Рішення

від 22.11.2022 по справі 420/12498/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12498/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Сервіс Транс (місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, оф. 401В; код ЄДРПОУ 43256170) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4), Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 011352, м. Київ, пр. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови №331423 від 17.06.2022 року,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Сервіс Транс (місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, оф. 401В; код ЄДРПОУ 43256170) до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4), Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 011352, м. Київ, пр. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.06.2022 року №331423 накладеного начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті в сумі 17000,00 грн. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Сервіс Транс».

Ухвалою від 12.09.2022р. вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у відповідності до положень Закону України Про судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

На виконання ухвали 20.09.2022 року (вх. № 29825/22) позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 26.09.2022 року Одеським окружним адміністративним судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

13.10.2022 року представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №327030 від 19.01.2022 року, вбачається, що водій ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення вантажу згідно ТТН №116 7344 від 18.01.2022 року в транспортному засобі, який обладнаний аналоговим тахографом без оформлення на момент перевірки щоденного реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія за 19.01.2022 року передбаченого п. 3.3. Наказу МВС №385 від 24.06.2010 року, чим порушив ст. 48 Закону, на підставі якого було складено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.06.2022 року №331423 накладеного начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті в сумі 17000,00 грн. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Сервіс Транс», у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Сервіс Транс Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з матеріалів справи, з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №327030 від 19.01.2022 року, вбачається, що водій ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення вантажу згідно ТТН №116 7344 від 18.01.2022 року в транспортному засобі, який обладнаний аналоговим тахографом без оформлення на момент перевірки щоденного реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія за 19.01.2022 року передбаченого п. 3.3. Наказу МВС №385 від 24.06.2010 року, чим порушив ст. 48 Закону, на підставі якого було складено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.06.2022 року №331423 накладеного начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті в сумі 17000,00 грн. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Сервіс Транс».

Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 12 ст. 6 ЗУ "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком № 1567.

Пунктом 15 Порядку № 1567 обумовлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Положеннями ст. 18 ЗУ «Про автомобільний транспорт» регламентовано, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Таким чином, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.

Як визначено частинами 1 та 2 ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень (ч. 2 ст. 49 ЗУ «Про автомобільний транспорт»).

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначено Інструкцією № 385, котра поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п.1.3. Інструкції № 385).

Пунктом 1.4 Інструкції № 385 визначено поняття термінів, зокрема:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР).

Пунктом 3.3 Інструкції № 385 зазначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст. 18 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 7.06.2010р. № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010р. за № 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Пунктами 6.1., 6.2. та 6.3. Положення № 340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Отже, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

За відсутності документів, зокрема, в даному випадку, роздруківки даних роботи тахографа та особистої картки для цифрового тахографу, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Не пред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Положеннями ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу за спірною постановою є висновок відповідача про надання послуг з перевезення вантажу транспортним засобом, який обладнаний цифровим тахографом без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлена картка водія до цифрового тахографа.

Так, транспортний засіб був обладнаний цифровим тахографом, що не заперечується учасниками справи, а отже, водій мав пред`явити інспекторам Укратрансбезпеки заповнені тахокартки (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв).

За таких обставин, суд вважає, що доводи позивача про відсутність в його діях складу правопорушення не заслуговують на увагу, та є безпідставними, оскільки дане спростовується як встановленими обставинами по справі, так і наявними у справі письмовими доказами.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Сервіс Транс (місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, оф. 401В; код ЄДРПОУ 43256170) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4), Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 011352, м. Київ, пр. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови №331423 від 17.06.2022 року відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2022 р.

СуддяО.М. Тарасишина

.