Ухвала

від 14.11.2022 по справі 173/874/22

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/874/22

Провадження №2/173/539/2022

У Х В А Л А

14 листопада 2022 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Демяненко С.І.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Мельничук Г.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Фермерського господарства «Агрофірма «Чумак»

про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває справа № 173/874/22 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агрофірма «Чумак» про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 24017, 44 грн. та розірвання договору оренди з одночасним припиненням права оренди.

Під час підготовчого провадження сторонами подано до суду мирову угоду, яку вони просили затвердити.

Розглянувши подану за затвердження суду мирову угоду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 49 Цивільного процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 207 Цивільного процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, є правом сторони, яке, в свою чергу згідно процесуального Закону неможливо реалізувати якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами.

Затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства, має бути виконаний за правилами статей 509, 525, 526 ЦК України.

Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.

При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.

Згідно з положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, є невиконуваними, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, виходячи із змісту статті 207 Цивільного процесуального кодексу України укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.

Отже, як вбачається з даної норми цивільного процесуального законодавства обов`язковою умовою затвердження мирової угоди між сторонами, в тому числі, з виходом за межі предмету спору, є та умова, що вказана мирова угода не повинна порушувати прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 310/1834/19.

Судом встановлено, що у п. 1 мирової угоди сторонами врегульовано питання щодо погашення орендної плати у розмірі 23876, 82 грн., тоді як предметом даного позову є стягнення орендної плати у розмірі 24017, 44 грн.

Таким чином, подана на затвердження суду мирова угода не в повному обсязі врегульовує предмет заявлених позовних вимог.

Крім того, у п. 2 мирової угоди сторони зазначили, що передання вказаних коштів здійснюється відповідачем одразу після затвердження судом мирової угоди шляхом їх передання позивачу у готівковій формі у приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, що суперечить положенням чинного законодавства щодо порядку проведення розрахунків юридичною особою у готівковій формі.

Крім того, мирової угодою сторонами врегульовано питання щодо виконання цивільних правовідносин за договором № 165 від 19.09.2022, який взагалі не стосується даного спору і не є предметом заявлених позовних вимог, а саме у п. 3 мирової угоди на відповідача покладено зобов`язання подати необхідні документи та провести державну реєстрацію оренди земельної ділянки за цим договором.

Також, не відповідає вимогам закону п. 6 мирової угоди, згідно з якою позивач зобов`язується не заявляти до відповідача жодних інших вимог про повернення коштів, будь-яких інших майнових, моральних вимог чи претензій, оскільки таке зобов`язання позивач бере не лише за спірними правовідносинами у разі їх врегулювання, а взагалі за будь-якими правовідносинами.

Суд також зазначає, що ухвала про визнання мирової угоди як процесуальний документ, підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» і однією із засад виконання рішення за цим Законом є його обов`язковість.

Проте, у даному випадку, умови переданої на затвердження суду мирової угоди викладені таким чином, що позбавляють позивача можливості передати її для примусового виконання в тому випадку, якщо відповідач добровільно відмовиться їх виконувати.

Припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови її затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі, не передбачає права сторони змінювати правовідношення шляхом зобов`язання внесення змін до мирової угоди та виключає можливість у подальшому в судовому порядку змінювати мирову угоду шляхом ухвалення іншого судового рішення про внесення змін до раніше затвердженої мирової угоди.

За таких обставин, оскільки зміст поданої на затвердження суду мирової угоди, а саме п. п. 1, 2, 3, 6, не відповідає чинному законодавству, не в повному обсязі врегульовує спірні правовідносини та стосується й інших правовідносин, які не охоплюються предметом даного позову, суд відмовляє у її затвердженні.

Керуючись ст. ст. 207, 260, 261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у затвердженні мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агрофірма «Чумак».

2. Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.11.2022 року

Суддя Н.В. Новіченко