Рішення

від 21.11.2022 по справі 922/1447/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1447/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (81500, Львівська область, Городецький район, с. Черляни, вул. Польова, 97, адреса для листування: 81500, Львівська область, Городецький район, м. Городок, а/с 22, код ЄДРПОУ 38169102) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мера-Комфорт" (61162, м. Харків, пр-т Героїв Сталінграда, 165В, кв. 1, код ЄДРПОУ 35474670) про стягнення 20 203,01грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 11 816,40грн, пеню в розмірі 3 094,47грн, 3% річних в розмірі 394,09грн, збитки від інфляції в розмірі 2 534,77грн, 20% штрафу в розмірі 2 363,28грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача, ним надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору поставки № 542789 від 15.10.2015 не здійснив оплату поставленого товару, з посиланням на ст.ст.11, 530, 625, 629, 712, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.175, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 06.09.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" залишено без руху. Надано позивачу для усунення недоліків строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення недоліків ухвалою суду від 22.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.09.2022 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресами, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача та у позові позивачем.

Проте, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.09.2022, яка направлялась на адресу відповідача, повернута на поштову адресу суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

За приписами ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала господарського суду Харківської області від 22.09.2022, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши позовну заяву відповідач не був позбавлений можливості дізнатися в господарському суді Харківської області про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомитись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на день розгляду справи по суті від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мера-Комфорт" (відповідач) укладено договір поставки № 542789 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Предметом договору є поставка запасних частин до транспортних засобів, за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури позивача (1.2 договору).

За умовами п. 3.3.1 договору відповідач взяв на себе зобов`язання прийняти товар та вчасно його оплатити.

Товар передається відповідачу партіями на підставі замовлень на кожну партію. Замовлення передається засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою. У замовленні відповідача зазначається найменування товару, кількість за кожним видом товару (п.1.3 договору).

Відповідно до п.1.4 договору тара (упаковка) входить в вартість товару. Підтвердженням факту узгодження Сторонами найменувань, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття відповідачем товару по видатковій накладній, виданій позивачем, а після її підписання сторонами має юридичну силу Специфікації, в розумінні ст.266 Господарського кодексу України. Товар, прийнятий відповідачем по видатковій накладній або узгоджений сторонами в рахунку-фактурі, переданому по факсу чи електронній пошті, не підлягає поверненню по ініціативі відповідача, крім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, заявлену відповідачем.

Товар передається позивачем відповідачу за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення останнього. Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару. Якість товару повинна відповідати вимогам державним стандартам та нормам, передбаченим для даного виду продукції. Позивач зобов`язався надати відповідачу документи, що підтверджують якість товару, відповідно до чинного законодавства (розділ 2 договору).

Поставка товару позивачем, за умовами п.4.1 договору, становить 7 днів з дати підтвердження ним замовлення.

У п.4.3 договору сторони погодили, що передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість.

Право власності на товар, а також ризи його випадкової загибелі переходить від позивача до відповідача з моменту передачі йому товару (п.4.4 договору).

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору поставки.

Так, 30.12.2020 між сторонами укладено Додаткову Угоду № 3, якою сторони змінили п.5.5 договору поставки в редакції додаткової угоди № 2 від 26.07.2018 та погодили, що оплата товару здійснюється відповідачем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок позивача чи шляхом внесення готівки в касу позивача. Відповідач зобов`язався здійснити оплату товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Цією ж Додатковою угодою до договору поставки сторони у п. 5.7 договору погодили, що при наявності заборгованості на суму понад 60 000грн позивач має право не здійснювати подальші відвантаження товару відповідачу з відтермінуванням платежу до повного погашення ним заборгованості. Розмір зазначеної суми та можливість продажу товару з відтермінуванням платежу може змінюватись в односторонньому порядку з ініціативи позивача.

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11816,40грн, що підтверджується видатковими накладними: № FТМ 00193622/21 від 17.06.2021 на загальну суму 9 125,00 грн, № FТМ 00194399/21 від 18.06.2021 на загальну суму 582,77грн та FТМ 00195155/21 від 18.06.2021 на загальну суму 2108,63грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, за отриманий товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 11 816,40грн, яка до теперішнього часу не сплачена.

На суму основного боргу позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3094,47грн, 3% річних в розмірі 394,09грн, збитки від інфляції в розмірі 2 534,77грн та 20% штрафу в розмірі 2 363,28грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за поставлений товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Факт отримання відповідачем товару на суму 11816,40грн, підтверджується копіями видаткових накладних: № FТМ 00193622/21 від 17.06.2021 на загальну суму 9125,00 грн, № FТМ 00194399/21 від 18.06.2021 на загальну суму 582,77грн та FТМ 00195155/21 від 18.06.2021 на загальну суму 2108,63грн, підписаними відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, та наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач розрахувався за товар, поставлений позивачем.

Факт наявності заборгованості на суму 11 816,40грн відповідачем не спростований.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 11 816,40грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в загальному розмірі 394,09грн: за період з 02.07.2021 по 11.08.2022 за видатковою накладною №FТМ 00193622/21 від 17.06.2021 на загальну суму 9125,00грн та за період з 03.07.2021 по 11.08.2022 за видатковими накладними № FТМ 00194399/21 від 18.06.2021 на загальну суму 582,77грн та FТМ 00195155/21 від 18.06.2021 на загальну суму 2108,63грн та збитків від інфляції в загальному розмірі 2534,77грн: за період з липня 2021 року по червень 2022 року за видатковими накладними № FТМ 00193622/21 від 17.06.2021 на загальну суму 9125,00грн, № FТМ 00194399/21 від 18.06.2021 на загальну суму 582,77грн та FТМ 00195155/21 від 18.06.2021 на загальну суму 2108,63грн, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% в розмірі 394,09грн та збитків від інфляції в розмірі 2534,77грн (за кожною видатковою накладною окремо), суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3 094,47грн за період з 02.07.2021 по 11.08.2022 за видатковою накладною № FТМ 00193622/21 від 17.06.2021 на загальну суму 9125,00грн та за період з 03.07.2021 по 11.08.2022 за видатковими накладними № FТМ 00194399/21 від 18.06.2021 на загальну суму 582,77грн та FТМ 00195155/21 від 18.06.2021 на загальну суму 2108,63грн та 20% штрафу в розмірі 2 363,28грн, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення позивача до суду.

Крім того, відповідно до пункту 6.3 договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів відповідач окрім пені сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені та штрафу та враховуючи те, що сторони у договорі погодили нарахування пені саме до моменту звернення позивача до суду, суд встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 02.07.2021 по 11.08.2022 за видатковою накладною № FТМ 00193622/21 від 17.06.2021 на загальну суму 925,00грн та за період з 03.07.2021 по 11.08.2022 за видатковими накладними № FТМ 00194399/21 від 18.06.2021 на загальну суму 582,77грн та FТМ 00195155/21 від 18.06.2021 на загальну суму 2108,63грн та 20% штрафу в розмірі 2 363,28грн від вартості неоплаченого товару підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, позов є цілком обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Як вбачається судом з наданого позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складається зі сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 2 481,00грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00грн.

09.11.2022 позивачем надано до суду акт виконаних робіт, в якому сторонами погоджено суму вартості наданих Адвокатським бюро "Богданова" в розмірі 5600,00грн, а також докази сплати цих витрат.

Суд зазначає, що за приписами ч.3 ст.124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00грн, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 600,00грн, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення їх на відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

10.08.2022 між позивачем та Адвокатським бюро "Богданова" укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Бюро зобов`язується надати позивачу визначену цим договором правову (професійну правничу) допомогу щодо захисту інтересів останнього в судах України усіх інстанцій, у справі про стягнення з ТОВ "Мера-Комфорт" заборгованості за договором поставки № 542789 від 15.10.2015, а позивач зобов`язався сплатити за виконану роботу визначену в даному договорі плату та гонорар успіху, відшкодувати додаткові витрати.

У п.4.1 сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме: за надання правової (професійної правничої) допомоги позивач сплачує Бюро плату за правову допомогу згідно актів виконаних робіт за домовленістю. Остаточна сума визначається сторонами у Акті виконаних робіт.

Згідно Акту наданої правової допомоги від 01.11.2022 Адвокатське бюро "Богданова" надало правову допомогу відповідно до договору надання правової (професійної правничої) допомоги від 10.08.2022.

Положеннями Акту визначено, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги за правовий аналіз наданих документів, консультацію щодо порядку стягнення заборгованості, роз`яснення розміру судового збору, підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості та формування доказової бази, систематизації, групування доказів, додатків до позовної заяви, здійснення розрахунків штрафних санкцій, організацію направлення засобами поштового зв`язку копії позовної заяви стороні, складання опису поштового вкладення становить 5600,00грн.

Підписанням цього акту сторони підтверджують факт виконання робіт (надання послуг) та відсутність взаємних претензій з надання правової (професійної правничої) допомоги ТОВ "КПП Центр" у справі про стягнення з ТОВ "Мера-Комфорт" заборгованості за договором поставки № 542789 від 15.10.2015.

Акт виконаних робіт від 01.11.2022 підписано сторонами та скріплено відтиском печатки позивача без зауважень.

Позивачем в якості надання професійної правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро "Богданова" надані наступні документи: копія договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 10.08.2022; акт виконаних робіт про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.11.2022, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 135 від 01.11.2022 на суму 5 600,00грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 681 від 29.03.2010 адвокатом Богдановим Олександром Васильовичем.

З урахуванням наведеного, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським бюро "Богданова" професійної правничої допомоги позивачу на суму 5 600,00грн.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на адресу суду від відповідача не надходило.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 600,00грн, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати в цій частині, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мера-Комфорт" (61162, м. Харків, пр-т Героїв Сталінграда, 165В, кв. 1, код ЄДРПОУ 35474670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (81500, Львівська область, Городецький район, с. Черляни, вул. Польова, 97, адреса для листування: 81500, Львівська область, Городецький район, м. Городок, а/с 22, код ЄДРПОУ 38169102) - 11 816,40грн основного боргу, 3 094,47грн пені, 394,09грн 3% річних, 2 534,77грн збитків від інфляції, 2 363,28грн штрафу, 2 481,00грн судового збору, 5 600,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "21" листопада 2022 р.

СуддяТ.А. Лавренюк