Постанова

від 21.11.2022 по справі 910/4601/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2022 р. Справа№ 910/4601/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Надзор»

на рішення Господарський суд міста Києва від 03.08.2022 року

у справі № 910/4601/22 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надзор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анікей»

про стягнення 101 219,41 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Надзор» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анікей» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 101 219,41 грн, з яких 92 520 грн основного боргу та 8 699,41 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 14.12.2021 року №1412.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 року у справі №910/4601/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Надзор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анікей» про стягнення 101 219,41 грн. Витрати зі сплати судового збору та послуг адвоката позивача покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Надзор».

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Надзор» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 року по справі № 910/4601/22 та ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу

України.

Так, скаржник вказує що відповідні докази не були надані суду першої інстанції, оскільки останній не вимагав їх надання, тому скаржник був позбавлений можливості надати суду відповідні документи.

При цьому, скаржник наголосив, що отримавши підписані та скріплені печаткою екземпляри договору, менеджер друкує рахунок на оплату, відповідно до специфікації до договору (додаток №1 до договору поставки), в даному випадку рахунок №955 від 15.12.2021 року, який після його підписання та скріплення печаткою продавця (скаржника) разом з одним екземпляром договору та специфікацією до нього передає покупцю.

Разом з цим, скаржник звернув увагу, що видаткова накладна №685 від 15.12.2021 року сформована на підставі рахунку на оплату №955 від 15.12.2021 року.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2022 справу №910/4601/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Надзор» на рішення Господарський суд міста Києва від 03.08.2022 року у справі №910/4601/22. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надзор» на рішення Господарський суд міста Києва від 03.08.2022 у справі №910/4601/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників своєю ухвалою від 05.09.2022 року.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 року у справі №910/4601/22 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Надзор» - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Надзор» (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Анікей» (покупець) було укладено договір поставки №1412 (далі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця камери відеоспостереження окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, відповідно до умов договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на встановлених договором умовах.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна кількість та обсяг товару, що постачається за договором, визначається сторонами у специфікації (додаток №1 до Договору), що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 договору ціна за товар вказується у специфікації (додаток №1) до договору та видаткових накладних у національній валюті України - гривні.

Оплата за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів у розмірі 100% обумовленої ціни Договору на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткових накладних згідно з специфікацією (додаток №1 до договору) (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору підставою здійснення оплати є наданий постачальником рахунок-фактура, який має бути виставлений постачальником в день поставки товару покупцю, тобто в день підписання видаткової накладної з боку покупця; в разі, якщо відповідний рахунок-фактура своєчасно не одержаний покупцем, строк проведення розрахунку за товар продовжується на відповідну кількість днів затримки надання такого рахунку-фактури постачальником.

При порушенні погодженого терміну оплати за товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 8.3 договору).

Згідно п. 11.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2021 року, а в частині фінансових зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 11.1 договору).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень товар на суму 92520,00 грн, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною від 15.12.2021 року №685 (наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.3 договору підставою здійснення оплати є наданий постачальником рахунок-фактура, який має бути виставлений постачальником в день поставки товару покупцю, тобто в день підписання видаткової накладної з боку покупця. В разі, якщо відповідний рахунок-фактура своєчасно не одержаний покупцем, строк проведення розрахунку за товар продовжується на відповідну кількість днів затримки надання такого рахунку-фактури постачальником.

На підтвердження виставлення відповідачу рахунку-фактури позивачем було подано до суду першої інстанції претензію від 13.01.2022 року №1301/1, в якій позивач вимагав оплатити отриманий товар у сумі 92520,00 грн, додатком до якої зазначено, зокрема, рахунок від 15.12.2021 року №955, який не був наданий до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач не надав суду першої інстанції жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів надіслання відповідачу вказаної претензії та отримання відповідачем рахунку від 15.12.2021 року №955, як того вимагає п. 3.3 договору.

Щодо залучених до апеляційної скарги квитанції про надсилання претензії №1301/1 від 13.01.2022 року до відповідача та копію рахунку на оплату №955 від 15.12.2021 року, колегія суддів відзначає наступне.

Так, скаржник, обґрунтовуючи причини неможливості подання цих доказів суду першої інстанції, наголосив, що ці докази не було подано суду першої інстанції, оскільки останній не вимагав їх надання, тому скаржник був позбавлений можливості надати суду відповідні документи.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 22.08.2018 у справі № 910/19776/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції прийняв судове рішення, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (у даному, зокрема, платіжне доручення). Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак, під час розгляду справи судом першої інстанції, зокрема, при поданні позовної заяви позивач не повідомляв суд про неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.

Таким чином, позивачем не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції відповідних доказів, як не надано і доказів неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.

Відтак, саме лише залучення відповідних доказів до апеляційної скарги не є достатнім, оскільки відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 80, п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України вказані докази позивач мав би надати суду першої інстанції, ще під час подання позовної заяви та/або повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не може бути подано, причини цього, а також навести докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

Отже, квитанція про надсилання претензії №1301/1 від 13.01.2022 року до відповідача та копія рахунку на оплату №955 від 15.12.2021 року, колегією суддів до розгляду не приймаються.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, твердження скаржника, що рахунок №955 від 15.12.2021 року, після його підписання та скріплення печаткою продавця (скаржника) разом з одним екземпляром договору та специфікацією до нього був переданий покупцю не підтверджений жодними належними та допустимими доказами..

Разом з цим, твердження скаржника, що видаткова накладна №685 від 15.12.2021 року сформована на підставі рахунку на оплату №955 від 15.12.2021 року, не спростовує висновків суду.

З огляду на викладене, колегія судді погоджується з висновком суду, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 92520,00 грн основного боргу є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8 699,41 грн пені, оскільки, остання є похідною від первісної вимоги.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Надзор» фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надзор» на рішення Господарський суд міста Києва від 03.08.2022 року у справі № 910/4601/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 року у справі №910/4601/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/4601/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко