Рішення

від 08.11.2022 по справі 910/8342/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

08.11.2022Справа № 910/8342/22Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/8342/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Впроваджувальний Центр Атлас» (ідентифікаційний код 13697633; 03142, м. Київ, вул. Кржижановського, буд. 3; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)

до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ідентифікаційний код 23494714; 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ел.пошта: ccd@alfabank.kiev.ua)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

позивача Самусь О.В. адвокат

відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Впроваджувальний Центр Атлас» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - відповідач, Банк) про:

- визнання протиправними дій відповідача із зупинення видаткових фінансових операцій за поточними рахунками відкритими позивачем;

- зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними позивачу грошовими коштами, що знаходяться на поточних рахунках, відкритих у відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення для усунення недоліків

15.09.2022 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/8342/22; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.10.2022.

06.10.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому Банк заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 25.10.2022 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.11.2022.

У судове засідання 08.11.2022 представники відповідача не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

Водночас 08.11.2022 Банк подав суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

У судовому засіданні 08.11.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 08.11.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Банку, в якому просить суд про таке:

- визнати протиправними дії відповідача із зупинення видаткових фінансових операцій за поточними рахунками відкритими Товариством;

- зобов`язати Банк усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними позивачу грошовими коштами, що знаходяться на поточних рахунках, відкритих у відповідача.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги лише листами Банку (від 13.06.2022 №26353-39.1-б/б та від 25.07.2022 №32875-39.1-б/ю), в яких відповідач повідомив, зокрема, про те, призупинив видаткові операції у відповідності до пункту 15 постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).

Так, відповідно до пункту 15 Постанови №18 НБУ постановив зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України:

1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України;

2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

3) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій (далі - Переліки);

4) продажу безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів;

5) сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов`язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками;

6) переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях);

7) страхових виплат шляхом оплати закладам охорони здоров`я вартості медико-санітарної, іншої допомоги, що була надана застрахованій особі такими закладами, у зв`язку із настанням страхового випадку за договорами добровільного страхування;

8) страхового відшкодування шкоди життю, здоров`ю, майну потерпілих, заподіяної внаслідок настання страхового випадку за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

9) сплати внесків до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

10) виплати доходів, сум погашення грошовими коштами за випусками власних цінних паперів, оплати послуг депозитарних установ за здійснення такої виплати/погашення;

11) страхових платежів за договорами обов`язкового та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) та наземного транспорту на користь страховиків щодо транспортних засобів, переданих у фінансовий лізинг до 23 лютого 2022 року (включно);

12) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, які є клієнтами банків України, у межах укладених договорів щодо реалізації зарплатних проєктів з військовими частинами Збройних Сил України та Національної гвардії України без окремого погодження зі Службою безпеки України.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про національний банк України» національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.

Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого.

Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк України визначає системно важливі банки відповідно до таких критеріїв: розміру банку, ступеня фінансових взаємозв`язків, напрямів діяльності.

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливими банками з урахуванням специфіки їх діяльності.

Разом з тим, Товариство не надало суду жодного договору, укладеного з Банком, у тому числі, щодо обслуговування рахунку, тощо.

Також, позивач не вказує та документально не підтверджує, яку саме видаткову операцію відмовлявся проводити відповідач, що унеможливлює перевірити виконання/невиконання пункту 15 Постанови №18 Банком.

Товариство не зазначає, який саме рахунок «заблоковано», який рух коштів по ньому до 24.02.2022, не надаючи при цьому жодних доказів існування такого рахунку.

Крім того, слід звернути увагу, що в силу підпункту 6 пункту 15 Постанови №18 Товариство має право переказати кошти на інші власні поточні рахунки, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях).

Отже, позивачем не доведено порушення прав і законних інтересів зі сторони відповідача, вчинення Банком неправомірних дій та перешкод у користуванні та розпорядженні належними позивачу грошовими коштами.

Що ж до решти доводів і тверджень учасників процесу, які викладені у позові, відзиві на позов і письмових поясненнях, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи їх вірогідність, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 191, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У позові товариства з обмеженою відповідальністю «Впроваджувальний Центр Атлас» до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.11.2022.

Суддя Ігор Курдельчук