Рішення

від 03.11.2022 по справі 914/1697/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2022 Справа № 914/1697/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати"

про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 40400,00 грн.

за участю представників:

від позивача Дейнека В.М.

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 20800,00 грн. Зокрема позивач у позовній заяві просив:

1) витребувати залізничний вантажний вагон №56512429, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд", з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати", зобов`язавши відповідача відправити вагон негайно за реквізитами: станція та дорога призначення: станція Супрунівка, Південна залізниця, код станції призначення: 448408, отримувач: ТзОВ "Таго Трейд" (ЄДРПОУ 39977229), код отримувача: 2653, адреса отримувача: 36020, м.Полтава, вул.Котляревського, буд.1/27, оф.329, платник тарифу: ТзОВ "Таго Трейд" (ЄДРПОУ 39977229);

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" за період з 01.06.2022р. по 22.07.2022р. упущену вигоду в розмірі 20800,00 грн.

Відповідно до заяви (вх.№2664/22 від 22.08.2022р.) про збільшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 31600,00 грн. упущеної вигоду за період з 01.06.2022р. по 18.08.2022р.

Відповідно до заяви (вх.№2939/22 від 14.09.2022р.) про збільшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 40400,00 грн. упущеної вигоду за період з 01.06.2022р. по 09.09.2022р.

Ухвалою суду від 01.08.2022р. справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивачем також заявлено до стягнення 9922,19 грн. витрат по сплаті судового збору та 24200,19 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 03.11.2022р. позовні вимоги з врахуванням заяви (вх.№2939/22 від 14.09.2022р.) про збільшення розміру позовних вимог підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві, відповіді на відзив та у заявах про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач явку представника в судове засідання 03.11.2022р. не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Слід зазначити, що явка представника відповідача в судове засідання 03.11.2022р. не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив таке.

Відповідно до акту приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаля Олександра Євгеновича про проведений електронний аукціон від 24.01.2022р. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження (ЗВП) №64016375, боржником у якому є Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" (ідентифікаційний код 39400733), а стягувачами Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансвагон Комплект" (ідентифікаційний код 38939486) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" (ідентифікаційний код 39211377), згідно із статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження" передано на реалізацію напіввагон №56512429, заводський номер 2310, 1991 р.в., люковий, моделі 12-757, зеленого кольору (вантажопідйомність, т - 69, об`єм, куб.м - 85, довжина, мм - 13920, ширина колії - 1520. Технічний стан - після ремонту, задовільний. Чотирьохосний універсальний напіввагон для перевезення сипких (непилоподібних), крупнокускових, штучних (у тому числі довгомірних), штабельних та інших вантажів), який належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" (ідентифікаційний код 39400733).

Як вказано в акті про проведений електронний аукціон від 24.01.2022р. у ЗВП№64016375, арештоване майно реалізовувалось 04.01.2022р. Державним підприємством "СЕТАМ" шляхом проведення електронних торгів за адресою: https://setam.net.ua/auction/502527, на підставі Порядку реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції від 29.09.2010р. №2831/05.

Згідно протоколу проведення електронних торгів №565368 від 04.01.2022р. переможцем торгів є Товариство з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" (ідентифікаційний код 39977229).

Як зазначено в акті про проведений електронний аукціон від 24.01.2022р. у ЗВП №64016375, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" (ідентифікаційний код 39977229) придбало арештоване майно за ціною 496079,64 грн. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках передбачених законодавством.

Як вказано у позовній заяві, вагон станом на дату проведення електронних торгів знаходився і станом на дату подання позовної заяви продовжує знаходитися на території відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати", яке не є ні попереднім власником вагону, ні будь яким учасником зведеного виконавчого провадження №64016375.

Як зазначає позивач, в травні 2022р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" - Вітренко Ганна Володимирівна (довіреність на представництво від 04.01.2022р.) прибула до міста Новий Розділ Львівської області з метою повідомити відповідача про те, що позивач з 24.01.2022р. є новим власником вагону та надати інформацію, на яку станцію слід відправити вагон.

Однак, як стверджує позивач, при зустрічі з працівниками та директором відповідача, представника позивача усно повідомили, що на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" на підставі договору підряду №ДМЗК-32-21/р від 22.07.2021р. було проведено деповський ремонт вагону, однак ТзОВ "Вантажна транспортна компанія" не оплатило даний ремонт вагону в розмірі 156829,50 грн.

Як вказано у позовній заяві, через наявність цієї заборгованості за виконані ремонті роботи вагону відповідач відмовляється відправити його за реквізитами станції, на яку вказав йому позивач, оскільки вимагає, щоб саме позивач погасив борг за здійснений ремонт, замовником якого відповідно до договору підряду є ТзОВ "Вантажна транспортна компанія".

Так, відповідно до договору підряду №ДМЗК-32-21/р від 22.07.2021р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" (підрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" (замовник; ідентифікаційний код 40362398), підрядник зобов`язується виконати згідно до діючої нормативно-технічної документації, роботи з деповського ремонту вагонів, (роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи. Вагони, які передаються в ремонт, перебувають у власності, оренді або оперативному управлінні замовника або вагони іншого власника, представником якого є замовник за довіреністю (за договором). Роботи виконуються за адресою: Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4.

Крім того, позивачем було відправлено відповідачу лист вих.№260501 від 26.05.2022р., згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" було повідомлено про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" є власником залізничного вантажного вагону №56512429 на підставі акту про проведений електронний аукціон від 24.01.2022р. (ЗВП №64016375), та у зв`язку з чим позивач просив протягом двох робочих днів з моменту отримання цього листа відправити вказаний вагон за такими реквізитами: станція та дорога призначення: станція Супрунівка, Південна залізниця, код станції призначення: 448408, отримувач: ТзОВ "Таго Трейд" (ідентифікаційний код 39977229), код отримувача: 2653, адреса отримувача: м.Полтава, вул.Котляревського, буд.1/27, оф.329, інд. 36020, платник тарифу: ТзОВ "Таго Трейд" (ідентифікаційний код 39977229).

У відповідь на запит позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" лист вих.№13/502 від 30.05.2022р., в якому вказано, що станом на 30.05.2022р. заборгованість за проведення деповського ремонту напіввагона №56512429 становить 156829,50 грн.

В подальшому відповідно листа відповідача №13/563 від 17.06.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" повідомило позивача про те, що ТзОВ «ДМЗ «Карпати» було проведено деповський ремонт вагону №56512429, за який не було проведено оплату, у зв`язку з чим станом на 17.06.2022р. заборгованість за проведення деповського ремонту напівагона №56512429 становить 156829,50 грн. з ПДВ.

Тобто, як стверджує позивач, отриману відповідь відповідача можна розцінювати як відмову відповідача скерувати позивачу вагон за вищезазначеними реквізитами. При цьому позивач вказує на те, що він не має жодного відношення до боргу по ремонту вагону, оскільки він не є замовником деповського ремонту, однак при цьому відповідач продовжує незаконно утримувати вагон на своїй території, яка є закритою та охороняється.

Як вказано у позовній заяві, в даному випадку позивач не може володіти, користуватися (передавати в користування іншій особі - здавати в оренду) вагоном, оскільки відповідач незаконно заволодів вагоном і утримує його на своїй території.

Отже, враховуючи те, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів вагоном позивача, утримує його на своїй закритій території в м.Новий Розділ Львівської області, відмовляється направити вагон до станції, на яку письмово вказав позивач, тому за твердженням позивача у нього виникло право звернутися до суду із позовом про витребування даного вагону із чужого незаконного володіння відповідача.

Також, як вказано у позовній заяві, позивач придбав зазначений вагон з метою здійснення підприємницької діяльності, а саме з метою здачі його в оренду, однак саме через неправомірні дії відповідача позивач не отримує дохід, який він міг би отримати у випадку якщо відповідач не заволодів і не утримував незаконно цей вагон на своїй території.

Тобто позивач стверджує, що він має право на відшкодування збитків, а саме упущеної вигоди, яка розрахована ним за період з 01.06.2022р. по 09.09.2022р. (по 400,00 грн. за 1 добу).

Як зазначив позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" на підставі договору №1 оренди вагонів від 04.01.2022р. та додатків до цього договору планував здавати в оренду вищезазначений вагон Приватному спеціалізованому підприємству "Укрросхим".

Отже, враховуючи вказані обставини, беручи до уваги договір №1 оренди вагонів від 04.01.2022р. та додатки до цього договору, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" здає в оренду Приватному спеціалізованому підприємству "Укрросхим" інші залізничні вагони, позивач стверджує, що розмір упущеної вигоди за період з 01.06.2022р. по 09.09.2022р. становить 40400,00 грн.

Таким чином, зважаючи на вказані обставини, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить:

1) витребувати залізничний вантажний вагон №56512429, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд", з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати", зобов`язавши відповідача відправити вагон негайно за реквізитами: станція та дорога призначення: станція Супрунівка, Південна залізниця, код станції призначення: 448408, отримувач: ТзОВ "Таго Трейд" (ЄДРПОУ 39977229), код отримувача: 2653, адреса отримувача: 36020, м.Полтава, вул.Котляревського, буд.1/27, оф.329, платник тарифу: ТзОВ "Таго Трейд" (ЄДРПОУ 39977229);

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" упущену вигоду в розмірі 40400,00 грн. (за період з 01.06.2022р. по 09.09.2022р.).

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив за позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" з вимогами, викладеними у позовній заяві, не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Зокрема у відзиві на позовну заяву вказано, що 30.09.2021р. ТзОВ «Дослідно-механічний завод «Карпати» було проведено деповський ремонт вагона №56512429, що підтверджується довідкою форми ВУ-36М вартістю 146364,00 грн. з ПДВ (вартість подачі/забирання вагона - 3502,25 грн. з ПДВ), проте коштів за проведені ремонтні роботи відповідач не отримав.

При цьому, як зазначає відповідач, статтею 856 Цивільного кодексу України визначено, що якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Крім того, як вказує відповідач, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, однак зважаючи на те, що відповідач отримав вагон в ремонт відповідно до умов договору підряду, тому на його думку позовна вимога про витребування майна на підставі статті 837 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач у позовній заяві, є безпідставною.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач також посилається на те, що відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. від 26.08.2021р. про опис та арешт майна (коштів) боржника у ВП №64016375 залізничний вагон було передано на відповідальне зберігання ТзОВ "Трансвагонкомплект", після чого ТзОВ "Трансвагонкомплект" уклало з відповідачем договір на зберігання майна.

Так, 26.08.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансвагонкомплект» (поклажодавець) укладено договір №ДМЗК-37-21/р на зберігання майна, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого, цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов`язані зі зберіганням арештованого майна власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-Інспект» (код ЄДРПОУ 39400733), а саме залізничних напіввагонів №56512429, №56429608, що перебувають на залізничних коліях ТОВ «ДМЗ «Карпати» за адресою Львівська обл., м.Новий Розділ, вул.Ходорівська, 4. Зберігач зобов`язується прийняти на зберігання майно, кількість, якість та заставна вартість якого зазначена в акті приймання-передачі майна, та повернути це майно у схоронності зі спливом визначеного договором строку, а поклажодавець зобов`язується оплатити плату за зберігання майна, в розмірі і порядку, визначеному актом приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною даного договору, крім цього відшкодувати всі витрати понесені зберігачем, що пов`язані із транспортуванням вагонів на колії заводу та ремонтом вагонів.

Згідно із актом приймання-передачі майна від 26.08.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансвагонкомплект» (поклажодавець) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» (зберігач) прийняло на відповідальне зберігання, зокрема, залізничний вантажний вагон №56512429.

Як вказано в пункті 3 акту приймання-передачі майна від 26.08.2021р., вартість послуг по зберіганню рухомого складу (вагонів) становить суму в розмірі 54,00 (п`ятдесят чотири) грн. з ПДВ за одну одиницю рухомого складу (одного вагона) на своїх осях за одну добу.

Як стверджує відповідач сума боргу за договором зберігання майна №ДМЗК-37-21/р від 26.08.2021р. становить 9774,00 грн. з ПДВ.

Отже, враховуючи наведені обставини, відповідач стверджує, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частинами 1 та 2 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини 1 статті 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1 та 2 статті 325 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини 1 статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частини 1 та 3 статті 397 Цивільного кодексу України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання віндикаційного позову. Це речово-правовий позов, що може бути пред`явлений лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов`язальних правовідносин. Незаконність володіння майном відповідача повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавством презюмується добросовісне володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно із частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Правовий аналіз положень статті 388 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту, захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Виходячи з правової природи віндикаційного позову, для правильного вирішення такого спору суд повинен встановити фактичного володільця спірного майна.

Задоволення позову до особи, яка не є фактичним володільцем такого майна, не є ефективним способом захисту, оскільки потягне за особою невиконуваність судового рішення.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №183/7765/15.

Як встановлено судом, згідно протоколу проведення електронних торгів №565368 від 04.01.2022р., внаслідок реалізації на електронному аукціоні в межах виконавчого провадження ЗВП№64016375 напіввагону №56512429, заводський номер 2310, 1991 р.в., люковий, моделі 12-757, зеленого кольору (вантажопідйомність, т - 69, об`єм, куб.м - 85, довжина, мм - 13920, ширина колії 1520, технічний стан - після ремонту, задовільний), позивач став переможцем вказаних торгів.

Як також встановлено судом, відповідно до акту про проведений електронний аукціон від 24.01.2022р. у ЗВП №64016375, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" (ідентифікаційний код 39977229) придбало арештоване майно за ціною 496079,64 грн. та набуло право власності на це майно.

Слід зазначити, що позивачем до матеріалів справи долучено лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 11.08.2022р. №50/1118, що був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" у відповідь на його запит від 02.08.2022р. №020701, в якому позивача повідомлено про те, що вантажний вагон №56512429 станом на 10.08.2022р. в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) наявні такі відомості: власник - ТзОВ "Таго Трейд" (код 320766), станція приписки - Дарниця (320007), регіональної філії "Південно-Західна залізниця". При цьому як вказано у листі, вагон має дозвіл на курсування по коліям Укрзалізниці та у міждержавному сполученні.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було адресовано відповідачу лист вих.№260501 від 26.05.2022р., в якому міститься вимога про відправлення протягом двох робочих днів залізничного вагона Товариству з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" за вказаними ним реквізитами.

У відповідь на запит позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" лист вих.№13/502 від 30.05.2022р., в якому вказано, що станом на 30.05.2022р. заборгованість за проведення деповського ремонту напіввагона №56512429 становить 156829,50 грн., а також лист №13/563 від 17.06.2022р. яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" повідомило позивача про те, що ТзОВ «ДМЗ «Карпати» було проведено деповський ремонт вагону №56512429, за який не було проведено оплату, у зв`язку з чим станом на 17.06.2022р. заборгованість за проведення деповського ремонту напіввагона №56512429 становить 156829,50 грн. з ПДВ.

Слід зазначити, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц наведено позицію про те, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити лише факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку.

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, надіславши позивачу таку відповідь, відповідач фактично заперечив щодо скерування вагона за належними реквізитами не зважаючи на той факт, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" було відомо про те, що новим власником залізничного вагону є Товариства з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд".

Згідно із частиною 1 статті 399 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 399 Цивільного кодексу України, право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Щодо заперечень відповідача про те, що в даному випадку витребування майна шляхом віндикації неможливе з огляду на існування договірних правовідносин, а саме договору підряду та договору зберігання майна слід зазначити, що такі правовідносини у відповідача виникли з іншими особами, а не з позивачем, який набув право власності на спірне майно за результатами проведення електронного аукціону в межах виконавчого провадження ЗВП №64016375.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, з огляду на що така вимога підлягає задоволенню.

При цьому суд звертає увагу на те, що позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" відправити вагон за вказаними позивачем реквізитами, оскільки така позовна вимога відповідає ефективному способу захисту, адже одним із реквізитів вказаних позивачем у прохальній частині позовної заяви є те, що платником тарифу за перевезення вагону є ТзОВ "Таго Трейд" (ЄДРПОУ 39977229).

Щодо позовної вимоги про стягнення 40400,00 грн. упущеної вигоди за період з 01.06.2022р. по 09.09.2022р. суд зазначає таке.

Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для вирішення питання про наявність підстав для відшкодування збитків необхідно встановлювати наявність у діях винної особи чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: наявність збитків, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.05.2020р. у справі №909/240/19.

Упущена вигода це рахункова величина витрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. Наявність теоретичного обгрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Такого висновку дійшов Верховний суд України у постановах від 14.06.2017р. у справі №923/2075/15 та від 09.12.2014 року у справі №5023/4983/12.

Верховний суд у постанові від 07.05.2019р. у справі №904/8832/17 зазначив, що судам попередніх інстанцій належало самостійно встановити чи доведено позивачем те, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи у визначеному ним розмірі, за визначений ним період.

Як зазначив у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного Господарського Суду від 25.06.2019р. у справі №910/422/18, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Збитки як правова категорія включають в себе упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.

Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 Цивільного кодексу України).

Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Аналіз змісту положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України свідчить про відсутність в них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").

Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини" (Ozturk v. Turkey)).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, частини другої статті 224, статті 225 Господарського кодексу України свідчить, що упущена вигода будучи складовою поняття збитки на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Отже відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту) за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

Чинний Цивільного кодексу України та Господарський кодекс України не містять норм, які б розкривали зміст поняття звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту), тоді як за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, слово "звичайний" означає "який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; який не має в собі нічого нового; звичний; який вважається нормальним; характерний, типовий для кого -, чого-небудь" (Словник української мови: в 11 томах. - Том 3, 1972. - Стор. 476).

Отже звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Поряд з цим, слід зазначити, що справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Згідно із частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Хоча така категорія, як справедливість, є оціночним поняттям та має властивість змінювати своє змістовне наповнення залежно від різних, як об`єктивних, так і суб`єктивних обставин, очевидним є те, що застосування такого принципу у визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди відповідає меті та цілям такої міри відповідальності як відшкодування збитків, а також унеможливлює отримання заподіювачем збитків переваг від своєї недобросовісної (протиправної) поведінки.

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення упущеної вигоди в розмірі 40400,00 грн. за період з 01.06.2022р. по 09.09.2022р. позивач посилається на договір оренди вагонів №1 від 04.01.2022р., а також на додаткову угоду №1 та додаткову угоду №2 до договору оренди вагонів №1 від 04.01.2022р.

Так, 04.01.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" (позивач, орендодавець) та Приватним спеціалізованим підприємством "Укрросхим" (орендар) укладено договір оренди вагонів №1, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати напіввагони моделі 12-4106. ТУ45-057-003-2001 з відповідними номерами №64923832, 64923873, 64923907, що є власністю орендодавця, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне користування (оренду) зазначені в цьому пункті договору вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим договором.

Пунктами 1.2. 1.4. договору передбачено, що об`єкт оренди передається на строк до 31.12.2022 року. Допускається передача вагонів в оренду окремими партіями. Загальна кількість вагонів, що передаються в оренду, становить 3 одиниці. Об`єкт оренди надається для використання в господарській діяльності орендаря.

Відповідно до пунктів 3.11. та 4.1. договору, орендодавець має право отримувати орендну плату. Орендна плата встановлюється за погодженням сторін та складає за оренду одного вагона на добу 1104,00 грн. з ПДВ. Плата за оренду одного вагону нараховується з дати підписання акту приймання-передачі вагонів в оренду до дати фактичного повернення об`єкта оренди орендодавцю.

Згідно із пунктом 4.3. договору, розмір орендної плати може бути змінений за ініціативою будь-якої із сторін, але не частіше ніж один раз на квартал. Зміна розміру орендної плати оформлюється шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди.

Відповідно до пунктів 9.1. та 10.1. договору, всі додатки, зміни і доповнення до договору, вчинені у письмовій формі, підписані повноважними представниками кожної сторони і скріплені печаткою, є невід`ємною частиною договору. Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2022 року.

01.06.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" (позивач, орендодавець) та Приватним спеціалізованим підприємством "Укрросхим" (орендар) укладено додаток №1 до договору, відповідно до умов якого вартість (ціна) послуг з передання в оренду рухомого складу (напіввагон) згідно наданої заявки по кожному вагону становить 400,00 грн. за добу, в т.ч. ПДВ 20%. Період за який нараховується орендна плата за надання в оренду власного рухомого складу визначається з 01.06.2022р. по 30.06.2022р.

01.07.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" (позивач, орендодавець) та Приватним спеціалізованим підприємством "Укрросхим" (орендар) укладено додаток №2 до договору, відповідно до умов якого вартість (ціна) послуг з передання в оренду рухомого складу (напіввагон) згідно наданої заявки по кожному вагону становить: 400,00 грн за добу, в т.ч. ПДВ 20%. Період за який нараховується орендна плата за надання в оренду власного рухомого складу визначається з 01.06.2022 р по 31.08.2022р.

01.08.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" (позивач, орендодавець) та Приватним спеціалізованим підприємством "Укрросхим" (орендар) укладено додаток №3 до договору, відповідно до умов якого вартість (ціна) послуг з передання в оренду рухомого складу (напіввагон) згідно наданої заявки по кожному вагону становить: 400,00 грн за добу, в т.ч. ПДВ 20%. Період за який нараховується орендна плата за надання в оренду власного рухомого складу визначається з 01.09.2022р. по 30.09.2022р.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (частина перша статті 20 Господарського кодексу України)

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

У справах про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди такою передумовою захисту, зокрема є доведення наявності збитків та їх розміру.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у частині другій статті 2, частині першій статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Особливе значення такі правила мають при доведенні наявності та розміру заподіяних потерпілому збитків у вигляді упущеної вигоди, яку на відміну від реальних збитків довести з максимальною математичною точністю досить складно, оскільки її визначення та розрахунок потребує урахування сукупності різних критеріїв та факторів (звичайні умови обороту, справедливість, розумність, компенсаційність відшкодування тощо), які мають оціночний характер.

Наявність збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розмір не має надмірно залежати від сукупності мінливих та непередбачуваних обставин, щоб складати певний і обґрунтований розмір шкоди.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Суд звертає увагу, що 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були, зокрема внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") звернув увагу, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Верховний Суд зауважує, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Оскільки, як зазначалося вище упущена вигода є категорією визначення та розрахунок якої потребує урахування, зокрема, звичайних умов обороту, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, які є оціночними поняттями, очевидно, що доведення таких обставин передбачає існування ряду міркувань (умовиводів), ймовірностей, а отже має здійснюватися із застосуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Таким стандартом є стандарт вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дозволяє стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся (мав місце), аніж не був. Зокрема, з розумною впевненістю стверджувати доведеність позивачем наявності заподіяних йому збитків, правильність розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, розміру упущеної вигоди, яка підлягає стягненню з боржника на користь кредитора тощо.

За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2021р. у справі №922/3928/20.

Разом з тим, визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №926/1904/19).

Як стверджує позивач він придбав спірний залізничний вагон для здійснення підприємницької діяльності, а саме для здачі його в оренду як і інші вагони відповідно до договору оренди №1 від 04.01.2022р., однак у зв`язку з неправомірними діями відповідача, позивач не отримує дохід від здачі його в оренду, який би він міг отримувати, якби відповідач не утримував вагон у себе.

Як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одними із видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" (ідентифікаційний код 39977229) є: "вантажний залізничний транспорт" (49.20) та "надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. (77.39).

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, лист відповідача №13/502 від 30.05.2022р. про існування заборгованості за ремонт вагону позивач отримав 31.05.2022р. Тобто враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що визначення позивачем 01.06.2022р. першим днем у періоді, за який нараховується упущена вигода є можливим в даному випадку.

Беручи до уваги умови договору оренди вагонів та додатків до них, а саме враховуючи те, що додатком №3 до договору сторони погодили те, що залізничні вагони здаються в оренду до 30.09.2022р., суд дійшов висновку про те, що нарахування упущеної вигоди по 09.09.2022р. є можливим.

Отже враховуючи вищезазначене, обраний позивачем період нарахування упущеної вигоди з 01.06.2022р. по 09.09.2022р. не суперечить встановленим судом обставинам та вимогам законодавства. Однак слід зазначити, що оскільки відповідно до умов договору оренди вагонів вартість оренди встановлюється за одну добу, тому суд зазначає, що в обраний позивачем період нарахування упущеної вигоди (з 01.06.2022р. по 09.09.2022р.) містить у собі 100 повних діб, а не 101 добу, як вказав позивач.

При цьому на підтвердження того факту, що відповідно до договору оренди №1 від 04.01.2022р. та додатків до нього вагони дійсно здавалися в оренду за плату, позивачем долучено до матеріалів справи рахунки на оплату, підписані сторонами акти здачі-приймання робіт та платіжні доручення про сплату орендної плати, з яких вбачається, що розмір орендної плати за один вагон становить 400,00 грн. на добу, що свідчить про реальну можливість позивача отримувати кошти (400,00 грн. на добу) у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності, якби спірний вагон був переданий в оренду іншій особі.

Відповідно до частини 1 стаття 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи наведене, з матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено, що неотримані ним доходи, про які йдеться у позовній заяві, не є абстрактними, адже із матеріалів справи вбачається, що він дійсно міг і повинен був отримати відповідні доходи у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності, у випадку якби здавав спірний вагон в оренду іншій особі.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що факт спричинення позивачу збитків протиправною поведінкою відповідача є доведеним. Тобто понесення збитків у вигляді упущеної вигоди в даному випадку виступає об`єктивним наслідком неправомірної поведінки відповідача.

Разом з тим суд зазначає, що заявлений позивачем розмір збитків (упущеної вигоди) дійсно підтверджується конкретними підрахунками, що надані Товариства з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд".

Отже враховуючи вищевказані норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позивач в даному випадку довів, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, з огляду на що позовна вимога про стягнення з відповідача упущеної вигоди є обґрунтована та підлягає задоволенню частково.

Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 40000,00 грн. упущеної вигоди за період з 01.06.2022р. по 09.09.2022р., оскільки як вже було зазначено судом обраний позивачем період нарахування упущеної вигоди (з 01.06.2022р. по 09.09.2022р.) містить у собі 100 повних діб, а не 101 добу, як зазначив позивач (100 діб х 400,00 грн. = 40000,00 грн.).

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №4100 від 20.07.2022р. на суму 9922,19 грн.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, керуючись нормами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 9922,19 грн. судового збору.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

В позовній заяві позивачем було заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу за участь представника в судових засіданнях.

У відповіді на відзив (вх.№19084/22 від 14.09.2022р.) позивачем додатково заявлено до стягнення 1500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за участь представника позивача в судовому засіданні 30.08.2022р. в режимі відеоконференції.

Згідно із клопотанням (вх.№3282/22 від 12.10.2022р.) позивач додатково заявив до стягнення 1500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за участь представника позивача в судовому засіданні 20.09.2022р. в режимі відеоконференції.

Відповідно до клопотання (вх.№22401/22 від 31.10.2022р.) позивач додатково заявив до стягнення 1500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за участь представника позивача в судовому засіданні 20.10.2022р. в режимі відеоконференції.

03.11.2022р. позивач подав клопотання (вх.№22898/22), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" заявило до стягнення 3700,32 грн. судових витрат, які складаються із вартості витрат на квитки на залізничний транспорт в розмірі 1200,32 грн. та 2500,00 грн. вартості витрат на професійну правничу допомогу за участь представника позивача в судовому засіданні 03.11.2022р. в приміщенні Господарського суду Львівської області.

Отже як вбачається із поданих матеріалів та як зазначає позивач у клопотанні (вх.№22898/22 від 03.11.2022р.), загальний розмір судових витрат, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" становить 24200,32 грн., що складається із 23000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1200,32 грн. витрат на квитки на залізничний транспорт.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частиною 1 та 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Як вбачається із поданих матеріалів, 14.07.2022р. між Дейнекою Вікторією Михайлівною, яка є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4147 від 28.09.2010р. (надалі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №01-14/07, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання правової допомоги щодо захисту та представництва інтересів останнього в судовому спорі між клієнтом і ТзОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати" у Господарському суді Львівської області, Західному апеляційному господарському суді, Верховному суді у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, перед органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем (юридичні послуги).

Пунктом 4.1. договору, оплата правової допомоги (гонорару) здійснюється за домовленістю сторін та визначається в додатку (додатках) до цього договору.

14.07.2022р. між адвокатом та клієнтом також укладено додаток №1 до договору №01-14/07 про надання правової допомоги від 14.07.2022р., яким сторони узгодили, що послуги адвоката з надання правової допомоги щодо захисту інтересів клієнта у спорі із ТзОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати" у Господарському суді Львівської області (юридичні послуги) за цим договором буде відбуватися на наступних умовах:

- послуги по підготовці та подачі позовної заяви до Господарського суду Львівської області, збору та аналізу доказів, по підготовці та подачі до вказаного суду необхідних процесуальних документів (відповідь на відзив, заяв, клопотань, інших документів), щодо аналізу документів, наданих до вказаного суду ТзОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати" складає грошову суму в розмірі 16000,00 грн. без ПДВ і оплачується клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання цього додатку №1 на банківський рахунок адвоката згідно реквізитів, вказаних в цьому додатку №1;

- вартість послуг при безпосередній участі адвоката в судовому засіданні в режимі відеоконференції з м.Києва складає грошову суму в розмірі 1500,00 грн. без ПДВ за 1 (одне) судове засідання і оплачується клієнтом не пізніше, ніж за день до дати судового засідання на банківський рахунок адвоката згідно реквізитів, вказаних в цьому додатку №1;

- вартість послуг при безпосередній участі адвоката в судовому засіданні в Господарському суді Львівської області в м.Львів складає грошову суму в розмірі 2500,00 грн. без ПДВ за 1 (одне) судове засідання, а також клієнт відшкодовує адвокату вартість білетів (проїзних документів) на залізничний транспорт з м.Київ до м.Львів та з м.Львів до м.Київ. Клієнт оплачує адвокату платежі згідно цього пункту не пізніше, ніж за день до дати судового засідання на банківський рахунок адвоката згідно реквізитів, вказаних в цьому додатку №1.

В матеріалах справи міститься також ордер на надання правничої (правової) допомоги №1222393 від 20.07.2022р. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається із поданих матеріалів позивач на підтвердження розміру понесених судових витрат подав такі докази: банківську виписку за 18.07.2022р. на суму 16000,00 грн., акт наданих послуг від 21.09.2022р. на суму 16000,00 грн., банківську виписку за 30.08.2022р. на суму 1500,00 грн., акт наданих послуг від 30.08.2022р. на суму 1500,00 грн., банківську виписку за 19.09.2022р. на суму 1500,00 грн., акт наданих послуг від 20.09.2022р. на суму 1500,00 грн., банківську виписку за 19.10.2022р. на суму 1500,00 грн., акт наданих послуг від 20.10.2022р. на суму 1500,00 грн., банківську виписку за 01.11.2022р. 3700,32 грн., а також посадочний документ на залізничний транспорт (Київ-Львів: 02.11.2022р.-03.11.2022р.) та посадочний документ на залізничний транспорт (Львів-Київ: 03.11.2022р.-04.11.2022р.) на загальну суму вартістю 1200,32 грн.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ознайомившись з поданими позивачем доказами, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, відповідають критерію розумності та підтвердженні матеріалами справи, відтак підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 24200,32 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" (ідентифікаційний код 37958251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" (ідентифікаційний код 39977229) залізничний вантажний вагон №56512429, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" (ідентифікаційний код 39977229), зобов`язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" (ідентифікаційний код 37958251) відправити вагон за реквізитами: станція та дорога призначення: станція Супрунівка, Південна залізниця, код станції призначення: 448408, отримувач: ТОВ "Таго Трейд" (ЄДРПОУ 39977229), код отримувача: 2653, адреса отримувача: 36020, м.Полтава, вул.Котляревського, буд.1/27, оф.329, платник тарифу: ТОВ "Таго Трейд" (ЄДРПОУ 39977229).

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" (36020, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Котляревського, будинок 1/27, офіс 329, ідентифікаційний код 39977229).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" (81652, Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Ходорівська, будинок 4, ідентифікаційний код 37958251).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод "Карпати" (81652, Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Ходорівська, будинок 4, ідентифікаційний код 37958251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таго Трейд» (36020, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Котляревського, будинок 1/27, офіс 329, ідентифікаційний код 39977229) збитки (упущену вигоду) в розмірі 40000,00 грн., судовий збір в розмірі 9922,19 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24200,32 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.11.2022р.

Суддя Петрашко М.М.