Рішення

від 08.11.2022 по справі 914/1375/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2022 Справа № 914/1375/22

За позовом: Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі

Позивача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів

до відповідача-1: Державного навчального закладу Меденицький професійний ліцей, смт.Меденичі, Дрогобицький район, Львівська область

до відповідача-2: Фермерського господарства Сніжок-2017, с.Летня, Дрогобицький район, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Міністерство освіти і науки України, м.Київ

про: визнання недійсним договору про спільну діяльність №21-05/4 від 11.11.2020 та зобов`язання звільнити земельну ділянку

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від прокуратури: Л.Є.Букаловська - прокурор

Від позивача: Телічак Ю.В. представник

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2022, справу №914/1375/22 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 30.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.07.2022.

Ухвалою від 21.07.2022 підготовче засідання відкладено на 08.09.2022.

Ухвалою від 08.09.2022р. продовжено строк розгляду підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 29.09.2022.

Ухвалою від 29.09.2022 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2022.

Ухвалою від 20.10.2022 розгляд справи відкладено на 08.11.2022.

02.11.2022 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору. В обґрунтуванні поданого клопотання зазначено, що 31.10.2022 між ДНЗ Меденицький професійний ліцей та ФГ Сніжок-2017 укладено додаткову угоду №1 до договору про спільну навчально-виробничу діяльність №21-05/4 від 11.11.2020, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір з 31 жовтня 2022 року.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 08.11.2022 підтримали позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи. Також представник прокуратури подав клопотання про повернення 2481,00грн судового збору за вимогу про розірвання договору у зв`язку із відсутністю предмету спору.

У судове засідання 08.11.2022 відповідачі-1,2 та третя особа явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №180841 від 09.10.2012 Державний навчальний заклад «Меденицький професійний ліцей» є постійним користувачем земельної ділянки 102,8 га на території Летнянської сільської ради, яка знаходиться за межами населеного пункту для ведення дослідних і навчальних цілей.

11.11.2020 Державний навчальний заклад «Меденицький професійний ліцей» за погодженням з Меденицькою селищною радою уклав з фермерським господарством «Сніжок-2017» договір про спільну навчально-виробничу діяльність М21-05/4 на земельній ділянці площею 102,8 га, (4621284300:06:000:0073, категорія-землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для дослідних і навчальних цілей), яка надана професійному ліцею у постійне користування і знаходиться за межами населеного пункту села Летня, Дрогобицького району Львівської області.

Предмет договору відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 є такими:

-спільна діяльність без об`єднання вкладів учасників. Сторони діють виключно на принципах партнерства і захисту інтересів кожної з метою досягнення спільного результату в рамках впровадження елементів дуальної форми навчання за професією тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А1», «А2», «В», слюсара з ремонту сількогосподарських машин та устаткування.

-за цим Договором фермерське господарство «Сніжок-2017» виконує для ліцею роботи з обробітку землі, посіву та збору врожаю сільськогосподарських культур власними матеріально-технічними ресурсами з метою надання учням практичних навиків у сфері сільського господарства та забезпечувати проведення і керівництво виробничими практиками учнів ліцею та виробничим навчанням;

-за цим Договором Державний навчальний заклад «Меденицький професійний ліцей» діє для здійснення заходів, пов`язаних з навчально-виробничою діяльністю та з метою збереження продуктивності сільськогосподарських угідь і забезпечення захисту земель від забруднення, заростання бур`янами і чагарниками, забезпечує керівництво та проведення практик учнів, надає власну сількогосподарську техніку.

Пунктами 1.2- 1.4 визначено, що купівлю насіннєвого матеріалу здійснює фермерське господарство власним коштом. До робіт залучається сількогосподарська техніка обох сторін. Прибуток є спільною частковою власністю учасників і розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників. Сторони діють спільно для досягнення поставлених навчально- виробничих цілей.

Повний взаєморозрахунок сторони проводять щорічно до 1 грудня у грошовій або натуральній формі згідно складеного акта взаєморозрахунку.

20.08.2021 сторонами було складено акт №1 до договору про спільну навчально-виробничу діяльність, згідно із яким реалізаційна вартість врожаю на 20.08.2021 становить 900 000 грн. Частка ДНЗ «Меденицький професійний ліцей» визначена в розмірі 150755 грн, частка Фермерського господарства «Сніжок-2017» визначена в розмірі 749 245 грн.

Як зазначено в позові, ДНЗ «Меденицький професійний ліцей» винесено накази №27 від 15.03.2022, №29 від 15.03.2021, №87 від 31.08.2021 про організацію виробничої практики учнів, а також затверджено програму виробничої практики за професією тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, схвалену протоколом №2 від 31.08.2021 комісією сільськогосподарського та автомобільного профілю. Платіжними дорученнями №106 від 08.07.2021, № 124 від 23.08.2021, № 136 від 18.10.2021 Фермерське господарство «Сніжок-2017» здійснило оплату ліцею за виробничу практику учнів на загальну суму 188 827,25 грн.

За твердженням прокуратури спірна земельна ділянка передана державному навчальному закладу відповідно до ст.80 Закону України «Про освіту» виключно для освітньої діяльності на підставі права постійного користування земельною ділянкою. За умовами спірного договору державний навчальний заклад надав безперешкодний доступ до земельної ділянки на час обробітку, посіву та збору врожаю, з проведенням практичних занять, виробничого навчання та виробничої практики, тобто, вчинив правочин, не маючи повноважень на його укладання. Такі порушення призвели до того, що земельна ділянка, яка є складовою матеріально-технічної бази навчального закладу, незаконно перейшла у користування ФГ «Сніжок».

При цьому, прокуратура зазначила, що Меденицький професійний ліцей є неприбутковою організацією, здійснює господарську діяльність на основі оперативного управління, а тому не може бути учасником спільної діяльності у вигляді простого товариства з метою отримання прибутку. Також прокуратура звернула увагу, що в порушення статті 1133 ЦК України не визначено вартість його внеску у спільну діяльність, ним не ідентифіковано майно, яке передається для ведення спільної діяльності, не визначили оцінку вкладів кожної сторони договору.

Прокуратура вважає, що договір про спільну діяльність суперечить вимогам статей 92, 95 ЗК України.

Спір виник внаслідок виявлення порушення вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок закладу освіти. Відтак, прокуратура подала позов до відповідача, в якому просила:

1.Визнати недійсним Договір № 21-05/4 від 11.11.2020 про спільну навчально-виробничу діяльність, укладений між Державним навчальним закладом «Меденицький професійний ліцей» та Фермерським господарством «Сніжок-2017».

2.Зобов`язати Фермерське господарство «Сніжок-2017» звільнити земельну ділянку загальною площею 102,8 га, яка надана Державному навчальному закладу «Меденицький професійний ліцей» в постійне користування із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності без зміни цільового призначення для дослідних і навчальних цілей, що розташована за межами населеного пункту на території Меденицької селищної громади Дрогобицького району Львівської області (кадастровий номер 4621284300:06:000:0073).

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на захист порушених прав держави до суду не зверталося. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства, а також недопущення незаконного відчуження майна закладу освіти і використання його всупереч освітнім цілям та порядку, визначеному законом.

Разом з тим, у запитах прокуратури до позивача зазначено про наявність порушень щодо порушення вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок закладу освіти та необхідність вжиття заходів реагування. Проте ця обставина залишились поза увагою позивача. Прокуратура вважає, що зазначені обставини свідчать про пасивну поведінку позивача щодо захисту порушених державних інтересів, як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Відповідач-1 заперечив проти позову з огляду на таке.

Предметом договору про спільну діяльність є спільна навчально-виробнича діяльність, відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України, в якому сторони домовились діяти виключно у відповідності до статутних завдань кожної із Сторін, для досягнення спільної мети - впровадження елементів дуальної форми навчання за професією «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва».

Пріоритетною метою договору є збереження продуктивності сільськогосподарських земель і забезпечення їхнього захисту від забруднення, заростання бур`янами та чагарниками, що передбачено Законом України «Про охорону земель».

При укладенні даного договору ДНЗ «Меденицький професійний ліцей» діяв згідно Статуту і чинного законодавства, землею не розпоряджався, а використовував її за цільовим призначенням. При цьому, ні земельна ділянка, ні речове право на неї другому учаснику договору не передавались. Самостійного доступу до земельної ділянки фермерське господарство не мало, усі роботи виконувалися спільно.

Після відкриття провадження у цій справі від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору. В обґрунтуванні поданого клопотання зазначено, що 31.10.2022 між ДНЗ Меденицький професійний ліцей та ФГ Сніжок-2017 укладено додаткову угоду №1 до договору про спільну навчально-виробничу діяльність №21-05/4 від 11.11.2020, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір з 31 жовтня 2022 року.

Відповідач-2 з позовними вимогами не погодився, зазначивши, що одноосібного доступу до земельної ділянки ФГ «Сніжок-2017» не мало. Обсяг робіт визначав ДЗК Меденицький професійний ліцей, відповідно до навчальних планів. Усі роботи проводились спільно під час виробничої практики учнів, вкладом у спільну діяльність зі сторони ФГ було забезпечення матеріально-технічною базою, паливним та насіннєвими матеріалами.

Третя особа пояснень по суті спору не подала.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до місцевого бюджету.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано на порушення норм земельного законодавства, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом, а також після подання прокурором позову, позивач не звертався до суду з позовом з аналогічним предметом.

Таким чином, дії позивача свідчать саме про пасивність його поведінки, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не зверталися.

У цій справі орган прокуратури не здійснює повноважень щодо управління майном, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, натомість просить визнати недійсним спірний договір та зобов`язати звільнити земельну ділянку.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" нераціональним використанням державних ресурсів.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку органу Управління, у повноваженнях якого контроль за використанням та охороною земель. Так, бездіяльність позивача призводить до нераціонального використання державних ресурсів, оскільки земельна ділянка, яка повинна використовуватися виключно для дослідних і навчальних цілей, натомість використовується сільськогосподарським товаровиробником з метою отримання прибутку

Отже, позивач знав про порушення своїх прав та не звертався до суду за захистом таких, що є підставою вважати, що ними не здійснено захисту інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачами.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, 11.11.2020 Державний навчальний заклад «Меденицький професійний ліцей» за погодженням з Меденицькою селищною радою уклав з фермерським господарством «Сніжок-2017» договір про спільну навчально-виробничу діяльність М21-05/4 на земельній ділянці площею 102,8 га, (4621284300:06:000:0073, категорія-землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для дослідних і навчальних цілей), яка надана професійному ліцею у постійне користування і знаходиться за межами населеного пункту села Летня, Дрогобицького району Львівської області.

Розглянувши подане відповідачем-1 клопотання про закриття провадження у справі № 914/1375/22, господарський суд зазначає наступне.

Клопотання про закриття провадження обґрунтоване тим, що 31.10.2022 між ДНЗ Меденицький професійний ліцей та ФГ Сніжок-2017 укладено додаткову угоду №1 до договору про спільну навчально-виробничу діяльність №21-05/4 від 11.11.2020, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір з 31 жовтня 2022 року. У п. 2 додаткової угоди зазначено, що з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 231 ГПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/23406/17).

Тобто, суд, закриваючи провадження у справі, не здійснює судовий розгляд позовних вимог по суті спору та не встановлює обставини справи з наданням ним юридичної оцінки, що, відповідно, виключає встановлення фактів відносно будь-якої з позовних вимог, що могло потягти за собою висновки щодо наявності підстав визнати обґрунтованими або необґрунтованими позовні вимоги (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 17.10.2018 у справі №904/8414/17).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, і так само не перешкоджає поданню відповідного позову після закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Враховуючи наведене вище та зважаючи на підтримання прокурором та позивачем позовних вимог, Господарський суд Львівської області доходить висновку про необґрунтованість заявленого клопотання, оскільки закінчення строку дії оскаржуваного договору не перешкоджає визнанню його недійсним з підстав визначених законом, а відтак, твердження відповідача-1 про відсутність предмету спору в частині вимоги про визнання недійсним спірного договору є помилковими.

При цьому, провадження за вимогою про зобов`язання Фермерського господарства «Сніжок-2017» звільнити спірну земельну ділянку підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмету спору. Зважаючи на заявлене прокуратурою клопотання про повернення судового збору за названою вимогою, суд доходить висновку його задоволити.

Отже, щодо вимоги про визнання недійсним договору № 21-05/4 від 11.11.2020 про спільну навчально-виробничу діяльність, укладений між Державним навчальним закладом «Меденицький професійний ліцей» та Фермерським господарством «Сніжок-2017» суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.9 статуту ДНЗ «Меденицький професійний ліцей», земельна ділянка площею 100 га, 2 полігони надані професійному ліцею у постійне користування з метою забезпечення організації навчально-виробничого процесу, здійснення підготовки, професійно-технічного навчання, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів. Вказані землі обладнані необхідною навчальною технікою, верстатами, механізмами, машинами, матеріалами, інструментами та іншими засобами навчання.

За змістом спірного договору предметом договору є спільна діяльність, без об`єднання вкладів учасників, між сторонами в напрямах, що визначаються умовами цього договору, відповідно до ч.2 ст.1130 ЦК України. Сторони діють виключно на принципах партнерства і захисту інтересів кожної у відповідності до статутних завдань кожної із сторін з метою досягнення спільного результату в рамках впровадження елементів дуальної форми навчання за професією 8332 Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А1», «А2», «В1»; 7233 Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Вкладом учасників можуть бути не тільки кошти або майно, але й професійні та інші знання, навики й уміння (наприклад, внесок може полягати в трудовій діяльності), а також ділова репутація і ділові зв`язки.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3 та частинами 5-6 вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з викладеного, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, віднесено, зокрема те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено судом оспорюваний договір укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено їх печатками. Отже, заявляючи позов про визнання договору недійсним, необхідно довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до положень статті 1131 цього ж Кодексу, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу приписів частини 1 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та отримання внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

У абзаці 2 п.1.3 договору шляхом укладення акту взаєморозрахунку, відповідачі дійшли згоди щодо порядку розподілу результатів спільної діяльності між собою, однак, такий перерозподіл коштів, згідно наведених вимог Закону України «Про оренду землі», є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою для обробітку землі, посіву та збору урожаю (пункт 1.2 договору) та отримання відповідачем-1 плати за користування ФГ «Сніжок-2017» цією земельною ділянкою.

Фактично ж відповідач-1 передав другому відповідачеві земельну ділянку у платне користування, а договір про спільну діяльність від 11.11.2020 містить усі істотні умови договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди - п. 2.1 договору (земельна ділянка, що є балансі навчального закладу), строк дії договору оренди - п. 6.1 договору (до 31.12.2022), орендна плата (пропорційно вартості вкладів учасників), відповідальності за її несплату - п. 4.2 договору.

При цьому, суд зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

На підставі наведеного Господарський суд Львівської області доходить висновку, що договір про спільну діяльність від 11.11.2020 за № 21-05/4 відноситься до удаваних правочинів, оскільки за його змістом він виражає волю його сторін на укладання саме договору оренди землі.

Разом з тим, частиною 2 статті 235 ЦК України передбачено правові наслідки визнання правочину удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Положеннями частин 1, 8 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 8 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач-1 користується земельною ділянкою площею 102,8 га на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №180841 від 09.10.2012.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Разом з тим, відповідно до наведених положень законодавства, користувачу не надано право розпоряджатись наданими йому у користування землями шляхом їх передачі в оренду, оскільки таким правом наділений лише власник землі або уповноважена ним особа. Саме Головне управління Держгеокадастру у Львівській області здійснює розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Львівської області.

Відповідно до долученої до матеріалів справи копії листа №10-12-0.2-1006/2-22 від 15.04.2022 ГУ Держгеокадастру у Львівській області, в управлінні відсутні відомості щодо спірного договору про спільну навчально-виробничу діяльність.

Згідно із долученою до матеріалів справи копію листа №1/5030-22 від 11.05.2022 Міністерства освіти і науки України, ДНЗ «Меденицький професійний ліцей» не звертався до МОН стосовно погодження договору про спільну навчально-виробничу діяльність.

З огляду на викладене, суд зазначає, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачеві земельної ділянки (першому відповідачу) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій (а такий орган, відповідно до матеріалів справи, згоди на передачу в оренду спірної земельної ділянки не надавав та відповідне рішення не приймав).

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи викладене, спірний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, за спірним договором відбулось розпорядження земельними ділянками неповноважним суб`єктом, внаслідок чого спірний договір не відповідає вимогам статей 93, 116 ЗК України, частини 4 статті 4 Закону України «Про оренду землі».

Вищевикладене свідчить про недійсність договору про спільну діяльність на підставі частин 1, 2, 5 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 207 ГК України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 920/22/18. Вказана позиція також послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19, від 17.08.2021 у справі №904/4885/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20.

Отже, за обставинами цієї справи наведене свідчить про відсутність у сторін договору справжньої мети здійснювати спільну діяльність і про удаваний характер договору про спільну діяльність. Відтак, Господарський суд Львівської області приходить до висновку, що ДНЗ «Меденицький професійний ліцей», уклавши прихований договір оренди землі, діяв з порушенням норм земельного законодавства та наявні правові підстави для визнання Договору № 21-05/4 від 11.11.2020 про спільну навчально-виробничу діяльність - недійсним.

Судовий збір покладається на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Визнати недійсним Договір № 21-05/4 від 11.11.2020 про спільну навчально-виробничу діяльність, укладений між Державним навчальним закладом «Меденицький професійний ліцей» та Фермерським господарством «Сніжок-2017».

3.У частині зобов`язання Фермерського господарства «Сніжок-2017» звільнити земельну ділянку загальною площею 102,8 га, яка надана Державному навчальному закладу «Меденицький професійний ліцей» - провадження закрити.

4.Стягнути з Державного навчального закладу «Меденицький професійний ліцей» (82160, Львівська область, Дрогобицький район, смт.Меденичі, вул. Дрогобицька, 32, ідентифікаційний код 02545436) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок № UА138201720343140001000000774) 1240,50 грн судового збору.

5.Стягнути з Фермерського господарства «Сніжок-2017» (82162, Львівська область, Дрогобицький район, с.Летня, вул. Хмельницького, 60, ідентифікаційний код 41826208) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок № UА138201720343140001000000774) 1240,50 грн судового збору.

6.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

7.Повернути Львівській обласній прокуратурі (отримувач: Львівська обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок № UА138201720343140001000000774) з державного бюджету 2481,00грн, сплачений згідно із платіжним дорученням №1125 від 20.06.2022.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 18.11.2022.

Суддя Ділай У.І.