Постанова

від 03.11.2022 по справі 372/3158/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження № 22-ц/824/778/2022

справа № 372/3158/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

Поліщук Н.В.

За участі секретаря Моторіній В.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2021 року, постановлене суддею Проць Т.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Київської області про зняття арешту з майна,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача Прокуратури Київської області про зняття арешту з майна, у якому просила зняти арешт із земельної ділянки №3223151000:01:06:0002 та скасувати запис у ЄРДР, реєстраційний номер обтяження 40441576.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Української міської ради 66 сесії VII скликання від 12.19.2019 року їй передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером № 3223151000:01:006:0002, площею 0,1 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому позивачка звернулась до державного реєстратора із заявою про оформлення права власності, однак 08.02.2021 року позивачка отримала Витяг з із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та дізналась про накладення арешту на земельну ділянку. Постановою слідчого в ОВС прокуратури Київської області від 13.10.2011 року про визнання земельних ділянок речовими доказами було накладено арешт на земельну ділянку, яка знаходиться у м. Українка Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151000:01:006:0002 та належить на праві власності ОСОБА_3 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02.12.2014 року скасовано рішення Української міської ради Обухівського району Київської області віл 10.06.2010 року про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0002. Оскільки через технічну помилку у кадастрову номері судовим рішенням державний акт не було скасовано, а земельна ділянка була продана ОСОБА_4 . В подальшому постановою апеляційного суду Київської області від 01.08.2018 року залишено без змін рішення Обухівського районного суду Київської області від 13.03.2018 року, яким позов прокурора Київської області задоволено повністю та витребувано на користь держави в особі Української міської ради Обухівського району Київської області з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована у м. Українка, Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151000:01:006:0002. Тобто, законним власником спірної земельної ділянки стала Українська міська рада Обухівського району Київської області, яка в подальшому передала спірну земельну ділянку у приватну власність позивачу. В зв`язку з наведеним вище, через неможливість захистити свої права іншим шляхом, так як вона не є учасником кримінальної справи, позивач звернулась до суду.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2021 року в задоволені позовну ОСОБА_2 до Прокуратури Київської області про зняття арешту з майна відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, та зробив висновок, викладений у рішенні, що не відповідає обставинам справи, з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема зазначала, що позивач не була учасником кримінальної справи №47-1418, порушеної 22.07.2011 року прокуратурою Київської області стосовно службових осіб відділу Держкомзему у м. Українка, які погоджували проекти землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок, в тому числі першому набувачеві - ОСОБА_3 , також вона не мала можливості надати докази про закриття вказаної кримінальної справи, по-третє, є докази, а саме судові рішення, які подані позивачем до суду, які свідчать про те, що за період з часу накладення арешту в рамках кримінальної справи тобто з жовтня 2011 по грудень 2019 року змінилося декілька власників земельної ділянки.

Вказане свідчить про те, що необхідності в обтяженні у вигляді арешту земельної ділянки немає, оскільки питання про її повернення у комунальну власність було вирішено в судовому порядку ще в 2018 році, це свідчить, що арешт відповідачем було завчасно не знято помилково.

Позивач в судове засідання не з`явилася неодноразово, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, причину неявки суду не повідомила.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача, що не з`явились, яка належно повідомлена про час та місце розгляду справи.

Представник прокуратури просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позову сул першої інстанції виходив з недоведеності позивачем підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до постанови слідчого в ОВС прокуратури Київської області про визнання земельних ділянок речовими доказами від 13.10.2011 року накладено арешт на земельну ділянку, яка знаходиться у м. Українка Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151000:01:006:0002 та належить на праві власності ОСОБА_3 .

Чинним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02.12.2014 року позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держземагенства у Київській області, задоволено частково. Скасовано рішення Української міської ради Обухівського району, Київської області від 10.06.10 р. про надання дозволів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 із земель запасу площами по 0.1га., 0.3га., 0,6га., 0,6га., 0,6га., 0,6га, 0,1га., 0,1 га., 0,2 га. Скасовано рішення Української міської ради від 12.08.10 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 9 громадянам для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки видані: ОСОБА_3 серії ЯЛ №427274 від 08.10.10р. на земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 3223151000:01:006:0002; , ОСОБА_5 серії ЯЛ №427273 від 18.10.10р. на земельну ділянку площею 0,3000 га., кадастровий номер 3223151000:01:006:0001; ОСОБА_6 серії ЯЛ №427275 від 11.10.10р. на земельну ділянку площею 0,6000 га., кадастровий номер 3223151000 01 005 0012; ОСОБА_7 серії ЯЛ № 427276 від 11.10.10р. на земельну ділянку площею 0,6000 га., кадастровий номер 3223151000:01:005:0011; ОСОБА_8 серії ЯЛ №427277 від 08.10.10р. на земельну ділянку площею 0,6000 га., з кадастровим номером 3223151000 01 005 0010; ОСОБА_9 серії ЯЛ №427278 від 08.10.2010 року на земельну ділянку площею 0,6000 га., кадастровий номер 3223151000:01:005:0009; ОСОБА_10 серії ЯЛ №427279 від 08.10.10р. на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0008; ОСОБА_11 серії ЯЛ № 427280 від 23.11.10р. на земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 3223151000:01:005:0008; ОСОБА_12 серії ЯЛ №427281 від 11.10.10 р. на земельну ділянку площею 0,1825 га., кадастровий номер 3223151000:01:005:0006 та скасувати їх державну реєстрацію.

Постановою апеляційного суду Київської області від 01.08.2018 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 13.03.2018 року, яким позов прокурора Київської області в інтересах держави в особі Української міської ради Обухівського району Київської області задоволено повністю та витребувано на користь держави в особі Української міської ради Обухівського району Київської області з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована в місті Українка Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151000:01:006:0002, залишено без змін .

Рішенням Української міської ради 66 сесії VII скликання від 12.19.2019 року «про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 », передано ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:006:0002 площею 0,1 га цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №243395050 від 08.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватній власності належить земельна ділянка площею 0,1 га кадастровий номер 3223151000:01:006:0002 для ведення особистого селянського господарства.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №259442541 від 02.06.2021 року вбачається що 13.10.2011 року постановою прокуратури Київської області накладено арешт на нерухоме майно, земельну ділянку розміром 0,1000 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , державний акт ЯЛ №427274, суб`єкт обтяження ОСОБА_3 .

Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19 (провадження №14-516цс19): 21.1. Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі N 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 рішенням Української міської ради 66 сесії VII скликання від 12.19.2019 року «про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 », виділено земельну ділянку під час перебування цієї самої ділянки під арештом.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Відповідну правову позицію сформульовано Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року № 6-26цс13 та постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18) від 15 травня 2019 року.

Разом із тим, судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0002 належить до земель водного фонду, які згідно ст.. 83 Земельного кодексу України не можуть передаватися у приватну власність.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року позовні вимоги керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади м.Українка Люухівського району Київської області до Української міської ради Київської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, задоволено. Припинено право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3223151000:01:006:0002.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову про скасування арешту , оскільки спірна земельна ділянка не належить позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2022 року.

Суддя - доповідач:

Судді: