Рішення

від 22.11.2022 по справі 910/7271/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2022Справа № 910/7271/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7271/22

за позовом Адвокатського об`єднання «Інтайтл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Апстоун Україна»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

10 серпня 2022 року до Господарського суду міста Києва від Адвокатського об`єднання «Інтайтл» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 09.08.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Апстоун Україна» (відповідач) про стягнення 15 749,95 грн. (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 95 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № АПС-0017 від 02.12.2021 року позивач платіжним дорученням № 203 від 02.12.2021 року здійснив оплату за гранітну плитку з монтажем, втім відповідач оплачені позивачем роботи не виконав, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів у розмірі 13 200,00 грн. Крім того, за порушення виконання зобов`язань по виконанню робіт позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 251,70 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2298,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7271/22, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариства з обмеженою відповідальністю «Апстоун Україна» за адресою: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вкзаною адресою» - 23.08.2022 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі № 910/7271/22 від 16.08.2022 року є 23.08.2022 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 07.09.2022 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у позовній заяві, згідно виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Апстоун Україна» рахунку-фактури № АПС-0017 від 02.12.2021 року позивач здійснив попередню оплату за гранітну плитку з монтажем у розмірі 13 200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 203 від 02.12.2021 року із зазначенням призначення платежу: оплата за гранітну плитку з монтажем згідно рахунку-фактури №АПС-0017 від 02.12.2021р. без ПДВ.

За доводами позивача, відповідачем не було виконано роботи щодо доставки та монтажу гранітної плитки на суму 13 200,00 грн., попередня оплата яких оплачена позивачем платіжним дорученням № 203 від 02.12.2021 року.

14.12.2021 року позивач на електронну пошту відповідача upstoneukraine@gmail.com направив вимогу від 14.12.2021 року про виконання умов договору підряду щодо доставки та монтажу гранітної плитки у семиденний строк із дня отримання цієї вимоги, а у випадку невиконання умов договору позивач буде змушений звернутися до суду про стягнення сплачених коштів.

Оскільки відповідач вимоги позивача не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апстоун Україна» заборгованості у розмірі 15 749,95 грн., з яких: 13 200,00 грн. - сума основного боргу, 2298,25 грн. - інфляційних втрат та 251,70 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу Українивизначає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Положеннями ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

З системного аналізу наведених вище норм чинного законодавства слідує, що сторони, в порядку ст. 181 Господарського кодексу України та ст. 205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору підряду у спрощений спосіб шляхом направлення відповідачем рахунка-фактури № АПС-0017 від 02.12.2021 року на оплату гранітної плитки з монтажем на суму 13 200,00 грн. та оплати позивачем зазначеного рахунка-фактури платіжним дорученням № 203 від 02.12.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом та що підтверджується матеріалами справи, позивач виконав свій обов`язок зі сплати на користь відповідача як підрядника попередньої оплати у сумі 13 200,00 грн.

Положеннями статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що сторонами не було узгоджено строки виконання робіт по доставці та монтажу гранітної плитки.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Розумність строку - оціночна категорія, яка встановлюється з врахуванням того, що добросовісний підрядник виконає її з врахуванням суті зобов`язання, характеру обсягів роботи, звичаїв ділового обороту у середній для такого виду підрядних робіт строк.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Докази виконання відповідачем робіт з доставки та монтажу гранітної плитки в матеріалах відсутні, відповідачем не надані.

Матеріалами справи підтверджується, що 14.12.2021 року позивач на електронну пошту відповідача upstoneukraine@gmail.com направив вимогу від 14.12.2021 року, в якій вимагав у семиденний строк із дня отримання цієї вимоги виконати умови договору підряду щодо доставки та монтажу гранітної плитки, а у випадку невиконання умов договору позивач буде змушений звернутися до суду про стягнення сплачених коштів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 року, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 року зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

В межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо виконання робіт, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували виконання робіт чи повернення попередньої оплати за невиконані роботи щодо доставки та монтажу гранітної плитки в сумі 13 200,00 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 200,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 251,70 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2298,25 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Тобто правовідношення, в якому у відповідача (підрядника) виникло зобов`язання повернути позивачу (замовнику) суму попередньої оплати, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 21.12.2021 року по 09.08.2022 року, інфляційних втрат - за період з січня 2022 року по червень 2022 року.

Як вже зазначалося судом вище, вимога від 14.12.2021 року була направлена на електронну пошту відповідача upstoneukraine@gmail.com 14.12.2021 року.

Отже, виходячи зі змісту вимоги та приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання з повернення суми попередньої оплати 21.12.2021 року.

Отже, правомірним в даному випадку, є нарахування 3% річних за період з 22.12.2021 року по 09.08.2022 року.

За розрахунком суду загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 250,62 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 1,08 грн. позивачу належить відмовити.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 2298,20 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 0,05 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 15 748,82 грн., з них: основного боргу - 13 200,00 грн. (тринадцять тисяч двісті гривень), інфляційних втрат - 2298,20 грн. (дві тисячі двісті дев`яносто вісім гривень 20 копійок) та 3% річних - 250,62 грн. (двісті п`ятдесят гривень 62 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2480,82 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апстоун Україна» (ідентифікаційний код 42818360, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72) на користь Адвокатського об`єднання «Інтайтл» (ідентифікаційний код 41453433, адреса: 01001, м. Київ, вул. Станіславського, 3, оф. 4) грошові кошти: основного боргу - 13 200,00 грн. (тринадцять тисяч двісті гривень), інфляційних втрат - 2298,20 грн. (дві тисячі двісті дев`яносто вісім гривень 20 копійок), 3% річних - 250,62 грн. (двісті п`ятдесят гривень 62 копійки) та судовий збір - 2480,82 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 82 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22.11.2022р.

Суддя О.В. Котков