Рішення

від 10.11.2022 по справі 914/1541/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2022 Справа № 914/1541/22

За позовом: Державного підприємства Дослідне господарство Львівське ІС НААН, с.Неслухів, Львівський район, Львівська область

до відповідача: Приватного підприємства Асканій, м.Львів

про: стягнення 400743,47грн за договором купівлі-продажу №04/10 від 08.10.2021

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022, справу №914/1541/22 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 19.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.08.2022.

Ухвалами від 02.08.2022 та від 20.09.2022 розгляд справи відкладено, з підстав зазначених в ухвалах.

Ухвалою від 04.10.2022 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.10.2022.

Ухвалою від 25.10.2022 розгляд справи відкладено на 08.11.2022.

04.11.2022 від позивача до суду надійшли для огляду оригінали документів, копії яких долучені до позову.

Представник позивача в судове засідання 08.11.2022 не з`явився.

Відповідач в судове засідання 08.11.2022 повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено Договір купівлі-продажу № 04/10 від 08.10.2021, відповідно до пунктів 1.1 якого позивач зобов`язався продати товар, а відповідач зобов`язався прийняти й оплатити товар на умовах договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору постачання товару здійснюється автотранспортом за рахунок покупця до місця призначення.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору оплата може проводитися готівкою (шляхом внесення грошових коштів до каси продавця) або шляхом безготівкового перерахування коштів. Оплата проводиться шляхом оплати вартості товару після доробки та сушки, а розрахунок готівкою проводиться в момент одержання товару на складі покупця.

Як зазначено в позові, за період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 532 883 грн. 47 коп. На підтвердження долучено копії видаткових накладних: № 10 від 08.10.2021 на загальну суму 380 060 грн 24 коп.; № 11 від 08.10.2021 на загальну суму 395 870 грн 25 коп.; № 13 від 12.10.2021 на загальну суму 409 510 грн 26 коп.; № 14 від 13.10.2021 на загальну суму 394 940 грн 26 коп.; № 18 від 21.10.2021 на загальну суму 417 689 грн 92 коп.; № 19 від 26.10.2021 на загальну суму 360 772 грн 58 коп.; № 22 від 02.11.2021 на загальну суму 420 790 грн 06 коп.; № 23 від 09.11.2021 на загальну суму 351 679 грн 95 коп.; № 24 від 15.11.2021 на загальну суму 362 039 грн 95 коп.; № 1 від 18.02.2022 на загальну суму 39 530 грн 00 коп. (оригінали оглянуто судом).

Поставка товару виконана належним чином, накладні підписані без зауважень. Однак, в порушення умов договору за отриманий товар відповідач не розрахувався, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 400743,47грн.

У порядку досудового врегулювання спору 07.07.2022 позивач надсилав відповідачу вимогу про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ДП Дослідне господарство Львівське ІС НААН подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 400743,47грн основного боргу.

Після відкриття провадження у цій справі відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 250000,00грн. Залишок заборгованості становить 150743,47грн.

Відповідач не заперечив проти позову.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір купівлі-продажу № 04/10 від 08.10.2021, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Укладений між сторонами спірний договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право ДП Дослідне господарство Львівське ІС НААН як продавця отримати плату за свій товар та обов`язок ПП Асканій оплатити вартість отриманого товару у визначені договором розмірі та строки.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив. Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено.

Після відкриття провадження у цій справі відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 250000,00грн. Залишок заборгованості становить 150743,47грн.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми оплати за отриманий товар є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 150743,47грн. В частині стягнення 250000,00грн провадження підлягає закриттю.

Стосовно вимоги про стягнення з позивача 30000,00грн витрат на оплату послуг правничої допомоги господарський суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 16.11.2000 № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника, зазначив, що право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги, а суб`єктами надання правової допомоги в нашій державі є:

-державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо);

-адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України);

-суб`єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України;

-об`єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод (частина перша статті 36 Конституції України).

Верховний Суд звертає увагу на правову позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі про правову допомогу. Як вказав Конституційний Суд України, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Таким чином, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, термін «правова допомога» має тлумачитися якнайкраще і охоплювати будь-яку діяльність, спрямовану на реалізацію правових норм в інтересах тієї чи іншої особи.

Отже, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, правова допомога - це юридичні (правові) послуги, а адвокатура є лише одним з суб`єктів, що надають в Україні правничу професійну допомогу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 25.06.2019 № 916/1340/18.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

До позову долучено договір №09-06/22 про надання правничої допомоги від 09.06.2022, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лекс Форс». У п.5.2 договору сторони погодили, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в договорі. Вартість правничої допомоги за підготовку претензії та позовної заяви до ПП «Асканій» складає 30000,00грн.

Оскільки договором визначено суму гонорару саме в такий спосіб, позивач не зобов`язаний посилатись на час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідач обґрунтованих заперечень проти стягнення витрат на надання правової допомоги суду не надав.

Перевіривши зміст виконаних робіт, Господарський суд Львівської області приходить до висновку вимогу про стягнення з позивача 30000,00грн гонорару задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 126, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства Асканій (79058, м.Львів, вул.Торф`яна, 7, ідентифікаційний код 22340771) на користь Державного підприємства Дослідне господарство Львівське ІС НААН (80455, Львівська область, Львівський район, с.Неслухів, вул.Наукова, 2а, ідентифікаційний код 00496923) 150743,47грн основного боргу, 30000,00грн гонорару та 2261,15грн судового збору.

3.У решті вимог провадження закрити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 21.11.2022.

Суддя Ділай У.І.