Рішення

від 21.11.2022 по справі 420/12920/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12920/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом КП "Білгород-Дністровська ПСГЗБД" до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу,

встановив:

КП "Білгород-Дністровська ПСГЗБД" (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.07.2022 р. № 831811 та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.07.2022 р. № 831812.

Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуваними постановами до позивача застосовано адміністративно-господарські штрафи за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм та без товарно-транспортної накладної, відповідальність за які передбачено абз.3 та 14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вважає, що постанови від 25.07.2022 р. №№ 831811, 831812 винесені контролюючим органом неправомірно, оскільки відповідачем не з`ясовано всіх обставин, які мають значення для визначення наявності в його діях правопорушень. Так, підприємство здійснювало перевезення щебеню в межах власної господарської діяльності та не надавало послуги перевезення на договірних умовах, що підтверджується накладною на внутрішнє пересування від 06.06.2022 р. № 21, у зв`язку з чим відсутні підстави для оформлення товарно-транспортної накладної. Що стосується перевищення габаритно-вагових норм, зазначає, що жодного свідоцтва або іншого документа, що підтверджує проведення метрологічних атестацій обладнання не було надано, в акті взагалі відсутня будь-яка інформація про те, яким обладнанням проводився контроль, не надано документів на підтвердження правомірності розташування та проведення контролю пересувного габаритно-вагового пункту, довідки результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. Крім того, підприємством перевозився сипучий вантаж, який є рухливим під час руху, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалося з перевищенням вагових обмежень. Таким чином, порушення процедури проведення перевірки та порядку оформлення результатів перевірки, відсутність складу правопорушення, необ`єктивний та упереджений розгляд справи є підставою для скасування постанов

Ухвалою від 19.09.2022 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк для подання до суду відзивів на позовну заяву.

05.10.2022 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що 06.06.2022 р. на км 60 + 540 а/д М-15 Одеса-Рені-Бухарест працівниками Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки МАЗ/МАЗ (д/н НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), під час якої виявлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % при перевезенні подільного вантажу та відсутність товарно-транспортної накладної. Зазначає, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на вісь. Позивач не забезпечив належного кріплення сипучого вантажу, що було б достатньо для його безпечного перевезення. Твердження позивача про перевезення вантажу для власних потреб вважає безпідставними, так як під час рейдової перевірки надавалася накладна від 06.06.2022 р. на ПП "Стройтехград", а не накладна на внутрішнє перевезення від 06.06.2022 р. № 21, яку позивач надав до суду. Також не погоджується з доводами позивача про ненадання під час перевірки документів, оскільки в акті від 06.06.2022 р. № 329392 відсутні зауваження водія щодо ненадання йому довідки про результати габаритно-вагового контролю, а факт зважування транспортного засобу підтверджується чеками зважування та актом від 06.06.2022 р. № 0056292 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідкою від 06.06.2022 р. № 0032332 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Зважування здійснювалося вагами № 383, справність яких підтверджується свідоцтвом про повірку № ПМ 32904921 від 22.12.2021 р. Зауважує, що чинним законодавством не встановлено обов`язку зазначення інформації про вимірювальне обладнання в акті. Також вказує на те, що законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах. Тому оскаржувані постанови є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства України.

12.10.2022 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на те, що про надану відповідачем накладну від 06.06.2022 р. на ПП "Стройтехград" взагалі нічого невідомо і вона жодного відношення до позивача не має. Перевезення щебеню здійснювалося на підставі накладної на внутрішнє переміщення від 06.06.2022 р. № 21, згідно якої вантажозамовником, перевізником та вантажоотримувачем була одна й та сама особа - КП "Білгород-Дністровська ПСГЗБД".

18.11.2022 р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких наполягає на тому, що до перевірки надавалася саме накладна від 06.06.2022 р. на ПП "Стройград".

Згідно ч.5 ст.262 КАС україни суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.06.2022 р. об 11:16 год. на 60 км + 540 а/д М-15 Одеса-Рені-Бухарест посадовими особами Укртрансбезпеки проведено перевірку транспортного засобу - МАЗ/МАЗ, реєстраційні номери НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Під час перевірки встановлено перевезення вантажу - щебеню з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР України габаритно-вагових норм на 9,5 % від норми (навантаження на вісь склало 12,6 т) та без товарно-транспортної накладної.

Посадовими особами відповідача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.06.2022 р. № 329392, яким зафіксовано вказані порушення, а також акт № 0056292 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 06.06.2022 р. та довідку № 0062332 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.06.2022 р.

12.07.2022 р. на адресу позивача відповідачем направлено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до якого запропоновано прибути 25.07.2022 р. на розгляд справи, яке відбудеться з 10:00 до 12:00 та з 13:00 до 16:00 год. за адресою: м.Одеса, вул.Успенська, буд.4, 1 поверх.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанови від 25.07.2022 р.:

- № 331811 про застосування до КП "Білгород-Дністровська ПСГЗБД" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт";

- № 331812 про застосування до КП "Білгород-Дністровська ПСГЗБД" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 р. (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р. (далі - Порядок № 1567), відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р. встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 1567 здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що реалізацію державної політики, у тому числі, з питань безпеки на наземному транспорті покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 (далі - Порядок № 879).

Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Крім того, згідно пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 р. № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 р. за № 215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:

здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. № 422;

видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до підпунктів 2, 6 пункту І Порядку № 879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення: вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу; вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Згідно пунктів 12, 13 та 18 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Приписами пункту 20-1 Порядку № 879 передбачено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю у зонах габаритно-вагового контролю, на яких розміщені стаціонарні та пересувні пункти, здійснюється: 1) вимірювання габаритів транспортного засобу (довжина, ширина і висота); 2) вимірювання відстаней між осями; 3) визначення одиночної вісі, здвоєних, строєних осей; 4) визначення типу підвіски (пневматична або еквівалентна їй); 5) визначення статності коліс на кожній осі транспортного засобу; 6) вимірювання навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі; 7) вимірювання загальної маси.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

Згідно зі ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 р. № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР) рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

а) зовнішніх габаритів:

ширина - 2,6 м (сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху - 3,75 м);

висота від поверхні дороги - 4 м (транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою, Національною поліцією - 4,35 м);

довжина 12 м (автопоїзда - 22 м, автомобіля (тягача) з напівпричепом - 18,75 м, маршрутних транспортних засобів - 18,75 м);

б) фактичної маси:

вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т (дороги державного значення), 14 т (дороги місцевого значення), трьохвісний автомобіль - 25 (26)* т (державного значення), 21 т (місцевого значення), чотирьохвісний автомобіль - 32 т (дороги державного значення) 24 т (дороги місцевого значення), чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 т (дороги державного значення), 24 т (дороги місцевого значення);

комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 т (дороги державного значення), 24 т (дороги місцевого значення), двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 т (дороги державного значення), 24 т (дороги місцевого значення), трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 т (дороги державного значення), 24 т (дороги місцевого значення), двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 т (дороги державного значення), 24 т (дороги місцевого значення), трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 т (дороги державного значення), 24 т (дороги місцевого значення);

автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом - 40 т (дороги державного значення), 24 т (дороги місцевого значення);

в) навантаження на вісь:

на одинарну вісь - 11,5 т (дороги державного значення), 7 т (дороги місцевого значення), за здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 м - 11,5 т (дороги державного значення), 7 т (дороги місцевого значення), від 1 до 1,3 метра - 16 т (дороги державного значення), 10 т (дороги місцевого значення), від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах - 18 т (дороги державного значення), 10,5 т (дороги місцевого значення), від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонн - 19 т (дороги державного значення), 11,5 т (дороги місцевого значення), від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни - 23 т (дороги державного значення), 11,5 т (дороги місцевого значення), від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів - 20 т (дороги державного значення), 11,5 т (дороги місцевого значення);

на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1, 3 метра або менше - 21 т (дороги державного значення), 13 т (дороги місцевого значення), понад 1,3 до 1,4 метра - 24 т (дороги державного значення), 14 т (дороги місцевого значення).

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Таким чином, правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

В свою чергу, відповідно абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вказаної норми абз.14 ч.1 ст.60 Закону № 2344-IIІ дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту перевезення роздільного вантажу з перевищенням ваги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перевозив щебінь насипом, який за своїми характеристиками є подільним вантажем, тобто може при завантаженні бути поділена на окремі частки без втрати або пошкодження його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Посилання позивача на неврахування відповідачем факту перевезення сипучого вантажу, не є належними та обґрунтованими, жодним чином не впливають на точність та достовірність результатів зважування транспортного засобу, отриманих в автоматичному режимі під час його руху через автоматичний пункт. Крім того такі доводи є бездоказовими і нічим не підтвердженими.

Так, у Порядку № 1174, який є єдиним нормативно-правовим актом, що визначає механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, відсутні будь-які посилання на методику визначення загальної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, а Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки його дія не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах (п.1 Порядку № 869).

Також безпідставним є посилання позивача на пункт 19 Порядку № 879, так як постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 671 пункт 19 Порядку № 879 було виключено.

Отже, діючими на час спірних правовідносин нормативно-правовими актами не передбачено застосування будь-якої затвердженої методики під час проведення габаритно-вагового контролю, а викладені у позовній заяві доводи позивача про необхідність її застосування ґрунтуються на використанні приписів нормативно-правових актів у редакції, які не були чинними на час спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, для транспортування вантажу треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

У контексті пункту 22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.07.2019 р. у справі № 803/1540/16.

Таким чином, з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.

