Ухвала

від 08.11.2022 по справі 759/11620/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

представників власника майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у м.Києві, матеріали за апеляційною скаргою директора ТОВ «АЖУР-Д» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - начальника відділуКиївської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт наземельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:05:003:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 163786432212), площею 8.9201 га, яка має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташована за адресою: Київська обл., Броварський р., с/рада Рожнівська, на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , з метою збереження речового доказу з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що, у разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, існують ризики пошкодження, псування, знищення, використання, передачі, відчуження цього майна.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, директор ТОВ «АЖУР-Д» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді, якою накладено арешт на земельну ділянку площею 8.9201 га, яка має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташована за адресою: Київська обл., Броварський р., с/рада Рожнівська, на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , скасувати.

Як вкзує апелянт, ТОВ «АЖУР - Д» є користувачем вказаної земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2019 року, який посвідчений ОСОБА_10 , приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 903, і накладення арешту на зазначену земельну ділянку порушує майнові інтереси та права ТОВ «АЖУР - Д».

На його думку, висновок слідчого судді про те, що внаслідок не проведення державної реєстрації договору оренди від 26 червня 2019 року ТОВ «АЖУР - Д» використовує земельну ділянку без належних підстав є незаконним. При цьому, вказує, що повторна реєстрація речового права користування (оренди) земельної ділянки не передбачена чинним законодавством України.

Посилається на те, що в 2017 році право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_9 на підставі договору міни, що також відображено в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав.

Таким чином, як вбачається з вище викладеного, в силу норми ст. 9 Закону України «Про оренду землі», до ОСОБА_9 , як нового власника земельної ділянки, перейшли права орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 23 вересня 2013 року, а відтак договір оренди від 23 версня 2013 року є дійсним, а речове право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується відповідним належними документами та доказами.

Відтак вбачається, що ТОВ «АЖУР - Д» здійснює свою діяльність та користується земельною ділянкою на законних підставах та з зареєстрованим речовим правом в Державному реєстрі речових прав.

Апелянт просить врахувати, що ТОВ «АЖУР - Д» здійснює свою діяльність на підставі спеціального дозволу на користування надрами, який отриманий підприємством з дотриманням норм чинного законодавства України. Тобто ТОВ «АЖУР - Д» отримано всі необхідні документи дозвільного характеру для здійснення своєї господарської діяльності на вказаній земельній ділянці.

Автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що прокурор, звертаючись до суду з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку, зазначав про те, що межі контуру видобутку піску виходять за межі контуру відповідно до координат, визначених спеціальним дозволом на користування надрами №4953 від 27 березня 2009 року. Однак, координати, вказані в спеціальному дозволі № 4953 від 27 березня 2009 року, не виходять за межі виданого ТОВ «АЖУР - Д» гірничого відводу, а відтак постає питання законності накладення арешту на земельну ділянку право користування якою здійснюється товариством на законних підставах.

Крім того, директор товариства просить врахувати, що така підстава для накладення арешту, як проведення експертизи для встановлення шкоди довкіллю та підтвердження розміру завданих збитків, в п. 2 ст. 170 КПК України відсутня.

Як зазначає апелянт, у органу досудового розслідування є всі можливості проводити комплексну судову експертизу без накладення арешту на земельну ділянку, а арешт є неспівмірною мірою з врахуванням обставин справи, оскільки ТОВ «АЖУР - Д» має всі необхідні документи дозвільного характеру на здійснення господарської діяльності та на законних підставах користується земельною ділянкою з зареєстрованим правом користування (оренди) в державному реєстрі речових прав. Оскаржуваною ухвалою фактично зупинено діяльність товариства та завдаються збитки підприємству та державному бюджету. Крім того ТОВ «АЖУР - Д» є бюджетоутворюючим для місцевого бюджету та є активним учасником в обороні держави та місцевої громади від російської агресії з моменту такої агресії, що підтверджується відповідними подяками, листами від відповідних органів, установ, військових частин.

Таким чином, директор товариства зазначає, що ТОВ «АЖУР - Д» має в наявності всі дозвільні документи на видобування корисних копалин (піску), однак прокурором та органами слідства не надано їх в повному обсязі під час розгляду клопотання про арешт, а слідчим суддею, відповідно, не застосовано норм чинного законодавства, які регулюють діяльність з видобутку корисних копалин (піску), що призвело до ухвалення незаконного рішення щодо арешту земельної ділянки. Більше того, ТОВ «АЖУР - Д» вважає, що вжиті слідчим суддею заходи забезпечення є передчасними, оскільки відсутній експертний висновок, який би чітко встановив або спростував сам факт наявності кримінального правопорушення, який не підтверджується допустими та належними доказами.

Заслухавши доповідь судді, доводи представників власника майна, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити беззмін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, СУГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021110000000721 від 10 листопада 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Київською обласною прокуратурою.

Як встановлено органами досудового розслідування, ТОВ «АЖУР-Д» використовує земельні ділянку з кадастровим номером 3221287201:05:003:0004 без належних на те правових підстав.

Постановою старшого слідчого ОСОБА_11 від 05 вересня 2022 року земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:05:003:0004 визначено речовим доказом у кримінальному провадженні.

13 вересня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні - начальник відділуКиївської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Святошинського районного сууд м. Києва з клопотання про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:05:003:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 163786432212), площею 8.9201 га, яка має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташована за адресою: Київська обл., Броварський р., с/рада Рожнівська, на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , з метою збереження речового доказу, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаною земельною ділянкою.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року зазначене клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на вказане майно, із відповідними заборонами.

Задовольняючи клопотання щодо накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення,слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132 КПК України,повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вказане нерухоме майно, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 3221287201:05:003:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 163786432212), площею 8.9201 га, яка має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташована за адресою: Київська обл., Броварський р., с/рада Рожнівська, зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ч. 2 ст. 364 КК України з наданих матеріалів не вбачається.

Як вважає колегія судді, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказане нерухоме майно, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 3221287201:05:003:0004, відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, з огляду на предмет доказування за ч.2 ст.364 КК України, відомості щодо якої внесено до ЄРДР10.11.2021 року.

Посилання прокурора на те, що в ході розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364КК України, виявлено ознаки іншого злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, відомості щодо якого внесені до ЄРДР 07.11.2022 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на час звернення прокурора з клопотанням про арешт майна та на час розгляду його слідчим суддею, таке кримінальне провадження не розслідувалось.

Слід також звернути увагу, що майно у встановленому порядку хоча і визнане органом досудового розслідування речовим доказом у кримінальному провадженні, однак така постанова на думку колегії судді є формальною, у зв`язку з чим в даному випадку не може ставитися питання про накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, як це дозволяє ч. 10 ст. 170 КПК України.

Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні, на час розгляду клопотання слідчим суддею, були відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, слідчий, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів також не вбачає.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, а також про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.98, 170-173,307,309, 376,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «АЖУР-Д» ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - начальника відділуКиївської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт наземельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:05:003:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 163786432212), площею 8.9201 га, яка має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташована за адресою: Київська обл., Броварський р., с/рада Рожнівська, на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , з метою збереження речового доказу, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаною земельною ділянкою скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - начальника відділуКиївської обласної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту наземельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:05:003:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 163786432212), площею 8.9201 га, яка має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташована за адресою: Київська обл., Броварський р., с/рада Рожнівська, на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , з метою збереження речового доказу, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаною земельною ділянкою відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/4026/2022

Єдиний унікальний номер справи 759/11620/22

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_12 .

Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1