Рішення

від 08.11.2022 по справі 497/2452/2021

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.11.2022

Справа № 497/2452/2021

Провадження № 2/497/190/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2022 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

розглянувши у загальному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2021 року представник позивача - адвокат Македонська І.О., яка здійснює свої повноваження на підставі ордеру серії ОД №657823 від 22.12.2021 року (Т.2 а.с.79), звернулася до суду з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким збільшити (змінити) розмір аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів, визначеного судовим наказом Болградського районного суду Одеської області від 23.11.2020 року (справа № 227/2479/16-ц), та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000,00 грн., щомісячно, з подальшою індексацією, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Також просила в разі встановлення в ході розгляду справи ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, в діях ОСОБА_2 , постановити окрему ухвалу та направити її до відповідного органу досудового розслідування, а саме до Болградського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області. Судові витрати, понесені позивачем, стягнути з відповідача.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно судового наказу, виданого 23.11.2020 року Болградським районним судом Одеської області по справі № 497/1585/2020 року з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були стягнуті аліменти, щомісячно, в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 20.11.2020 року до досягнення дочкою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі вищезазначеного судового наказу Болградським відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 63857856, в рамках якого вчинені виконавчі дії щодо виявлення джерел доходу відповідача. З розрахунку заборгованості по аліментах по АСВП № 63857856 від 03.12.2021 року вбачається, що відповідачем сплачуються грошові кошти в розмірі 2000-2300 грн., визначеному на його власний розсуд, оскільки державним виконавцем вчинені залежні від нього дії для виявлення джерел доходів ОСОБА_2 , проте такі джерела не виявлені. Відповідач офіційно на території України не працює, має нерегулярний мінливий дохід, що випливає з особливістю його трудової діяльності, оскільки відповідач працює моряком, що, зокрема, постановлено, рішенням Болградського районного суду Одеської області від 25.03.2021 року по справі № 497/1452/2020 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, обґрунтованим ОСОБА_2 тим, що працюючи моряком ним було перераховано за період шлюбу з 02.12.2019 року по 10.08.2020 року на загальний розрахунковий рахунок ПАТ АБ «Південний» грошові кошти у сумі 25195,45 доларів США», що підтверджує, що середній заробіток (дохід) відповідача складає близько 3000-3500 доларів США на місяць. За останньою відомою позивачем інформацією, відповідач мав ранг третього механіка, що підтверджується анкетою моряка та послужним списком від 01.09.2019 року, в той час позивач працює на посаді вчителя англійської мови у Табаківському закладі загальної середньої освіти та отримує заробітну плату, що в середньомісячному розрізі складає 6690,70 грн. Тривалий час перебуваючи у декретній відпустці позивачка разом із дитиною перебувала на утриманні у відповідача, який належним чином не забезпечував їх з дитиною. У зв`язку із зазначеною ситуацією, матеріальний стан позивачки значно погіршився, наразі вона для забезпечення дитини достатнім рівнем життя, розвитку дитини використовує грошові кошти, які залишилися після поділу майна подружжя за рішенням суду від 25.03.2021 року, оскільки її заробітної платні, яку вона почала отримувати після виходу з декретної відпустки явно недостатньо. Окрім цього позивачка навчається на заочній формі навчання за освітньою програмою «Психологія», загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання складає 17710,00 грн. Дочка перебуває на «Д» обліку з діагнозом харчова алергія, рецидивуюча кропивниця, що вимагає від позивачки дотримання рекомендацій лікаря щодо особливостей харчування дитини та відповідних витрат. За розрахунками позивача вона несе витрати на утримання дочки в середньому розмірі 20000,00 25000,00 грн. В той же час від відповідача поступають кошти в розмірі 2000-2300 грн., що свідчить про недотримання принципу рівної відповідальності батьків за забезпечення права дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, створення умов для всебічного розвитку дитини. Відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, що здатна забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і малолітньої дитини. Більш того, відсутність майна та доходів, які встановлені державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 63857856 від 03.12.2021 року свідчать, на переконання позивачки, про те, що відповідачем приховується його реальний майновий стан та доходи, з яких згідно до судового наказу мають стягуватись, але не стягуються аліменти на утримання дочки. На підставі вищезазначеного представник позивача звернулася з цим позовом.

16.02.2022 року представник відповідача Богданов О., який здійснює свої повноваження на підставі ордера № 1120979 від 06.02.2022 року (Т.2 а.с.112), надав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на той факт, що матеріальне становище позивача та відповідача не змінилося з моменту стягнення аліментів, не змінився сімейний стан, не погіршилося здоров`я позивача, або стан здоров`я дитини. Сама по собі вимога позивача щодо збільшення (зміни) розміру аліментів є нелогічною, так як судовим рішенням встановлений порядок стягнення аліментів у розмірі 1/4 доходу (заробітку). Також, даним наказом суду, визначено максимальну межу аліментів не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Станом на теперішній час з 1 січня 2022 року встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років у розмірі 2393,00 грн. Тобто на теперішній час, за вищевказаним наказом з відповідача можуть бути стягнути аліменти у розмірі, що не перевищує 21000,00 грн., що є майже тотожним з заявленою позивачем вимогою про стягнення аліментів у розмірі 20000,00 грн., а отже вказує на відсутність об`єктивної необхідності змінювати чинне судове рішення. Крім того, вказана вище норма, передбачає постійне зростання граничного розміру аліментів, які можуть бути стягнуті з відповідача, зокрема з 1 липня 2022 року 22010,00 грн. та з 1 грудня 22720,00 грн. відповідно. Також з позовної заяви вбачається, що позивач, звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу володіла інформацією про дохід відповідача за минулий період. Крім того з матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що у відповідача відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, а також наявність інших матеріальних благ. З доданих позивачем матеріалів до позовної заяви, а саме довідки про її дохід за 2021 рік, вбачається, що вона офіційно працевлаштована та має стабільний дохід, який постійно зростає. Фіскальні чеки, які надані позивачем не відносяться до цих товарів та продуктів харчування, а також не рекомендовані для вживання дитиною з діагнозом «харчова алергія, рецидивуюча кропивниця». Більш того, відповідачем неодноразово, з власної ініціативи, надавалась додаткова фінансова допомога позивачці. Також представник відповідача зазначає, про наявність у ОСОБА_2 інших утриманців, а саме матері ОСОБА_4 та неповнолітньої сестри ОСОБА_5 , так як після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька відповідача ОСОБА_6 , відповідач залишився єдиним годувальником у родині. На підставі вищезазначеного представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися. ОСОБА_7 надіслала 07.11.2022 року на електрону пошту суду клопотання, в якому просить розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Надіслав 04.11.2022 року на електрону пошту суду заяву, підписану ЕЦП, в якій просив провести розгляд справи у його відсутність, також просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи це тим, що під час видачі судового наказу у 2020 році суддею враховувалися всі обставини, які впливають на визначення розміру встановлених аліментів, в тому числі його майновий стан. Звертає увагу суду на те, що ним судовий наказ виконується в повному обсязі, він кожного місяця сплачує кошти на утримання дитини в розмірі, визначеному в судовому наказі, все що поза рішенням суду він купує дитині, по можливості надсилає гроші. Судовим наказом призначено стягнення з нього аліментів в розмірі однієї чверті заробітку платника аліментів, не в твердій грошовій валюті, тобто наразі, якщо б у нього були доходи, про які зазначає позивач, то органи виконавчої служби неминуче би стягували з нього більшу суму ніж наразі. Тому на його думку відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 червня 2019 року по грудень місяць 2020 року, що підтверджується судовим рішенням Болградського районного суду Одеської області по справі № 497/1452/2020, провадження № 2/497/89/2021, в якому встановлювався даний факт (Т.1 а.с.44-47).

Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 17 жовтня 2019 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису про народження №933 від 17.10.2019 року (Т.1 а.с.20).

Так, судовим наказом судді Болградського районного суду Одеської області від 23.11.2020 року у цивільній справі №497/1585/2020, провадження 2-н/497/101/20, з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 стягнуті, щомісячно, аліменти в розмірі однієї чверті (1/4) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 20.11.2020 року до досягнення дочкою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( Т.1 а.с. 23).

При вирішенні спору суд виходить з положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180, ч.ч. 1-2 ст.181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ч.1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду в частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів ґрунтуються на зміні матеріального стану відповідача, який приховує свої доходи, що під час шлюбу він мав ранг третього механіка, працював моряком та отримував заробітну платню у доларах США, що на твердження позивача підтверджується анкетою моряка та послужним списком від 01.09.2019 року.

Посилання позивача, що рішенням суду від 25.03.2021 року підтверджується факт працевлаштування відповідача, а саме що «працюючи моряком ним було перераховано за період шлюбу з 02.12.2019 року по 10.08.2020 року на загальний розрахунковий рахунок ПАТ АБ «Південний» грошові кошти у сумі 25195,45 доларів США», не підтверджує факту працевлаштування відповідача, так як рішенням встановлювався факт наявності у сторін спільного майна, якими були грошові кошти на рахунку відповідача ОСОБА_1 та які за період з 03.01.2019 року по 09.09.2020 року були перераховані позивачем ОСОБА_2 . Даним рішенням було проведено розподіл спільного майна подружжя. Тобто дане рішення підтверджує матеріальний стан сторін за час перебування у шлюбі та на момент звернення позивача до суду з заявою про видачу судового наказу.

На підтвердження свого матеріального стану та матеріального тану відповідача, позивачка надала наступні докази.

Відповідно до довідки про доходи №66, виданої у грудні 2021 року відділом освіти Болградської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 працює у Табаківському закладі загальної середньої освіти Болградської міської ради Одеської області та отримала за 2021 рік заробітну платню в розмірі 73597,39 грн., при цьому з січня місяця заробітна плата підвищилася з 3564,19 грн. до 9 450,46 грн. у жовтні та 15236,46 грн. у листопаді місяці (Т.1 а.с.56).

Паспорт моряка на ім`я ОСОБА_8 датований 01.09.2019 року, але до нього не доданий переклад, тому суд не мав можливості дослідити цей доказ в повному обсязі (Т.1 а.с.48-49).

Договір про надання платної освітньої послуги №62/о/з-к від 21.09.2020 року, укладений між Ізмаїльським державним гуманітарним університетом в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_1 відповідно до якого вона буде навчатися протягом 2 років, за що повинна сплатити 17710,00 грн. (Т.1 а.с.58-59) та три квитанції на суму 5060,00 грн. від 20.10.2021 року (Т.1 а.с.61), 6325,00 грн. від 17.09.2020 року та 10225,00 грн. від 17.112020 року (Т.1 а.с.62) для оплати освітнього послуги, свідчать про відповідні витрати позивача, але не звільняє її від утримання малолітньої дитини в рівної степені, що й відповідача.

Так судом встановлено, що дочка сторін - ОСОБА_3 , знаходиться на «Д» обліку з діагнозом «харчова алергія, рецидивируюча кропивниця», що підтверджується довідкою лікаря ОСОБА_10 від 15.12.2021 року (Т.1 а.с.63), але інших доказів, того, що дочка потребує окремого лікування, тобто рецептів, дотримання відповідних дієт, рекомендованих лікарем, тощо, суду надано не було.

Фіскальні чеки, надані позивачем (Т.1 а.с.65-74), суд не приймає до уваги, так як вони містять перелік харчових продуктів, речей, тощо, що звичайна дитина потребує для нормального життя, окрім цього в них є продукти, що дитина не може споживати у цьому віці та взагалі не є продуктами харчування для людини (наприклад корм для котів, спиртні або енергетичні напої). Тобто товари та продукти харчування, які зазначені у фіскальних чеках не відноситься до групи дитячих товарів та продуктів харчування, а також не рекомендовані для вживання дитиною з діагнозом «харчова алергія, рецидивуюча кропивниця».

Тому позивачем не доведено наявність матеріальних витрат, пов`язаних з систематичним лікуванням дитини та погіршенням стану здоров`я дитини.

Надані відповідачем докази, а саме трудова книжка, видана на ім`я його матері ОСОБА_4 ; свідоцтво про народження його сестри ОСОБА_5 та свідоцтво про смерть його батька ОСОБА_6 (Т.2 а.с.114, 115, 116) суд також не приймає до уваги, так як вони не підтверджують знаходження на його утриманні певних осіб, не свідчать про склад його сім`ї та відповідні обов`язки пов`язані з їх утриманням.

Окрім цього, на запит суду надійшли відповіді з банківських установ, з яких позивач прохала витребувати інформацію про наявні в них рахунки на ім`я ОСОБА_2 , та тільки з банку «Південний» надійшла позитивна відповідь, з якої вбачається про наявність в їх установі за період з 01.01.2019 року по 07.02.2022 року двох рахунків на ім`я відповідача, а саме № НОМЕР_2 в гривні та № НОМЕР_3 у дол. США та один рахунок закрито 13.11.2020 року за№ НОМЕР_4 у дол. США. Основний рух коштів був на останньому закритому доларовому рахунку, але він був закритий у листопаді 2020 року (Т.2 а.с.248-250), тобто на момент видачі судом судового наказу про стягнення з відповідача аліментів, та позивачу було відомо про його майновий стан на той час, але вона обрала саме такій спосіб захисту, визначив частку у доходах боржника, а саме 1/4 від його доходу, а ні в твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що 09.12.2020 року заступником начальника відділу Болградського районного відділу державної виконавчої служби Чебан І.С. було відкрито виконавче провадження № 63857856 з примусового виконання судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 (Т.1 а.с.26 на звороті).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментах від 03.12.2021 року ОСОБА_2 нараховувався розмір аліментів, відповідно до середньої заробітної платні в Болградському районі, а саме січень-березень 2021 року 2076,00 грн., квітень-червень 2021 року 2197,00 грн., липень- листопад 2021 року 2302,50 грн., при цьому відповідачем щомісячно здійснювалися відповідні платежі, хоча й не в повному обсязі, але у вересні 2021 року ним було здійснено платіж у більшій сумі 3440,00 грн., яка перекрила заборгованість по сплаті аліментів. Станом на 30.11.2021 року за боржником ОСОБА_2 рахується заборгованість у розмірі 1 022,43 грн. (Т.1 а.с.43).

Даний розрахунок, підлягаючих сплаті відповідних, нарахованих державним виконавцем сум з боржника, позивачем ОСОБА_1 оскаржений не був. Державним виконавцем здійсненні дії щодо пошуку рухомого та нерухомого майна належного ОСОБА_2 , але майно виявлено не було. Тобто під час примусового виконання даного судового рішення державним виконавцем здійснюються відповідні дії для виявлення майна боржника та наявності у нього відповідних доходів. Аліменти стягуються у частці, тому на даний час не має підстав для зміни порядку стягнення аліментів.

Згідно з ч.3 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Отже, розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем (а не стягувачем, чи боржником).

Водночас суд вважає, що зміна способу стягнення аліментів із стягнення аліментів у частці на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі не забезпечить більш оперативну адаптацію розміру аліментів до економічної ситуації без звернення до суду, що буде сприятиме кращому захисту інтересів дитини.

А підстав для збільшення розміру аліментів судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, матеріальне становище сторін з моменту видачі судового наказу істотно не змінилося, суд вважає, що немає підстави для задоволення позовних вимог та зміну способу стягнення, визначених раніше судом аліментів, а в обов`язок державної виконавчої служби входить розшук майна належного боржникові, накладення арешту на це майно, в тому числі на відповідні рахунки в банківських установах, обмеження у праві виїзду за кордон у разі невиконання обов`язків, тощо.

Тому на даний час немає підстав для збільшення (зміни) розміру стягуваємих аліментів, так як судом не встановлено поліпшення матеріального становища відповідача ОСОБА_2 з моменту видачі судового наказу судом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України вимога позивача, щодо стягнення судових витрат також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлений 18.11.2022 року (у зв`язку з відсутністю електричної енергії 17.11.2022 року).

Суддя В.А. Раца