Рішення

від 14.11.2022 по справі 722/1082/21

СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 722/1082/21

Номер провадження 2/722/23/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року Сокирянський районнийсуд Чернівецькоїобласті

в складі:

головуючого судді Унгуряна С.В.

секретаря Ткач Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками та відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 1,1171 га. з кадастровим номером 7324084500:04:001:0479 та площею 0,1024 га з кадастровим номером 7324084500:02:001:0722, які розташовані на території Коболчинської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області. Підтвердженням даного факту є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 423749 від 04.12.2007 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010181800936.

26.03.2012 року відповідачка, якій терміново потрібні були кошти, з метою їх якнайшвидше отримати, написала розписку, згідно якої передала (фактично продала) ОСОБА_1 в довгострокове користування строком на 49 років належні їй на праві приватної власності земельні ділянки, за кадастровими №7324084500:04:001:0479 та 7324084500:02:001:0722, загальною площею 1,1171 га. та 0,1024 га. з правом повного розпорядження. Також даною розпискою було визначено, що відповідачка зобов`язується протягом 49 років жодним чином не втручатись в господарську діяльність ОСОБА_1 та не вимагати її дострокового повернення. Окрім того, ОСОБА_2 згідно розписки, залишає право за ОСОБА_1 право на стягнення з неї сплачених ним коштів та понесених ним в процесі використання земельної ділянки витрат, у разі порушення нею умов розписки.

Окрім того, 02.03.2012 року відповідачка склала заповіт, який було посвідчено секретарем сільської ради с. Коболчин, Л.С. Петрунік. Згідно даного заповіту, ОСОБА_2 , діючи добровільно і перебуваючи в здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, розпорядилась на випадок її смерті, заповіла земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку підтверджено державним актом серії ЯА №423749, ОСОБА_1 .

Пізніше, у зв`язку із тим, що розписка не є підставою для реєстрації договору емфітевзису, згідно законодавства України, 05.11.2013 року між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем були укладені договори про постійне користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з реєстру №97255502 та №97289799 від 12.09.2017 року.

Відповідно до умов договорів відповідач надала, а позивач прийняв в користування вищевказані земельні ділянки з метою використання їх для сільськогосподарських потреб строком на 49 (сорок дев`ять) років, за що відповідачу згідно договору було сплачено 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень. Факт передачі земельних ділянок підтверджується Актами прийому передачі земельних ділянок та розпискою про отримання коштів, складеною ОСОБА_2 .

Проте, починаючи з 2017 року, даними земельними ділянками користується відповідачка всупереч умовам договору емфітевзису та відмовляється в добровільному порядку повернути ці земельні ділянки ОСОБА_1 , який таким чином не має змоги обробляти передані згідно договорів земельні ділянки та сіяти на них сільгоспкультури.

Жодних договорів або додаткових угод, які б надавали право ОСОБА_2 користуватись цими ділянками на час дії вищевказаних договорів між сторонами укладено не було. На даний час договори емфітевзису є чинними, угоди про їх розірвання не укладались, в судовому порядку договір не розривався і не визнавався недійсним, а відповідачка, як власниця земельної ділянки, якою користувався позивач, чинить позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Після того, як відповідачка ніяким чином не реагувала ні на письмові ні на усні пропозиції вирішити даний спір в позасудовому порядку, шляхом залишення самовільно зайнятої нею земельної ділянки, позивач 07.10.2020 року звернувся із заявою до органу місцевого самоврядування, в якій просив створити комісію по розгляду земельного спору та зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняті земельні ділянки. Проте 12.10.2020 року на поштову адресу ОСОБА_1 надійшла відповідь, згідно з якою виконавчий комітет запропонував позивачу звернутись до суду за захистом своїх прав, оскільки міська рада не в змозі задовольнити його прохання.

Отримавши дану відповідь, 28.10.2020 року, ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, в якій просив провести обстеження земельних ділянок, що розташовані в с. Коболчин Сокирянського району Чернівецької області, що належать ОСОБА_1 на праві користування, згідно договорів емфітевзису, на факт їх самовільного захоплення ОСОБА_2 та скласти відповідний акт за результатами обстеження.

У відповідь на вищевказану заяву від 10.11.2020 року, Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області зазначило, що відповідно до ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. А тому також запропонувало звернутись за захистом своїх прав до суду.

Враховуючи те, що ніяким іншим чином позивач не зміг довести факт самовільного зайняття відповідачкою земельних ділянок, які на законних правах знаходяться в користуванні ОСОБА_1 , останній через свого представника за дорученням, ОСОБА_4 , звернувся до відділення поліції №1 (м. Сокиряни) Дністровського РВП із заявою. В ході розгляду повідомлення, працівниками поліції встановлено, що громадянка ОСОБА_2 дійсно порушує умови договору емфітевзису, а саме вирощує на земельній ділянці, переданій в користування ОСОБА_1 , зернові культури: сою, пшеницю.

У зв`язку із тим, що у діях ОСОБА_2 не встановлено ознак кримінального правопорушення, також запропоновано звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на викладене, вважають, що права ОСОБА_1 порушені ОСОБА_2 та підлягають захисту в суді, шляхом винесення судом рішення про усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками та відшкодування матеріальної шкоди.

Просила усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою, шляхом заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти будь - які дії, що перешкоджають ОСОБА_1 користуватись земельною ділянкою, кадастровий номер 7324084500:04:001:0479, площею 1,1171 га. та земельною ділянкою, кадастровий номер 7324084500:02:001:0722, площею 0,1024 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Коболчинської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області до моменту припинення дії укладеного 05.11.2013 року договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Крім цього, просили стягнути з відповідача заподіяну шкоду внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 19878 грн. та сплачений судовий збір.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ясінська Я.О. в судове засідання не з`явилася, однак 14.11.2022 року подала суду письмову заяву про збільшення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди. Справу просила розглянути без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує і просить суд їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання також не з`явились, подали до суду заяву, згідно якої позовні вимоги зазначені у заяві від 27.08.2021 року визнали, справу просили розглядати без їхньої присутності.

Згідно ст.206ч.4ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Передбачених ч.4 статті 223ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, у зв?язку з чим судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.1 ст.82ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Дослідивши письмові докази по даній цивільній справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, однак підлягають частковому задоволенню.

З наведених у позовній заяві обставин, які згідно ч.1 ст.82ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, встановлено що ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 423749, є власником земельної ділянки площею 1,1171 га., кадастровий номер 7324084500:04:001:0479, площею 1,1171 га. та земельної ділянки кадастровий номер 7324084500:02:001:0722, площею 0,1024 га., які розташовані на території Коболчинської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

05.11.2013 року між відповідачкою ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 було укладено договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), згідно яких ОСОБА_2 надала в користування емфітевту ОСОБА_1 на строк 49 років земельні ділянки, кадастровий номер 7324084500:02:001:0722 площею 1,1024 га. та кадастровий номер 7324084500:04:001:0479, площею 1,1171 га., цільове призначення яких для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходиться на території Коболчинської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.

Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №97289799 та №97255502 від 14.09.2017 року, право користування вищезазначеними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) позивачем ОСОБА_1 зареєстровано 12.09.2017 року.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 за відсутності правових підстав користується вищезазначеними земельними ділянками, шляхом вирощування на них зернових культур, у зв`язку з чим чинить позивачу ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні його прав, передбачених п.10 договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзизу) від 05.11.2013 року.

Дані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні зверненнями позивача та його представника до виконавчого комітету Сокирянської міської ради щодо розгляду земельного спору органом місцевого самоврядування від 07.10.2020 року, зверненням до ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 28.10.2020 року з метою фіксування факту порушення чинного законодавства, претензією до відповідачки ОСОБА_2 щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки від 17.11.2020 року, заявою до ВП №1 (м.Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області з метою встановлення факту самовільного зайняття відповідачкою ОСОБА_6 земельних ділянок.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 95 ЗК).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2 ст.152 ЗК).

Відповідно доч.1ст.407ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою

Частиною 1 ст.410 ЦК України передбачено, що землекористувач має право володіти та користуватися земельною ділянкою в повному обсязі відповідно до умов договору.

Суд відзначає, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виділяє витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, яке може реалізовуватися поданням негаторного позову. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Суд зауважує, що зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) є таким, що не є пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки.

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами, є правовідносини з користування земельною ділянкою, й титульний володілець спірної земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права користування цією ділянкою, зокрема вимагаючи повернути таку ділянку шляхом усунення відповідних перешкод.

Також, суд звертає увагу, що на момент звернення позивача до суду є чинними договори емфітевзису, угода про їх розірвання не укладалася, в судовому порядку договори не розривалися, оскільки як встановлено судом, позовна заява адвоката Батракова М.Ю., подана в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсними за заявою позивача залишена без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач є законним користувачем земельних ділянок, тому відповідно до положень ст.27, ч.2 ст.152 ЗК України має право звертатися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, навіть від власника цих земельних ділянок для захисту свого майнового права.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом усунення позивачу перешкод у користуванні спірними земельними ділянками, зобов?язавши відповідачку не перешкоджати позивачу у здійсненні щодо вказаних земельних ділянок його прав, передбачених п.10 договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзизу) від 05.11.2013 року.

З приводу поданої представником позивача ОСОБА_3 заяви щодо збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно ст.49 ЦПК України позивач вправі, до закінчення підготовчого провадження, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

У відповідності зі ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2021 року по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, по справі проведено та 23.12.2021 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті. Із заявою про збільшення позовних вимог представник позивача звернулась 14.11.2022 року, тобто з пропуском процесуального строку, при чому заяву про поновлення такого строку представник позивача не подавала. Тому суд, виходячи з принципу пропорційності та враховуючи завдання цивільного судочинства, в цілях забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, приходить до висновку, що подану заяву, у відповідності зі ст.126 ЦПК України, слід залишити без розгляду.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно дост.16ЦК Україникожна особамає правозвернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.12 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623,1166, 1172, 1192ЦК України особами, що її заподіяли.

Відповідно до ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Виходячи з положень ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування шкоди у зв`язку із самовільним зайняттям земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків, заподіяної шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених Законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди покладає на позивача обов`язок довести, що вона не є абстрактною, а дійсно завдана у результаті протиправних дій відповідача.

У пункті 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

У п.3.9 Постанови №6 зазначено, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 28.10.2020 року звертався до ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області з метою фіксування факту порушення чинного законодавства, а саме факту самовільного заняття земельних ділянок. Однак, у своїй відповіді ГУ Держгеокадастр у Чернівецькій області фактично відмовив у здійсненні заходів реагування, посилаючись на ч.2 ст.158ЗК України, та зазначив про те, що у разі неможливості позасудового врегулювання земельного спору необхідно звертатись до суду.

Той факт, що посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області не було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідачку ОСОБА_2 за ст.53-1 КУпАП суд приймає до уваги, однак приймаючи рішення по справі, керуючись принципом верховенства права, стверджує, що не притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності не може свідчити про відсутність шкоди у позивача у зв`язку з самовільним захопленням земельної ділянки, яка на законних підставах перебуває у його користуванні.

Відповідно до ст.56Закону України«Про охоронуземель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У відповідності до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_2 , розрахованої відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву /родючості шару ґрунту/ без спеціального дозволу, затвердженої Постановою КМУ від 25.07.2007 року №963, розмір завданої шкоди становить 19 878 грн.

Згідно ч.1 ст.82ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

З огляду на викладене, а також враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в цій частині, суд вважає, що позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК).

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2724 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками та відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перешкоди у користуванні земельними ділянками: площею 1,1171 га., кадастровий номер 7324084500:04:001:0479; площею 0,1024 га., кадастровий номер 7324084500:02:001:0722, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Коболчинської сільської ради (на даний час Коболчинського старостинського округу) Сокирянського (на даний час Дністровського) району Чернівецької області, зобов?язавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , не перешкоджати ОСОБА_1 у здійсненні щодо вказаних земельних ділянок його прав, передбачених п.10 договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзизу) від 05.11.2013 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 25.05.2001 року Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серія НОМЕР_3 , виданий 21.11.2016 року Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області, РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду в розмірі 19878 ( дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 25.05.2001 року Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серія НОМЕР_3 , виданий 21.11.2016 року Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області, РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Унгурян

Повне судове рішення складено 23.11.2022 року.