Отже, висновки позивача ґрунтуються на помилковому трактуванні пункту 22.5 Правил дорожнього руху, яка імперативно забороняє рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів з перевищенням хоча б одного із нормативних вагових параметрів у разі перевезення подільних (сипучих, наливних) вантажів.

Твердження позивача щодо недостовірності показів вимірювальної техніки суд вважає безпідставним і надуманим, а його сумніви щодо точності вимірювання є лише його припущеннями, які не можуть слугувати доказом у справі так як в матеріалах справи міститься свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 22.12.2021 р. № ПМ32904921 зі строком дії до 21.12.2022 р., яким встановлено, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 03ОТ-АS2-РWIA № 383 відповідає вимогам ДСТУ ОІМL R134-1:2010.

Суд критично відноситься до доводів позивача про не зазначення у складених за результатами габаритно-вагового контролю посилання на вимірювальне обладнання, оскільки такі вимоги не передбачені діючим законодавством.

Між тим, працівниками Укртрансбезпеки складено акт від 06.06.2022 р. № 0056292 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, в якому зафіксовано, що перевезення вантажу здійснювалося з перевищенням допустимих навантажень: загальна маса транспортного засобу фактично 37,65 т при нормативно допустимій нормі 40 т, навантаження на осі, тон: 1) 6,35 т при нормативно допустимій 11,5 т; 2) 12,6 т при нормативно допустимій 11,5 т; 3) 8,9 т при нормативно допустимій 11,5 т; 4) 9,8 при нормативно допустимій 11,5 т.

У вказаному акті міститься підпис водія ОСОБА_1 , що спростовує твердження позивача про ненадання документів зважування транспортного засобу.

Також складено довідку від 06.06.2022 р. № 0062332 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якому також відображено наступне: навантаження на осі, тон: 1) 6,35 т; 2) 12,6 т; 3) 8,9 т; 4) 9,8; повна маса транспортного засобу 37,65 т.

Факт зважування належного позивачу транспортного засобу також підтверджується чеками зважування від 06.06.2022 р., згідно яких зважування здійснювалося вагами № 383 щодо яких надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 22.12.2021 р. № ПМ32904921.

Доводи позивача про ненадання водію довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю суд оцінює критично, так як в акті від 06.06.2022 р. № 329392 відсутні зауваження водія стосовно цього.

Відповідно до пунктів п.8.14 - 8.15, 8.19 Глави 8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила № 363) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані, зокрема: навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.

Пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до пункту 8.21 Глави 8 Правил № 363 визначено, що виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Згідно пункту 12.1 Глави 12 Правил № 363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до пункту 12.5 Глави 12 Правил № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення вантажним автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Таким чином враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що постанова від 25.07.2022 р. № 331812 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн. винесена відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування постанови відповідача від 25.07.2022 р. № 331812 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно оскаржуваної постанови на позивача накладено штраф за порушення, відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Отже, для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" необхідно встановити відсутність документів, обов`язковість яких передбачена законом, зокрема ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

Згідно ч.2 ст.49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (надалі - Постанова № 207).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Згідно пункту 2 Постанови № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду: поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної у водія є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних засадах.

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснював перевезення на підставі накладної від 06.06.2022 р., відповідно до якої ПП "Стройтехград" відпущено щебінь 5-20 кількістю 23 т через ВН 4025 НР.

У вказаній накладній наявна печатка ПП "Стройтехград" про відпуск вантажу зі складу № 2.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що перевезення вантажу здійснювалося в рамках власної господарської діяльності, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження цього та того, що КП "Білгород-Дністровська ПСГРБД" є власником щебеню, який перевозився 06.06.2022 р. Крім того, такі доводи спростовуються накладною від 06.06.2022 р. на ПП "Стройтехград".

Що стосується наданої до суду накладної від 06.06.2022 р. № 21, то суд зазначає, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі накладної від 06.06.2022 р. на ПП "Стройтехград", так як саме цю накладну надав водій під час рейдової перевірки 06.06.2022 р.

Надання до суду іншого документа, ніж того, на підставі якого здійснювалося перевезення, не свідчить про протиправність застосування до нього штрафу, а вказує на намагання позивача уникнути відповідальності за вчинене порушення.

Таким чином, враховуючи те, що перевезення вантажу здійснювалося за відсутності на момент проведення перевірки товарно-транспортної накладної, відповідачем правомірно прийнято постанову від 25.07.2022 р. № 331811 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваних позивачем постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.07.2022 р. № 331811, № 331812, а тому позовні вимоги КП "Білгород-Дністровська ПСГРБД" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову КП "Білгород-Дністровська ПСГЗБД" (67000, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Портова, 26, код ЄДРПОУ 03331594) до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Одеській області (65014, м.Одеса, вул.Успенська, 4, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

кат. 113070200

.