Рішення

від 22.11.2022 по справі 337/9/22

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

22.11.2022

ЄУН №337/9/22

Провадження №2/337/644/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Бредуна Д.С., при секретарі Сакоян О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , акціонерного товариства «МЕТАБАНК», третя особа: Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту з транспортного засобу,

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , АТ «МЕТАБАНК», в якому просить:

зняти арешт із належного ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності майна, а саме: транспортного засобу ВАЗ 211540, р/н НОМЕР_1 , червоного кольору, 2012 року виробництва, накладений головним державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Біланом Д.Г. згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 14.12.2021 у зведеному виконавчому провадженні №60347962;

стягнути з відповідачів на користь позивача сплачену суму судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказав, що в рамках виконавчого провадження про стягнення заборгованості з його дружини ОСОБА_2 , виконавець наклав арешт на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, зокрема на транспортний засіб ВАЗ 211540, р/н НОМЕР_1 . Оскільки він не є боржником за виконавчим провадженням, вважає його права співвласника порушеними безпідставно і необґрунтовано.

Ухвалою судді від 10 січня 2022 року у справі відкрито загальне позовне провадження, та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді від 10 січня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі.

02 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_2 надала заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутності.

17 серпня 2022 року представник відповідача АТ «МЕТАБАНК» Полуляхова Ю.С. подала відзив, в якому заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті.

22листопада 2022року представникпозивача ОСОБА_1 адвокат Бєлан С.В., і представник відповідача АТ «МЕТАБАНК» Полуляхова Ю.С. подали заяви про розгляд справи без їх присутності, з урахуванням поданих ними письмових позицій і доказів.

Таким чином суд вважає за необхідне вирішити спір за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів справи, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що 24 липня 2019 року державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрите виконавче провадження ВП №59624202 про примусове виконання виконавчого листа №337/113/16-ц від 01.07.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «МЕТАБАНК» заборгованості за кредитним договором №607600000155 від 15.12.2005 року в розмірі 8424,18 доларів США та 148678,04 гривень.

Постановою державного виконавця від 17 жовтня 2019 року виконавчі провадження №59624202, №59628188 об`єднані у зведене виконавче провадження №60347962.

Постановою державного виконавця від 17 жовтня 2019 року у ЗВП №60347962 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 418864,42 гривні.

13 грудня 2021 року, о 17:50 годині УПП в Запорізькій області ДПП здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу автомобіля ВАЗ 211540, р/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , на виконання постанови виконавця про розшук майна боржника.

14 грудня 2021 року державний виконавець Хортицького ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) у ЗВП №60347962 ухвалив постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника транспортного засобу ВАЗ 211540, р/н НОМЕР_1 .

Саме це рішення позивач ОСОБА_1 вважає таким, що порушує його права на спільне сумісне майно подружжя, оскільки шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровано 15 червня 1991 року, а транспортний засіб придбано 26 червня 2012 року.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч.1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Згідно п.1 ч.1 ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб, або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

Відповідно до п.6 ч.3 ст. 18 вище вказаного Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За змістом ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 ЗУ «Про виконавче провадження».

Так, згідно із ст. 59 даного Закону особа (частини 1, 2, 3), особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частини третя та четверта ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 59 ЗУ « Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» і роз`яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, учасники виконавчого провадження не оскаржували рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в межах даного виконавчого провадження щодо не зняття ним арешту на майно, яке є предметом спору в даній справі, в порядку розділу VІІ ЦПК України.

Звертаючись до суду із позовом, позивач ставить перед судом питання про звільнення належного йому майна з-під арешту, оскільки накладення арешту на автомобіль порушує його права, як співвласника майна.

Отже, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

При цьому, положеннями ч.1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, то позовна заява ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту повинна розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Аналіз фактичних обставин справи, норм законодавства, якими врегульовані дані правовідносини та судової практики дають підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки він є необґрунтований. Аналогічний висновок з приводу даних правовідносин міститься в рішенні Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі 607/3894/17.

Визнання позову відповідачем ОСОБА_2 в своїй заяві від 02 лютого 2022 року, не є підставою для задоволення позову відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, оскільки, як було встановлено раніше, для цього відсутні законні підстави.

Результати вирішення спору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, не дають підстав для компенсації позивачу понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст.89,133,141,229,247,263,264,280,354ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), акціонерного товариства «МЕТАБАНК» (код ЄДРПОУ 20496061, адреса: 69006, м.Запоріжжя, пр-т. Металургів, буд.30), третя особа: Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 35037233, адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, буд.48а), про зняття арешту з транспортного засобу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.С. Бредун