Рішення
від 22.11.2022 по справі 212/3740/22
ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/3740/22

2/212/2912/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - Овсяннікова В.С., за участю: секретаря судового засідання Адамян В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Мотивує свою заяву тим, що протягом тривалого періоду працювала в шкідливих умовах на підприємстві відповідача ПРАТ "ЦГЗК" внаслідок чого захворіла на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 19.02.1997 року позивачу первинно встановлено 35 % втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням.

Вважає, що з вини підприємства, яке порушило норми з безпеки праці та не забезпечило безпечних умов праці, йому спричинена моральна шкода, порушено його звичайний спосіб життя.

Позивач вказує, що в нього наявна задишка при незначному фізичному невантаженні та при ході, приступи задухи, сухий кашель, біль та скутість у грудній клітці, біль та обмеження рухів у хребті, набряки кінцівок, біль у нижніх кінцівках. Моральні страждання зумовлені приступами задухи та кашлем, біллю в хребті та кінцівках, які не дають спокійно відпочивати, безсоння гнітить, стан не полегшується, що викликає страждання та переживання.

ОСОБА_1 змушена постійно вживати медикаменти, проходити санкурлікування. Звичний спосіб життя порушений, захворювання вимагає додаткових зусиль для організації життя, порушено нормальні життєві зв`язки внаслідок неможливості вести активне життя.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 250 000 гривень 00 копійок, яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позовну заяву прийнято до провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав пояснення,в яких просив винести справедливе судове рішення зазначаючи наступне.

Вважає, що відповідачем було вжито всіх можливих заходів задля забезпечення сприятливих умов для позивача, наскільки це можливо з урахуванням специфіки обраної позивачем професії.

Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходилися в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання не вчиняв.

В матеріалах справи вбачається відсутність дій відповідача, якими б він примушував позивача укладати трудовий договір з ПРАТ "ЦГЗК" або продовжувати працювати в шкідливих умовах праці, тобто таких, що перебували б у прямому причинному зв`язку з отриманням ОСОБА_1 професійного захворювання. Натомість, позивач не заперечує, що він зробив свідомий добровільний вибір ним професії та відповідного місця роботи.

Звертає увагу суду на об`єктивну неможливість абсолютного усунення шкідливих факторів враховуючи специфіку технологічного процесу. На ПРАТ "ЦГЗК" застосовуються засоби індивідуального захисту, впроваджуються прогресивні технології, зокрема, з метою мінімізації впливу шкідливих факторів, з якими неминуче має справу кожен працівник гірничо-видобувної галузі.

Вважає, що розмір моральної шкоди у розмірі 250 000 грн безпідставно завищеним.

Просив суд врахувати зміни до податкового законодавства, які набули чинності з 23 травня 2020 року згідно із Законом України № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», відповідно до яких стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди є доходом, який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду.

Оскільки заявлена сума позивачем складає 250000 грн., що значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року та вказану сума підлягає стягненню з урахуванням податків і зборів фізичних осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.03.1967 року по 04.09.1996 перебувала у трудових відносинах з підприємством ПРАТ "ЦГЗК".

Звільнена з підприємства 04.09.1996 року за власним бажанням за ст. 38 КзПП України, у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 6-9).

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25.12.1996 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме: контакт з пилом кремнію діоксида, рівень запиленості на робочому місці машиніста електромостового крану скаладає 15,4 мг/м3, при нормі 4,0 мг/м3, SO2-11,5 мг/м3 при нормі 10,0 мг/м3, No2-2,0 мг/м3 при нормі 0,2 мг/м3, СО-2І, 5 мг/м3 при нормі 20 мг/м3.(а.с. 10-11)

Відповідно до Висновку ВТЕК від 19.02.1997 року позивачу первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням (а.с.11-12).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частинами першою та другою статті 153Кодексу законівпро працюУкраїни визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частиною першою статті 58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно достатті 5 Цивільного кодексу Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону№ 1105-ХІVповинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вказаний висновок викладений у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18) та у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).

Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, встановлена первинно Висновком ЛТЕК від 10.10.1995 року, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинностіЦивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положенняЦивільний кодексУкраїнської РСР1963року та Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженіПостановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, якими позивач обґрунтовував заявлені вимоги.

У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

За правиламист. 440-1 ЦК Української РСР(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зіст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Приписами ст. 3 Закону України "Про оплату праці"встановлено: мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями3і8 Конституції Українидають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Статтею 8Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2022рік» визначено: мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6700 грн.

Згідно із ч. 3 ст.23ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оцінюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 35 %, другу групу інвалідності, значний період роботи (більше 15 років) у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 90 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору.

Частина 1 статті 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 900 гривень.

Керуючись ст. ст.153,2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, - задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в розмірі 900 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» місцезнаходження юридичної особи: 50066 м. Кривий Ріг, код ЄРДПОУ 00190977.

Суддя: В. С. Овсянніков

Дата ухвалення рішення22.11.2022
Оприлюднено24.11.2022

Судовий реєстр по справі —212/3740/22

Постанова від 29.03.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Мірута О. А.

Ухвала від 27.03.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Мірута О. А.

Ухвала від 30.01.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Мірута О. А.

Ухвала від 22.11.2022

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу

Овсянніков В. С.

Рішення від 22.11.2022

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу

Овсянніков В. С.

Ухвала від 03.08.2022

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу

Овсянніков В. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні