Постанова

від 22.11.2022 по справі 500/2321/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 500/2321/22 пров. № А/857/12104/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Патіо» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року (головуючий суддя Мірінович У.А., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Патіо» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

приватне підприємство «Патіо» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправним рішення щодо відмови в проведенні заходу державного нагляду (контролю) - позапланової перевірки стану дотримання вимог законодавства з питань пожежної безпеки будівництва (розміщення) металевої споруди за адресою: м. Тернопіль, вул. О. Кульчицької, 2А; зобов`язати відповідача провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) - позапланову перевірку стану дотримання вимог законодавства з питань пожежної безпеки будівництва (розміщення) металевої споруди за адресою: м. Тернопіль, вул. О. Кульчицької, 2А, яке здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Атмосфера-Скай».

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство «Патіо» оскаржило його в апеляційному порядку та просить скасувати таке і постановити нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що 31 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/8046/18, адміністративне провадження №К/9901/22479/19, досліджуючи принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи в адміністративному процесі вказав, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

03 жовтня 2019 року в рамках справи № 826/15560/15, адміністративне провадження № К/9901/12070/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Аналогічна правова позиція висловлена 09 грудня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/22842/15, касаційне провадження №К/9901/14014/18.

У належному апелянту приміщенні розміщений заклад громадського харчування кафе «Львівська майстерня шоколаду», в якому постійно протягом дня перебуває значна кількість відвідувачів, за безпеку яких адміністрація підприємства несе відповідальність і зобов`язана вживати заходів для їх безпечного перебування в кафе, оскільки відповідно до статті 6 Кодексу цивільного захисту України, суб`єкти господарювання є одними з тих суб`єктів на яких покладається обов`язок забезпечення цивільного захисту громадян.

У випадку недостатності в суду інформації про факти порушення прав позивача у даній ситуації, місцевий суд мав всі процесуальні можливості звернути на це увагу позивача, запропонувати пояснити вказані обставини та надати на їх підтвердження докази, та у разі необхідності витребувати їх в порядку статті 80 КАС України, з власної ініціативи змінити порядок розгляду справи, призначити судовий розгляд та повідомити про дату та час учасників справи, викликати їх в судове засідання з метою заслуховування їх усних пояснень, чого ним зроблено не було.

До вирішення даної справи місцевий суд підійшов формально та поверхнево, що порушило право на доступ до правосуддя та ефективний захист прав та інтересів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Питання законності відмови в проведенні суб`єктом владних повноважень (відповідачем) заходу державного нагляду (контролю) - позапланової перевірки стану дотримання вимог законодавства з питань пожежної безпеки будівництва (розміщення) металевої споруди за адресою: м. Тернопіль, вул. О. Кульчицької, 2А, що було предметом судового оскарження, судом першої інстанції не аналізувалось та правової оцінки йому не надавалось, що дає підстави стверджувати, що місцевий суд не виконав свою функцію здійснення правосуддя та вирішення адміністративного спору.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2022 три юридичні особи, а саме: ПП «Патіо», ТзОВ «Тернопіль вечірній» та ТзОВ «РОК КАФЕ», звернулись до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області із колективним зверненням, у якому зазначено, що в центральній частині міста Тернополя, товариством «Атмосфера Скай», розпочато будівництво 2-ох поверхової споруди МАФу орієнтовною площею 200 кв.м. (з металоконструкцій), яке має місце між громадською будівлею по вул. О. Кульчицької, 2А та будівлею Український дім «Перемога» на бульварі Т. Шевченка, 27, останній внесений до реєстру пам`яток архітектури (ох. № 2032-М).

Заявники у колективному зверненні зазначили, що внаслідок вищезгаданого будівництва створюється перешкода для проїзду пожежних машин, унеможливиться доступ рятувальників з автодрабин у будь-яке приміщення суміжних будівель, при цьому створюються всі умови для швидкого розповсюдження вогню, що в разі виникнення пожежі може створити загрозу життю і здоров`ю людей.

Тому, на переконання заявників, існує необхідність в проведенні у межах наданих ДСНС повноважень, відповідного інспектування (перевірки, обстеження, ін.) щодо відповідності нормативним актам: проїздів для пожежних автомобілів (п.15.3. ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій); протипожежних відстаней між будівлями (п.15.2. ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій); інше.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, розглянувши колективне звернення щодо дотримання протипожежних відстаней та забезпечення проїзду для пожежних автомобілів під час будівництва металевої споруди по вул. Кульчицької, 2-А в м. Тернопіль, листом від 31.05.2022 № 64 003-1625/64 18/2 «Про розгляд колективного звернення» повідомило заявників, що Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових перевірок державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи наведене відповідач вказав, що підстав для прийняття рішення щодо проведення позапланової перевірки стану дотримання вимог законодавства з питань пожежної безпеки будівництва металевої споруди за адресою: м. Тернопіль, вул. Кульчицької, 2-А не вбачається.

Також, відповідач у вказаному листі додатково зазначив, що згідно із статтею 55 Кодексу цивільного захисту України обов`язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації. Відповідно до Закону України від 17.02.2011 № 3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності», - органи державного нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки не проводять експертизу проектної документації щодо дотримання вимог пожежної безпеки об`єктів, не видають дозвільні документи на початок будівництва та не приймають участі у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до статті 47 Кодексу цивільного захисту України, державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Стаття 64 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Відповідно до статті 66 цього Кодексу, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Підставою для здійснення позапланових заходів, відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності» може бути, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина перша статті 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Вказана правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, що позивач юридична особа ПП «Патіо», - не є учасником правовідносин щодо виконання товариством «Атмосфера-Скай» під час будівництва металевої споруди, вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Суд наголошує, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а, від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, від 28 січня 2021 року у справі № 826/8174/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 640/5633/20 та від 11 листопада 2021 року у справі № 640/13941/20.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Патіо» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року по справі № 500/2321/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін