Рішення
від 21.11.2022 по справі 120/6502/22
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 листопада 2022 р. Справа № 120/6502/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

17.08.2022 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2), ОСОБА_3 (далі - позивач 3) до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач, Рада).

У позовній заяві позивачі просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення 24 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, зафіксоване у протоколі пленарного засідання Ради від 18.02.2022 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 1,5 га за кадастровим номером 0522280600:04:000:3051 на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га за кадастровим номером 0522280600:04:000:3049 на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,0 га за кадастровим номером 0522280600:05:000:2242 на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначають, що 01.12.2021 звернулися до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Листами відповідача від 09.03.2022 № 08-16/363, № 08-16/377, № 08-16/364 повідомлено про те, що на засіданні 24 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради рішення про затвердження проекту землеустрою не було підтримано більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

Позивачі вважають, що оскільки поданий на затвердження до селищної ради проект землеустрою в повному обсязі відповідає вимогам земельного законодавства, тому відповідач зобов`язаний був прийняти рішення про його затвердження та передачу бажаних земельних ділянок у власність.

Ухвалою від 22.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Цією ж ухвалою сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Також ухвалою від 22.08.2022 витребувано за ініціативою суду у відповідача додаткові письмові докази.

01.09.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Також відповідачем на виконання ухвали від 22.08.2022 надано витребувані докази.

Відповідач зазначає, що 24.12.2021 на засіданні 24 сесії 8 скликання було винесено на розгляд проект рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 ". Однак через відсутність кворуму депутатів для прийняття рішення вказане питання було перенесено на наступну сесію.

18.02.2022 на засіданні 24 сесії 8 скликання розглянуто клопотання позивачів про затвердження проекту землеустрою, однак за результатами голосування проект рішення не набрав достатньої кількості голосів депутатів на його підтримку, що відображено у протоколі 24 сесії Турбівської селищної ради.

Тому, відповідач вважає, що Радою не допущено протиправної бездіяльності при вирішенні клопотань позивачів.

08.09.2022 відповідачем подано клопотання про долучення доказів надіслання відзиву на позовну заяву з додатками позивачам.

Суд дослідивши аргументи викладені у заявах по суті справи та оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

З метою завершення процедури приватизації земельної ділянки, позивачі 01.12.2021 звернулися до відповідача із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із кадастровими номерами 0522280600:04:000:3051, 0522280600:04:000:3049, 0522280600:05:000:2242 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

До клопотань долучено витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Листами відповідачів від 09.03.2022 № 08-16/363, № 08-16/377, № 08-16/364 позивачам повідомлено про те, що на засіданні 24 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області рішення про затвердження проекту землеустрою не було підтримано більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

Позивачі вважають відмову у затвердженні проекту землеустрою протиправною, оскільки виключні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою передбачені нормами Земельного кодексу України, чого Радою не враховано. Тому з метою зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність, позивачі звернулися до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 81 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Частиною першою та другою статті 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі:

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачі виявили бажання набути в межах норм безоплатної приватизації право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства у спосіб затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею одна 1,5 га та дві по 2 га, кадастрові номери 0522280600:04:000:3051, 0522280600:04:000:3049, 0522280600:05:000:2242, що розташовані на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Однак, згідно витягу з протоколу 24 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 18.02.2022 рішення про затвердження проекту землеустрою не було підтримано більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає таке.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналізуючи статтю 118 ЗК України та інших пов`язаних з нею норм цього Кодексу, можна дійти висновку, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, процедура безоплатного отримання земельних ділянок громадянами чітко регламентується законом. Така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо вирішення "земельного" питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання зазначеними органами встановленої законом процедури є обов`язковим.

В силу ч. 8 ст. 186 ЗК України (в редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021), підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Безспірно встановлено, що бажані для позивачів земельні ділянки відносяться до земель комунальної власності, а відтак повноваженнями щодо розгляду поданих клопотань про затвердження проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки наділена Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (відповідач).

Правовий статус Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

Згідно частин 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, аналізуючи в сукупності норми ч. 9 ст. 118, ч. 8 ст. 186 ЗК України та ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, суд зазначає, що при вирішенні клопотання громадянина про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місцевої ради виникає обов`язок розглянути таке клопотання у передбачений законом строк (протягом двох тижнів з дня отримання проекту) і прийняти одне з наступних рішень: 1) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність; 2) про відмову у затвердженні документації із землеустрою.

При цьому, відповідно до ч. 10 ст. 186 ЗК України (в редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021), рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови у затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому рішенні, а також якщо підстава для відмови виникла після прийняття попереднього рішення. Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Позивачі вважають, що клопотання Радою у спосіб передбачений нормами ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та Закону № 280/97-ВР не розглянуто.

Надаючи оцінку правовій природі поведінки Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області при розгляді клопотань позивачів, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Отже, підготовка і розгляд питань, вирішення яких належить до повноважень ради, виносяться на пленарні засідання ради і регулюється окрім Закону № 280/97-ВР ще й Регламентом ради. Це стосується і клопотань позивачів про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оскільки окремої процедури розгляду таких питань законодавством України не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Регламенту Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (далі Регламент) діяльність Турбівської селищної ради (далі - селищної ради) здійснюється відповідно до Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про службу в органах місцевого самоврядування», іншими законами, а також Статутом Турбівської селищної територіальної громади, цим Регламентом.

Селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє загальні інтереси Турбівської селищної територіальної громади, в межах повноважень, визначених Конституцією України, законами України ( ч. 2, ст. 1 Регламенту).

Згідно ч. 1 с. 7 Регламенту селищна рада проводить роботу сесійно. Сесії бувають: перша, чергові і позачергові. Сесії селищної ради складаються з пленарних засідань і засідань постійних комісій.

Чергові сесії селищної ради скликаються селищним головою в міру необхідності, але не менше одного разу в квартал, аз питань відведення земельних ділянок - не рідше, ніж один раз в місяць (ч. 1 ст. 9 Регламенту).

Селищна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні і інші акти у формі рішень, забезпечує контроль за їх виконанням.

Рішення селищної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більшість депутатів від загального складу ради, окрім випадків, передбачених законодавством України, цим Регламентом (ч. 1-2 ст. 30 Регламенту).

При цьому, слід зазначити, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема затверджується проект або мотивована відмова у її затвердженні.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.05.2020 у справі № 826/8858/16, від 18.06.2020 у справі № 826/8108/16.

На час пред`явлення позову, за наслідком розгляду клопотань позивачів Радою не прийнято мотивованого рішення щодо відмови (із зазначенням недоліків документації та причин відмови) або затвердження проекту із землеустрою.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що Рада розглянула клопотання позивачів у встановлений законом термін, однак рішення не прийнято по тій причині, що за нього не було проголосовано достатньою кількістю депутатів.

В підтвердження наведеного, відповідач надав суду витяг з протоколу 24 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області та результати поіменного голосування щодо вирішення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 " з яких вбачається, що за затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки проголосувало 3 - депутати, проти - 0, утримались - 18, не голосували - 0, всього - 26, присутніх - 22.

Суд критично ставиться до вищевказаного, як доказу того, що відповідачем не допущено бездіяльності, оскільки за наслідком розгляду клопотання не прийнято ані позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою, ані мотивованого рішення, як цього вимагає ч. 8 ст. 186 та ч. 10 ст. 186 ЗК України, про відмову у її затвердженні.

Суд зазначає, що результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження.

Не вирішення відповідачем клопотань позивачів про затвердження документації із землеустрою та не прийняття відповідного рішення відповідачем по клопотанням позивачів від 01.12.2021 у визначений законом спосіб, свідчить про протиправну бездіяльність Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про затвердження проекту землеустрою чи відмову у її затвердження, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому ЗК України повноважень не прийняв жодного із передбачених рішень.

При розгляді справи підлягає врахуванню правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 23.11.2021 в справі № 580/704/21, який полягає у тому, що неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому затвердженні.

Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою).

Верховний Суд у постанові від 23.11.2021 (справа № 580/704/21) дійшов висновку, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у її затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений Земельним кодексом України, оскільки Радою не прийнято мотивованого рішення із чітким зазначенням усіх підстав відмови за наслідком розгляду поданого позивачкою клопотання, а тому така поведінка Ради, із урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 23.11.2021 (справа № 580/704/21), є проявом її протиправної бездіяльності.

До того ж суд зазначає, що аналіз норм частини 10 ст. 186 КАС України підкреслює особливу важливість прийняття відповідачем рішення у спосіб зазначення усіх підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою (недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію). Адже повторна відмова можлива лише у випадку, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому рішенні, або ж якщо підстава для відмови виникла після прийняття попереднього рішення.

Зазначаючи чіткий та вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні документації Рада по - перше, надає можливість заявнику оскаржити таке рішення та висловити незгоду із усіма чи окремими її мотивами, а по - друге, у випадку коли заявник визнає зазначені у рішенні недоліки, йому надається можливість усунути такі недоліки чим створюються гарантії визначеності у розгляді її земельного питання, оскільки повторна відмова із аналогічних підстав не допускається.

Відтак, суд вважає помилковими доводи позивачів про те, що належним способом захисту їхніх порушених прав та інтересів в межах спірних правовідносин є скасування рішення 24 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 18.02.2022, позаяк відповідного рішення, як акту індивідуальної дії з чітко визначеними мотивами відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, відповідачем прийнято не було.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач всупереч положенням ч. 9 ст. 118 ЗК України в межах двохтижневого строку відповідного рішення щодо затвердження проекту землеустрою не прийняв, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду поданих позивачами клопотань про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Задоволення позовних вимог у відповідній частині саме в такий спосіб не є виходом за межі позовних вимог в розумінні ч. 2 ст. 9 КАС України, так як стосується лише правової конкретизації обсягу захисту порушеного права.

Щодо вимог позивачів про затвердження проектів землеустрою, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У багатьох рішеннях Європейський суд формував висновок, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі «Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини»).

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України», п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі», п. 158; рішення від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України», п. 29).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Як правило, суд обмежений у повноваженнях зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти чітке рішення у тому випадку, коли прийняття такого рішення пов`язане із реалізацією дискреційних публічно - владних управлінських функцій таким суб`єктом.

Такий висновок узгоджується із нормою ч. 4 ст. 245 КАС України.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнято Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен затвердити технічну документацію із землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити технічну документацію із землеустрою. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 по справі № 400/1350/19.

В силу вимог п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії або обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Враховуючи, що за обставин коли позитивний проект рішення ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність особи земельної ділянки не був підтриманий більшістю голосів депутатів без жодних пояснень щодо прийняття такого рішення та без посилання на наявність законних підстав для не затвердження проекту, або ж наявність інших об`єктивних перешкод для прийняття позитивного рішення, суд вважає, що покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути клопотання позивачів про затвердження проектів землеустрою буде неефективним, не захистить порушених прав позивачів та не вирішить існуючий між сторонами публічно-правовий спір, а лише надалі продовжить невизначеність у правовідносинах між сторонами.

Відтак, вимоги позивачів про зобов`язання затвердити проекти землеустрою та передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

У зв`язку з військовою агресією проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

А оскільки рішення селищної ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обов`язково супроводжується рішенням про надання відповідної земельної ділянки у власність, тобто за своєю суттю є рішенням про передачу у приватну власність особи земельної ділянки комунальної власності, суд доходить висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Позиція про відстрочення виконання рішення суду щодо безоплатної передачі земель у власність до закінчення дії воєнного стану узгоджується із практикою суду апеляційної інстанції у постановах від 26.10.2022 по справам № 120/3032/22, № 120/3044/22, від 01.11.2022 по справі № 120/17758/21, від 02.11.2022 по справі № 120/3246/22.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області щодо не розгляду у спосіб передбачений Земельним кодексом України клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 01.12.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 1,5 га ОСОБА_1 , площею 2,0 га кожному - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що розташовані на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 1,5 га за кадастровим номером 0522280600:04:000:3051 на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,0 га за кадастровим номером 0522280600:04:000:3049 на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,0 га за кадастровим номером 0522280600:05:000:2242 на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач 1: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

Позивач 2: ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

Позивач 3: ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач: Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області - вул. Миру, 42, смт. Турбів, Вінницький район, Вінницька область, 22513 код ЄДРПОУ 04326230.

Суддя Богоніс Михайло Богданович

СудВінницький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення21.11.2022
Оприлюднено25.11.2022
Номер документу107462597
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —120/6502/22

Рішення від 21.11.2022

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Богоніс Михайло Богданович

Ухвала від 21.08.2022

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Богоніс Михайло Богданович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні