Рішення

від 23.11.2022 по справі 917/1155/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2022 Справа № 917/1155/22

м.Полтава

Суддя Господарського суду Полтавської області Кльопов І.Г. за участю секретаря судового засідання Назаренко Я.А, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс", Харківське шосе,б.161/1, тоф.10, м.Київ, 02121, ел.ад: info@pillar.com.ua

до Товариства з обмеженою відповідальність "Компанія "Вікта Д", вул. Івана Мазепи 8 Б, м.Кременчук, Полтавська область,39600, ел.ад: vikta1980@ukr.net

про стягнення грошових коштів

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність "Компанія "Вікта Д" про стягнення заборгованості за договором поставки №09/11/21-21 від 09.11.2021, а саме: 165600грн. - сума не повернутої попередньої оплати, 49537,80грн. - штрафних санкцій, 4203,71грн. - 3% річних, 31192,94грн. - інфляційні втрати.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №09/11/21-21 від 09.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачеві рекомендованим листом, на адресу, зазначену в позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "Адресат відсутній за вкзаною адресою".

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, зазначена ухвала вважається врученою.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив:

09 листопада 2021 року між ТОВ "Піллар Лоджистікс" (Покупець) та ТОВ «КОМПАНІЯ «ВІКТА Д» (Постачальник) укладено договір поставки 09/11/21-21 (надалі - Договір)

Відповідно до п.1.1.Договору - на протязі дії даного Договору Постачальник зобов"язується передати у власність Покупця запірно-пломбувальних пристрої «Варта-Універсал-М» (надалі - Товар), а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити Товар у термін і на умовах, передбачених цим Договором.

Поставка Товару здійснюється партіями протягом строку дії Договору. Партія Товару формується на підставі письмової заявки Покупця (згідно зразка - додаток №3). У заявці вказується асортимент, кількість, довжина канату в міліметрах, умови поставки кожної партії Товару. На кожну партію Товару складається та узгоджується Специфікація (згідно зразка - Додаток №1), яка є невід"ємною частиною Договору (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору Покупець зобов"язується здійснити попередню оплату за замовлений Товар в розмірі 100% від вартості Товару, вказаному в рахунку Постачальника. В рахунках Постачальника вказується ціна на Товар, що постачається, згідно діючого Прейскуранту цін Постачальника (Додаток №2 до цього Договору).

На виконання умов Договору сторонами підписано специфікацію №1 від 09.11.2021 на поставку Товару у кількості 3000 штук на суму 248400.00 грн.

Згідно умов Специфікації №1 під 09.11.2021 поставка здійснюється протягом 20 днів з моменту підписання специфікації, при умові 100% попередньої оплати Покупцем вартості Товару.

Платіжним дорученням №1670 від 12.11.2021 Покупцем сплачено повну суму вартості товару

Отже, поставка в повному обсязі (в кількості 3000 штук) мала бути здійснена Постачальником до 29.11.2021.

Позивач зазначає, що натомість, лише 11.01.2022 Постачальником поставлено Товар за видатковою накладною №Р11-0000001 лише частково, а саме: 1000 штук Товару на суму 82800 гри. Товар в кількості 2000 штук на суму 165600 гри. не було поставлено відповідачем і до цього часу.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.05.2022, в якій вимагав повернення коштів в сумі 165600 гри. та сплати штрафних санкцій. Відповіді на претензію відповідач не надав.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані Договором №09/11/21-21 від 09.11.2021, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору сторонами не надано.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором поставки № 09/11/21-21 від 09.11.2021 - сплачено 100% суми вартості товару за платіжним дорученням № 1670 від 12.11.2021.

Проте, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором поставки № 09/11/21-21 від 09.11.2021 в частині повної та своєчасної поставки Товару.

Відповідно до ч,2 ст.693 Цивільного кодексу України (ЦК України), якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у всиновлений строк, покупець мас право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача суми не повернутої попередньої оплати у розмірі 165600,00грн. Іншого відповідачем не доведено.

Щодо заявлених до стягнення 49537,80грн. - штрафних санкцій, 4203,71грн. - 3% річних та 31192,94грн. - інфляційних втрат слід зазначити наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 7.3 Договору за кожен день затримки поставки Товару після отримання попередньої оплати Постачальник сплачує. 0.1 % виходячи з вартості не своєчасно поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем у позовній заяві, з урахуванням п.7.3 Договору, нараховано до стягнення з відповідача 49537,80грн.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Статтею 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Вказані положення закону відображено сторонами й у вищезгаданому спірному пункті 7.3 Договору. Цим пунктом Договору встановлено розмір цих процентів - 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день прострочення поставки Продукції, що по суті складає 36,5% річних у невисокосний рік або 36,6% річних у високосний рік.

Наведені проценти за користування чужими грошовими коштами (в т.ч. і проценти, що нараховуються відповідно до статті 536 та частини 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати) не мають характеру штрафних санкцій (до яких належить пеня) і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, що були перераховані кредитором у якості попередньої оплати (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2021 року у справі № 910/14180/18)

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 4203,71грн. та 31192,94грн. - інфляційні витрати за період з 30.11.2021 по 05.09.2022 з урахуванням строку часткової полтавки Товару.

Так, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Судом враховано висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19.

Перевіривши розрахунки позивача в частині стягнення з відповідача нарахованих відповідно до п.7.3.Договору 0,1% від вартості не своєчасно поставленого товару, 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди, господарський суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та необхідність задоволення заявлених позовних вимог в цій частині.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Суд зазначає, що на момент ухвалення рішення в справі відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу між сторонами витрат на правничу допомогу (орієнтовний розмір яких за позовною заявою становить 30 000 грн), оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження фактичного розміру таких витрат (обґрунтований та документально підтверджений розрахунок витрат на правову допомогу до суду не подано). У попередньому (орієнтовному) розрахунку зазначено, що акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги буде підписаний та наданий суду після завершення виконання адвокатом своїх зобов"язань.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Компанія "Вікта Д" (вул. Івана Мазепи 8 Б, м.Кременчук, Полтавська область,39600, ел.ад: vikta1980@ukr.net ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс" (Харківське шосе,б.161/1, тоф.10, м.Київ, 02121, ел.ад: info@pillar.com.ua ) 165600грн. - суму попередньої оплати, 49537,80грн. - нарахованих відсотків, 4203,71грн. - 3% річних, 31192,94грн. - інфляційні втрати та 37580,02грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кльопов І.Г.