виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою суду від 01.02.2022, на задоволення заяви позивача, зупинено стягнення на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса до набуття законної сили рішення.

Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Ухвалами суду від 12.05.2022 та 17.06.2022 тимчасово вилучено від приватного нотаріуса Остапенка Є.М. матеріали щодо спірного виконавчого напису.

Відповідачем подано до суду заяву №244199 від 18.10.2022 про визнання позову в частині вимоги про скасування виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. таким, що не підлягає виконанню, а тому просив стягувати лише 50% судового збору.

Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №672798442 від 26.10.2021 державний виконавець Шендерук Г.Є. Липовецького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) постановила відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого напису №136/1941/19 від 28.09.2021, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 31121,17 грн. Надалі 06.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи позивача. Судом було витребувано матеріали щодо спірного виконавчого напису нотаріуса, а згодом і постановлено ухвало про їх тимчасове вилучення, однак такі матеріали суду не було надано. Разом з тим, відповідачем подано до суду заяву №244199 від 18.10.2022 про визнання позову в частині вимоги про скасування виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. таким, що не підлягає виконанню.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено в ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц, від 02.07.2019 у справі №916/3006/17.

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Проте, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не вчинив жодних дій спрямованих на перевірку безспірності вимог стягувача, та не витребував у стягувача жодних доказів безспірності вимог.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те. що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Разом з тим, Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчою напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 по справі №910/10374/17, вчинення виконавчих написів щодо договорів, які не посвідчуються нотаріально - є незаконним. Кредитний договір, який у цьому випадку не було нотаріально посвідчено, не може відноситися до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у розумінні положень ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат». Виконавчий напис може бути вчинено за відсутності спору між сторонами щодо заборгованості, в іншому випадку спір підлягає вирішенню судом. Однак у цьому випадку має місце не лише існування невирішених судових спорів на момент вчинення виконавчого напису щодо стягнення спірної заборгованості, а й відсутність у цілому прозорості вимог кредитора до боржника, яка б надавала можливість визначити зміст, умови виконання та дійсний розмір спірних зобов`язань.

Суд зауважує, що в силу вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Судом було витребувано матеріали щодо спірного виконавчого напису нотаріуса, а згодом і постановлено ухвало про їх тимчасове вилучення, однак такі матеріали суду не було надано. Інших належних та допустимих доказів на противагу вищезазначених висновків суду відповідачем не надано та в ході судового розгляду не встановлено.

Крім того, відповідачем було визнано позов, а відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону й порушує права інших осіб. Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права інших осіб.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про визнання виконавчого напису №136/1941/19 від 28.09.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 31121,17 грн таким, що не підлягає виконанню, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання судових витрат, враховує письмову заяву відповідача, в якій він визнав позов, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору.

Отже, з огляду на визнання позову відповідачем до початку розгляду справи та задоволення позову, суд дійшов висновку, що позивачу з державного бюджету слід повернути 50% сплаченого ним судового збору, а інші 50% стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> (місцезнаходження: вул. Стельмаха, буд. 9А, офіс 203 м. Ірпінь, Київська обл., ЄДРПОУ - 35017877), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (місцезнаходження: вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, м. Київ); Державний виконавець Шендерук Галина Євгеніївна Липовецького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (місцезнаходження: вул. В.Липківського, буд. 57, м. Липовець, Вінницька обл.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис №136/1941/19 від 28.09.2021, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> заборгованості в розмірі 31121,17 грн таким, що не підлягає виконанню.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України частину сплаченого ним при поданні позову та заяви про забезпечення позову 50% судового збору, що в сумі до повернення - 496,20 грн (сплачений позивачем при подачі до суду позову) та в розмірі 248,10 грн (сплачений позивачем при подачі до суду заяви про забезпечення позову), а всього на загальну суму 744,30 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> на користь ОСОБА_1 частину сплаченого ним при поданні позову та заяви про забезпечення позову 50% судового збору, що в сумі до повернення - 496,20 грн (сплачений позивачем при подачі до суду позову) та в розмірі 248,10 грн (сплачений позивачем при подачі до суду заяви про забезпечення позову), а всього на загальну суму 744,30 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО