Постанова

від 17.11.2022 по справі 916/546/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 916/546/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Невінгловська Ю.М.)

від 14.09.2021

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді: Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.)

від 22.12.2021

у справі № 916/546/21

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А.А.

про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації,

за участю представників учасників справи:

позивача - Яловенко К.Б. ;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - Іорданов К.І. ;

відповідача 3 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А.А. про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором, реєстраційна дія №1005561070034002601 від 23.02.2021.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що відчуження ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" на користь ОСОБА_1 відбулось з порушенням встановленої законодавством та Статутом процедури повідомлення позивача як іншого учасника товариства про намір відчуження своєї частки в статутному капіталі, відповідно без згоди позивача на таке відчуження.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.09.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, позов задоволено. Суд визнав недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Та скасував державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновською А.А., реєстраційна дія № 1005561070034002601 від 23 лютого 2021 року.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що акт приймання-передачі від 19.02.2021 є тим правочином, за яким відбулось відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", який мав юридичні наслідки у вигляді припинення права власності на дану частку у ОСОБА_3 , і набуття права власності на вказану частку у ОСОБА_1 . Оскарження оформленого таким актом правочину, у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків. Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо письмового повідомлення ОСОБА_2 про намір ОСОБА_3 відчужити належну йому частку, господарські суди дійшли висновку, що відчуження останнім своєї частки ОСОБА_1 , та укладання ними у якості правочину - акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021, здійснено з порушенням вимог законодавства та визначеної процедури, з огляду на що, вказаний акт підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 14.09.2021 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким у позові відмовити.

3.2. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №916/2303/19.

Також вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: статті 86, 194, 237 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки на його думку правовідносини у цій справі, що переглядається, та в справі № 916/2303/19 не є подібними.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Відповідно до нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", затвердженої загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" протоколом №24/06-19 від 24.06.2019, визначено, що учасниками Товариства є фізичні особи-громадяни України: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 3.2-3.4 Статуту для забезпечення діяльності товариства учасники формують статутний капітал (фонд) у розмірі 1 603 000, 00 грн. Учасники Товариства вносять свої вклади таким чином: ОСОБА_2 вносить нежиле приміщення загальною площею 45,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке оцінюється в сумі 412 500, 00 (чотириста дванадцять тисяч п`ятсот) гривень; 1/2 (одну другу) частину нежилого приміщення загальною площею 58,5 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_2 , яке оцінюється в сумі 378 750, 00 (триста сімдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень та грошові кошти в сумі 10 250 (десять тисяч двісті п`ятдесят) гривень, що складає 50 (п`ятдесят) голосів; ОСОБА_3 - вносить квартиру загальною площею 47,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_3 , яке оцінюється в сумі 412 500, 00 (чотириста дванадцять тисяч п`ятсот) гривень; 1/2 (одну другу) частину нежилого приміщення загальною площею 58,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 , яке оцінюється в сумі 378 750, 00 (триста сімдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень та грошові кошти у сумі 10 250 (десять тисяч двісті п`ятдесят) гривень, що складає 50 (п`ятдесят) голосів.

Як визначено у п.3.4 Статуту, частки учасників у статутному капіталі товариства мають співвідношення: ОСОБА_2 - 50%, ОСОБА_6 - 50%.

Згідно з п. 6.1 Статуту учасник товариства за згодою решти учасників може відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Пунктами 6.3-6.4 Статуту передбачено, що учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).

Згідно з доданим до позовної заяви витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Код ЄДРПОУ юридичної особи: 32972140) за кодом 491502863487 станом на 22.02.2021 та за кодом 288122159151 станом 01.03.2021, суди попередніх інстанцій встановили, що 23 лютого 2021 року о 18 годині 40 хвилин державним реєстратором Логиновською А.А. Юридичного департаменту Одеської міської ради було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи (номер реєстраційної дії 1005561070034002601).

Внаслідок зазначеної реєстраційної дії учасника ОСОБА_3 було виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", ОСОБА_1 було включено до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест".

Зазначені зміни за реєстраційним номером 1005561070034002601 від 23.02.2021 проведені на підставі заяви форми №2 від 23.02.2021 за підписом ОСОБА_3 щодо зміни складу засновників товариства (виключено зі складу засновників ОСОБА_3 , включено до складу засновників ОСОБА_1 ), акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19 лютого 2021 року за підписами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та квитанції про сплату адміністративного збору, що підтверджується Описом документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в ЄДРЮОФОП та ГФ "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".

Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021, справжність підписів на якому посвідчено приватним нотаріусом, на виконання досягнутих домовленостей, ОСОБА_3 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", ідентифікаційний код: 32972140 номінальною вартістю у розмірі 801 500, 00 грн (вісімсот одна тисяча п`ятсот гривень нуль копійок), що відповідає 50,00 відсоткам.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 17.05.2021, ОСОБА_1 надано до матеріалів справи копію договору від 19.02.2021 та копію Змін до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 03.06.2021.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, ОСОБА_3 (Сторона-1) передає Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. (Сторона-2) належну йому частку (корпоративні права) у Статутному Капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", ідентифікаційний код 32972140 (далі - Товариство) у розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) статутного капіталу товариства, що складає 801 500, 00 грн (вісімсот одну тисячу п`ятсот гривень нуль копійок) та є повністю сплаченою (сформованою) Стороною-1 (далі - "Корпоративні права"), в управління на строк, визначений цим договором, а Сторона-2 зобов`язується прийняти корпоративні права (частку в статутному капіталі товариства) та здійснювати за плату від свого імені управління цими корпоративними правами в інтересах Сторони-1.

Згідно з п.1.4 договору про передання корпоративних прав (частки в статутному капіталі товариства) Сторонами складається акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства (далі - Акт). Справжність підписів уповноважених осіб сторін на такому акті має бути нотаріально засвідчена. Акт є підставою для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Корпоративні права вважатимуться переданими в управління і повноваження Сторони-2 щодо управління корпоративними правами виникнуть з моменту державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які підтверджуватимуть набуття Стороною-2 статусу учасника товариства.

Пунком 1.5 договору передбачено, що передання корпоративних прав в управління не тягне за собою переходу права власності на ці корпоративні права (частки в статутному капіталі товариства) до Сторони-2. Власником корпоративних прав (частки в статутному капіталі товариства) залишається Сторона-1.

Пунктом 2.6 договору визначено, що Сторона-2, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов`язані з управлінням корпоративними правами, зобов`язана повідомляти осіб, з якими вона вчиняє правочини, про те, що вона є управителем, а не власником корпоративних прав.

Як передбачено п.8.1, 8.2 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2043. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його строку Договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах. Корпоративні права вважатимуться переданими в управління і повноваження Сторони-2 щодо управління корпоративними правами виникають з моменту державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які підтверджуватимуть набуття Стороною-2 статусу учасника товариства.

За змістом доданих відповідачем-2 Змін до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 03.06.2021 вбачається, що 03.06.2021 до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" між громадянином України ОСОБА_3 та громадянином України ОСОБА_1 були підписані зміни до Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", відповідно до яких у зв`язку з необхідністю приведення у відповідність правовідносинам Сторони-1 зі Стороною-2 та усунення неточностей, сторони вирішили внести зміни до п. 1 Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", ідентифікаційний код: 32972140, справжність підписів на якому засвідчено 19 лютою 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є., зареєстровано в реєстрі за №522,523, виклавши його в наступній редакції: На виконання досягнутих домовленостей, Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" номінальною вартістю у розмірі 801 500, 00 грн, що відповідає 50,00 відсоткам.

Також у матеріалах справи містяться докази, подані позивачем разом із доповненням до відповіді на відзив (вх. ГСОО №18370/21), а також із клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. ГСОО №20182/21) на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 визнає право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" в розмірі 50 %, номінальною вартістю 801 500 грн, а саме: акт огляду сторінки в мережі Інтернет від 23.06.2021, копія позовної заяви про зобов`язання надати документи учаснику Товариства від 16.03.2021; копія позовної заяви про зобов`язання проведення аудиторської перевірки від 16.03.2021; копія запиту щодо надання інформації та документів для проведення аудиту з додатком та акт огляду сторінки в мережі Інтернет від 28.07.2021 року з додатками.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А.А. про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

5.3. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в порушення приписів п. 6.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" та статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", матеріали даної справи не містять жодних доказів, що ОСОБА_3 повідомляв ОСОБА_2 , як іншого учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", про намір передати належну йому частку у власність іншій особі, у тому числі ОСОБА_1 , або отримав згоду ОСОБА_2 на таку передачу.

5.4. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив, зокрема пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №916/2303/19.

Так, у постанові від 15.10.2020 у справі № 916/2303/19 Верховний Суд дійшов висновку, відповідно до якого учасники товариства з обмеженою відповідальністю користуються переважним правом купівлі частки в іншого учасника товариства за наявності у нього наміру здійснити відчуження такої частки саме шляхом укладення договору купівлі - продажу. У разі відступлення учасником товариства своєї частки іншим чином, ніж продаж, зокрема шляхом дарування, переважне право на її придбання в інших учасників товариства не виникає.

5.5. Отже, виходячи з предмета та підстав позову, з врахуванням фактичних обставин справи, встановлених господарськими судами, а також доводів касаційної скарги, вирішенню підлягають такі питання: чи були правові підстави для визнання недійсним акта приймання-передачі частки на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як правочину; яка правова природа правочину, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , щодо відчуження частки.

5.6. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ухвалою від 28.07.2022 цю справу № 916/546/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

При цьому колегія суддів обґрунтувала підставу передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду наявністю виключної правової проблеми, зокрема щодо визначення правової природи акта приймання-передачі як правочину чи як доказу у справі, з огляду на існування різних підходів у вирішенні цього питання.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

З огляду на різні обставини справ суди доходять різних висновків щодо правової природи акта приймання-передачі. Такі висновки можуть відрізнятись один від одного, однак, зважаючи на різний контекст справ, у яких відповідні висновки зроблені, це не свідчить про їх суперечність один одному.

У межах цієї справи судами попередніх інстанцій було зроблено оцінку правової природи акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021. Така оцінка базується як на оцінці змісту самого акта, так і на оцінці судами наявних у матеріалах справи доказів у сукупності.

Так, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відчуження ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" у власність ОСОБА_1 та укладання ними у якості правочину Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021, здійснено з порушенням вимог законодавства та визначеної процедури, з огляду на що, Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021 як правочин підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

5.7. Разом з тим суди попередніх інстанцій не врахували такого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 викладено правову позицію, відповідно до якої учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки у статутному капіталі товариства положеннями Закону № 755-ІV передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 викладено правову позицію, відповідно до якої відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства.

Як було зазначено вище, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відчуження ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" у власність ОСОБА_1 відбулось шляхом укладання ними у якості правочину акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021.

При цьому місцевий господарський суд встановив, що інших доказів передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" матеріали справи не містять та про існування інших доказів сторонами не заявлялось, у зв`язку з чим дійшов до висновку, що не існує інших правочинів, окрім акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки при відчуженні ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" процедура отримання згоди учасників на відчуження частки у статутному капіталі, визначена Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", не була дотримана, оскільки належних та допустимих доказів щодо письмового повідомлення учасника - ОСОБА_2 про свій намір ОСОБА_3 продати частку, жодним із відповідачів до матеріалів справи додано не було.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на те, що в порушення приписів п. 6.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" та статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", матеріали даної справи не містять жодних доказів, що ОСОБА_3 повідомляв ОСОБА_2 , як іншого учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", про намір передати належну йому частку у власність іншій особі, у тому числі ОСОБА_1 , або отримав згоду ОСОБА_2 на таку передачу.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки ними не визначено правову природу правочину, оформленого актом приймання-передачі частки від 19.02.2021, на підставі якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 свою частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест".

При цьому, суд першої інстанції, зазначивши в своєму рішенні про те, що ОСОБА_3 мав намір продати частку, не обґрунтував таке припущення належними доказами, а суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув.

Колегія суддів також зазначає, що такі обставини мають визначальне значення у спірних правовідносинах, з огляду на предмет та підстави позову, а також з врахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20 зазначено, що у випадку, коли має місце договір купівлі-продажу, то частина п`ята статті 20 Закону № 2275-VIII встановлює спеціальний спосіб судового захисту учасника товариства з обмеженою відповідальністю, переважне право якого порушене: такий учасник може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов`язків покупця.

5.8. Іншою підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судами попередніх інстанцій проігноровано докази, які було подано на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 17.05.2021, а саме: копії договору від 19.02.2021 та змін до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі від 03.06.2021. У своїх запереченнях на доповнення до відповіді на відзив (вх. № 19646/21 від 21.07.2021) відповідачем наголошувалось на тому, що відповідно до пункту 1.1. договору від 19.02.2021 ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" в розмірі 50% лише в управління.

Отже, такі доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: статей 86, 194, 237 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до того, що господарські суди не дали належної правової оцінки доказам, поданим ОСОБА_1 , які підтверджують, що ОСОБА_3 передав свою частку в розмірі 50% в управління ОСОБА_1 , а не у власність.

5.9 У рішенні Господарського суду Одеської області від 14.09.2021 зазначено, що ухвалою від 17.05.2021 суд клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів задовольнив та ухвалив витребувати у ОСОБА_3 належним чином засвідчені копії наступних документів: договору або договорів (інших правочинів), на підставі якого (яких) ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", номінальною вартістю у розмірі 801 500, 00 грн та витребувати у ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії наступних документів: договору або договорів (інших правочинів), на підставі якого (яких) ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", номінальною вартістю у розмірі 801 500, 00 грн. При цьому встановлено строк для подання витребуваних судом доказів до 04.06.2021.

04.06.2021 року судом отримано від ОСОБА_1 клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 17.05.2021 у справі №916/546/21, а саме: копію договору від 19.02.2021 та копію Змін до акту приймання передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 03.06.2021.

У запереченнях на доповнення до відповіді на відзив (вх. 19640/21 від 21.07.2021) ОСОБА_1 навів нові заперечення на позовні вимоги щодо відчуження часки, зазначивши, що відповідно до п. 1.1 договору від 19.02.2021, ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" в розмірі 50% в управління, а отже відчуження, на його думку, не відбулось.

Суд першої інстанції, розглянувши наведені ОСОБА_1 у запереченнях на доповнення до відповіді на відзив обставини, керуючись частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що він не вправі заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті, а відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, дані докази не можуть бути прийняті судом до розгляду.

Разом з тим, для виконання завдань господарського судочинства, місцевий господарський суд вважав за доцільне надати оцінку вказаним доводам ОСОБА_1 , які зрештою ним були відхилені.

Отже, договір від 19.02.2021 взагалі не був прийнятий судами попередніх інстанцій до розгляду як доказ, а відповідні фактичні обставини в контексті існування договору від 19.02.2021 судами попередніх інстанцій не були встановлені, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у цій справі.

Тобто суди попередніх інстанцій, витребувавши своєю ухвалою відповідні докази та застосувавши норми статей 80, 165 Господарського процесуального кодексу, не надали їм належної правової оцінки, не врахувавши, при цьому, положення статей 81, 86 та 236 Господарського процесуального кодексу України.

5.10. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, прийняті за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 скасувати, а справу № 916/546/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко