Рішення

від 18.11.2022 по справі 460/26788/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2022 року м. Рівне№460/26788/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК-ЕКСПО" доРівненська митниця про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду 31 серпня 2022 року надійшла позовна заява Малого приватного підприємства «ВІК-ЕКСПО» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості №UA204000/2022/000117/2 від 14.07.2022 року.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

11.07.2022 року декларантом Малого приватного підприємства «ВІК-ЕКСПО» (33003, м.Рівне, вул. Кобзарська, буд.85, код ЄДРПОУ 13970970), ОСОБА_1 до Рівненської митниці була подана митна декларація №UA204020/2022/227538 на автомобілі марки PEUGEOT, модель LANDTREK, нові, тип двигуна дизельний, кількість місць для сидіння, включаючи водія 5, колісна формула 4х4, календарний рік випуску 2021, модельний рік випуску 2021, в кількості вісім одиниць за заявленою митною вартістю автомобілів за ціною договору в розмірі 25000,00 євро за транспортний засіб, на загальну суму поставки 200000,00 Євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом Позивача були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньо економічний контракт; інвойси, як документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; документи про оплату товару, документи що підтверджують порядок та вартість перевезення тощо.

В процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, посадовою особою Рівненської митниці було вказано на наявність, на його думку, ряду невідповідностей та з покликанням на норми статті 53 Митного кодексу України, було постановлено вимогу про надання додаткових документів,

На виконання даної вимоги декларантом листами №1 від 11.07.2022 та №2 від 14.07.2022 було повідомлено митницю про відсутність копій свідоцтв про першу реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортів) чи інформації від офіційного дилера щодо дати першої реєстрації транспортних засобів або про те, що вони ніколи не були зареєстровані та додатково надані наявні документи. Додатково надані документи не були враховані митницею та прийнято Рішення №UA204000/2022/000117/2 від 14.07.2022 року та Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204000/2022/000135.

Позивач не погоджується з Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA204000/2022/000117/2 від 14.07.2022 (та похідним документом Карткою відмови), вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогами чинного законодавства, просить скасувати.

Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Пояснив, що надані до митного оформлення документи містили неточності та невідповідності, а на вимогу надати додаткові документи декларантом були надані документи, які не спростували сумнівів митниці у правильності декларування митної вартості товарів. Також покликався на наявність у митниці цінової інформації за попереднім митним оформленням самого Позивача за вартістю вищою, аніж задекларована. Із врахуванням цих обставин посадовою особою митниці було оформлено картку відмови у митному оформленні та скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ до рівнів, наявних у ціновій базі даних.

Вважає відмову у митному оформленні та коригування митної вартості законними, обґрунтованими та такими, що не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб`єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття картки відмови у митному оформленні та Рішення про коригування митної вартості, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом досліджено наявні у справі документи та з`ясовано наступне.

Згідно наявних документів, 20 травня 2022 року між естонською фірмою Neufcan Ou, Paikese tn 6 Marja alevik, Tartu linn Tartu maakond, 61406, Estonia, як Продавцем та МПП "ВІК-ЕКСПО", як Покупцем, було укладено договір поставки №20.05.22 (далі Договір). Предметом Договору згідно пунктів 1.1, 1.2, є обов`язок Продавця передати у власність Покупцеві, а Покупця оплатити та прийняти у власність товар нові автомобілі без реєстрації та автомобілі з реєстрацією різних марок, які відповідають стандартам не нижче Євро 2. Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що найменування, ціна та кількість товару, що постачається, узгоджується Сторонами в проформах-інвойсах, інвойсах, які підписуються на кожну окрему партію товару та є невід`ємною частиною Договору. Зміна ціни товару в ході виконання Договору узгоджується Сторонами додатково. Згідно п.2.3 Договору, загальна сума договору встановлюється відповідно до інвойсів, що видані Продавцем на кожну партію товару та орієнтовно складає 496980, 00 (чотириста дев`яносто шість тисяч дев`ятсот вісімдесят) євро.

В розділі 3 Договору Сторонами врегульовано строки і умови поставки, що передбачають відвантаження Продавцем Покупцеві товару не пізніше, ніж в 2-денний строк з моменту здійснення повної оплати за такий товар. Товар поставляється автомобільним транспортом на умовах, зазначених у інвойсах до Договору згідно Правил Інкотермс 2010 року на територію України, а саме в м. Рівне чи інше місце, місце призначення якого вказане у специфікації/інвойсі на товар.

Відповідно до Розділу 4 Договору за резервування партії автомобілів Покупець сплачує аванс на рахунок Продавця в розмірі 2000 євро простим банківським переводом SWIFT. Решта суми передоплати за товар здійснюється Покупцем простим банківським переводом SWIFT впродовж 1 банківського дня з дня виписки Продавцем інвойсу на товар після прибуття автовоза на місце завантаження та інформації, що автомобілі готові до погрузки. Валюта платежу євро.

В рамках даного Договору, між Продавцем та Покупцем було досягнуто домовленості про поставку нових автомобілів марки PEUGEOT, модель LANDTREK, за ціною 25 000,00 євро за кожен. 20 травня 2022 року, Продавцем серед інших, були виставлені Покупцеві на зазначені автомобілі проформи-інвойси №20/1 та 20/2.

31.05.2022 року Покупцем через банківський перевод SWIFT було переведено Продавцю 2000 євро в якості передоплати за автомобілі згідно Договору 20.05.22 від 20.05.2022.

10.06.2022 було проведено повну доплату за вказані автомобілі в розмірі 198000 євро.

Обидві банківські операції підтверджені платіжними дорученнями із відмітками уповноваженого банку АТ КБ «Приватбанк»

21.06.2022 року відповідно до митних декларацій форми Т1 №322FR443001107516A3 та від 22.06.2022 №22FR443001108636A3 вказані автомобілі автовозами виїхали з країни перебування (Франція) до Естонії, звідки відповідно до двох CMR із комплектом товаросупровідних документів вибули до місця розвантаження Krzeszowiche, Poland вантажоотримувачу «ВІК-ЕКСПО» згідно інвойсів №20/1/5, 20/1/6, 20/1/7, 20/1/8, 20/1/9, 20/1/10, 20/1/11, 20/1/12 та в подальшому перетнули митний кордон України.

11.07.2022 року декларантом МПП «ВІК-ЕКСПО» до Рівненської митниці була подана митна декларація №UA204020/2022/227538 на автомобілі марки PEUGEOT, модель LANDTREK, нові, тип двигуна дизельний, кількість місць для сидіння, включаючи водія 5, колісна формула 4х4, календарний рік випуску 2021, модельний рік випуску 2021, в кількості вісім одиниць за заявленою митною вартістю автомобілів за ціною договору в розмірі 25000,00 євро за транспортний засіб, на загальну суму поставки 200000,00 Євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом Позивача були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньо економічний контракт; інвойси, як документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; документи про оплату товару, документи що підтверджують порядок та вартість перевезення тощо.

В процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, посадовою особою Рівненської митниці було вказано на наявність, на його думку, ряду невідповідностей та з покликанням на норми статті 53 Митного кодексу України, було постановлено вимогу про надання додаткових документів, а саме: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією з врахуванням фактичного технічного стану транспортних засобів; 2) виписку із бухгалтерської документації продавця щодо формування відпускної ціни товарів; 3) заявки на перевезення товарів відповідно до умов Договору№2 про надання послуг з міжнародного перевезення вантажу від 07.06.2022 та Договору №3 про надання послуг з міжнародного перевезення вантажу від 17.06.2022; 4) комерційний рахунок від 17.06.2022 № FC1923302, відомості про який наявні у митній декларації країни відправлення від 21.06.2022 322FR443001107516A3 та від 22.06.2022 №22FR443001108636A3; 5) транспортні документи, що містять відомості про місце відвантаження товарів відповідно до географічного місця заявлених комерційних умов поставки та за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На виконання даної вимоги декларантом: листом №1 від 11.07.2022 було повідомлено митницю про відсутність копій свідоцтв про першу реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортів) чи інформації від офіційного дилера щодо дати першої реєстрації транспортних засобів або про те, що вони ніколи не були зареєстровані; листом №2 від 14.07.2022 були додатково надані: фактура від 17.06.2022 FC 1923302 (є посилання в Т1), заявка на перевезення від 19.06.2022 №2, заявка на перевезення від 20.06.2022 №3, виписка від 27.06.2022 іноземного банку Coop Pank AS (Естонія) про отримання 10500 євро за транспортні послуги, виписка від 01.06.2022 іноземного банку Coop Pank AS (Естонія) про отримання 2000 євро за товар, виписка від 10.06.2022 іноземного банку Coop Pank AS (Естонія) про отримання 198000 євро за товар, відповідь французької митниці від 13.07.2022, повідомлення продавця від 12.07.2022 №12, коригуючий інвойс на транспортні послуги від 17.06.2022 №20/3/9/Т1, коригуючий інвойс на транспортні послуги від 17.06.2022 №20/1/8/Т1. Повідомлено, що перелік документів наданих до ВМД від 11.07.2022 №UA204020/2022/227538 є вичерпним. Інші документи не надавались у зв`язку із їх відсутністю або долученням до базового комплекту документів.

Надані додатково декларантом документи не були взяті відповідачем до уваги, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та 14.07.2022 року було прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA204000/2022/000117/2 і Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204000/2022/000135.

Підставою для прийняття Рішення зазначено не надання декларантом усіх додаткових документів, витребуваних митницею та наявність неточностей у поданих, в тому числі на вимогу митниці, до митного оформлення документах.

Статтею 55 МК України визначено, що у разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів, декларант або уповноважена ним особа має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Відповідно до приписів даної статті товар випущено у вільний обіг.

Суд враховує, що згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів може письмово витребувати у декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи.

Дослідивши матеріали справи суд критично ставиться до тверджень відповідача про виявлені у поданих декларантом документах неточності. Зокрема покликання на невідповідність наданих митних декларацій країни експорту типу Т1 №322FR443001107516A3 та від 22.06.2022 №22FR443001108636A3 вимогам митного законодавства в частині підтвердження рівня митної вартості та відсутності додаткової експортної митної декларації з Естонії до України та розбіжностей у транспортних витратах виходячи із сумарного підрахунку інвойсів. При цьому митна декларація №204020/2022/226921 від 30.06.2022 року, на яку покликається у відзиві відповідач, була оформлена Рівненькою митницею без заперечень відповідно до наявних відміток. Судом встановлено, що графа 44 (Документи) дійсно містить реквізити аналогічної спірній поставці експортної митної декларації типу Т1 №22FR443001067538A0 від 09.06.2022 Суд бере до уваги, що відповідно до наявної судової практики, тип декларацій форми Т1 є найчастіше уживаним для імпорту товарів до України та визнається митними органами України при митному оформленні імпортованих товарів. При огляді документів встановлено, що графа 44 МД №204020/2022/226921 містить реквізити спільного зі спірною поставкою зовнішньо економічного договору/контракту №20.05.22 від 20.05.2022 року та інвойсу №20/1/7Т (щодо ненадання якого до даної поставки висловлені застереження). У графі 43 «Код МВВ» даної декларації проставлено «6», тобто резервний метод, а не метод визначення митної вартості за ціною договору.

Щодо декларування імпортованих автомобілів за МД №204020/2022/226921 від 30.06.2022 року за ціною вищою, аніж у спірній поставці, то відповідно графи 42 «Ціна товару» вартість імпортованих автомобілів за МД №204020/2022/226921 від 30.06.2022 року є такою саме, а саме 25000 євро за одиницю. Дана вартість підтверджена і платіжним дорученням №2 від 03.06.2022 року. Враховуючи зміни у чинному законодавстві України, зокрема Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період воєнного стану" від 24.03.2022 №2142-ІХ (яким передбачалось звільнення від оподаткування податком на додану вартість та акцизним податком за ввезення легкових автомобілів) та Законом України від 21.06.2022 №2325-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування», яким такі пільги були скасовані, суд вважає логічною можливість оформлення попередньої імпортованої поставки за ціною згідно консультацій з митним органом (при зазначенні в графі 42 декларації дійсної вартості товару згідно Контракту та платіжного доручення), та відмову від оформлення за завищеною вартістю після скасування відповідних пільг, враховуючи наявність всіх підтверджуючих дійсну вартість автомобілів документів.

Таким чином суд погоджується з аргументацією позивача, що відповідачем за аналогічними комплектами документів до МД №204020/2022/226921 від 30.06.2022 та до МД №UA204020/2022/227538 від 11.07.2022 були прийняті протилежні рішення. У першому випадку а ні тип експортної митної декларації, а ні інші зазначені у графі 44 документи, не викликали жодних застережень, оскільки митна вартість була вказана декларантом відповідно до консультацій з митним органом. Ті ж самі документи, подані для підтвердження митної вартості при її декларуванні за ціною угоди, були визнані митницею неналежними, тому Суд погоджується із висновком, що єдиною дійсною причиною для коригування була необхідність збільшити митну вартість для підняття бази оподаткування.

Суд також дійшов висновку, що позивачем при цьому надано всі документи, що дають можливість чітко прослідкувати алгоритм формування митної вартості імпортованих автомобілів, здійснення платежів за їх оплату через державний банк України із проходженням фінансового моніторингу дійсності транзакції, у той час як посадовою особою митниці не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Митний орган покликався лише на наявність неточностей, які були спростовані наданими декларантом документами та матеріалами справи.

При цьому, відповідно до приписів статті 74 КАС України, адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас, відповідачем не долучено до відзиву на позов та не долучено до справи копій митних декларацій, які стали підставою для коригування митної вартості, що унеможливлює прийняття таких декларацій судом в якості доказу правомірності дій митного органу.

У своїй сукупності, за досліджених обставин, суд ставиться критично до об`єктивності та правомірності коригування ціни митним органом за спірною поставкою.

Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій статті 53 МК України.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однозначно трактує цю норму і Вищий адміністративний суд України, яким зазначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання додаткових підтверджень лише у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Це пов`язано з тим, що такі вади не дозволяють органу доходів і зборів здійснити визначений законом мінімум митних формальностей.

Якщо ж декларантом надані всі документи, необхідні для визначення вартості товару за першим методом, а також, якщо зауваження митного органу (щодо наявності розбіжностей, неточностей у документах) не стосуються числових значень вартості товару, то вимога про надання додаткових документів, відмова у прийнятті декларації, застосування іншого методу визначення митної вартості є безпідставними. До подібних висновків прийшов ВАСУ у своїх постановах від 20.06.2017 року по справі №814/2068/15, від 12.07.2017 року - по справі №815/6984/15, від 05.04.2017 року - по справі №804/1642/15.

Крім того, у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 р. за №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року») вказано, що факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.

Суд вважає, що для митного оформлення митної декларації від 22.03.2021 року №UA204020/2022/227538 декларантом були надані всі документи, які дозволяли точно і однозначно встановити вартість, яка була сплачена за товар, що імпортується.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані стороною позивача та відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про неможливість визнання заявленої митної вартості товарів за митною декларацією №UA204060/2021/002388 від 11.07.2022 та коригування митної вартості за шостим (резервним) методом є безпідставним та протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на суб`єкті владних повноважень. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим витребувати митниця має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Отже враховуючи вищенаведене та проводячи системний аналіз правових норм, суд прийшов до висновку щодо відповідності вимог Позивача чинному законодавству України.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів законності дій посадових осіб митниці при винесенні оскаржуваних Рішення про коригування митної вартості та Картки відмови, у той час як Позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх доводів та вимог. Відповідно, позов слід задоволити повністю.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов МПП «ВІК-ЕКСПО» задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про визначення митної вартості №UA204000/2022/000117/2 від 14.07.2022

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК-ЕКСПО"за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці 5620,88 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК-ЕКСПО" (вул. Кобзарська, 85,м.Рівне,33003, ЄДРПОУ/РНОКПП 13970970)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, 104,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Д.Є. Махаринець