Рішення

від 21.11.2022 по справі 640/21843/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2022 року м. Київ № 640/21843/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК»

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від

12 квітня 2021 року №0268910902,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Експерт-МК») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) з наступними позовними вимогами: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2021 року №0268910902, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 50000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії контролюючого органу по здійсненню перевірки господарських операцій за минулий період під час проведення фактичної перевірки є неправомірними, оскільки мають перевірятися у порядку документальної перевірки; наголошено на відсутності положень у Податковому кодексі України щодо повторної перевірки платника податків за той же період, з тих самих питань, незалежно від виду перевірки, якщо повноваження на проведення повторної перевірки прямо не передбачені Податковим кодексом України; зазначено, що під час проведення перевірки факт експлуатації резервуару для пального встановлено не було, що свідчить про відсутність підстав для застосування до нього штрафних санкцій, а висновки про встановлення під час проведення перевірки залишків пального у кількості 0,806 л не відповідають дійсності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ГУ ДПС у м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами, підтримавши висновки акта перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12 квітня 2021 року №0268910902 за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України з урахуванням з урахуванням розглянутих заперечень, залишених без задоволення, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України до ТОВ «Експерт-МК» застосовано штрафні санкції у розмірі 50000,00 грн за не обладнання витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками таких товарів (продукції) у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі за період 2020, 2021 роки, з урахуванням того, що порушення вчинене повторно протягом року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками проведеної фактичної перевірки, результати якої оформлені актом від 01 березня 2021 року №16248/Ж5/26-15-09-02/38983074 (далі по тексту - акт перевірки). Перевіркою встановлено відсутність рівномірів-лічильників на акцизному складі з уніфікованим номером 1010006, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Охтирська, буд. 8, корп. 3, чим порушено підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Листом ГУ ДПС у м. Києві від 05 квітня 2021 року №5950/І/26-15-09-02-16 про результати розгляду заперечення до акту перевірки, висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Рішенням ДПС України від 19 липня 2021 року №16491/6/99-00-06-03-01-06 за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2021 року №0268910902, зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення фактичних перевірок врегульований положеннями статтею 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Пунктом 80.4 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до підпункту 20.1.11 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції (пункт 80.8 статті 80 Податкового кодексу України).

Підпункт 14.1.264 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачає, що хронометраж - процес спостереження за веденням господарської діяльності платника податків, який здійснюється під час проведення фактичних перевірок та застосовується контролюючими органами з метою встановлення реальних показників щодо діяльності платника податків, яка здійснюється на відповідному місці її провадження.

Податковий орган згідно з підпунктом 20.1.9 пункту 20.1.9 статті 20 Податкового кодексу України має право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Тобто, змістом (особливістю) фактичної перевірки є, на відміну від документальної перевірки, оцінка фактичного стану речей (товарів, працівників, коштів тощо). При цьому перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону оцінюєтеся на поточний момент (фактичний момент перевірки). Саме тому законодавством передбачено право перевіряючим прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка підприємця.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави вважати, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це узгоджується із правом податківців прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб`єкта господарювання.

Отримання інформації з власних програм контролюючого органу не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 805/4067/17-а.

Судом встановлено, що співробітниками відповідача досліджено питання обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками і рівнемірами-лічильниками, наявності / відсутності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі за період 2020 та 2021 роки.

Тобто, перевірка питань о обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками і рівнемірами-лічильниками за період, який передує тому, в якому фактично проводилась перевірка, свідчить про вихід співробітниками відповідача за межі предмету фактичної перевірки та використання для висновків акта перевірки документів та інформації з системи ЄРАН, які за приписами пунктів 85.1, 85.2, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України, не підлягають дослідженню в межах фактичних перевірок.

Вказане свідчить про те, що перевірка за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії, не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у м. Києві при проведенні фактичної перевірки вийшло за межі своїх повноважень, а тому на думку суду, така перевірка є незаконною і, як наслідок, ця перевірка відсутня як юридичний факт, а прийняте за її результатами оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 12 квітня 2021 року №0268910902 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зафіксованого в акті перевірки порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, суд зазначає, що відповідно до зазначених положень акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України відповідальність у вигляді застосування штрафу передбачена за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, зокрема і за повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, передбачена положеннями пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України.

Як вже зазначалося судом, відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

З наведених положень законодавства вбачається, що законодавець відокремлює розташовані на акцизних складах резервуари від акцизних складів, що, в свою чергу, свідчить про те, що поняття «акцизний склад» та «розташовані на акцизних складах резервуари» не є тотожними, а введення в експлуатацію акцизного складу позивачем не свідчить про введення в експлуатацію розташованих на акцизних складах резервуарів, зокрема і перевіряємого резервуару.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідач, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних доказів, якими б підтверджувалося введення в експлуатацію резервуару, розташованого на перевіряємому акцизному складі позивача №1010006 за адресою м. Київ, вул. Охтирська, буд. 8, корп. 30.

З урахуванням викладеного, оскільки положеннями пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу саме за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доводів та доказів, якими б підтверджувалося введення в експлуатацію саме резервуару, розташованого на перевіряємому акцизному складі позивача №1010006 за адресою м. Київ, вул. Охтирська, буд. 8, корп. 30, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення позвача до відповідальності у вигляді застосування штрафу.

Додатково суд зазначає, що з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що на позивача накладено штраф відповідно до пункту 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що пунктом 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України визначено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Водночас відповідальність за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, зокрема і за повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, передбачена положеннями пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України.

Тобто, відповідачем невірно зазначено положення податкового законодавства щодо накладення штрафу на позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2021 року №0268910902.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 12 квітня 2021 року №0268910902.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, оф. 3.13, код ЄДРПОУ 38983074) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Аверкова