КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2022 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 761/9762/21
номер провадження №22-ц/824/5558/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,учасники справи: представник позивача ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року /суддя Осаулов А.А./
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кладвуд», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
В березні 2021 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Кладвуд», ОСОБА_3 в якому просила стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 415 155,55 грн, моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 202 559,83 грн, кошти судового збору в розмірі 2024,74 грн, а всього 204 584,57 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. /а.с. 233-237/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково в частині відшкодування матеріальної шкоди, стягнувши 205 559,83 гривень, врахувавши сплату відповідачем ОСОБА_4 в добровільному порядку 13 000 гривень,відповідно останніх пояснень до апеляційної скарги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема, неправильно застосовані норми статті 1172 ЦК України про те, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Так, не враховані пояснення, надані слідчо-оперативній групі Шевченківського УП ГУНП в місті Києві, яка прибула на місце ДТП 15.11.2020 року, відповідача ОСОБА_5 , так і директора ТОВ «КЛАДВУД» ОСОБА_6 , які очевидно свідчать про те, що відповідач ОСОБА_7 був фактично допущений до роботи на посаді автомийника ТОВ «КЛАДВУД», що в силу статті 24 Кодексу законів про працю свідчить про укладення таким чином трудового договору. Також в поясненнях вказано що він здійснював керування транспортним засобом позивачки саме під час виконання посадових обов`язків автомийника ТОВ «КЛАДВУД» з метою перепаркувати автомобіль. Також судом першої інстанції не було враховано, що за результатами позапланової перевірки ТОВ «КЛАДВУД» щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів проведеної 31.03.2021 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві складено Акт №1158-1- від 31.03.2021 року, встановлено факт порушення ТОВ «КЛАДВУД» вимог абзацу 8 пункту 25 Постанови Кабінету Міністрів України №313 від 16.05.1994 року Про затвердження правил побутового обслуговування населення, який полягає у невідшкодуванні суб`єктом господарювання збитків, заподіяних замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов угоди, том 1 а.с. 87-94. За виявленим фактом порушення Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві складено протокол про вчинення директором ТОВ «КЛАДВУД» адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КУпАП, том 1 а.с. 181 і постановою Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві №46 від 13.05.202 року по справі про адміністративне правопорушення директора ТОВ «КЛАДВУД» ОСОБА_6 визнано винною, том 1 а.с. 176. Також ТОВ «КЛАДВУД» було зобов`язано усунути виявлені порушення та про виконання припису повідомити Головне управління Держпродспоживслужби у м. Києві до 30.04.2021 року. Вказаний припис в подальшому не був оскаржений ТОВ «КЛАДВУД» і не був виконаний. Таким чином, судом першої інстанції не досліджено і не оцінено перелічені докази, якими спростовується висновок в частині відмови у стягненні суми завданої шкоди з ТОВ «КЛАДВУД». Також наголошував, що висновок суду першої інстанції щодо розміру шкоди суперечить висновку спеціаліста - суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого позивачці в результаті ДТП становить 425 155,15 гривень. Щодо моральної шкоди, вказував, що в результаті зазначеної події дтп, приймаючи до уваги, що єдиний транспортний засіб позивачки було повністю виведено з ладу, позивачці була завдана значна моральна шкода внаслідок протиправних дій відповідачів, її розмір позивачка оцінила в сумі 100 000,00 гривень, яка також підлягає відшкодуванню відповідачами солідарно.
Відповідачі про розгляд справи повідомлені належним чином, з відзивами на апеляційну скаргу не звертались.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з частковим задоволенням позовних вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що власником автомобіля марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .
15.11.2020 року о 00 год. 28 хв., в місті Києві по вул. Кудрявський узвіз, 3-Б, автомийка ТОВ «Кладвуд», водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «БМВ» державний номерний знак НОМЕР_1 , був неуважний, не врахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд на перешкоду, а саме стіну на виїзді з автомийки, в результаті наїзду на перешкоду автомобіль зазнав механічних ушкоджень, чим ОСОБА_4 порушив п. 2.3 б ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.12.2020 р. у справі №761/38196/20 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 гривень 00 копійок. /а.с. 8-9/
Внаслідок вказаного ДТП автомобіль марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.
Згідно звіту №84/48.11.20 про оцінку вартості матеріального збитку від 20.11.2020 р. щодо автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , ринкова вартість КТЗ до пошкодження 425155,55 грн, вартість відновлювального ремонту КТЗ 451 508,80 грн, ринкова вартість КТЗ після пошкодження 209 595,72 грн, вартість матеріального збитку - 425 155,55 грн. Крім цього, вказаним висновком також встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ складає 215 559,83 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався нормами ст.22 ЦК України про те, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)
Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала
Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зношеності не перевищує ринкову вартість автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , до ДТП, беручи до уваги вартість автомобіля після пошкодження, те, що автомобіль після ДТП залишився в позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 215 559,83 грн, а з урахуванням часткової сплати збитку на суму 13 000,00 грн, що не заперечується позивачем, обґрунтованими є вимоги позивача про відшкодування шкоди на суму 202 559,83 грн.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 23, 1167 ЦК України якими визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачем на виконання вказаних вимог законодавства не було надано належних доказів того, що їй було заподіяну моральну шкоду, яку ОСОБА_1 оцінила у розмірі 100000,00 грн., що унеможливлює задоволення позову у цій частині. Суд також враховано, що саме дії ОСОБА_1 перебувають в причинно-наслідкому зв`язку з ДТП, оскільки ОСОБА_1 з власної ініціативи залишила ключі від належного їй автомобіля, а у разі не вчинення вказаних дій дтп можна було б взагалі уникнути.
Відмовляючи у солідарному покладенні відповідальності на ТОВ «Кладвуд» та ОСОБА_4 , суд першої інстанції керувався вимогами ст. 541 ЦК України про те, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку працівника (водія, фактичного завдавача шкоди) та роботодавця (володільця джерела підвищеної небезпеки), щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.
Натомість ст.1172 ЦК України чітко встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.
Таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 28.11.2018 р. у справі № 490/3471/16-ц.
Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 24 КЗпП України).
Оскільки, належних та допустимих доказів перебування відповідача ОСОБА_4 у трудових відносинах з ТОВ «Кладвуд» надано не було, як і не доведено того, що до трудових (службових) обов`язків ОСОБА_4 належить переміщення автомобіля після мийки до парковки, суд першої інстанції дійшов висновків, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача до відповідача ТОВ «Кладвуд».
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, відмовляючи у солідарному покладенні відповідальності на ТОВ «Кладвуд» та ОСОБА_3 , суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 541 ЦК України про те, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку працівника (водія, фактичного завдавача шкоди) та роботодавця (володільця джерела підвищеної небезпеки), щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.
Водночас, покладаючи відповідальність лише на ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність трудових відносин з ТОВ «Кладвуд».
Згідно статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Матеріали справи, зокрема, пояснення відповідача ОСОБА_5 і директора ТОВ «КЛАДВУД» ОСОБА_6 , надані слідчо-оперативній групі свідчать про те, що відповідач ОСОБА_7 здійснював керування транспортним засобом позивачки саме як працівник ТОВ «КЛАДВУД», виконуючи при цьому службові обов`язки.
Так, в своїх поясненнях, наданих слідчо-оперативній групі Шевченківського УП ГУНП в місті Києві, яка прибула на місце ДТП 15.11.2020 року, як відповідач ОСОБА_7 , так і директор ТОВ «КЛАДВУД» ОСОБА_6 надали тотожні за змістом пояснення /т. 1 а.с. 18,20/, які очевидно свідчать про те, що відповідач ОСОБА_7 був фактично допущений до роботи на посаді автомийника ТОВ «КЛАДВУД», що в силу статті 24 Кодексу законів про працю свідчить про укладення таким чином трудового договору між ТОВ «КЛАДВУД» та ОСОБА_7 ; здійснював керування транспортним засобом позивачки (в результаті чого здійснив ДТП) саме під час виконання посадових обов`язків автомийника ТОВ «КЛАДВУД» з метою, як він сам зазначає: «для того, щоб загнати авто потрібно буде перепаркувати автомобіль марки БМВ XI НОМЕР_1 білого кольору. Я вирішив повідомити про це адміністратора, але в цей час вона не була на робочому місці. Я вирішив самостійно перепаркувати автомобіль. Коли я сів за кермо, я вирішив поставити її на схилі щоб висушити тому що так її простіше висушити. Цим вчинком я хотів зарекомендувати себе перед начальником відповідальним працівником.» Наведені пояснення ОСОБА_5 повністю узгоджуються з поясненнями директора ТОВ «КЛАДВУД» ОСОБА_6 .
Таким чином, матеріали справи в сукупності підтверджують факт завдання позивачці шкоди особою, яка перебувала в трудових відносинах із відповідачем ТОВ «КЛАДВУД», а відтак підтверджують підстави для застосування до спірних відносин норми права статті 1172 ЦК України та відшкодування суми завданої шкоди саме роботодавцем особи, яка завдала шкоди позивачці, - тобто ТОВ «КЛАДВУД».
Вказані висновки відповідають правовому висновку, висловленому Верховним Судом в постанові від 11.09.2019 року у справі №200/13471/16-ц, а саме: «під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.».
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, апеляційний суд доходить висновків про покладення відповідальності на ТОВ «КЛАДВУД».
Щодо визначення розміру шкоди, апеляційний суд вказує на те, що згідно звіту №84/48.11.20 від 20.11.2020 р. про оцінку вартості матеріального збитку, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , який було долучено до позовної заяви, (розділ звіту 3.5), встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW XI д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні (Сврз) складає 215 559,83 гривень.
Згідно ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зношеності не перевищує ринкову вартість автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , до ДТП, беручи до уваги вартість автомобіля після пошкодження, те, що автомобіль після ДТП залишився у позивачки, враховуючи додаткові пояснення до апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 215 559,83 грн.
Додатково позивачкою понесені витрати на оплату вартості проведення оцінки вартості завданої шкоди, які складають 3 000,00 гривень. Докази вартості оцінки залучені до позовної заяви та підлягають стягненню з ТОВ «КЛАДВУД».
Щодо відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вказує на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог позивачки в частині відшкодування моральної шкоди, з огляду на те, що ОСОБА_1 з власної ініціативи залишила ключі від належного їй автомобіля, а у разі не вчинення вказаних дій дтп можна було б взагалі уникнути, що не ґрунтується на вимогах закону.
Так, в результаті зазначеної події дтп, приймаючи до уваги, що єдиний транспортний засіб позивачки було повністю виведено з ладу, позивачці була завдана моральна шкода внаслідок протиправних дій відповідачів. Здійснюючи підприємницьку діяльність в сфері громадського харчування та виховуючи трьох неповнолітніх дітей, позивачка таким чином була позбавлена через пошкодження свого транспортного засобу можливості вести звичний спосіб життя. Необхідність термінового ремонту або заміни пошкодженого транспортного засобу вчинило негативний вплив також на спосіб життя позивачки.
Згідно статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновків про відшкодування розміру моральної шкоди по 15 000 грн з кожного з відповідачів, вважаючи такий розмір відшкодування справедливим та достатнім.
Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_7 добровільно було відшкодовано 13 000,00 гривень, стягненню з нього підлягає 2 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.
В суді першої інстанції сплачено судового збору 5 152 грн, за висновок експерта 3000 грн, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 4 653 грн, що загалом 12 805 грн, з урахуванням двох відповідачів 6 202 грн. Враховуючи процентне співвідношення задоволених позовних вимог 45 % з ТОВ «КЛАДВУД» підлягає стягненню 2 791 грн, 3 % з ОСОБА_3 підлягає стягненню 930 грн.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кладвуд», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кладвуд» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 215 559, 83 /двісті п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень вісімдесят три копійки/.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кладвуд» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 /п`ятнадцять тисяч гривень/.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 /дві тисячі гривень/.
Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій розподілити наступним чином:
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кладвуд» на користь ОСОБА_1 2791 /дві тисячі сімсот дев`яносто одну гривню/.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 930 /дев`ятсот тридцять гривень/.
Дані сторін: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ;
товариство з обмеженою відповідальністю «Кладвуд» код ЄДРПОУ 40505857, місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Білоруська, 34;
ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 виданий 05.05.2017 орган видачі 0525.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді:
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.11.2022 |
Оприлюднено | 24.11.2022 |
Номер документу | 107456687 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої майну фізичних або юридичних осіб |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Лапчевська Олена Федорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні