Постанова

від 10.11.2022 по справі 752/12782/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/12782/21 Головуючий у І інстанції Машкевич К.В.

Провадження №22-ц/824/8667/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Центральної філії до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Публічне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", в особі відокремленого структурного підрозділу Центральної філії (далі ПрАТ "УПСК") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, в порядку статі 1194 ЦК України, який обґрунтовувало тим, що 14 травня 2019 року між ОСОБА_3 та ПрАТ "УПСК" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, за яким було застраховано майнові права пов`язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом належним страхувальнику, а саме Land Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 від страхових ризиків.

30 березня 2020 року о 20 годині 20 хвилин по проспекту Науки, 54Б в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля VolkswagenPolo, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля LandRange Rover, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Land Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_3 .

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року винним у скоєнні ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 .

Внаслідок вказаної ДТП власнику автомобіля LandRange Rover, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 був завданий матеріальний збиток розмір якого, згідно рахунку-фактури №СФ-0000045 від 06 березня 2020 року склав 93 896, 28 грн., який ПрАТ "УПСК", як страхувальник цього транспортного засобу за договором добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗ- 047/000/190000164 від 14 травня 2019 року, виплатило ОСОБА_3 в повному обсязі.

Згідно полісу № АМ/8920746 від 13.05.2019 року цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК Брокбізнес».

На підставі ст. 27 ЗУ «Про страхування», ст. 993, ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України за заявою позивача страхова компанія відповідача ПрАТ «СК Брокбізнес» виплатила відшкодування матеріального збитку позивачу в розмірі 38 936, 30 грн.

Посилаючись на те, що невідшкодованими залишаються 54 959, 98 грн., які відповідач добровільно відшкодувати відмовляється, позивач просив стягнути їх з останньої в примусовому порядку.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "УПСК" в особі Центральної філії різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 54 959, 98 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "УПСК" в особі Центральної філії судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове судове рішення про відмову ПрАТ "УПСК" в задоволені позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження вартості матеріального збитку, зокрема експертизи, проведеної Страховиком, яка б визначила обсяг робіт, які необхідно провести у зв`язку з вказаним ДТП та визначила розмір вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспорту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та/або автотоварознавчої експертизи, згідно якої можливо було встановити міру відповідальності страховика та відповідача, є обов`язковим при виплаті страхового відшкодування в повному обсязі. А висновок ТОВ «Автодоксіті» не є належним доказом для підтвердження розміру заподіяної шкоди.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вимога до відповідача була пред`явлена у межах відповідальності його страховика, що суперечить меті інституту цивільно - правової відповідальності. Тому вважає, що належним відповідачем по справі є ПрАТ «СК Брокбізнес», адже саме з ним як із страховиком позивач не зміг прийти до згоди щодо розміру страхового відшкодування. Звертає увагу на те, що згідно вказаного Полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 100 000 грн., що свідчить про те, що розмір завданої шкоди в даному випадку не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на момент виникнення делікатного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника , який завдав шкоди, а тому страховик який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування реалізує право вимоги шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Тому просив рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПрАТ "УПСК" в особі Центральної філії до ОСОБА_1 відхилити та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, а саме з того, що позивач надав докази про належне укладання договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗ- 047/000/190000164 від 14 травня 2019 року, в наслідок якого, згідно із правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту, та на підставі рахунку-фактури №СФ-0000045 від 06 березня 2020 року, позивачем було виплачено власнику транспортного засобу Land Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в повному обсязі. Страхова компанія відповідача ПрАТ «СК Брокбізнес» виплатила відшкодування матеріального збитку в розмірі 38 936, 30 грн.

У зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страхового відшкодування).

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який дотримався встановленого законом принципу оцінки доказів, відповідно до якого, на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи проаналізував і оцінив докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, ця оцінка спрямована на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі виконувати інші умови договору.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-праве відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35,36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2019 року між ОСОБА_3 та ПрАТ "УПСК" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗ- 047/000/190000164, предметом страхування за який виступають майнові інтереси ОСОБА_3 , пов`язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом LandRange Rover, реєстраційний номер НОМЕР_3 від страхових ризиків ДТП, ПДТО ІВП, «Викрадення».

30 березня 2020 року о 20 годині 20 хвилин по проспекту Науки, 54Б в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля VolkswagenPolo, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля LandRange Rover, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Land Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_3 .

Внаслідок ДТП ПрАТ "УПСК" виплатило власнику автомобіля Land Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_3 , страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно рахунку-фактури №СФ-0000045 від 06 березня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням № 10504 від 18 березня 2020 року.

Вина водія автомобіля Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 визнана постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року.

На момент вищезазначеного ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК Брокбізнес» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно полісу № АМ/8920746 від 13.05.2019, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих в сумі 100 000 грн.

Страхова компанія відповідача ПрАТ «СК Брокбізнес» виплатила відшкодування матеріального збитку (з урахуванням фізичного зносу замінних складових) позивачу в розмірі 38 936, 30 грн.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 676/518/17 (постанова від 22.01.2019), у разі настання страхової події (ДТП) страхова компанія компенсує матеріальний збиток, а різницю між збитком та вартістю відновлювального ремонту компенсує винна особа. Різниця між розміром матеріального збитку та розміром вартості відновлювального ремонту полягає у наступному. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24.11.2003 року №142/5/2092 розмір матеріального збитку це вартість ремонту із застосуванням зносу автомобіля, а відновлювальний ремонт - без нього. Фізичний знос фактично полягає у зменшенні вартості деталі у зв`язку з її експлуатацією. Тобто, вартість деталі, яка експлуатується 10 років та новою буде різною. У випадку, якщо автомобіль експлуатувався 10 років, то страхова компанія повинна компенсувати вартість ремонту, як за деталь, яка відпрацювала 10 років, а різницю між цим відшкодуванням та вартості нової деталі відшкодовує винна особа. Зазначений коефіцієнт зносу застосовується у випадку експлуатації автомобіля більше 5 років для автомобілів виробництва країн СНД та більше 7 років для інших легкових автомобілів. Якщо ж авто було в ДТП, то знос застосовується по відношенню до автомобілів, які були в експлуатації менший строк. Тому, різниця між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням покладається саме на винуватця ДТП.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 11.12.2019 року №522/15636/16-ц, від 22.01.2019 року справа №676/518/17, від 07.02.2019 року справа №645/3746/16-ц, від 02.10.2019 року справа №235/4338/16-ц та інших.

Відповідач заперечуючи проти вимог позивача стосовно суми матеріального збитку зазначила, що позивачем не надано висновок (звіт) вартості матеріальної шкоди.

Однак, суд не приймає вказані доводи відповідача, оскільки статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктами 9.3. та 8.2. Правил добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/, затверджених Укрстрахнаглядом 25.03.1997р., визначено, що розмір завданих збитків визначається страховиком за участю страхувальника на підставі документів: у яких визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин об`єкта страхування (самого об`єкта в цілому); документа, складеного компетентними органами про час, обставини і причини знищення, пошкодження або викрадення складових частин об`єкта страхування (самого об`єкта в цілому); документа про витрати на компенсацію скоєних збитків.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо невірного визначення судом розміру матеріальної шкоди та відсутності підстав до застосування ст. 1194 ЦК України слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру заподіяного матеріального збитку потерпілій особі, власнику автомобіля Land Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 позивачем надано рахунок-фактуру №СФ-0000045 від 06 березня 2020 року, Акт виконаних робіт № РН-0000101 та Акт огляду технічного стану колісного транспортного засобу, в яких визначено обсяг технічних пошкоджень та ремонтних дій, наданих власнику колісного транспортного засобу (а.с.19-20).

На підтвердження своїх доводів про невірність розміру заподіяної шкоди та на спростування розрахунків проведених позивачем, відповідач доказів того, що цей розмір є іншим (меншим) не надав.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом

Таким чином обов`язок доказування невідповідності розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування розміру заподіяних збитків покладається на відповідача, судом в свою чергу не встановлено, а відповідачем не доведено невідповідності суми виплаченого страхового відшкодування позивачем на користь потерпілої особи.

Крім того, відповідач клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи не подавала.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до правової позиції, висловленої Судовою палатою у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у справі № 6-2878цс15, за змістом статті 1194 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону України «Про страхування», можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують і не можуть бути підставою для скасування судового рішення .

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367,368,374, 375 ,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 10 листопада 2022 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана