Рішення

від 18.10.2022 по справі 202/6714/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/6714/21

Провадження № 2/202/663/2022

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2022року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Різниченко Я.М., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Дроздової Т.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровська міська рада, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року позивач звернувся з позовом, в якому зазначає, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24 березня 1999 року, виданого на підставі розпорядження виконкому міської Ради народних депутатів міста Дніпропетровська від 24 березня 1999 року № 3/1165-99, йому, ОСОБА_1 , належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 .

Відповідач є власницею квартири АДРЕСА_2 , що розташована в цьому ж будинку.

Відповідач без дозволу компетентних органів та згоди інших власників будинку здійснила самовільне захоплення території сходової клітки між 3 і 4 поверхами будинку, яка є допоміжним приміщенням будинку і є спільною сумісною власністю усіх мешканців, де облаштувала комору з металевими дверима.

Отже, посилаючись на положення статей 369, 382, 391 ЦК України, позивач просить усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зобов`язавши відповідача демонтувати комору, яку вона облаштувала на сходовій клітці між 3 та 4 поверхами будинку АДРЕСА_3 , а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Під час підготовчого провадження відповідачем був поданий відзив на позов, в якому вона проти позову заперечує та зазначила, що в березні 2021 року нею була придбана квартира АДРЕСА_4 .

За час проживання у вищевказаному будинку сходова клітка між 3 та 4 поверхами була постійно забруднена, слугувала місцем для паління, розпивання спиртних напоїв.

З появою у неї дитини виникла необхідність у зберіганні дитячої коляски та інших речей, для яких не вистачало місця в квартирі, тому вона вирішила обладнати допоміжне приміщення для зберігання цих речей.

Всі власники квартир, розташованих на 3 та 4 поверху під`їзду, окрім ОСОБА_1 , не заперечували проти обладнання комори, що підтвердили своїми підписами. Позивач відмовився від надання згоди на обладнання комори.

Нею була облаштована комора, яку вона має намір узаконити.

Звертає увагу, що нею був наведений на сходовій клітці належний санітарний стан. Створена комора не заважає іншим співвласникам та мешканцям будинку.

Отже, посилаючись на те, що комора була облаштована нею за згодою більшості співвласників та буде узаконена при створенні в будинку ОСББ, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

В свою чергу, позивачем була надана відповідь на відзив відповідача, в якій він звертає увагу, що перед облаштуванням комори відповідач отримала від нього відмову на це.

Крім того, відповідач не отримала згоди всіх інших мешканців квартир, що розташовані у під`їзді.

Тому, на його думку, облаштування відповідачем комори на сходовій клітці є незаконним.

У зв`язку з чим позивач наполягає на задоволенні його позову.

Також під час підготовчого провадження представником третьої особи Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради були надані письмові пояснення на позов, в яких зазначено, що сходова клітка, частина якої самовільно захоплена відповідачем, відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» належить до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку та до житлового фонду.

Відповідно до листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 02.06.2021 № К-734/0-1/09-21 за інформацією управляючої компанії ТОВ «К.О.Д.» згоди на встановлення комори не надано.

Положеннями ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками, зокрема, допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку.

Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно та окремо приватизації не підлягають.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 зазначено, що право власності на квартиру породжує й право спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, технічне обладнання тощо, які призначені для обслуговування житлового комплексу і забезпечують його використання в процесі приватизації державного житлового фонду одночасно відчужуються на користь громадян не тільки квартири, але й допоміжні приміщення. Тому момент виникнення права власності на квартиру є й моментом виникнення права спільної власності на допоміжні приміщення».

Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (ст. 41 Конституції України), забезпечується державною та захищається судом (ст. 55 Конституції України).

Як наслідок, сходова клітка, що є предметом спору у даній справі, є сумісною власністю всіх мешканців будинку АДРЕСА_3 , які володіють та користуються нею спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 369 ЦК України).

Тому просить суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 лютого 2022 року у справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровську міську раду.

В судовому засіданні позивача ОСОБА_1 свій позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала.

Представник третьої особи - Дніпровської міської ради Дроздова Т.Л. в судовому засіданні вважала, що позов підлягає задоволенню.

Представники інших третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.» у судове засідання не з`явилися, повідомлялися про розгляд справи.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є співвласницею квартири АДРЕСА_1 . 20.04.2021 року відповідачем була облаштована комора на сходовій клітці між 3 та 4 поверхами. Проти встановлення цієї комори вона заперечувала, комора їй заважає.

Суд,з`ясувавши всіобставини справита перевірившиїхдоказами, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Судом установлено, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач є власницею квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом нижче у цьому ж будинку.

Також судом установлено, що в квітні 2021 року відповідач облаштувала у під`їзді на сходовій клітці між третім і четвертим поверхом комору для власних побутових потреб, що нею у судовому засіданні не заперечувалося.

Заявляючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача демонтувати вказану комору, позивач посилається на те, що відповідачем не було отримано згоди всіх співвласників будинку, в тому числі його згоди.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України).

Згідно з положеннями частини другоїстатті 382 ЦК Україниусі власникиквартир танежитлових приміщеньу багатоквартирномубудинку єспіввласниками направі спільноїсумісної власностіспільного майнабагатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволенняпотреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»власниками квартирта нежитловихприміщень убагатоквартирному будинкуможуть бутифізичні таюридичні особи,територіальні громади, держава. Власники квартир танежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»треба розумітитак:допоміжні приміщення(підвали,сараї,кладовки,горища,колясочні іт.ін.)передаються безоплатноу спільнувласність громадянодночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно достатті 41Конституції України та частини першоїстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1 та 2 статті 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послалася на те, що мешканці квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 не мали заперечень проти встановлення нею комори, що підтверджується листом опитування.

Водночас суд бере до уваги, що відповідачем не надано доказів отримання згоди всіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 на влаштування комори на сходовій клітині.

Позивач у судовому засіданні категорично заперечував проти встановленої відповідачем комори на сходовій клітині.

Суд звертає увагу, що нежиле приміщення - сходова клітка, що розташована у будинку АДРЕСА_3 , є приміщенням (місцем) загального користування, на яке поширюється правовий режим об`єкта спільної сумісної власності по відношенню до усіх власників та мешканців приміщень у цьому будинку, єдиний доступ до яких забезпечується використання такої сходової клітки.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити, усунувши йому перешкоди у користуванні своїм майном, а саме суд вважає, що відповідача слід зобов`язати демонтувати комору, яку вона облаштувала між третім і четвертим поверхом у під`їзді № 1 будинку АДРЕСА_3 .

Доводи відповідача про те, що інші мешканці будинку не мають заперечень проти встановленої нею комори та вона в подальшому має намір її узаконити, не спростовують обґрунтованості позову, оскільки на час розгляду та вирішення справи відповідач не отримала встановленого законом дозволу на облаштування спірної комори, зокрема згоду всіх інших співвласників багатоквартирного будинку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положеньстатті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8статті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно з частиною 3статті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.

Також у зв`язку зі зверненням до суду позивачем були понесені витрати на правничу допомогу адвоката Лемзенка Є.В., що підтверджується договором про надання правової допомоги, актом виконаних робіт, які складаються з адвокатського запиту, отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підготовки доказів та позовної заяви, а також квитанцією про оплату послуг адвоката у розмірі 2110 грн.

Суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу відповідає предмету позову, складності справи, іншим критеріям, визначеним устатті 137ЦПК України, тобто вони є обґрунтованими та пропорційними предмету спора.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 2110 грн., а всього 3018 грн.

Керуючись ст. ст.258-259,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати комору між третім та четвертим поверхом у під`їзді № 1 будинку АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2110 грн., а всього 3018 (три тисячі вісімнадцять) грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Третя особа: Дніпровська міська рада, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514.

Третя особа: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 16, ЄДРПОУ 38114671.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.», м. Дніпро, вул. Курчатова, 7, ЄДРПОУ 41508864.

Суддя Н.Ю. Марченко