Постанова

від 10.11.2022 по справі 910/11282/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/11282/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря Низенко В. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Контадор»

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Євсікова О.О., Корсака В.А., Попікової О.В.

від 26.05.2021

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Контадор»

до 1. Державної організації (Установа, Заклад) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

2. Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк»;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі. Онлайн»;

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»;

третя особа-1, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Міські інвестиції»;

третя особа-2, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі. Онлайн»;

третя особа-3, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

про визнання недійсними результатів аукціону

за участю представників:

від позивача: Клименко М.С.,

від відповідача-1: Кібець Р.Р.,

від відповідача-2: не з`явилися,

від відповідача-3: не з`явилися,

від відповідача-4: Матюшко В.В.,

третьої особи-1: Приходько А.С.,

третьої особи-2: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної організації (Установа, Заклад) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", треті особи: Приватне акціонерне товариство "Міські інвестиції", Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" в якому просило, з урахуванням поданих змін предмету позову, прийнятих судом: - визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" "права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн., розміщений в ПАТ "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи" (лот за номером GL20N015737), оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b від 30.01.2020;

- визнати недійсними договір № GL20N015737 про відступлення прав вимоги від 27.02.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 254, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що станом на момент проведення аукціону, порука за договором поруки припинилася, а відтак і не могла бути виставлена на продаж. Також позивач вказує, що були допущені суттєві порушення порядку продажу активів Банку на аукціоні.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

03.08.2016 між Приватним акціонерним товариством "Міські інвестиції" (далі - позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (далі - кредитодавець) укладено договір кредитної лінії № 095 (з додатковими угодами до нього) за умовами якого кредитодавець з 03.08.2016 по 02.11.2016 включно відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 6 770 000,00 грн.

Згідно пп. 3.2.1. п. 3.2. кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення фактично отриманого кредиту шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у валюті отриманого кредиту на вказаний рахунок, якщо інше не буде погоджено сторонами в додаткових угодах до цього договору, та забезпечити повне повернення фактично отриманого кредиту в останній день періоду, вказаного в п. 1.1. цього договору.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 03 від 01.03.2017 до договору кредитної лінії № 095 від 03.08.2016 сторони домовились викласти п. 1.1. розділу 1 "Предмет договору" кредитного договору у наступній редакції: "Кредитодавець з 03.08.2016 по 01.09.2017 включно відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 6 770 000, 00 грн".

02.11.2016 між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" (далі - поручитель) укладено договір поруки № 095/2, за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання Приватним акціонерним товариством "Міські інвестиції" (далі - боржником) взятих на себе зобов`язань, що витікають з договору кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, що укладений між кредитором та боржником.

За умовами п. 1.3. договору поруки відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні боржником зобов`язань в цілому.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Рішенням Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.12.2019 № 970 визначено активи Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні) шляхом проведення відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінових пропозицій, а саме права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з юридичними особами, в тому числі "Права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн, розміщений в Публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи.

У зв`язку з цим, 08.01.2020 на електронному майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн" було розміщено лот "Права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн, розміщений в Публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи за номером" GL20N015737.

30.01.2020 відбувся електронний аукціон з продажу лота № GL20N015737, переможцем якого стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

Результати аукціону оформлено протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b (https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-01-08-000002-b).

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд міста Києва рішенням від 27.11.2020 у справі №910/11282/20 позов задовольнив. Визнав недійсними результати електронного аукціону з продажу Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016 року, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн, розміщений в ПАТ "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи" (лот за номером GL20N015737), оформлені Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b від 30.01.2020 року. Визнав недійсним договір № GL20N015737 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27 лютого 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 254, укладений між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". Стягнув з Державної організації (Установа, Заклад) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" витрати по сплаті судового збору в сумі 1 051,00 грн. Стягнув з Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" витрати по сплаті судового збору в сумі 1 051,00 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" витрати по сплаті судового збору в сумі 1 051,00 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" витрати по сплаті судового збору в сумі 1 051,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що оскільки Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" у строк до 01.03.2018 (включно) не було пред`явлено вимогу до поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор", то за таких підстав, суд дійшов до беззаперечного висновку, що порука за договором поруки № 095/2 від 02.11.2016 припинилася 02.03.2018.

Таким чином, суд вказує, що зі збігом строку існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя (який є преклюзивним), і право кредитора, й обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й відступлення (продати на аукціоні), кредитор вчиняти не може.

Також судом зазначено, що проведення оскаржуваного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b мало відбуватись у відповідності до положень "Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються" з урахуванням особливостей "Про реалізацію активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції".

Втім, Фондом не було надано суду доказів на підставі якого ж договору, що укладений між організатором відкритих торгів (аукціону) був проведений такий аукціон. Більш того, Фондом взагалі не робилось посилання про наявність такого договору.

Також, Фондом не було надано доказів, яким чином потенційним покупцем було внесено розмір грошового забезпечення, та чи розмір такого грошового забезпечення вносився взагалі.

Водночас, оскільки в аукціоні брав участь лише один учасник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" цінова пропозиція, що дорівнювала його закритій пропозиції у розмірі 2 425 193, 73 грн, то за таких обставин, суд вказує, що основну ціль, що включає в себе поняття аукціон (торги), зокрема, конкурентність та змагальність між учасниками за право укласти договір, було втрачено.

Отже, під час проведення електронного аукціону 30.01.2020 за № UA-EA-2020-01-08-000002-b були допущені суттєві порушення порядку його проведення, що мають своїм наслідком визнання результатів аукціону недійсними.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі № 910/11282/20 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 6 306,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" на користь Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" 6 306,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста» 6 306,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що лише сам факт переходу права вимоги за договором поруки №095/2 від 02.11.2016 від Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", тобто від одного кредитора до іншого, наразі не порушує прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор", адже докази того, що станом на час розгляду справи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" були заявлені вимоги як до поручителя у матеріалах справи відсутні.

Лише у випадку заявлення таких вимог у майбутньому, невизнання їх поручителем та виникнення відповідного судового спору, предметом його дослідження, серед іншого, може бути питання наявності чи припинення відповідної поруки.

Однак на час розгляду даного спору твердження позивача про те, що його права чи інтереси порушені виключно фактом переходу права вимоги за договором поруки від одного кредитора до іншого є передчасним, оскільки наразі такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами.

Станом на час розгляду справи позивач як поручитель не отримував будь-якої вимоги про погашення зобов`язань боржника ані від первісного кредитора, ані від нового.

У ситуації, коли боржник звертається до суду з позовом про визнання недійсним договорів відступлення прав вимоги, не зазначивши, які ж його цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), то визнання правочину недійсним як спосіб захисту не може бути застосований.

Також зазначив про помилковість тверджень позивача та висновків суду першої інстанції, що відкриті торги не можуть вважатися такими, що відбулися, якщо для участі у відкритих торгах (аукціону) було зареєстровано лише одного потенційного покупця (учасника), з посиланням на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №910/6517/19.

А також зазначив, що законодавцем не визначено права як кредиторів, так і боржників неплатоспроможного банку самостійно оскаржувати результати відкритих торгів (аукціону) з продажу активів неплатоспроможного банку. Відтак, позивач, не є суб`єктом права на оскарження результатів проведених відкритих торгів з продажу активів Публічного акціонерного товариства «ДіамантБанк» в розумінні статей 50, 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Контадор» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі № 910/11282/20, у якій просило її скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 залишити в силі.

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема судом не враховано висновків щодо застосування норм права статті 55 Конституції України, частини першої статті 15, частини першої статті 16, статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18, від 29.04.2020 у справі № 9901/14/20, від 15.04.2020 у справі № 9901/580/19, від 11.03.2020 у справі № 9901/590/19, від 13.05.2020 у справі № 820/3018/17, від 13.05.2020 у справ № 826/12446/18 щодо права заінтересованої особи на оскарження правочину, а також не враховано висновків щодо застосування норм права пункту 4 статті 559 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 924/502/19, від 05.07.2017 у справі № 6-459цс17, від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13 щодо моменту припинення поруки та можливості відступлення виключно дійсної вимоги. А також незастосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17 в частині порушення порядку проведення аукціону.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» та уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» у поданих ними відзивах на касаційну скаргу просили у її задоволенні відмовити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі № 910/11282/20 залишити без змін.

Інші учасники справи правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Спір виник з приводу можливості оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звертаючись до суду з позовом про визнання правочину недійсним, позивач має довести наявність порушення спірним правочином його прав та охоронюваних законом інтересів, виходячи із заявлених підстав позову, а суд, вирішуючи питання про можливість спростування презумпції правомірності спірного правочину, має встановити не лише наявність підстав недійсності правочину, але й порушення прав позивача, визначити, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення та чи відповідає порушене право заявленим підставам позову.

У цій справі суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, обґрунтовував свої висновки тим, що сам лише перехід права вимоги за договором поруки №095/2 від 02.11.2016 від Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" то Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", тобто від одного кредитора до іншого, наразі не порушує прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор", адже докази того, що станом на час розгляду справи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" були заявлені вимоги як до поручителя у матеріалах справи відсутні.

У випадку заявлення таких вимог у майбутньому, невизнання їх поручителем та виникнення відповідного судового спору, предметом його дослідження, серед іншого, може бути питання наявності чи припинення відповідної поруки.

Однак на час розгляду даного спору твердження позивача про те, що його права чи інтереси порушені виключно фактом переходу права вимоги за договором поруки від одного кредитора до іншого є передчасним, оскільки наразі такі твердження не підтвердженні належними та допустимими доказами.

При цьому враховано, що відповідно до п. 3.4 договору уступки права вимоги Новий кредитор погоджується, що Банк не відповідає перед Новим кредитором, якщо одержані Новим кредитором від Боржників суми за основними договорами будуть меншими від сум, які очікував отримати від Боржників Новий кредитор при укладенні цього Договору, в т.ч. меншими від сум, зазначених у Додатку №1 до цього Договору або сплачених Новим кредитором Банку за цим Договором.

Також враховано, що станом на час розгляду справи позивач як поручитель не отримував будь-якої вимоги про погашення зобов`язань боржника ані від первісного кредитора, ані від нового.

Разом з тим лише після отримання такої вимоги позивач може стверджувати про (ймовірно) порушення його прав.

Отже, за висновками суду апеляційної інстанції суд першої інстанції не встановив, за захистом якого суб`єктивного права звернувся позивач в межах даної справи і яким чином його порушують відповідачі.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено які саме його права порушені, не визнані або оспорюються у зв`язку з укладенням цього правочину, що є достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог.

Крім того, враховуючи доводи касаційної скарги позивача про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норм права статті 55 Конституції України, частини першої статті 15, частини першої статті 16, статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18, від 29.04.2020 у справі № 9901/14/20, від 15.04.2020 у справі № 9901/580/19, від 11.03.2020 у справі № 9901/590/19, від 13.05.2020 у справі № 820/3018/17, від 13.05.2020 у справ № 826/12446/18 щодо права заінтересованої особи на оскарження правочину, а також не враховано висновків щодо застосування норм права пункту 4 статті 559 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 924/502/19, від 05.07.2017 у справі № 6-459цс17, від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13 щодо моменту припинення поруки та можливості відступлення виключно дійсної вимоги, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції.

У цій справі № 910/11282/20 провадження зупинялось до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/12525/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф Інвест» до 1. Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.Онлайн», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ассісто» про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 викладено такі висновки, зокрема, щодо вимог про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону:

« 103. Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 42-44), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 45-47).

104. Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту».

З огляду на те, що вимога про визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн., розміщений в ПАТ "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи" (лот за номером GL20N015737), оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b від 30.01.2020 не є належним та ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові, рішення суду апеляційної інстанції про відмову в позові в цій частині є правильним, безвідносно до висновків яким воно мотивовано.

Щодо наявності у позивача права як заінтересованої особи на оскарження правочину, то у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12525/20 викладено такі висновки:

«142. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.

143. Так, у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 (пункти 58, 59) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписами, зокрема, статті 16 ЦК України, не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідносин, може відбуватися шляхом розірвання договору. На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав. Водночас згідно з абзацом другим частини другої статті 20 ГПК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

144. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56).

145. У пункті 57 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках:

кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

146. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

147. Отже, за наявності вказаних обставин власник майна не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про визнання права іпотеки відсутнім і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах. Однак вказане не означає, що позивач зобов`язаний використати цей спосіб захисту. Як Велика Палата Верховного Суду зазначила вище (пункти 115-118 цієї постанови), позивач є юридично захищеним.

148. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)».

Крім того, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17, від 28.07.2021 у справі № 761/33403/17, зокрема щодо того, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору (пункти 152, 153 цієї постанови).

Натомість Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного у постановах від 02.02.2021 у справах № 904/5976/19, № 904/6248/19, від 26.07.2021 у справі № 904/43/20 про обґрунтованість та доведеність позивачем наявності в нього як заінтересованої особи правових підстав щодо оспорювання правочинів з реалізації майна в контексті захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки укладення договору, зміст якого ставить під сумнів припинення забезпечення виконання кредитного договору, ставить його у положення правової невизначеності. При цьому в зазначених постановах Верховний Суд вважав належними та ефективними способи захисту інтересу у правовій визначеності, які опосередковуються позовними вимогами про визнання недійсними електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону та договору, спрямованого на передання майнових прав (прав вимоги), оскільки ці висновки не відповідають висновкам, зробленим Великою Палатою Верховного Суду в цій постанові (пункти 154, 155 цієї постанови).

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні позову про визнання недійсним договору, обґрунтовував свої висновки тим, що сам лише перехід права вимоги за договором поруки №095/2 від 02.11.2016 від Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" то Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", тобто від одного кредитора до іншого, наразі не порушує прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор", адже докази того, що станом на час розгляду справи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" були заявлені вимоги як до поручителя у матеріалах справи відсутні.

За висновками суду апеляційної інстанції у випадку заявлення таких вимог у майбутньому, невизнання їх поручителем та виникнення відповідного судового спору, предметом його дослідження, серед іншого, може бути питання наявності чи припинення відповідної поруки.

Тобто висновки суду апеляційної інстанції в цій частині відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформованим у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 про те, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно.

Крім того, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, суд зазначає, що звернення позивача з даним позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги є неефективним способом захисту права, оскільки у такому випадку інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.

За встановлених обставин, рішення апеляційного господарського суду, яким відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог є правильним, та не може бути скасовано з підстав наведених у касаційній скарзі.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги позивача та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Контадор» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі № 910/11282/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець Л. Стратієнко