ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 904/4790/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.,
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт"</a>,
представник боржника - Новотоцьких А.В., адвокат (в режимі відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),
ліквідатор ТОВ "Монтана-Естейт" - Чичва Олег Сергійович, арбітражний керуючий (в режимі відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),
представники ліквідатора - Попов Д.О., адвокат, Кондратенко Т.І., адвокат (представники в режимі відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)
кредитор (скаржник) - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
представники кредитора - Андріїшина Н.П., адвокат, довіреність № 8444-К-Н-О від 23.10.2021,
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект",
представник кредитора - Демченко С.В., адвокат, (в режимі відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу
Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк",
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
від 17.11.2021 (щодо кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк")
у складі судді: Первушина Ю.Ю.,
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 21.02.2022
у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б. (головуючий), Верхогляд Т.А., Кощеєва І.М.
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Імме"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт"</a>,
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. У травні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Імме" (далі - ТОВ "Імме", кредитор) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, узвіз Крутогірний, будинок 14, ідентифікаційний код 33546549).
2. 17.05.2021 рішенням загальних зборів змінено найменування боржника з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт"</a>, внесено зміни до статуту шляхом затвердження його у новій редакції.
3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2021 за заявою ТОВ "Імме" відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт"</a> (далі - ТОВ "Монтана-Естейт", боржник).
Визнано грошові вимоги ТОВ "Імме" в розмірі 22 700,00 грн. судового збору (1 черга), 54 000,00 грн. суми авансування винагороди арбітражному керуючому (1 черга), 1 200 000,00 грн. суми основного боргу (4 черга).
Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів, до 08.11.2021.
Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича, інше.
4. Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", кредитор) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог у справі №904/4790/21 про банкрутство ТОВ "Монтана-Естейт", які складаються із заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та сум судового збору, що загалом становить 2 999 986 683,34 грн., та окремо 5 353 251,29 грн. грошових вимог, які забезпечені заставою майна боржника.
Заява мотивована неналежним невиконанням боржником умов одинадцяти кредитних договорів в частині повного і своєчасного повернення отриманих грошових коштів.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 заяву АТ КБ "ПриватБанк" про визнання грошових вимог у справі №904/4790/21 задоволено частково.
Визнано грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Монтана-Естейт" в розмірі 4 540,00 грн. судового збору (1 черга), 1 639 453 663,36 грн. (4 черга), 367 540 930,08 грн. (6 черга).
Окремо внесені до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 5 353 251,29 грн., які забезпечені заставою майна ТОВ "Монтана-Естейт", для позачергового задоволення вимог за зобов`язаннями ТОВ "Корпорація "Інформаційні системи України" за кредитним договором №DH2LKI06616 від 02.04.2015. Вартість предмета застави 13 358 226,28 грн.
В іншій частині грошові вимоги у загальному розмірі 992 992 089,90 грн. відхилені.
6. Рішення суду мотивовано наступним:
6.1. не доведено порушень ТОВ "Монтана-Естейт" умов кредитного договору № 07/30/К від 17.04.2007, що стали підставою для направлення АТ КБ "ПриватБанк" повідомлення від 26.05.2017 № 20.1.0.0.0/7-65612 про зміну в односторонньому порядку строку повернення кредиту, відтак, судом встановлено, що строк виконання усіх зобов`язань боржника за вказаним кредитним договором настав не 06.06.2017, а 20.05.2021, - дати офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство;
6.2. списання грошових коштів за кредитним договором здійснено саме АТ КБ "ПриватБанк" на підставі меморіального ордеру № G0924L00F2 від 23.09.2016, що свідчить про відсутність в діях ТОВ "Монтана-Естейт" ознак нецільового використання кредитних коштів і, як наслідок, порушення умов договору № 07/30/К від 17.04.2007;
6.3. укладені в забезпечення зобов`язань за договором № 07/30/К від 17.04.2007 договори іпотеки № 07/30/К/ДЗ1 та № 07/30/К/ДЗ2 від 23.09.2016 є саме договорами застави, обов`язкового нотаріальне посвідчення якого законодавством не передбачено, що вказує на відсутність порушень умов кредитного договору;
6.4. посилання АТ КБ "ПриватБанк" на порушення ТОВ "Монтана-Естейт" вимог пункту 2.2.7 та 2.2.8 Кредитного договору № 07/30/К від 17.04.2007 щодо обов`язку позичальника надавати кредитодавцю фінансову звітність спростовується матеріалами справи. Крім того, банк не посилався на вказане порушення у повідомленні № 20.1.0.0.0/7-65612 від 26.05.2017;
6.5. умовами пункту 2.3.1 Кредитного договору № КП-457Г від 11.01.2011 (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.01.2012) не передбачено право банку за погодженням із позичальником змінювати обумовлену договором дату сплати процентів (А.8) з огляду на те, що правові категорії «дата сплати процентів» та «періодичність сплати процентів» є різними правовими категоріями, відтак, у банка не було підстав для направлення повідомлення № Э.Upr 1/3-233275 від 05.06.2018, відповідно до якого кредитор повідомляє позичальника про зміну в односторонньому порядку умов вказаного кредитного договору в частині строку повернення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом з 10.01.2041 на 14.06.2018;
6.6. 02.04.2015 ТОВ "Монтана-Естейт" (заставодавець) уклало з АТ КБ "ПриватБанк" (заставодержатель) договір застави майна № DNН2LКI06616/DZ, у зв`язку з чим судом окремо внесені до реєстру грошові вимоги банку в розмірі 5 353 251,29 грн., як забезпечені заставою, внаслідок порушення ТОВ "Корпорація "Інформаційні системи України" умов кредитного договору № DNН2LКI06616 від 02.04.2015 та наявністю заборгованості перед банком у розмірі 5 353 251,29 грн., що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020 у справі № 904/5892/19, яке набрало законної сили;
6.7. встановлено неналежне виконання ТОВ "Монтана-Естейт" зобов`язань за кредитними договорами № 09/01/К від 10.02.2009, № 08/104/К від 17.12.2008, № 08/105/К від 17.12.2008, № 08/106/К від 17.12.2008, № 08/107/К від 17.12.2008, № 08/108/К від 17.12.2008, № 08/109/К від 17.12.2008, № 08/110/К від 17.12.2008, №08/111/К від 17.12.2008, що є підставою визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у даній справі грошових сум: 495 037 853,22 грн. за тілом кредиту, 233 602 098,73 грн. відсотків за користування кредитом і 367 540 930,08 грн. пені, нарахованої за порушення грошового зобов`язання;
6.8. між ТОВ "Монтана-Естейт" і АТ КБ "ПриватБанк" склалися складні та спірні відносини взаємних зарахувань зустрічних однорідних вимог, внаслідок відмов сторін від їх зарахування та вчинення правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами паралельно, без визнання та врахування заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог іншої сторони, тобто кожна сторона взаємовідносин здійснювала зарахування на власний розсуд, що за висновком суду свідчить про відсутність прозорості вимог сторін, яка б надавала можливість визначити зміст, умови виконання та дійсний розмір їх зобов`язань.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що всі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "Монтана-Естейт" є спірними, тому відсутні підстави для припинення зобов`язань на підставі цих заяв.
7. Під час розгляду заяви АТ КБ "ПриватБанк" судом встановлено:
7.1. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк"), як Банком та ТОВ "Монтана-Естейт", ТОВ "Спектрум-Енерго" (код ЄДРПОУ: 33563983, номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 12241120037070026, дата запису: 24.03.2016), правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ "Монтана-Естейт", ТОВ "Істейт Сервіс" (код ЄДРПОУ: 35807397, номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 12241120025069924, дата запису: 24.03.2016), правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ "Монтана-Естейт", ТОВ "Істейтальянс" (код ЄДРПОУ: 35863818, номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 12241120025069924, дата запису: 24.03.2016), правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ "Монтана-Естейт" як Позичальниками укладено наступні кредитні договори:
№ 09/01/к від 10.02.2009 року (зі змінами й доповненнями);
№ 08/104/К від 17.12.2008 року (зі змінами й доповненнями);
№ 08/105/К від 17.12.2008 року (зі змінами й доповненнями);
№ 08/106/К від 17.12.2008 року (зі змінами й доповненнями);
№ 08/107/К від 17.12.2008 року (зі змінами й доповненнями);
№ 08/108/К від 17.12.2008 року (зі змінами й доповненнями,);
№ 08/109/К від 17.12.2008 року (зі змінами й доповненнями);
№ 08/110/К від 17.12.2008 року (зі змінами й доповненнями);
№ 08/111/К від 17.12.2008 року (зі змінами й доповненнями);
№ КП-457Г від 11.01.2011 року (зі змінами й доповненнями);
№ 07/30/К від 17.04.2007 року (зі змінами й доповненнями).
7.2. 02.04.2015 між ТОВ "Монтана-Естейт" як заставодавцем та АТ КБ "ПриватБанк" як заставодержателем укладено Договір застави майна № DNH2LKI06616/DZ, за яким забезпечувалось виконання позичальником - Корпорацією "Інформаційні системи України" (ідентифікаційний код юридичної особи: 24737811) Кредитного договору № D№H2LKI06616 від 02.04.2015 з повернення кредиту з лімітом 8 190 287,69 грн., сплати процентів за користування кредитів у розмірі 11 відсотків річних.
7.3. АТ КБ "ПриватБанк" звернувся з кредиторськими вимогами за вищезазначеними кредитними договорами: № 09/01/К від 10.02.2009, № 08/104/К від 17.12.2008, № 08/107/К від 17.12.2008, № 08/108/К від 17.12.2008, № 08/109/К від 17.12.2008, № 08/110/К від 17.12.2008, № 08/111/К від 17.12.2008, № КП-457Г від 11.01.2011, № 07/30/К від 17.04.2007, № 08/105/К від 17.12.2008, № 08/106/К від 17.12.2008 на загальну суму 2 999 986 683,34 грн., з яких: 1 219 816 859,62 грн. основна заборгованість за кредитом, 528 984 896,28 грн. - проценти (відсотки) за кредитом, 1 251 184 927,44 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов`язання. Зазначені вимоги не забезпечені майном Боржника.
7.4. АТ КБ "ПриватБанк" звернувся щодо розгляду вимог забезпеченого кредитора на суму 5 353 251,29 грн., які забезпечені заставою майна згідно договору № D№H2LKI06616/DZ від 02.04.2015.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022 апеляційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "Монтана-Естейт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 у справі № 904/4790/21 залишено без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 у справі № 904/4790/21 залишено без змін.
9. Приймаючи таке рішення, апеляційний суд вказав, зокрема, таке:
9.1. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
9.2. Наданими банком та боржником до матеріалів справи документами (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, їх письмові пояснення та заперечення) підтверджується, що між сторонами є суперечності щодо визначення заборгованості одного перед іншим за 247 договорами оренди, які ґрунтуються на різному підході у формуванні заборгованості з орендної плати, внаслідок чого сторони мають неузгодженість щодо можливого зарахування спірної заборгованості як з оплати орендної плати АТ КБ "ПриватБанк" за 247 договорами оренди, так і зі сплати кредитної заборгованості ТОВ "Монтана-Естейт" за визначеними 9 кредитними договорами.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, що також підтверджується наявністю вирішених та невирішених судових справ про стягнення заборгованості з орендної плати за позовами ТОВ "Монтана-Естейт" до АТ КБ "ПриватБанк", в яких Верховним Судом встановлено спірність частини з вищезазначених заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог (постанови Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 08 липня 2021 року по справі № 910/21683/17).
9.3. Сторони кредитних договорів № 07/30/К від 17.04.2007 та КП-457Г від 11.01.2011 встановили ряд умов, за наявності яких банк має право звернутися до позичальника з пропозицією про внесення змін до кредитних договорів, а в разі відмови чи неотримання його згоди на внесення таких змін, в односторонньому порядку змінити раніше передбачені строки повернення кредиту і вимагати його повернення у строк, зазначений у відповідному повідомленні.
9.3.1. Умовами вищенаведених кредитних договорів визначені обставини, з формальним настанням яких умови договорів пов`язують право банку на односторонню зміну умов договору.
9.3.2. Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом (частина друга статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
9.3.3. Апеляційний суд зауважив на тому, що і самі договори, і правовідносини які з них виникають, не можуть відокремлюватися від кредитної політики банку та не можуть спрямовуватися на забезпечення лише інтересів банку.
9.3.4. Суд встановив відсутність в матеріали справи доказів погодження ТОВ "Монтана-Естейт" внесення запропонованих АТ КБ "ПриватБанк" змін до кредитного договору № КП-457Г від 11.01.2011 (лист № Э.Upr1/3-214708 від 17.04.2018) і заперечення позичальника проти односторонньої відмови банком від договору № 07/30/К від 17.04.2007 (№ 20.10.0.0/7-65612 від 26.05.2017), відтак, дійшов висновку, що даний спір має вирішуватись в порядку позовного провадження.
9.3.5. Матеріали справи не містять доказів додержання банком встановленого положеннями статті 188 ГК України порядку зміни та розірвання господарських договорів, оскільки відсутні докази отримання позичальником повідомлення № 20.10.0.0/7-65612 від 26.05.2017, про що зазначає позичальник у повідомленні про результати розгляду грошових вимог від 19.07.2021, та, як зазначено вище, відсутнє рішення суду по суті спору, враховуючи відмову позичальника від розірвання чи внесення змін до кредитних договорів № КП-457Г від 11.01.2011 та № 07/30/К від 17.04.2007.
9.4. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ТОВ "Монтана-Естейт" порушень умов кредитних договорів № КП-457Г від 11.01.2011 та № 07/30/К від 17.04.2007, оскільки списання грошових коштів за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007 здійснено самим АТ КБ "ПриватБанк", що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № G0924L00F2 від 23.09.2016 і свідчить про відсутність в діях позичальника факту нецільового використання отриманих в кредит грошових коштів та необхідність інформувати про це банк.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. АТ КБ "ПриватБанк", не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у справі № 904/4790/21 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати судові рішення (за результатом розгляду грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк") в частині відхилення грошових вимог кредитора АТ КБ "ПриватБанк" до боржника у розмірі 992 992 089,90 грн., з яких:
109 348 092 грн. - заборгованість з процентів (8 554 637,23 грн. - проценти за кредитним договором № КП-457Г від 11.01.2011, 100 793 455,31 грн. - проценти за Кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007);
883 643 997,36 грн. - заборгованість з пені (118 337 483,38 грн. - пеня за кредитним договором № КП-457Г від 11.01.2011, 765 306 513,98 грн. - пеня за Кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007);
та ухвалити в оскарженій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника ТОВ "Монтана-Естейт" в розмірі 992 992 089,90 грн.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4790/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.2022.
12. Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2022, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 904/4790/21 за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022.
Судове засідання з розгляду касаційної скарги призначено на 11.10.2022.
Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/4790/21 заявою ТОВ "Імме" до ТОВ "Монтана-Естейт" про визнання банкрутом.
13. 03.10.2022 до Верховного Суду від ТОВ "АГРО КОМПЛЕКТ", 05.10.2022 від ТОВ "Монтана-Естейт" надійшли клопотання про участь представників у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
14. 03.10.2022 до Суду від ТОВ "Монтана-Естейт" надійшли письмові пояснення щодо касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
15. 11.10.2022 до Верховного Суду від ТОВ "АГРОТЕРМІНАЛ", ТОВ "Естейт Селлінг", арбітражного керуючого Чичви О.С., ТОВ "Аграрні технології України" надійшли клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги призначеного на 11.10.2022.
16. 11.10.2022 до Суду від АТ КБ "ПриватБанк" найшли Клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги та Заява про участь у судових засіданнях поза межами суду у режимі відеоконференції.
17. Судове засідання 11.10.2022 не відбулося, зокрема з урахуванням розпорядження Голови Верховного Суду від 10.10.2022 № 56/0/9-22 "Про деякі питання організації роботи Верховного Суду".
18. Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022 повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022 відбудеться 01.11.2022.
19. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2022 клопотання ТОВ "Агро Комплект" та ТОВ "Монтана-Естейт" про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволені.
Вирішено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
20. Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2022 Клопотання арбітражного керуючого Чичви О.С. про проведення судового засідання, призначеного на 01.11.2022, дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Вирішено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
21. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX), Верховний Суд розглядає справу № 904/4790/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
22. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (01.11.2022) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 01.11.2022.
23. Представник АТ КБ "ПриватБанк" в засіданні суду 01.11.2022 повністю підтримала вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній.
Просила Суд скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у справі № 904/4790/21 (в частині невизнаних судом грошових вимог кредитора), у оскарженій частині прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" у сумі 992 992 089,90 грн.
24. Арбітражний керуючий Чичва О.С. та представники ліквідатора та ТОВ "Монтана-Естейт" в судовому засіданні 01.11.2022 (в режимі відеоконференції) проти вимог та доводів Банку заперечили з підстав наведених у Поясненнях на касаційну скаргу.
Просили Суд ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у справі № 904/4790/21 (в частині невизнаних судом грошових вимог) залишити без змін.
25. Представник кредитора ТОВ "Агро Комплект" в судовому засіданні 01.11.2022 (в режимі відеоконференції) проти касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" заперечив з підстав її необґрунтованості.
Просив Суд ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у справі № 904/4790/21 (в частині невизнаних судом грошових вимог) залишити без змін.
26. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(АТ КБ "ПриватБанк")
27. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права: статей 179, 188, 202, 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 202, 203, 205, 207, 209, 212, 214, 215, 220, 251, 525, 577, 601, 602, 610, 611, 627, 628, 629, 651, 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 5, 18 Закону України "Про іпотеку", статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
28. Також скаржник вказує на порушення норм процесуального права: статей 2, 47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ), статей 73, 79,86, 210, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
29. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує на застосування судами норм права без урахування правих висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19 (щодо особливостей розгляду справи за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача);
- від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16 (щодо обов`язку господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, здійснити правовий аналіз заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог);
- від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 29.03.2021 у справі № 916/3743/19 (що під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора);
- від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16 (щодо завдання господарського суду у попередньому засіданні перевірити заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт), що свідчать про цивільно-правові правовідносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору);
- від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17 (щодо того, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів, тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору, що означає, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство);
- від 13.10.2020 у справі № 5004/1694/11, від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 (щодо того, що преюдицію утворюють ті обставини, які вже безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом);
- від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18, від 01.06.2022 у справі № 910/21566/17 (щодо зарахування зустрічних односторонніх вимог);
- від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б тощо (що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника);
- від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12, від 03.04.2013 у справі № 6-21цс13, від 12.06.2013 у справі № 6-45цс13, від 04.09.2013 у справі № 6-51цс13, від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц, від 04.09.2019 у справі № 2610/22985/2012, від 17.07.2020 у справі № 5002-10/1364-2012 (щодо визначення майнового права як предмета іпотеки);
- від 13.03.2019 у справі № 910/4801/18 (що повідомлення є одностороннім правочином).
Доводи боржника
(ТОВ "Монтана-Естейт")
29. Боржник доводить:
29.1. Дата сплати відсотків, передбачена п.А.3 Кредитного договору № КП-457Г від 11.01.2011 не є строком/періодом сплати відсотків, а є терміном сплати відсотків, зміна якого, тим більше, в односторонньому порядку, сторонами не передбачалась згідно умов Договору, в тому числі підпунктом 2.3.1 пункту 2.3. Кредитного договору. Сторони Кредитного договору № КП-457Г від 11.01.2011 погодили саме термін сплати відсотків, яким є 10.01.2041.
29.2. Договори № 07/30/К/ДЗ1 від 23.09.2016 та № 07/30/К/ДЗ2 від 23.09.2016 іпотеки майнових прав є укладеними в письмовій формі на підставі статті 207 ЦК України і не були нікчемними. АТ КБ "ПриватБанк" не надав суду докази ухилення уповноваженої особи ТОВ "Монтана-Естейт" від явки до нотаріуса для посвідчення таких договорів у день їх укладення. Вважає будь-які подальші звернення АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Монтана-Естейт" про нотаріальне посвідчення договорів вже після їх укладення, необґрунтованими.
29.3. Для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.
29.4. Усі заяви АТ КБ "ПриватБанк" про зарахування зустрічних вимог є спірними, а тому відсутні підстави для припинення зобов`язань на підставі таких заяв за заборгованостями як ТОВ "Монтана-Естейт", так і АТ КБ "ПриватБанк".
29.5. Суд розглянув кредиторські вимоги АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2008 у розмірі заявленому Банком, так як межі заявлених вимог визначаються саме заявником, а не судом.
30. ТОВ "Монтана-Естейт" вказує на те, що доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
31. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
32. Враховуючи вищенаведені положення статті 300 ГПК України, зміст та вимоги касаційної скарги, предметом касаційного перегляду є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у справі № 904/4790/21 в частині відхилених грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" у загальному розмірі 992 992 089,90 грн. за кредитними договорами № КП-457Г від 11.01.2011 та № 07/30/К від 17.04.2007.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
33. Предметом судового розгляду в цій справі є заява АТ КБ "ПриватБанк" в частині відхилення грошових вимог до боржника в загальному розмірі 992 992 089,90 грн., що складається з: 109 348 092,54 грн. - заборгованість з процентів (з яких 8 554 637,23 грн. - проценти за Кредитним договором № КП-457Г від 11.01.2011, 100 793 455,31 грн. - проценти за Кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007) та 883 643 997,36 грн. - заборгованість з пені (з яких 118 337 483,38 грн. - пеня за Кредитним договором № КП-457Г від 11.01.2011, 765 306 513,98 грн. - пеня за Кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007).
34. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
35. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
36. Відповідно до положень частин 1, 3, 6 статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
37. Приписами частини 1 статті 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
38. Суд касаційної інстанції звертає увагу на усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
39. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 20.09.2022 від 911/2796/21).
40. Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.12.2021 у справі № 905/857/19, від 20.12.2021 у справі № 922/1775/19, від 09.06.2022 у справі № 910/14927/20.
41. Верховний Суд зауважує, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
42. Правового висновку про обґрунтованість відмови судів першої та апеляційної інстанцій у визнанні грошових вимог кредитора-заявника внаслідок неподання таким кредитором належних та достатніх документальних доказів у справу про банкрутство при поданні заяви конкурсним кредитором суди дійшли у справах № 910/21939/15 (постанова Верховного Суду 23.04.2019) та № 904/2104/19 (постанова Верховного Суду 28.07.2020, зокрема, щодо розгляду грошових вимог ПАТ "Алчевський коксохімічний завод"). Така практика є сталою як при застосуванні статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так при застосуванні статті 45 КУзПБ.
43. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника ТОВ "Монтана-Естейт" ґрунтуються на кредитних договорах.
44. В цьому конкретному випадку, враховуючи імперативні норми статті 300 ГПК України та вимоги заявника касаційної скарги (пункт 10 цієї Постанови) спірним постає питання правомірності відхилення судами першої та апеляційної інстанції грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" за Кредитним договором № КП-457Г від 11.01.2011 (8 554 637,23 грн. - проценти, 118 337 483,38 грн. - пеня) та за Кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007 (100 793 455,31 грн. - проценти, 765 306 513,98 грн. - пеня).
45. Як встановлено судами попередніх інстанцій, АТ КБ "ПриватБанк" звернувся із грошовими вимогами в тому числі за Кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007.
45.1. В обґрунтування своїх вимог кредитор зазначав, що ТОВ "Монтана-Естейт" порушено низку умов Кредитного договору, що, зокрема, стало підставою для зміни Банком в односторонньому порядку терміну повернення кредиту на дату 06.06.2017.
45.2. У повідомленні АТ КБ "ПриватБанк" від 26.05.2017 № 20.1.0.0.0/7-65612 про дострокове повернення кредитного договору Банком було зазначено про наступні порушення Боржником умов кредитного договору №07/30/К від 17.04.2007:
1) порушення пункту 2.2.1 Кредитного договору - нецільове використання кредитних коштів (кредит виданий на поповнення оборотних коштів, а використаний для погашення кредиту іншої особи за договорами поруки).
2) порушення пункту 2.2.8. Кредитного договору - ТОВ "Монтана-Естейт" в установлений термін не проінформував про цільове використання коштів.
3) порушення пункту 2.2.12 Кредитного договору, відповідно до якого ТОВ "Монтана-Естейт" був зобов`язаний належним чином оформити договори застави.
45.3. Щодо порушення ТОВ "Монтана-Естейт" пункту 2.2.1 та пункту 2.2.8. Кредитного договору №07/30/К від 17.04.2007:
45.3.1. За змістом п. А.2 договору в редакції від 23.09.2016, кредит за договором №07/30/К від 17.04.2007 надається на поповнення обігових коштів.
45.3.2. Договором про внесення змін від 23.09.2016 до Кредитного договору № 07/30/К збільшено ліміт кредитування відповідача.
45.3.3 Транш у розмірі 605 805 080,80 грн. було перераховано на поточний рахунок ТОВ "Монтана-Естейт" № 26003050003143.
45.3.4. Згідно виписки за поточним рахунком ТОВ "Монтана-Естейт" №26003050003143 за період з 23.09.2016 по 23.09.2016 грошові кошти в розмірі 605 805 080,80 грн були:
- зараховані на рахунок 23.09.2016 о 20 годині 43 хв. з цільовим призначенням "Видача кредиту згідно кредитного договору № 07/30/К від 17.04.2007";
- списані з рахунку 23.09.2016 о 20 годині 43 хв. з цільовим призначенням "Погашення заборгованості за договорами поруки (CONTRACT OF GUARANTEE №CY03CP/1p-1 dd 01/09/2016 and CONTRACT OF GUARANTEE №CY03CP/1p-2 dd 01/09/2016)".
45.3.5. Так, умовами договорів поруки (CONTRACT OF GUARANTEE №CY03CP/1p-1 dd 01/09/2016 and CONTRACT OF GUARANTEE №CY03CP/1p-2 dd 01/09/2016), укладеного для забезпечення виконання компанія MIKADO GEORGIA LTD за Кредитним договором від 19.12.2007 №1/CY03CP та Кредитним договором від 25.06.2007 №GA-MG07 визначено право АТ КБ "ПриватБанк" на договірне списання коштів з поточних рахунків ТОВ "Монтана-Естейт" як поручителя за зазначеними договорами.
45.3.6. Списання заборгованості за договорами поруки CO№TRACT OF GUARA№TEE № CY03CP/1р-1 від 01.09.2016 та CO№TRACT OF GUARA№TEE № CY03CP/1р-2 від 01.09.2016 відбулось на підставі Меморіального ордеру №G0924L00F2 від 23.09.2016, а не платіжного доручення наданого до матеріалів справи АТ КБ "ПриватБанк" у обґрунтування своєї позиції .
Тобто, судами був встановлений факт відсутності користування ТОВ "Монтана-Естейт" траншем у розмірі 605 805 080,80 грн. (перераховано на поточний рахунок ТОВ "Монтана-Естейт" № 26003050003143).
45.3.7. Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про відсутність в діях ТОВ "Монтана-Естейт" факту нецільового використання кредитних коштів та факту не інформування АТ КБ "ПриватБанк" про цільове використання коштів.
45.4. Стосовно порушення Боржником п. 2.2.12 Кредитного договору № 07/30/К від 17.04.2007, суд встановив наступне.
45.4.1. Згідно з пунктом 2.2.12 (в редакції від 01.10.2010) позичальник зобов`язується належним чином оформити договір(а) застави корпоративних прав в забезпечення зобов`язань за даним договором. Під «належним оформленням договору(ів) застави» сторони розуміють підписання позичальником та/або іншими заставодавцями договору(ів) застави, нотаріальне посвідчення (за погодженням сторін або у відповідності до законодавства), іншу передбачену законодавством процедуру реєстрації предмета застави.
45.4.2. За змістом пункту А.5 Договору в редакції від 23.09.2016, зобов`язання позичальника забезпечуються: Договором застави № 09/01/К/DZ від 28.03.2016, Договором іпотеки № 07/30/К/ДЗ1 від 23.09.2016 та Договором іпотеки № 07/30/К/ДЗ2 від 23.09.2016.
45.4.3. Пунктом 2.2.12 Кредитного договору зазначено про необхідність нотаріального посвідчення договорів застави за вимогою законодавства чи за погодженням сторін.
45.4.4. Судами встановлено, що сторони під час укладення Договору іпотеки № 07/30/К/ДЗ1 від 23.09.2016 та Договору іпотеки № 07/30/К/ДЗ2 від 23.09.2016, підписуючи дані договори у письмовій формі, погодили письмову форму договору належною та достатньою, вбачається, що було відсутнім погодження сторін на їх нотаріальне посвідчення.
45.4.5. За пунктом 45 Договору іпотеки № 07/30/К/ДЗ1 від 23.09.2016 та пункт 46 Договору іпотеки № 07/30/К/ДЗ2 від 23.09.2016 Сторони зобов`язуються не пред`являти жодних претензій одна до одної щодо недійсності Договору та/або супровідних документів до нього, за умови що вони підписані особою, яка діє як представник Сторони та скріплені печаткою Сторони.
45.4.6. Договори № 07/30/К/ДЗ1 від 23.09.2016, № 07/30/К/ДЗ2 від 23.09.2016 були підписані як уповноваженою особою ТОВ "Монтана-Естейт", так і уповноваженою особою АТ КБ "ПриватБанк".
Доказів ухилення уповноваженої особи ТОВ "Монтана-Естейт" від явки до нотаріуса для посвідчення даного договору у день їх укладення матеріали справи не містять.
45.4.7. На підставі матеріалів та обставин справи, судами встановлено укладення позичальником договорів застави в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007.
45.5. Порушень вимог пункту 2.2.7 та 2.2.8 договору № 07/30/К від 17.04.2007 щодо не надання фінансової звітності Боржником судами не встановлено, доводи АТ КБ "ПриватБанк" в цій частині спростовуються матеріалами справи, доказів звернення АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Монтана-Естейт" з претензіями стосовно несвоєчасного чи неповного надання такої фінансової звітності матеріали справи не містять.
46. Суди встановили, що АТ КБ "ПриватБанк" звернувся із грошовими вимогами за Кредитним договором № КП-457Г від 17.12.2008.
46.1. Вимоги обґрунтовані тим, що АТ КБ "ПриватБанк" в односторонньому порядку змінив термін повернення кредиту на 15.06.2018, мотивуючи це істотним збільшенням облікової ставки НБУ США (на дату укладення кредитного договору 7,75%, на травень 2018 року -17%) та зростанням курсової різниці гривні по відношенню до долару (на дату укладення кредитного договору 7,98 грн. за дол. США, на травень 2018 року 26,16 грн. за 1 дол. США).
46.2. Банк вказує на те, що таке право АТ КБ "ПриватБанк" передбачено підпунктом 2.3.1 пункту 2.3. Кредитного договору №КП-457Г від 17.12.2008.
46.3. Листом №Э.Upr 1/3-214708 від 17.04.2018 Банк запропонував Боржнику укласти додаткову угоду до кредитного договору про зміну періодичності порядку оплати платежів (процентів) по кредиту, вразі відмови на таку зміну, або відсутності згоди, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту на підставі підпункту 2.3.2 пункту 2.3. Кредитного договору.
46.4. Відповідно до пункту 2.3.1 Додаткової угоди №4 до Кредитного договору №КП-457Г від 17.12.2008, Сторони погодили (примітка: мовою оригіналу): «При изменении стоимости кредитных ресурсов на рынке денежных ресурсов, изменении учетной ставки НБУ, увеличении курса иностранной валюты (доллар США) относительно национальной валюты на протяжении действия Кредитного договора, Банк имеет право по согласованию с Заемщиком, увеличить процентную ставку за пользование кредитом, изменить периодичность порядка оплаты платежей по кредиту, о чем стороны оформляют дополнительное соглашение к кредитному договору…».
46.5. Підпунктом 2.3.2. пункту 2.3. Кредитного договору передбачено, що у разі не отримання від Позичальника згоди на збільшення процентної ставки за користування кредитом, зміну періодичності порядку сплати платежів за кредитом, Банк має право на свій розсуд змінити умови договору, вимагати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за йога користування, виконання інших зобов`язань по Договору у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.
46.6. Боржником на адресу АТ КБ "ПриватБанк" було надіслано відповідь за вих. 31/05-3 від 31.05.2018 на Лист №Э.Upr1/3-214708 від 17.04.2018, відповідно до якої боржник не погодився із укладенням додаткової угоди до кредитного договору про зміну періодичності порядку оплати платежів (процентів) по кредиту та достроковим поверненням кредиту.
46.7. Проаналізувавши обставини справи та умови Кредитного договору № КП-457Г від 11.01.2011 зі змінами та доповненнями, суди дійшли висновку, що дата сплати відсотків, передбачена п.А.3 Кредитного договору не є строком (періодичністю порядку) сплати відсотків, а є терміном сплати відсотків, зміна якого в односторонньому порядку сторонами не передбачалась згідно умов кредитного договору № КП-457Г від 11.01.2011.
47. Частина перша статті 651 Цивільного кодексу встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 651 Цивільного кодексу України).
48. Порядок зміни та розірвання господарських договорів регулюється положеннями статті 188 ГК України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
49. Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
50. Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
51. Тобто істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди, її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
52. Оскільки частина друга статті 651 ЦК України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотне може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.
Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.
53. Апеляційним господарським судом, зокрема, прийнято до уваги, що відповідно до положень частини першої статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.
Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом (частина друга статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що і самі договори, і правовідносини які з них виникають, не можуть відокремлюватися від кредитної політики банку та не можуть спрямовуватися на забезпечення лише інтересів банку.
54. За результатами розгляду грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" судами встановлено відсутність в діях ТОВ "Монтана-Естейт" порушень умов кредитних договорів № КП-457Г від 11.01.2011 та № 07/30/К від 17.04.2007.
55. Враховуючи наведене вище, встановлені судами першої та апеляційної інстанції, на підставі матеріалів справи, обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність кредитором належними та допустимими доказами заявлені ним грошові вимоги до Боржника у загальному розмірі 992 992 089, 90 грн. стосовно частини заявлених відсотків та пені за Кредитним договором № КП-457Г від 11.01.2011 та Кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007.
Щодо доводів касаційної скарги
56. В силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
57. Підставою касаційного оскарження заявником касаційної скарги вказано пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
58. Як на підставу касаційного оскарження, скаржник вказує на прийняття оскаржених судових рішень без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (перелік наведений у пункті 29 цієї Постанови).
59. Отже, перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
60. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
60.1. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
60.2. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
60.3. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
61. Враховуючи обрану скаржником у цій частині підставу касаційного оскарження, передбачену приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що в такому випадку підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
62. Водночас, у цій справі (№ 904/4790/21) висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають позиціям, наведених у вказаних скаржником постановах (пункт 29 цієї Постанови) щодо: особливостей розгляду справи за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача; обов`язку господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, здійснити правовий аналіз заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог; суд користується прав та повноважень, якими користується суд під час розгляду грошових вимог (зокрема, суд розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора); завдання господарського суду у попередньому засіданні перевірити заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт), що свідчать про цивільно-правові правовідносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору; що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів, тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору, що означає, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство; що преюдицію утворюють ті обставини, які вже безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом.
63. Доводи скаржника щодо прийняття оскаржених судових рішень (в оскарженій частині) без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б тощо (що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника);
- від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12, від 03.04.2013 у справі № 6-21цс13, від 12.06.2013 у справі №6-45цс13, від 04.09.2013 у справі № 6-51цс13, від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц, від 04.09.2019 у справі № 2610/22985/2012, від 17.07.2020 у справі № 5002-10/1364-2012 (щодо визначення майнового права як предмета іпотеки), колегією суддів не приймаються, оскільки не є подібними до справи що переглядається касаційним судом.
Окремо, слід зазначити, що висновки Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/4801/18 (що повідомлення є одностороннім правочином) також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки обставини, що склалися (порушення позичальником умов кредитного договору), не є подібними справі що розглядається.
64. Доводи скаржника про прийняття оскаржених судових рішень без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах щодо зарахування зустрічних односторонніх вимог (постанови від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18, від 01.06.2022 у справі № 910/21566/17), колегія суддів не розглядає враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції (пункт 30, 31 цієї Постанови), оскільки вказані доводи скаржника не стосуються грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" за кредитними договорами № 07/30/К від 17.04.2007 та № КП-457Г від 11.01.2011, що є предметом цього касаційного перегляду.
65. Верховний Суд зазначає, що інші доводи скаржника фактично зводяться до питання оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі і заперечення скаржником встановлених судами обставин на підставі оцінених доказів, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом, а також предмета і підстав позову у цій справі. Тому у Верховного Суду відсутні й підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
66. Враховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку, що доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (пункти 27, 28 цієї Постанови) не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
67. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
68. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
69. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
70. На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.
Судові витрати
71. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у справі № 904/4790/21 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у загальному розмірі 992 992 089,90 грн. (109 348 092 грн. - заборгованість з процентів (8 554 637,23 грн. - проценти за кредитним договором № КП-457Г від 11.01.2011, 100 793 455,31 грн. - проценти за Кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007) та 883 643 997,36 грн. - заборгованість з пені (118 337 483,38 грн. - пеня за кредитним договором № КП-457Г від 11.01.2011, 765 306 513,98 грн. - пеня за Кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
О.В. Васьковський
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 01.11.2022 |
Оприлюднено | 25.11.2022 |
Номер документу | 107476019 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні