Постанова

від 22.11.2022 по справі 813/195/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 813/195/18

адміністративне провадження № К/9901/2086/19

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський контакт центр» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 (суддя - Брильовський Р.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді: Запотічний І.І., Матковський З.М.) у справі №813/195/18 (857/1025/18).

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський контакт центр» (далі - ТОВ «Львівський контакт центр») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) від рішення від 24.10.2017 № 0018701414, № 0018711414 та № 0018731414.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Львівській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2018, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Львівській області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, використання трудових ресурсів, ненадання документів, які підтверджують час та місце надання послуг тощо, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Львівський контакт центр» з питань проведення взаємовідносин із ПП «Зеро Контініум» (40309004) за період серпень 2016 року, ПП «Асскона» (40689127) та ПП «Ферріум» (40688521) за період вересень 2016 року, ПП «Оріос» (40309004) за період жовтень 2016 року, ПП «ПЕНЛАЙТ» (40637215) за період листопад 2016 року, ПП «Клайв» (40764502) за період грудень 2016 року, ПП «Елландер» (40760953) за період січень 2017 року, ПП «Мілавей» (40975628) та ПП «Дари Літа» (40977206) за період лютий 2017 року, ПП «Бейнхел» (40786168) за період березень 2017 року, ПП «Інтера Актив» (40047175) та ТОВ «Фірма Дельта-Інвест» (38599433) за період травень 2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 03.10.2017 № 1595/13-01-14-13/40227964, в якому відображено висновки про порушення вимог чинного законодавства, а саме:

підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, яке полягає у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1401610,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в сумі 1326089,00 грн.,

завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) в сумі 75521,00 грн.;

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, яке полягає у заниженні податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду в сумі 514550,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем 24.10.2017 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0018731414, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 643187,50 грн., в тому числі 514550,00 грн. за податковим зобов`язанням, 128637,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0018701414,згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1989133,50 грн., в тому числі 1326089,00 грн. за податковим зобов`язанням, 663044,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0018711414 від 24.10.2017 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ розмірі 75521,00 грн. за травень 2017 року.

За результатами процедури адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган зазначав, що відповідно до податкової інформації, отриману з інформаційних систем податкового органу, контрагенти позивача не подають податкової звітності, не перебувають за своїм місцезнаходженням, у них відсутні будь-які активи (трудові ресурси, основні фонди орендовані або власні складські приміщення, автотранспортні засоби, інструменти та інше), наявність яких може забезпечити виконання зобов`язань за вказаними договорами.

Також за доводам контролюючого органу, аналіз спірних господарських операцій з точки зору їх економічної доцільності вказує на невигідність таких операцій з фінансової точки зору, їх економічну необґрунтованість та відсутність доцільності. Такі операції проводяться лише з метою збільшення сум податкового кредиту та для мінімізації податкових зобов`язань.

Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача та вказаних контрагентів фактично не відбувалися, через що складені документи не мають юридичної сили первинних документів.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судами також встановлено, ТОВ «Львівський контакт центр» було укладено ряд договорів по придбанню товарів/послуг з ПП «Зеро Контініум», ПП «Ферріум», ПП «Асскона», ПП «Оріос», ПП «Пенлайт», ПП «Клайв», ПП «Елландер», ПП «Дари Літа», ПП «Мілавей», ПП «Бейнхел», ПП «Інтера Актив», ТзОВ «Фірма «Дельта-Інвест».

Так, між ТОВ «Львівський контакт центр» (орендар) та ПП «Зеро Контініум», ПП «Мілавей», ПП «Елландер», ПП «Бейнхел», ПП «Фірма Дельта-Інвест», ПП «Асскона», ПП «Оріос», ПП «Пенлайт», ПП «Клайв» (орендодавець) укладено договори оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення, відповідно до умов яких орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в договорі (включаючи додатки до нього) телекомунікаційне обладнання та програмне забезпечення, що належить орендодавцю на праві власності.

Між ТОВ «Львівський контакт центр» (замовник) та ПП «Дари Літа», ПП «Інтера Актив» (організатор) укладено договори про надання послуг промоушин та реклами, за умовами яких організатор надає комплекс послуг, спрямований на забезпечення просування замовника у якості роботодавця на ринку послуг call-centr на території України (послуги промоушин) із застосуванням елементів спрямованої рекламної кампанії (із виготовленням та роздачею рекламних матеріалів, кількість, якість та цільова спрямованість яких визначається відповідно до концепції організатора).

З ПП «Дари Літа», ПП «Інтера Актив», ПП «Ферріум», ПП «Клайв» (виконавець) позивачем укладено договори про надання послуг із здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов, зберігання, обробки та аналізу, за умовами яких виконавець зобов`язується надати замовнику за плату послуги, що поділяються на організаційний платіж з налаштування надання абонентських послуг зберігання інформації (записів розмов) із застосуванням апаратних засобів виконавця, в т.ч., але не виключно, сервісів та інших носіїв інформації; послуги спеціалістів технічної підтримки, обсяг яких змінюється (послуги одночасного та безперервного запису розмов персоналу замовника (операторів call-centr) із абонентами/користувачами замовника, їх обробка (сортування, архівація) зміна форматів з формату зберігання на формат доступу МРЗ); послуги спеціалістів виконавця із проведення та складання статистичної звітності, обсяг яких змінюється за запитом замовника; послуги спеціалістів виконавця із проведення та складання аналітичної звітності, обсяг яких змінюється за запитом замовника; послуги спеціалістів Виконавця із проведення контролю якості надання послуг, обсяг яких змінюється за запитом Замовника.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано акти надання послуг оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення, акти приймання-передачі обладнання, податкові накладні, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжні доручення.

Оцінивши подані платником докази суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Львівський контакт центр» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальники були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Щодо твердження відповідача про те, що з аналізу договорів оренди неможливо встановити осіб, якими здійснювалося підключення орендованої техніки, судами вірно зазначено, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди замовником (отримувачем, покупцем); відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток в даному випадку не є обов`язковими при оподаткуванні спірних господарських операцій, та є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Також в обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на кримінальні провадження № 32016100000000027 та №32016100100000027, які порушені за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Як з`ясовано судами, відповідачем не надано доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових чи будь-яких інших осіб контрагента ТОВ «Львівський контакт центр». З інформації щодо розслідування вказаної кримінальної справи не вбачається встановлення фактів щодо спірних операцій.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Поряд з цим, під час апеляційного розгляду позивачем надано довідку слідчого з ОСВ СУ ФР ГУ ДФС у Львівській обл. № 5121/13-01-23-04 від 31.08.2018 про закриття 31.08.2018 кримінального провадження № 320171040000000057 від 30.06.2017 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю в діяннях ТОВ «Львівський контакт центр» ознак кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Клопотання Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про заміну відповідача правонаступником задовольнити.

Замінити відповідача на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 в та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №813/195/18 (857/1025/18) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова