Рішення

від 09.11.2022 по справі 286/1116/22

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/1116/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Грищенко Н. А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Овруч цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу фінансів Коростенської районної державної адміністрації про визнання договору купівлі продажу дійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації, третя особа: ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В:

17.06.2022 року ОСОБА_4 , яка проживає в АДРЕСА_1 звернулася з позовом до суду до Відділу фінансів Коростенської районної державної адміністрації, що знаходиться в м. Коростень по вул. Грушевського, 60/2, Житомирської області, в якому просить поновити строк для звернення до суду у зв`язку із поважністю пропуску, визнати договір купівлі продажу між її батьком, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 частини житлового будинку, що складає квартиру АДРЕСА_2 , дійсним; визнати свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 , видане Управлінню фінансів Овруцької районної державної адміністрації, недійсним; скасувати державну реєстрацію права власності Управління фінансів Овруцької районної державної адміністрації на квартиру АДРЕСА_2 , яка оформлена рішенням державного реєстратора №34434079 від 24.03.2017 року.

Свої вимоги мотивує тим, що її мати, ОСОБА_8 є власником 1/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_3 , що становить кв. АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.1993 року, посвідченого Овруцькою державною нотаріальною конторою. Власником іншої частини житлового будинку є третя особа ОСОБА_5 , у неї у власності знаходиться 1/2 частина будинку, що становить квартиру АДРЕСА_5 . Відповідач по справі має у власності 1/4 частину житлового будинку, що становить квартиру 2. Квартирою АДРЕСА_6 вона та її мати постійно розпоряджаються з 1993 року, тобто на даний час вже двадцять дев`ять років. В даній квартирі мати зареєстрована, сплачує комунальні послуги. На земельну ділянку, в квартирі за ОСОБА_8 оформлено право власності. Незважаючи на те, що мати в квартирі АДРЕСА_6 постійно проживає, право власності на неї оформлено за відповідачем. Спірна квартира свого часу належала ОСОБА_7 , яка померла, при житті останньої її батько купив частину житлового будинку, але тоді він не оформив нотаріально договір купівлі-продажу. Наведений факт підтверджується розпискою покійної ОСОБА_7 .. Так як покійна ОСОБА_7 не мала спадкоємців, то спадщина була оформлена на користь держави. Її мати звернулась із позовом до суду Про визнання права власності за набувальною давністю, але рішенням Овруцького районного суду від 15.01.2020 року по справі №286/3292/19 їй було відмовлено у задоволенні позову. Постановою Житомирського апеляційного суду від 18.03.2020 року попереднє рішення залишено чинним. Крім того, мати подавала до суду позов про визнання договору купівлі продажу дійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації, але їй було відмовлено. На даний момент права приватної власності на квартиру у матері немає, тобто вона знаходиться у власності інших осіб, а отже є чужим нерухомим майном. При укладенні угоди були присутні дві фізичні особи, але одна з них, тобто продавець, померла, і не змогла довести свої наміри до кінця, у зв`язку з чим необхідно встановлювати право власності лише в судовому порядку. Крім того, через те, що договір купівлі-продажу батько не оформив нотаріально, відповідач оформив на себе спадкові права на спірну квартиру, тобто отримано свідоцтво про право на спадщину.

Начальник відділу фінансів Коростенської РДА надала відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та застосувати строки позовної давності посилаючись на те, що позивач стверджує, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено угоду та розписку згідно якої ОСОБА_7 продала останньому частину будинку. Зі змісту розписки від 16 липня 1983 року, яка міститься в матеріалах справи, встановлено що ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_6 6 000 руб. за рахунок продажу 1/2 частини будинку. Однак, відповідно до договору купівлі-продажу від 31 серпня 1983 року вбачається, що ОСОБА_7 продала ОСОБА_6 1/4 частину житлового будинку, за що покупцем було сплачено продавцю 6 000 карбованців. Оскільки, ОСОБА_7 належало 1/2 частина житлового будинку то нею і було продано ОСОБА_6 ? частина житлового будинку зі своєї частини, що і буде становити 1/4 житлового будинку від частини, яка належала ОСОБА_7 . Отже, з огляду на вище викладене, можливо зробити висновок, що умови змісту розписки від 16 липня 1983 року були виконанні з обох сторін. В подальшому 19 червня 1993 року було укладено договір купівлі- продажу зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_6 , якому належала 1/4 частина житлового будинку згідно договору купівлі-продажу від 31 серпня 1983 року, здійснив продаж даної частини на користь ОСОБА_8 . Тобто, можливо зробити висновок, що вже станом на 1993 рік ОСОБА_6 не мав жодної частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_7 .

З матеріалів позовної заяви встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а строк на прийняття спадщини за законом встановлено 6 місяців, враховуючи, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом одним із фактів, який обов`язково перевіряється є склад спадкового майна та беручи до уваги вищевикладені обставини, можливо зробити висновок, що у померлого відсутня частка для спадкування у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_7 . ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто з цієї дати у позивача почався перебіг строку позовної давності в період якого остання могла звернутися до суду за захистом своїх прав. Однак, позивачем у своїй позовній заяві не викладено жодних поважних причин, які були причиною пропуску строків, що визначенні законодавством для звернення до суду за захистом свого порушеного права. Також, у своїй позовній заяві ОСОБА_4 просить суд визнати свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 недійсним. Однак, позивачем не наведено жодних підстав, які могли слугувати причиною для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити з підстав викладених в позові.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, просили застосувати строки позовної давності.

Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлялася за адресою місця свого проживання, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 13.01.2022 року у справі №286/1934/21 за позовом ОСОБА_8 до відділу фінансів Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання договору купівлі продажу дійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації, третя особа: ОСОБА_5 , яке набрало законної сили встановлено, що ОСОБА_8 є власником 1/4 частини житлового будинку в АДРЕСА_8 . Земельна ділянка S=0,0340 га для обслуговування 1/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_9 , була передана у власність ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.01.1994 року спадкоємцем майна ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 по праву спадкування є держава в особі фінансового відділу Овруцької районної державної адміністрації.

Вказаний житловий будинок підключений до теплопостачання та енергопостачання, особовий рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_8 , надаються послуги з користування електричною енергією та теплом.

Згідно розписки від 16.07.1983 року, ОСОБА_7 отримала 6000 руб. від ОСОБА_6 в рахунок продажу 1/2 частини будинку по АДРЕСА_8 .

Згідно договору купівлі - продажу від 31.08.1983 року посвідченого державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори Шевчуком В.Ю., ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_6 купив 1/4 частину житлового будинку з відповідними до нього надвірними будівлями в АДРЕСА_8 .

Вказаним рішенням суду ОСОБА_8 відмовлено в задоволенні позову, з тих підстав що, вона не була стороною угоди в розумінні ст. 47 ЦК УРСР 1963 року.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем за законом після його смерті є дочка ОСОБА_4 (а.с.8, 9,14).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, вказаний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відтак, до правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України 2003 року, тобто до 01.01.2004 року, підлягає застосуванню Цивільний кодекс УРСР 1963 року, а до тих їх прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, тобто після 01.04.2004 року, застосовуються положення останнього.

Статтею 41 ЦК УРСР 1936 року передбачено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на

встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 44 ЦК УРСР 1936 року повинні укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона є матір`ю позивача та була дружиною ОСОБА_6 .. З 1983 року проживає у будинку АДРЕСА_8 . Частину будинку придбали з чоловіком у 1983 році. Частину оформили, а іншу частину не оформили, оскільки не було коштів. Розписка померлою була написана в 1983 році. Вона зверталася до адміністрації, де їй обіцяли надати спірну частину будинку.

Свідок ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_10 передали ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 6000 руб. за частину будинку, на іншу частину коштів не було. Потім ОСОБА_11 захворіла і померла.

Варто відмітити, що ОСОБА_8 було відомо про наявність власника майна ще з 1994 року, натомість вона продовжувала проживати та користуватися спірною квартирою.

Суд звертає увагу, що розписка між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 була укладена 16.07.1983 року. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . З часу укладення розписки, ОСОБА_6 будь-яких дій щодо спірного майна не вчиняв.

Крім того, з договору купівлі - продажу від 31.08.1983 року слідує, що ОСОБА_6 сплатив ОСОБА_7 за 1/2 частину спірного будинку 6000 карб., тобто таку ж суму яка вказана в розписці, що свідчить про виконання угоди двома сторонами.

Заслуговують на увагу і посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_7 успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_12 1/2 частину будинку по АДРЕСА_8 , що також підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 липня 1982 року №2469. А оскільки, ОСОБА_7 належала 1/2 частина вказаного житлового будинку, то нею і було продано ОСОБА_6 1/2 частину будинку зі свої частини, що і буде становити 1/4 частину житлового будинку від частини, що належала ОСОБА_7 ..

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Розписка, на яку посилається позивач, не є беззаперечним доказом укладення договору купівлі продажу спірної частини будинку між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..

Таким чином, аналізуючи всі обставини справи, надані докази на підтвердження фактів та спірних правовідносин, норми законодавства, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №8 « Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації судом не встановлено, а тому вказані вимоги також задоволенню не підлягають.

Питання щодо застосування строків позовної давності судом не вирішується, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. ст. 44, 47, 227 ЦК (1963 р.), ст. ст. 16, 257, 267, 316, 328, 1301 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_4 у задоволені позову до Відділу фінансів Коростенської районної державної адміністрації про визнання договору купівлі продажу дійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч

Повний текст рішення складено 18 листопада 2022 року